Постанова

від 07.05.2025 по справі 480/9241/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 р.Справа № 480/9241/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.01.2025, головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 11.02.25 по справі № 480/9241/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРД ТРЕК"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НОРД ТРЕК", звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області, в якій просило:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 17.01.2022 року №30018280706, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 20000,00 грн. внаслідок порушення вимог абзаців 1,4, п а абзацу 6 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з абзацом 2 п.128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями).

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 17.01.2022 року №30118280706, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 1000000,00 грн внаслідок порушення вимог пункту б абзацу 6 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 17.01.2022 року №30218280706, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 500000,00 грн. внаслідок порушення статті 1, статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідни, що використовуються в електронних сигаретах та пального (зі змінами та доповненнями) та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України від 02.12.02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) та згідно з абзацом 9 частини 2 статті 17 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідни, що використовуються в електронних сигаретах та пального (зі змінами та доповненнями).

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 17.01.2022 року №30018280706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 20000,00 грн. внаслідок порушення вимог абзаців 1,4, п а абзацу 6 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з абзацом 2 п.128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 17.01.2022 року №30118280706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 1000000,00 грн внаслідок порушення вимог пункту б абзацу 6 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 17.01.2022 року №30218280706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 500000,00 грн. внаслідок порушення статті 1, статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального (зі змінами та доповненнями) та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) та згідно з абзацом 9 частини 2 статті 17 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального (зі змінами та доповненнями).

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, буд. 13,м. Суми,Сумська область,40009, код ЄДРПОУ 43995469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРД ТРЕК" (вул. Весняна, 36,м. Шостка,Шосткинський район, Сумська область,41100, код ЄДРПОУ 42579826) судовий збір у сумі 22800 (двадцять дві тисячі вісімсот грн.) 00коп. та 8000 (вісім тисяч) грн.00коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач, Головне управління ДПС у Сумській області, не погодившись з даним рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ «Норд Трек» зареєстровано за адресою: 1100, Сумська обл., місто Шостка, вулиця Весняна, будинок 36.

Основним видом економічної діяльності ТОВ «Норд Трек» є «Виробництво неметалевих мінеральних виробів, н. в. і. у.» (код КВЕД 23.99).

Судом встановлено, що Головне управління ДПС у Сумській області, керуючись пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, на підставі пп. пп. 80.2.2 та 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), згідно з наказом від 22.11.2021 року за № 1851-кп за період з 01.01.2020 по 22.11.2021 р. було проведено фактичну перевірку за місцем фактичного провадження (здійснення) діяльності, розташування господарських об`єктів, або інших об`єктів власності (зокрема місць зберігання та/або відпуску пального за адресою: Сумська обл., м. Шостка, вул. Гагаріна, буд. 1), через які здійснює (проводить) діяльність ТОВ «НОРД ТРЕК».

Фактичну перевірку проведено з метою контролю за дотриманням норм законодавства у сфері виробництва і обігу пального, у частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування обігу та реалізації пального, цільового використання пального, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками.

За результатами фактичної перевірки складено акт від 02.12.2021 за №5923/18/22/РРО/42579826.

Не погодившись з висновками акту фактичної перевірки, ТОВ «НОРД-ТРЕК» надано до Головного управління ДПС у Сумській області заперечення від 17.12.2021 №246.

За результатами розгляду заперечення ТОВ «НОРД-ТРЕК» від 17.12.2021 №246 (вх. ГУ ДПС у Сумській області № 32276/6 від 24.12.2021) висновки акта фактичної перевірки щодо виявлених порушень залишено без змін (лист-відповідь ГУ ДПС.у Сумській області від 12.01.2022 № 103/12/18-28-07-06-05).

Так, зокрема, фактичною перевіркою встановлено порушення абз. 1, 4, 6 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, у частині відсутності реєстрації акцизного складу в Системі електронного адміністрування реалізації пального; відсутності реєстрації в Єдиному держаному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнемірів-лічильників; та ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального» (з наступними змінами та доповненнями) (далі за текстом - Закон № 481/95-ВР), в частині зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Тому за результатами фактичної перевірки ГУ ДПС у Сумській області були прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 17.01.2022 № 30018280706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20 000,00 грн. (за фактом відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівномірів лічильників рівня пального одного рівноміра-лічильника пального у резервуарі);

від 17.01.2022 № 30118280706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 000 000,00 грн. (за фактом відсутності реєстрації акцизного складу в Системі електронного адміністрування реалізації пального);

від 17.01.2022 № 30218280706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 500 000,00 грн. (за фактом зберігання пального без отримання відповідної ліцензії).

В подальшому ТОВ «НОРД-ТРЕК» до ДПС України було направлено скаргу від 08.02.2022 (вх. ДПС № 4854/6 від 14.02.2022.

За результатами розгляду ДПС України вказаної скарги податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 17.01.2022 за №30018280706, №30118280706, №30218280706 залишені без змін рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 03.05.2023 № 10807/6/99-00- 06-03-01-06.

Не погодившись з позицією контролюючого органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до положень частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюєПодатковий кодекс України.

Згідно підпунктом19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК Україниконтролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Відповідно до підпункту20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК Україниконтролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

За приписами пункту75.1 статті 75 Податкового кодексу України(далі -ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункт 75.1статті 75ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульованостаттею 80 ПК України, пунктом 80.1 якої передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;

80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19.12.1995 за№481/95-ВР(далі за текстом -Закон №481).

Згідно з абзацами 25, 51, 55, 58ст. 1 Закону № 481ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

Відповідно до ч. 9 ст. 15 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Відповідно до частини 43 статті 15 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Згідно з частиною 19 цієї статті ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Відповідно до абзацу 23 частини 2 статті 17 Закону №481/95 ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, зберігання пального без наявності ліцензії 500 000 грн.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що діяльність суб`єкта господарювання зі зберігання пального у місці, яке не підпадає під винятки, передбачені статтею 15 Закону № 481/95-ВР, без наявності відповідної ліцензії утворює склад правопорушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій в сумі 500 000 грн.

Такі штрафні санкції застосовуються податковим органом у випадку виявлення під час проведення фактичної перевірки складу податкового правопорушення, передбаченого Законом №481/95-ВР, що має бути зафіксовано у відповідному акті перевірки.

Колегія суддів зазначає, що предметом доказування у справі про притягнення ТОВ «Норд Трек» до відповідальності за таке правопорушення є саме підтвердження або спростування виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень вимог Закону №481/95-ВР, в якому має бути чітко зазначено, в чому полягає порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, яких саме норм та на підставі яких обставин ґрунтується цей висновок.

Однак з акту перевірки судом встановлено, що у ньому зафіксовано обставини придбання позивачем пального і міститься посилання на докази, якими підтверджується кількість придбаного пального, проте безпосередньо в акті перевірки відповідачем не зазначено про проведення інвентаризації пального на зберіганні, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, відбір зразків пального.

Поряд з цим в акті перевірки не відображено і спосіб зберігання пального, не проаналізовано технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей).

Колегія суддів звертає увагу, що невстановлення під час фактичної перевірки усіх обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, а також без детального аналізу технологічних характеристик відповідного обладнання, в яке заливається (закачується) паливо (газ) для використання у виробничому процесі, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

Судовим розглядом встановлено, що з акту перевірки вбачається, що висновки про порушення позивачем вимог Закону № 481/95-ВР ґрунтуються виключно на аналізі видаткових накладних, товарно-транспортних накладних на відпуск пального та акцизних накладних з Системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового постачальниками пального для ТОВ «НОРД ТРЕК», якими є ТОВ «АВТОГАЗ МК» (код згідно ЄДРПОУ 41154285), ТОВ «БАХМАЧ НАФТОСЕРВІС» (код згідно ЄДРПОУ 34721650), ТОВ «МС-2018» (код згідно з ЄДРПОУ 42104769), ПП «ТОРГОВИЙ ДІМ «ФОНТЕКС-АГРО» (код згідно з ЄДРПОУ 38510009), ПП «ЧЕРНІГІВНАФТОПРОДУКТ» (код згідно з ЄДРПОУ 43940577), ТОВ «ТД «ГАЗТРІМ» (код згідно ЄДРПОУ 42656879).

Колегія суддів зазначає, в акті фактичної перевірки вказано, що під час аналізу бази даних Єдиного реєстру акцизних накладних встановлено, що реєстрація акцизних накладних ТОВ «НОРД ТРЕК» в період з 01.01.2020 по 09.11.2021 на подальшу реалізацію отриманого від зазначених постачальників пального в адресу контрагентів-покупців відсутня.

Отже, фактичну та кількісну наявність пального, а також період його зберігання відповідач під час проведення фактичної перевірки належним чином не встановлював. Разом з тим, сам факт поставки пального на користь позивача, що останнім не заперечується, жодним чином не свідчить про факт зберігання пального без відповідної ліцензії.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані контролюючим органом матеріали фактичної перевірки не дають підстав вважати, що саме за правопорушення, яке полягає у здійсненні діяльності зі зберігання пального, позивача притягнуто до відповідальності, а тому недотримання вимог до змісту акта перевірки є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ід 17.01.2022 року №30218280706, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 500000,00 грн.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області ід 17.01.2022 року №30118280706, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 1000000,00 грн внаслідок порушення вимог пункту б абзацу 6 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), за фактом відсутності реєстрації акцизного складу в Системі електронного адміністрування реалізації пального, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу це будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:

а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;

б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які: призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг; належать іншим особам; виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;

в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

Згідно з підпунктами 14.1.224, 14.1.224-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу пересувного - суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб: реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий; ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

При переході від одного суб`єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб`єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Так, з аналізу наведених вище норм вбачається, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального).

Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу.

Колегія суддів зазначає, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які Податковий кодекс України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «Норд Трек» не здійснює господарську діяльність зі зберігання пального та інших підакцизних товарів (не надає послуг, пов`язаних зі зберіганням пального). Придбане пальне заливається (закачується) у баки (ємності) виробничого технологічного обладнання і використовується щоденно виключно у роботі відповідних механізмів. Бак (ємність) є невід`ємною частиною обладнання, пальне подається виключно у механізми роботи обладнання, відповідно до ланцюга технологічної роботи виробництва (аналогічно використання баку в автомобілі). Бак (ємність) відповідає вимогам нормативних документів, оснащений засобами контролю за вмістом та використанням пального для своєчасного, повного та правильного відображення його використання в і обліку, згідно із затвердженими нормами використання, оскільки воно є складовою формування собівартості виготовленої продукції.

Згідно з розділом 4 «Опис технологічного процесу» Технологічного Регламенту на приготування асфальтобетонних сумішей та ЩМА на асфальтобетонному заводі «E-MAK EXPRESS EAP 165 FUM», затвердженого директором ТОВ «Норд Трек», розігрів бітуму здійснюється через парові розігріваючі (п.4.1); сушка та нагрів кам`яних матеріалів до робочої температури здійснюється у сушильному агрегаті за допомогою горіння скрапленого газу у паровій фазі. Скраплений газ при проходженні через випаровувач нагрівається та переходить з рідкої фази у парову. Процес сушіння відбувається з урахуванням типу мінералів та їх вологості. Пальник сушильного агрегату та пальник маслогрійної станції герметично пов`язані з ємністю для скрапленого газу (баком обладнання) за допомогою стаціонарних трубопроводів. Система сушіння та нагрівання мінеральних матеріалів є замкнутою герметичною системою живлення технологічного обладнання заводу. Температура кам`яних матеріалів на виході із сушильного барабану - 165-185°С (при виготовленні асфальтобетонної суміші на в`язкому бітумі); 175- 195°С (при виготовлені асфальтобетонної суміші на бітумі модифікованому полімерами) (п.4.5).

З вищенаведеного вбачається, що витрата палива у заводі відбувається в наступних двох місцях: у сушильному барабані, який необхідний для нагрівання матеріалів суміші до тих температурних значень, які потрібні при виробництві асфальтобетонної суміші, та пальник якого споживає найбільше сировини, тому від його якості безпосередньо залежить продуктивність, екологічність і економічність роботи асфальтобенного заводу; для розігріву бітуму у другорядному пальнику, який використовує менше пального, ніж сушильний барабан, де бітум також розігрівають до необхідних температурних значень, а після подають у відсік до решти інгредієнтів, де їх перемішують до однорідного стану.

Таким чином, у виробничому процесі виробництва асфальтобетону у якості палива використовується дизпаливо/газ, яке знаходиться в ємностях, які за своєю суттю є технологічним паливним баком і є невід`ємною частиною асфальтобетонного заводу, яке використовується в технологічному процесі для забезпечення його роботи, зокрема у пальниках - для отримання гарячого повітря необхідного у сушильному барабані для нагрівання суміші.

Згідно з абзацом 9 підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПКУ не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Так, з норм ч.1 ст.187 та ч.1 ст.188 Цивільного кодексу України вбачається, що складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).

За суттю зберігання пального в ємності передбачає приймання, схоронність із збереженням його властивостей, якостей та ознак (об`єму) протягом певного часу, тоді як зберігання пального у паливному баку забезпечує функціонування технологічного обладнання, яке працює на такому пальному.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що технологічний паливний бак, який є невід`ємною технологічною частиною асфальтобетонного заводу, не може розглядатися як самостійний чи незалежний агрегат, що забезпечує виключно схоронність пального, його основною функцією є забезпечення технологічного процесу функціонування асфальтобетонного заводу (у пальниках - для отримання гарячого повітря) і у разі заправлення технологічного паливного баку з автоцистерни та відсутності можливості перекачки пального з нього в інші ємності чи відвантажити іншим споживачам, поміщення пального в такий бак не є окремим видом діяльності зі зберігання пального, який передбачає повернення пального із такої ємності, в тому числі для власного споживання, внаслідок чого у ТОВ «Норд Трек» відповідно до статті 15 Закону №481/95 ВР відсутній обов`язок отримувати ліцензію на зберігання пального, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 17.01.2022 року №30118280706, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 1000000,00 грн., є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.2022 року №30018280706, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 20000,00 грн. внаслідок порушення вимог абзаців 1,4, п а абзацу 6 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з абзацом 2 п.128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), за фактом відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівномірів лічильників рівня пального одного рівноміра-лічильника пального у резервуарі, колегія суддів зазначаєнаступне.

Відповідно до пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Відповідно до п. 12 підрозділу 5 Розділу XX ПК України розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено відсутність реєстрації ТОВ «НОРД ТРЕК» до 09.11.2021року одного рівнеміра-лічильника в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, чим, на думку контролюючого органу, порушено пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України.

Так, згідно з абз. 3 п. 102.1 ст. 102 ПК України у разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

Відповідальність за порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах передбачена статтею 128-1 ПК України.

Згідно з п. 128-1.1 необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20 000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник / витратомір- лічильник спирту етилового.

Колегія суддів зауважує, що складом правопорушення, визначеного пунктом 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України, за яке передбачена штрафна санкція, є саме необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, та/або на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було встановлено при проведенні перевірки та не доведено в суді здійснення ТОВ «Норд Трек» зберігання пального, яке реалізовується іншим особам і використовується не лише для потреб власного споживання чи промислової переробки, а отже у спірний період позивач не був розпорядником акцизного складу у розумінні підпунктів 14.1.224, 14.1.224-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, а тому у нього відсутній обов`язок щодо обладнання резервуара рівнеміром-лічильником.

Щодо доводів відповідача на те, що згідно з Повідомленням про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП, поданих ТОВ «НОРД ТРЕК» 10.11.2021 через Єдине вікно подання електронних документів ДПС, за адресою: Сумська обл., м. Шостка, вул. Гагаріна, буд. 1, за типом об`єкта оподаткування зазначена «бочка», за найменуванням об`єкта - «ємність (резервуар) 54 куб.м.» з видом права на об`єкт - право власності, що використано для зберігання отриманого пального, що, на думку, контролюючого органу, свідчить про наявність у позивача місця зберігання пального, суд зазначає, що питання притягнення до відповідальності за несвоєчасне подання повідомлення за формою №20-ОПП безпосередньо не належить до предмету розгляду цієї справи, оскільки не подання повідомлення про об`єкти оподаткування у визначений Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 22.04.2014 № 462), строк може бути підставою для накладення на позивача штрафу у розмірі, передбаченому пунктом 117.1 статті 117 ПК України, а не безпосередньо для висновку про порушення позивачем законодавчих норм щодо необхідності реєстрації в Єдиному держаному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнемірів-лічильників.

З огляду на викладені обставини колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те ,що викладені в акті перевірки від 02.12.2021 за № 5923/18/22/РРО/42579826 висновки контролюючого органу про порушення ТОВ «Норд Трек» вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України не відповідають фактичним обставинам здійснення позивачем його господарської діяльності, а тому суд першої інстанції дійшов вірного дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову і в цій частині.

Щодо стягнення витрат на оплату правничої допомоги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1статті 132 Кодексу адміністративного судочинства Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 1 частини 3статті 132 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У пункті 3.2Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Частинами 1, 2, 3статті 134 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами 4, 5статті 134 Кодексу адміністративного судочинства Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно достатті 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 26.01.2023 №280/3242/19.

Судом встановлено, що на підтвердження розрахунку вартості послуг адвоката в розмірі 20000 грн. до матеріалів справи додано: копію ордеру про надання професійної правничої допомоги (т.1, а.с.37), копію копію договору про надання правничої допомоги (т.1,а.с.30-35) від 10.10.2023р., згідно з п.4.2 та 4.4 якого гонорар адвокатського бюро за цим договором є фіксованим і не залежить від кількості судових засідань, їх тривалості, а також часу, витраченого адвокатським бюро (адвокатом) на відрядження, збирання доказів, вивчення документації; розмір гонорару за надання правової допомоги в суді першої інстанції є фіксованим та становить 20000 гривень; та додаткової угоди до нього (т.2, а.с.133), відповідно до п.4.10 якого сплата гонорару, визначеного пунктом 4.4 договору, проводиться із відстрочкою платежу на строк одного календарного року з дати укладення цієї додаткової угоди від 22.08.2023р., а також копію акту наданих послуг від 18.08.2023р. (т.1, а.с.36), згідно з яким за надання професійної правової допомоги згідно з договором №05-08/23 від 10.08.2023р. (підготовка, складання, подання до суду позову з додатками, консультації клієнта з правових аспектів позову, представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції) розмір гонорару становить 20000грн.

Особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, колегія суддів вважає, що розмір витрат на правову допомогу в суді першої інстанції 8000,00 грн є обґрунтованим, об`єктивним, документально підтвердженим і таким, що підпадає під критерій розумності, та підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області.

Щодо дотримання позивачем процесуальних строків при звернення до суду із даним позовом, колегія суддів зазначає, що дане питання було вже вирішено судом першої інстанції і з цим висновком погоджується судова колегія.

Відповідно до ч. 1ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Частиною 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРД ТРЕК" підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч. 1ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 року по справі № 480/9241/23 відповідає вимогамст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 по справі № 480/9241/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 12.05.2025 року