Ухвала від 06.05.2025 по справі 545/5701/24

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 545/5701/24

Провадження № 2/542/229/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Афанасьєвої Ю.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Чиж Л.О.,

представника позивача адвоката Метенка Т.І.,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Дуленка А.Г.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про встановлення сервітуту,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа за позовом Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про встановлення сервітуту.

Представник позивача просить встановити на користь Спільного підприємства«Полтавська газонафтовакомпанія» (ЄДРПОУ 20041662) земельний сервітут на земельну ділянку під кадастровим номером 5323484200:00:001:0570, яка належить спільно ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 на праві власності, площею 4,6400 га, на весь час дії спеціального дозволу на користування надрами №3661 від 31.12.2004 р., а саме до 31.12.2044 р., з правом розміщення та обслуговування об`єктів нафтогазовидобування.

Визначити істотні умови земельного сервітуту:

Власники спільно:

- ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 );

- ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 ).

Особа на користь якої встановлюється земельний сервітут: Спільне підприємство«Полтавська газонафтовакомпанія» (ЄДРПОУ 20041662).

Земельна ділянка, на якій встановлюється земельний сервітут: земельна ділянка площею 4,6400 га із кадастровим номером 5323484200:00:001:0570.

Строк дії земельного сервітуту: з 01.01.2025 до 31.12.2044 р.

Вид земельного сервітуту: для обслуговування, ремонту і експлуатації свердловин Ігнатівського родовища, у тому числі із правом проходу персоналу, під`їзду транспортних засобів та спеціальної техніки, зняття та перенесення родючого шару ґрунту, формування відвалів, рекультивації земель, влаштування тимчасової під`їзної дороги та майданчика із збірних залізобетонних плит, розміщення установки для підземного ремонту свердловини, влаштування шахти колонної головки свердловини, прокладання трубопроводу для підключення свердловин.

Плата за встановлення земельного сервітуту: 12 463,00грн. (до вирахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору) за календарний рік рівними частинами, а саме: 6 231,25 грн. на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) та 6 231,25 грн. на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 ).

Порядок внесення плати за встановлення земельного сервітуту: 6 231,25 (шість тисяч двісті тридцять одна гривня 25 коп.) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) та 6 231,25 (шість тисяч двісті тридцять одна гривня 25 коп.) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 ) щорічно до останньої календарної дати кожного календарного року строку дії земельного сервітуту.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Дуленко А.Г. 09.04.2025 звернувся до суду із зустрічною позовної заявою до Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія», третя особа на стороні позивача: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по платі за сервітут згідно Договору встановлення земельного сервітуту від 29 травня 2019 року, в якій також просить поновити строк на подання зустрічної позовної заяви, посилаючись на те, що йому, як адвокату Мурчича М.А. стало відомо про аргумент добросовісності позивача в первісному позові лише при отриманні документів позивача після 01.04.2025 року.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Дуленко А.Г. просив задовольнити клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову та прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом. Обгрунтовуючи поважність пропуску строку для подання зустрічної позовної заяви, посилався й на те, що, дійсно, відповідач знав про порушення своїх прав, що полягало у невиплаті йому в повному обсязі платі за сервітут згідно Договору встановлення земельного сервітуту від 29 травня 2019 року, однак, звертаючись зараз з таким позовом, він заявляє вимоги в межах строку позовної давності.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Метенко Т.І. просив відмовити відповідачу у поновленні строку на подання зустрічної позовної заяви, поданої адвокатом Дуленком А.Г. та залишити без розгляду зустрічну позовну заяву, з підстав, що викладені в наданій письмовій заяві від 29.04.2025 року, посилаючись на відсутності поважних причин для поновлення строку для подання зустрічної позовної заяви та не пов`язаність зустрічного позову з первісним, оскільки вони не виникають із одних правовідносин, так як первісний позов заявлений з приводу встановлення нового сервітуту на інших умовах та з іншим строком дії, а в зустрічному позові заявляється вимога про стягнення плати за сервітут згідно з Договором, строк дії умов якого закінчився 31.12.2024 та який не є предметом судового розгляду. А також задоволення таких вимог за зустрічним позовом не виключатиме задоволення первісного позову.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до вимог п.п.1,4 ч.8 ст.128 ЦПК України (36, 37-38).

Розглянувши клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Дуленка АГ. про поновлення строку на подання зустрічного позову, вислухавши думку представника позивача, перевіривши матеріали справи, суд доходить висновку про те, що клопотання представника відповідача Мурчича М.А. про поновлення процесуального строку для подання зустрічної позовної заяви не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99).

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Однак, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення певної процедури розгляду справи.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третястатті 3 ЦПК України).

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 123 ЦПК України).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина першастатті 126 ЦПК України).

Питання поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано положеннямистатті 127 ЦПК України, згідно з частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до пункту 6 частини другоїстатті 43 ЦПК Україниучасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно з ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами. В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ч. 1ст. 193 ЦПК Українивідповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Відповідно до ч.7 ст.178 ЦПК України відзив подається в строк встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження в справі.

Відповідно дост. 191 ЦПК Україниу строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати:1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову;2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 28 січня 2025 року, зокрема, визначено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (том 1 а.с.77) відповідач ОСОБА_1 отримав копію ухвали, позовну заяву з додатками 06.02.2025 року.

20.02.2025 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позов Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія», який надійшов до суду 25.02.2025 року, у якому також зазначив, що отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 06.02.2025 року.

Зважаючи на отримання ОСОБА_1 копії ухвали про відкриття провадження та позовної заяви 06.02.2025 року, відповідно до вимог ст.ст. 191, 193 ЦПК України строк для пред`явлення відповідачем зустрічного позову сплив 21.02.2025 року.

09.04.2025 року адвокат Дуленко А.Г. звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія», третя особа на стороні позивача: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по платі за сервітут згідно Договору встановлення земельного сервітуту від 29 травня 2019 року.

В обґрунтування поважності підстав неподання зустрічної позовної заяви у визначений строк, представник відповідача Мурчича М.А. зазначив, що йому, як представнику відповідача ОСОБА_1 стало відомо про аргумент добросовісності позивача в первісному позові лише при отриманні документів позивача після 01.04.2025 року.

Разом з тим наведені підстави пропуску строку на пред`явлення зустрічного позову не є поважними, при цьому суд виходить з такого.

Таке клопотання не містить посилання на обставини та доведення їх доказами, які б не залежали б від волі ОСОБА_1 та унеможливлювали своєчасно звернутися до суду з зустрічним позовом.

При цьому суд звертає увагу на те, що з лютого 2025 року ОСОБА_1 достеменно відомо про наявність даної справи у провадженні Новосанжарського районного суду Полтавської області.

Відповідач ОСОБА_1 активно користувався процесуальними правами, зокрема, ним 20.02.2025 року подано відзив на позовну заяву (том 1 а.с. 99-106), два клопотання про витребування доказів том 1 (а.с. 121-124, 141-143); клопотання про призначення судової експертзи (том 1 а.с. 138-139).

Крім того, у наданому відзиві, відповідач, зокрема, посилається як на одну з підстав для відмови у задоволенні позову, на недобросовісність позивача, що полягає у не виконанні обов`язку по виплаті плати за сервітут згідно Договору встановлення земельного сервітуту від 29 травня 2019 року в обумовленому договорі розмірі, що є й підставою зустрічного позову.

А також, суд звертає увагу й на те, що адвокат Дуленко А.Г. є повноважним представником ОСОБА_1 у судах, органів державної влади, органів НПУ, експертних установах, органах держгеокадастру, згідно з оредером №1626594 з 17.02.2025 року (том 2 а.с. 7), а на підставі довіреності -з 10.04.2024 року (том 2 а.с.11-12), що дозволяло отримувати необхідні інформацію та документи у визначені законом строки.

Отже, оскільки, належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку, визначеного, відповідно до вимог ст.ст. 191, 193 ЦПК України, подання до суду зустрічного позову, які б унеможливлювали і не залежали б від волі ОСОБА_1 , представником відповідача не надано, клопотання про поновлення процесуального строку для подання зустрічної позовної заяви, задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частинпершоїтадругоїстатті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Враховуючи, що суд дійшов висновку, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог ч.1 ст.193 ЦПК України, зустрічний позов необхідно повернути заявнику.

При цьому, суд зауважує, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011).

Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності, а також стимулюють учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Крім того, повернення зустрічної позовної заяви не позбавляє ОСОБА_1 права звернутися з позовними вимогами в загальному порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.127, 193-194,258, 260 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити представнику відповідача ОСОБА_1 адвокату Дуленку Андрію Григоровичу у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку для подання зустрічної позовної заяви.

Зустрічну позовну заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Дуленка Андрія Григоровича до Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія», третя особа на стороні позивача: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по платі за сервітут згідно Договору встановлення земельного сервітуту від 29 травня 2019 року, повернути заявнику.

Копію зустрічної позовної заяви долучити до матеріалів справи.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, або з моменту отримання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складений 09 травня 2025 року.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О.Афанасьєва