Постанова

від 12.09.2006 по справі 132/4-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

132/4-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2006 р.                                                                   Справа № 132/4-06

Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В., розглянувши справу        

за позовомДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

до Приватного підприємства „Русава”, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. П.П.Борщагівка

Приватного підприємства „Глобалелектро” Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Ходосіївка  

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю „Біонт-ЛТД”, м. Київ

про про визнання угоди недійсною

секретар судового засідання: Холоденко Н.О.

за участю представників:

від позивачаБерезовий Є.П. дов. від 21.09.2005р. № 21277\9\251-01,  Криворученко Ю.О. дов. від 10.03.2006р. № 4596\к\25114

від відповідачівСкорик О.О. –дов від 31.12.2004р. № 23\12-4 –від ПП „Русава”від ПП „Глобалелектро” - не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно

від третьої особи не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.09.2006р. о 12 год. 10 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 18.09.2006р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Київської області (далі – Позивач) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства „Русава” та Приватного підприємства „Глобалелектро” (далі - Відповідачі), про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 27\Р, укладеного відповідачами 2.06.2003р. При цьому, ДПІ просить суд стягнути в доход держави все отримане ПП „Глобалелектро” від ПП „Русава” за договором, а саме: вартість товарних цінностей, отриманих ПП „Глобалелектро” за договором та грошові кошти, отримані ПП „Глобалелектро” від ПП „Русава” за договором, а саме: кошти у сумі 5282803,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами п.1 статті 207 та ч. 1 статті 208 Господарського кодексу України з огляду на те, що в ході позапланової документальної перевірки ПП „Русава” працівниками податкової служби було виявлено, що за договором купівлі-продажу авто товарів від 2.06.2003р. № 27\Р , останній придбав у ПП „Глобалелектро” товар загалом на суму 5282803,56 грн., в т.ч. 880467 грн. ПДВ, що дало підстави ТОВ „Ча-ка” включити свої витрати за згаданим договором до складу валових, та віднести відповідні суми ПДВ до податкового кредиту у червні, серпні, вересні 2003р. Проте, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.10.2004р. визнано недійсними з моменту складання статут Приватного підприємства „Глобалелектро”, первинні документи та податкові накладні, складені директором ПП „Глобалелектро”, скасовано його свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ. При цьому, районним судом було встановлено, що реєстрація ПП „Глобалелектро”  проведена на підставі неправдивих даних про його засновників, зокрема засновник підприємства Зотова Т.В. за винагороду підписувала документи, проте ніякої фінансово-господарської діяльності щодо створення товариства не проводила, внесків до статутного фонду не вносила, і відповідно наміру створювати юридичну особу не мала. ДПІ наголошує на тому, що умисел на укладання оспорюваної угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства вбачається в діях обох контрагентів, а саме: з боку ПП „Глобалелектро” –створення підприємства з порушенням закону, і як наслідок визнання недійсним його статут, свідоцтво платника ПДВ, первинні бухгалтерські документи, а з боку ПП „Русава” –укладання угоди з недієздатним товариством надало останньому можливість неправомірно віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 880467 грн.

Відповідача 1 –Приватне підприємство „Русава” надало відзив, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ДПІ з огляду на наступне:

- за наслідками перевірки підприємства позивача було складено акт від 29.09.2005р. № 261\23-3\30961032, на підставі якого позивачем були винесені податкові повідомлення-рішення, яким ПП „Русава” визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість та нараховані відповідні штрафні санкції з цього податку. Згадані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку, та оскаржуються в суді.

- оспорювана угода сторонами виконана, на момент здійснення господарських операцій Продавець –ПП „Глобалелектро”  було зареєстроване як юридична особа, як платник ПДВ, і мав відповідне свідоцтво, тому в відповідача не було підстав вважати видані ПП „Глобалелектро” документи недійсними.

- наведені в позовній заяві доводи податкової служби щодо умислу на вчинення незаконних дій за договором міг бути тільки з боку ПП „Глобалелектро”, проте, звертає увагу на ті обставини, що реєстрація ПП „Глобалелектро” було здійснена особисто Зотовою Т.В., рахунки в банку відкривались нею особисто, документи  також підписувались Зотовою Т.В.

- постановою господарського суду Київської області від 30.03.2005р. у справі № 57\2б-2006 Приватне підприємство „Русава” визнане банкрутом, а ухвалою від 26.06.2006р. у цій справі було ухвалено про ліквідацію ПП „Русава” як юридичної особи у зв'язку із банкрутством.

Представники Відповідача- 2 та третьої особи у судове засідання не з'явились, відзивів на позовну заяву не надіслали, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином  ухвалами та повістками.

Під час проведення підготовчого провадження судом були витребувані від осіб, які беруть участь у справі документи та інші матеріали, на яких ґрунтуються їх доводи і заперечення та прийнято рішення про обов'язковість особистої участі у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

2 червня 2003р. між Приватним підприємством „Голобалелектро” (код ЄДПОУ 32393065) та Приватним підприємством „Русава” (код ЄДПОУ 30961032) укладено договір купівлі-продажу авто товарів № 27\Р, згідно умов якого ПП „Глобалелектро” продає, а ПП „Русава”  приймає та оплачує автомобільні товари в асортименті, кількості та за ціною, вказаною в накладній, рахунку фактурі. Покупець зобов'язується провести 100 % оплату вартості товару, визначеної  в накладній на рахунок продавця на протязі 10 днів моменту реалізації товару.

За згаданою угодою ПП „Глобалелектро” поставило ПП „Русава” авто товари  на загальну суму 5282803,56 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи видатковими накладними від 3.06.2003р. № 284 на загальну суму 1678431,36 грн., від 19.08.2003р. № 372 на суму 1447200 грн., від 2.09.2003р. № 420 на суму 709972,20 грн., від 5.09.2003р. № 425 на суму 1447200 грн. Виконання зобов'язання продавця щодо передачі товару та його приймання з боку покупця підтверджується залученими до справи копіями актів прийому-передачі від 3.06.2003р. на суму 1678431,36 грн., від 19.08.2003р. на суму 1447200 грн., від 2.09.2003р. на суму 709972,20 грн., від 5.09.2003р. на суму 1447200 грн. Продавцем товару –ПП „Глобалелектро” були виписані відповідні податкові накладні: від 3.06.2003р. № 284, від 19.08.2003р. №372, від 2.09.2003р. № 420, від 5.09.2003р. № 425. Зазначені податкові накладні включені ПП „Русава” до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), а суми ПДВ віднесені до складу податкового кредиту у декларації з ПДВ за червень, серпень, вересень 2003р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору від 2.06.2003р. № 27\Р, покупець товару –ПП „Русава” перерахувало покупцю –ПП „Глобалелектро”  1195525,58 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 19.06.2003р. № 176 на суму 419607,84 грн., від 29.08.2003р. № 674 на суму 364717,74 грн., від 23.09.2003р. № 820 на суму 110000 грн., від 25.09.2003р. № 836 на суму 301200 грн.

В подальшому, розрахунки за отримані автотовари за оспорюваним договором здійснювались з боку ПП „Русава” векселями згідно з угодами та актами прийому-передачі: - вексель № 3004983696 за договором № 31\Р за векселем та актом прийому-передачі від 10.06.2003р. на суму 1258823,52 з терміном погашення до 10.06.2006р., - вексель № 3004983699 за договором 35/Р оплати за векселем та актом прийому-передачі від 26.08.2003р. на суму 1082482,26 грн. з терміном погашення до 26.08.2006р., - вексель № 3004983700 за договором 42/Р оплати за векселем та актом прийому-передачі від 18.09.2003р. на суму 599972,20 грн. з терміном погашення до 10.09.2006р.

30.09.2003р. на виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу, між ПП „Русава” та ПП „Глобалелектро” укладено договір поступки права вимоги за векселем за № 42\Р на суму 1146000 грн., згідно умов якого ПП „Русава” (Цедент) передає, а ПП „Глобалелектро” (Цесіонарій) приймає на себе право вимоги виконання зобов'язання оплати за векселем № 3004984554, отриманим за договором купівлі-продажу авто товару № 37.Р від 1.09.2003р., укладеним між Цедентом  і Боржником (ТОВ „Біонт-ЛТД”.  Цесіонарій з моменту укладання даного договору набуває усі права Векселедержателя  за договором № 37\Р від 1.09.2003р., оплата за вексель встановлюється в розмірі номінальної вартості 1146000 грн.

Позивачем також наданий статут ПП „Глобалелектро”, свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ПП „Глобалелектро”, видане Києво-Святошинською райдержадміністрацією - дата реєстрації 3.02.2003р. та довідка про взяття ПП „Глобалелектро” на облік, а також статут ПП „Русава” та свідоцтво № 13834312 про реєстрацію платника ПДВ –ПП „Русава”.

Також до матеріалів справи залучена довідка Головного управління статистики у Київській області у якій міститься інформація стосовно того, що станом на 4 вересня 2006р. у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України по Київській області значиться: Приватне підприємство „Русава” ід.код 30961032, Приватне підприємство „Глобалелектро” –ін.код 32393065.

До матеріалів справи залучена копія рішення Києво-Святошинського  районного суду Київської області від 14.10.2004р. у справі № 2-2756\04р, яким визнано недійсними з моменту складання статут Приватного підприємства „Глобалелектро”, первинні документи та податкові накладні, складені директором ПП „Глобалелектро”, скасовано його свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ. Рішення суду обґрунтоване тим, що підприємство було зареєстроване Зотовою Т.В. за винагороду, проте остання статут підприємства не складала, внесків до установчого фонду не вносила, і відповідно не мала наміру створювати юридичну особу і здійснювати підприємницьку діяльність.

Відповідно до вимог пункту 11 статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції подають   до  судів  позови  до  підприємств,  установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход  держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках  -  коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також  про  стягнення  заборгованості  перед бюджетом і державними цільовими  фондами  за  рахунок  їх майна.

Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі скориставшись наданими їй повноваженнями звернулась до господарського суду з позовом про визнання недійним згаданого договору поставки купівлі-продажу від 2.06.2003р. № 27\Р, укладеного між ПП „Русава” та ПП „Глобалелектро” на підставі ч. 1 статті 207 Господарського кодексу України, і як наслідок про стягнення в доход держави всього одержаного від контрагентів за цією угодою з огляду на приписи ч. 1 статті 208 Господарського кодексу України

Відповідно до вимог ч. 1 статті 207 Господарського кодексу України  господарське   зобов'язання,   що  не  відповідає  вимогам закону,  або вчинено з метою,  яка завідомо  суперечить  інтересам держави  і  суспільства,  або  укладено  учасниками  господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної  правосуб'єктності),  може  бути  на вимогу однієї із сторін,  або відповідного органу  державної  влади  визнано  судом недійсним повністю або в частині.

Приписами ч. 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як  таке, що  вчинено  з метою,  яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,  то за наявності  наміру  в  обох  сторін  -  у  разі виконання  зобов'язання  обома  сторонами  -  в  доход  держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням,  а  у разі  виконання  зобов'язання  однією  стороною  з  другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного.  У разі наявності наміру лише у однієї із  сторін  усе  одержане  нею  повинно  бути повернено  другій стороні,  а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного  стягується  за  рішенням  суду  в  доход держави.  

Чинний Господарський кодекс України передбачає застосування таких наслідків щодо визнання угоди недійсної у вигляді стягнення в доход держави всього одержаного сторонами за зобов'язанням за умови встановлення судом таких обставин:

-          зобов'язання вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

-          наявність умислу в обох сторін;

-          виконання зобов'язання обома сторонами.

Проте, ДПІ –як позивач у даній справі не довів наявність цих трьох обставин, зокрема: наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання недійсними статуту, первинних документів та податкових накладних, складених директором ПП „Глобалелектро”, скасування  свідоцтва про державну реєстрацію платника ПДВ, оскільки у рішенні Києво-Святошинського районного суду предметом дослідження була саме відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства та порушення вимог закону при проведенні державної реєстрації підприємства, а не наявність умислу при укладанні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності Сам факт визнання недійсними статуту, первинних документів та податкових накладних підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 статті 18 Закону України „Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди не покладено обов'язку по перевірці відповідності діючому законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин. Як вбачається з матеріалів справи, на час укладання оспорюваного договору від 2.06.2003р. № 27\Р ПП „Глобалелектро” було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

Стосовно посилання податкової служби на наявність умислу з боку ПП „Русава” щодо укладання оспорюваної угоди з метою суперечною інтересам держави та суспільства, яка полягала, на думку податкової служби, у намірі  ПП „Русава” віднести відповідні суми ПДВ за згаданим договором до податкового кредиту у за червень, серпень, вересень 2003р., слід зауважити наступне:

Ухилення однієї з сторін від сплати податків, після здійснення угоди відповідно до діючого законодавства України, не може бути підставою для визнання угоди недійсною, а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому слід зазначити, що за умови встановлення під час перевірки посадовими особами ДПС порушень ПП „Русава” податкового законодавства,  неправомірне віднесення до складу валових непідтверджених витрат чи завищення податкового кредиту, позивач має повноваження щодо застосування фінансової відповідальності до такого суб'єкта. Як вбачається з матеріалів справи, позивач при проведенні перевірки ПП „Русава” встановивши порушення останнім вимог Закону України „Про податок на додану вартість” (акт від 29.09.2005р, копія в матеріалах справи), визначив відповідачеві податкові зобов'язання та нарахував відповідні фінансові санкцій з виданням відповідних податкових повідомлень-рішень, оцінка правомірності прийняття яких не є предметом розгляду даної справи.

На підтвердження наявності з боку відповідачів умислу щодо укладання оспорюваної угоди з метою суперечною інтересам держави і суспільства податкова служба надала наступні документи:

- постанова про прийняття кримінальної справи до свого провадження від 23.05.2006р., порушеної за фактом вчинення невстановленими слідством особами, які незаконно діяли від імені службових осіб ПП „Глобалелектро”,

- висновок судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи № 13-9081, у якому зазначено про те, що видаткові накладні, акти прийому-передачі, податкові накладні та договір від 2.06.2003р. № 27\Р підписані від імені Зотової Т.В., виконані не нею особисто, а кимось іншим з деяким наслідуванням її підпису.

- постанова від 30.06.2006р. про порушення кримінальної справи  за фактом ухилення від сплати податків відносно директора ПП „Русава” –Висоцького Л.Г.

- висновок судово-бухгалтерської експертизи по кримінальній справі № 13-9081

- протокол допита свідка –Зотової Т.В.

Згадані документи, що були досліджені під час судового розгляду,  не можуть бути визнані судом належним доказом на підтвердження наявності підстав для задоволення позовних вимог податкової служби з огляду на наступне: вина посадових осіб підприємств контрагентів за оспорюваною угодою підтверджується обвинувальним вироком, а сама по собі порушена кримінальна справа не доводить наявність вини чи  умислу.

При цьому судом враховуються приписи ч. 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Окрім цього, судом приймається до уваги, що ухилення однією з сторін від сплати податків, після здійснення угоди відповідно до діючого законодавства України, не може бути підставою для визнання угоди недійсною, а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб суб'єкта підприємницької діяльності.

Сама по собі угода про поставку авто товарів не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, не було законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Викладені обставини не доводять факт укладання згаданого договору з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, за умови недоведеності з боку податкової служби умислу у ПП „Глобалелектро” та ПП „Русава” при укладанні оспорюваного договору від 2.06.2003р. № 27\Р з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Окрім цього, необхідно зауважити, що оспорюваний договір від 2.06.2003р. № 27\Р, укладений сторонами до 1 січня 2004р. –моменту набрання чинності Господарським кодексом України. Проте, саме на положення цього кодексу посилається податкова служба як на правове обґрунтування визнання договору недійсним та застосування наслідків. Відповідно до приписів п. 4 Розділу ІХ прикінцевих положень Господарського кодексу України, цей кодекс застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. Разом з тим, Господарський кодекс України містить норми, які за предметом регулювання та встановленими наслідками, співпадають зі статтею 49 Цивільного кодексу УРСР (чинного на момент укладання та виконання оспорюваного договору).

Згідно аб. 1 та 2  пункту 5 прикінцевих положень Господарського кодексу України, положення Господарського кодексу України Положення     Господарського    кодексу    України    щодо відповідальності  за  порушення  правил  здійснення  господарської діяльності,   а   також  за  порушення  господарських  зобов'язань застосовуються у  разі,  якщо  ці  порушення  були  вчинені  після набрання чинності зазначеними положеннями,  крім випадків, коли за порушення  господарських   зобов'язань   була   встановлена   інша відповідальність  договором,  укладеним  до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку. Положення    Господарського     кодексу     України      щодо відповідальності  за  порушення,  зазначені в абзаці першому цього пункту,  вчинені до  набрання  чинності  відповідними  положеннями цього  Кодексу  стосовно  відповідальності учасників господарських відносин,   застосовуються   у   разі   якщо   вони    пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

При цьому, господарський суд враховує позицію викладену у постановах Верховного суду України від 14.02.2006р. у справі № 21\320 та Вищого адміністративного суду України від 10.05.2006р. у справі № 32\385.

За огляду на викладене, позовні вимоги ДПІ у Києво-Святошинському районі про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 2.06.2003р. № 27\Р, укладеного між Приватним підприємством „Русава” та Приватним підприємством „Глобалелектро” стягнення в доход держави всього отриманого сторонами за оспорюванню угодою на підставі ч. 1 статті 208 Господарського кодексу України, задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя                                                                                                 Попікова О. В.

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі –18.09.2006