Постанова від 09.05.2025 по справі 620/9996/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/9996/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лукашова О.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Північ Авто" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2024 року позивач - ПП "Північ Авто" звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Волинської митниці, яким просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 13 травня 2024 року №UA205140/2024/000113/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/001251.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 13 травня 2024 року №UA205140/2024/000113/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/001251;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Приватного підприємства "Північ Авто" судовий збір у розмірі 2 422,40 грн;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Приватного підприємства "Північ Авто" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, не надано належної оцінки доказам митниці.

Апелянт наголосив, що під час перевірки документів поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що документи не містять усіх даних необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

- відповідно до інвойсу від 07 травня 2024 року №FV2/2024 продавцем товару є JDS ОСОБА_2, що суперечить власнику зазначеному у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 31 січня 2023 року № НОМЕР_1 , документів про перехід права власності, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано;

- вартість товару згідно з рахунку фактури від 07 травня 2024 року №FV2/2024 суперечить зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 10 травня 2024 року №24PL301010Е0572507-20298;

- до митного оформлення не подано товаро-супровідні документи, що передбачені п. 5.2 договору (контракту) від 01 жовтня 2023 року №01/2023;

Також зазначив про те, суд першої інстанції здійснюючи розподіл витрат на професійну правничу допомогу дійшов помилкового висновку про співмірність та обґрунтованість заявленої позивачем суми, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, а також здійснення судом розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що виключає участь адвоката у судових засідання.

Позивач подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом ним подано разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком визначеним ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Звернув увагу суду на те, що жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять, водночас ненадання товаро-супровідних документів (CMR) не впливає на визначення митної вартості.

Додатково зазначив про те, що стягнута судом першої інстанції сума витрат на професійну правничу допомогу не може бути зменшена судом апеляційної інстанції оскільки, визначений сторонами розмір гонорару на 2000,00 грн менший ніж мінімальна сума затверджена рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 17 березня 2023 року №119.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на його користь витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи між JDG ОСОБА_2, Республіка Польша (продавець) та Приватне підприємство "Північ Авто" (покупець) укладено Контракт від 01 жовтня 2023 року №01/2023 відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та бувші у використанні, вантажні автомобілі та сідельні тягачі нові та бувші у використанні, причіпи, напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні (надалі "Товар").

Відповідно до п. 2 Контракту загальна вартість діючого контракту становить 500000 Євро (п. 2.1).

Ціни на Товар будуть зазначені в фактурі (та/або проформі інвойс) для відповідної поставки і встановлюються у Євро (п. 2.2).

Відповідно до п. 4 Контракту товар буде поставлений згідно правил "Інкотермс 2020" (п. 4.1). Умови поставки Товару зазначаються продавцем для кожної поставки у відповідній фактурі (та/або проформа інвойс) (п. 4.2).

Згідно з п. 5.2 Контракту приймання Товару призначення, шляхом підписання покупцем товарно-супровідних документів (CMR).

Згідно з рахунком фактурою від 07 травня 2024 року №FV2/2024 вказаний товар - C5 TOURER HDI 140 MILLENIUM+, 19/06/2015, 191977 KM, 1595 kg, 7 CV, VIN НОМЕР_2 , вартість 4682,00 Євро, термін оплати до 06 червня 2024 року, спосіб оплати - переказ. Також зазначена вартість в злотих -20 270,25 (курс станом на 06 травня 2024 року 1 EUR = 4,3294 PLN). Умови поставки: DAP Луцьк.

В експертній довідці від 10 травня 2024 року №6082/24 зазначені характеристики автомобіля CITROEN-С5 VIN НОМЕР_2 , яка була зазначена митницею як декларація про походження товару (Declaration of origin) та висновок про якісні характеристики товарів.

Відповідно до митної декларації країни відправлення від 10 травня 2024 року №24PL301010E0572507 вантажовідправником є ОСОБА_2, одержувачем - ПП "Північ Авто", заявник/представник - RADA Sp. z o.o., товар - CITROEN С5 номер (кузова) - НОМЕР_2, вартість 20 298,00.

Згідно з платіжним доручення в іноземній валюті від 13 травня 2024 року №4 позивач перерахував JDG ОСОБА_2 4 682,00 євро як передоплату за б/у автомобіль CITROEN С5 згідно з контрактом від 01 жовтня 2023 року №01/2023, рахунок фактура від 07 травня 2024 року №FV2/2024.

ПП "Північ Авто" до Волинської митниці подано: електронну митну декларацію від 11 травня 2024 року №24UA205140031767U9 на суму 4682,00 Євро по товару: легковий автомобіль марки "CITROEN", модель "С5", бувший у використанні, ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_2 ; номер двигуна (тип) - н/в, двигун дизельний, робочий об`єм циліндрів - 1997 см3, потужність двигуна - 104 кВт, колісна формула - 4х2, тип кузова - універсал, календарний рік виготовлення - 2015р., модельний рік виготовлення - 2015. Крім того, позивачем разом з декларацією надано: зовнішньоекономічний договір - контракт від 01 жовтня 2023 року № 01/2023; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) від 07 травня 2024 року №FV2/2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 31 січня 2023 року 2023 НОМЕР_3 ; експертну довідку спеціаліста-оцінювача ФОП ОСОБА_1 від 10 травня 2024 року №6082/24; договір про надання послуг митного брокера від 02 жовтня 2023 року №02/10/2023F; копію митної декларації країни відправлення від 10 травня 2024 року №24PL301010E0572507.

Під час перевірки наданих для підтвердження митної вартості товару документів посадовою особою митниці надіслано позивачу повідомлення, в якому вказано, що для підтвердження заявленої митної вартості товарів необхідно надати документи відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України та додаткові документи відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, а саме: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем для підтвердження митної вартості товару було надано додаткові документи з їх нотаріально посвідченим перекладом на українську мову, а саме: рахунок-фактура від 29 квітня 2024 року №0124042961641250; свідоцтво про продаж від 11 травня 2024 року; платіжне доручення в іноземній валюті від 02 травня 2024 року; лист від 11 травня 2024 року з повідомленням про надання всіх наявних документів.

Волинською митницею 13 травня 2024 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000113/2, відповідно до якого митну оцінку здійснено із застосуванням резервного методу на рівні 7050 Євро за товар.

Відповідно до графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності: відповідно до поданого інвойсу від 07 травня 2024 року №FV2/2024 продавцем товару (власником) є JDG ОСОБА_2, що суперечить власнику, зазначеному в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 31 січня 2023 року № НОМЕР_1 . Документів про перехід права власності, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано; згідно рахунка-фактури від 07 травня 2024 року № FV2/2024 вартість товару становить 4682 Євро, курс 1 EUR=4,3294 PLN, що в перерахунку становить 20270,25 злотих, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 10 травня 2024 року №24PL301010E0572507 - 20298; згідно п. 5.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01 жовтня 2023 року №01/2023: "приймання товару призначення, шляхом підписання Покупцем товаро-супровідних документів (CMR)", однак товаро-супровідні документи не подано до митного оформлення. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі ст. 64 Митного кодексу України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: - товар 1 - на рівні 7050 євро/од. за МД №UA400040/2024/012751 від 30 квітня 2024 року.

Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/001251 Волинська митниці повідомила позивача про відмову у митному оформлені (випуску) товарів.

Вважаючи протиправною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 13 травня 2024 року №UA205140/2024/000113/2 є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам МК України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч. 1).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене (ч. 8).

За правилами ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 ст. 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1-3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1).

Згідно з ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5).

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця (ч. 6).

Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (ч. 7).

Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 8).

Відповідно до ч. 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24 травня 2012 року № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:

декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;

митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідно до п. 1.3 вказаних Правил, ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.

Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ "Для відміток митного органу". На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (п.п. 2.1, 2.2 вказаних Правил).

Відповідно до п. 2.3 Правил, при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (пункти 2.4, 2.5 Правил).

Згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів від 13 травня 2024 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000113/2, відповідно до якого митну оцінку здійснено із застосуванням резервного методу на рівні 7050 Євро за товар.

Відповідно до графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності: відповідно до поданого інвойсу від 07 травня 2024 року №FV2/2024 продавцем товару (власником) є JDG ОСОБА_2, що суперечить власнику, зазначеному в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 31 січня 2023 року № НОМЕР_1 . Документів про перехід права власності, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано; згідно рахунка-фактури від 07 травня 2024 року № FV2/2024 вартість товару становить 4682 Євро, курс 1 EUR=4,3294 PLN, що в перерахунку становить 20270,25 злотих, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 10 травня 2024 року №24PL301010E0572507 - 20298; згідно п. 5.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01 жовтня 2023 року №01/2023: "приймання товару призначення, шляхом підписання Покупцем товаро-супровідних документів (CMR)", однак товаро-супровідні документи не подано до митного оформлення. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі ст. 64 Митного кодексу України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: - товар 1 - на рівні 7050 євро/од. за МД №UA400040/2024/012751 від 30 квітня 2024 року.

Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України, зокрема: контракт від 01 жовтня 2023 року №01/2023; фактура (iнвойс) від 07 травня 2024 року №FV2/2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 31 січня 2023 року 2023 НОМЕР_3 ; експертну довідку спеціаліста-оцінювача від 10 травня 2024 року №6082/24; договір про надання послуг митного брокера від 02 жовтня 2023 року №02/10/2023F та копію митної декларації країни відправлення №24PL301010E0572507.

Відповідно до фактури (інвойс) від 07 травня 2024 року №FV2/2024 вартість товару становить 4682,00 Євро, крім того зазначеним документом визначено ідентифікуючі ознаки товару, кількість, ціну.

Отже ціна товару в фактурі (інвойсі) від 07 травня 2024 року № FV2/2024 (4682,00 євро) відповідає вартості, зазначеній у митній декларації 24UA205140031767U9 (графа 22), водночас не надання позивачем товаро-супровідних документів (CMR) не впливає на визначення митної вартості товару, оскільк умови поставки DAP (Delivered at Place - постачання в місці призначення) означають, що продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений у митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення.

Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.

Відповідно до контракту від 01 жовтня 2023 року №01/2023, а також фактури (інвойсу) від 07 травня 2023 року №FV2/2024 не встановлено судом покладення на позивача інших фінансових зобов`язань у зв`язку з придбанням товару (вживаного автомобіля) у ОСОБА_2.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив про те, що відповідно до інвойсу від 07 травня 2024 року №FV2/2024 продавцем товару є JDS ОСОБА_2, що суперечить власнику зазначеному у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 31 січня 2023 року № НОМЕР_1 , водночас документів про перехід права власності декларантом надано не було.

Відповідно до свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_4 від 31 січня 2023 року автомобіль CITROEN VIN НОМЕР_2 належить TEIXEIRA MOREIRA.

Згідно з рахунком фактурою 29 квітня 2024 року №0124042961641250 ОСОБА_2 придбав на аукціоні ALCOPA товар CITROEN С5 номер (кузова) - НОМЕР_2 за 4 298,40 Євро, у тому числі ПДВ 116,40 євро. Згідно з платіжними інструкціями в іноземній валюті ОСОБА_2 02 травня 2024 року сплачено 4 182,00 Євро, 03 травня 2024 року - 116,40 Євро.

Відповідно до декларації про передачу транспортного засобу виданої Міністерством внутрішніх справ Французької Республіки підтверджена реєстрація передачі 29 квітня 2024 року транспортного засобу реєстраційний номер DS-264-NL покупцю ОСОБА_2 від продавця LOGIC AUTOMOBILES

Згідно з квитанцією декларації про купівлю з системи реєстрації транспортних засобі Міністерства внутрішніх справ Французької Республіки автомобіль реєстраційний номер DS-264-NL номер (кузова) - НОМЕР_2 19 березня 2024 року був придбаний покупцем LOGIC AUTOMOBILES від продавця TEIXEIRA MOREIRA.

Враховуючи встановлені обставини, матеріалами справи підтверджується перехід права власності на автомобіль CITROEN VIN НОМЕР_2 від TEIXEIRA MOREIRA до ОСОБА_2, а також ціну, за якою ОСОБА_2 придбав відповідний автомобіль.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вартість зазначена в рахунку-фактурі від 29 квітня 2024 року №0124042961641250 та платіжній інструкції від 02 травня 2024 року на яку посилається апелянт - це вартість за якою автомобіль був придбаний ОСОБА_2, водночас позивачем надано митному органу платіжне доручення в іноземній валюті від 13 травня 2024 року № 4, яке підтверджують проведення останнім оплати товару в сумі 4 682,00 Євро.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем разом з електронною декларацією документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а тому у митного органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару за резервним методом, відповідно до ст. 64 МК України.

Щодо доводів апелянта про неспівмірність стягнутої судом першої інстанції на користь позивача суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано договір про надання правової допомоги від 10 липня 2024 року, детальний опис робіт (наданих послуг) від 15 липня 2024 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 10 липня 2024 року №14, ордер від 10 липня 2024 року серія СВ №1084857, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Суд першої інстанції стягуючи випрати на професійну правничу допомогу дійшов висновку про те, що враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 6000,00 грн є співмірною та обґрунтованою з фактичним обсягом наданих послуг та підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці.

Суд апеляційної інстанції з зазначеним висновком погодитись не може виходячи з наступного.

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 120/3929/19-а.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що розмір стягнених з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. є очевидно неспіввісним з предметом спорту, а також послугами зазначеними адвокатом в детальному описі робіт.

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 10 липня 2024 року укладеного між ПП "Північ Авто" та адвокатом Туком С.В. клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з виконанням цього договору (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 правова допомога, що надається клієнту по даному договору: складання позовної заяви, відповіді на відзив (в разі необхідності) та представництво інтересів клієнта в Чернігівському окружному адміністративному суді у справі за позовом ПП "Північ Авто" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 13 травня 2024 року №UA205140/2024/000113/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації №UA205140/2024/001251.

Пунктом 3.2 договору визначено, що розмір гонорару по даному договору становить суму у розмірі 6000,00 грн.

Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг) від 15 липня 2024 року відповідно до договору про надання правової допомоги від 10 липня 2024 року адвокатом було надано правову допомогу в наступному обсязі:

- ознайомлення з матеріалами справи та надання консультації з вивченням документів - 1 год.;

- вивчення судової практики з даної категорії справ - 1 год.;

- ксерокопія та сканування документів необхідних для подачі позову до суду - 30 хв.;

- підготовка позовної заяви - 5 год.;

- участь у судовому розгляді справи (включаючи час на очікування початку судових засідань) в Чернігівському окружному адміністративному суді - 2 год. (орієнтовний час).

Також позивачем надано квитанцію до прибуткового касового ордера від 10 липня 2024 року №14 про прийняття від директора ПП "Північ Авто" коштів у розмірі 6000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ПП "Північ Авто" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, а також фактичний об`єм виконаної роботи та її незначну складність (з урахуванням практики Верховного Суду у даній категорії), колегія судів апеляційної інстанції вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача в розмірі 4000,00 грн. Вказаний розмір витрат обумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку мав витратити адвокат під час супроводу справи у суді першої інстанції, якістю та об`ємом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, які були предметом судового розгляду.

Щодо наявності підстав для стягнення з Волинської митниці на користь ПП "Північ Авто" витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Між ПП "Північ Авто" та адвокатом Туком С.В. 09 жовтня 2024 року укладено договір про надання правової допомоги відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з виконанням цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору правова допомога, що надається клієнту по даному договору: складання відзиву на апеляційну скаргу та представництво інтересів клієнта в Шостому апеляційному адміністративному суді у справі за позовом ПП "Північ Авто" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 13 травня 2024 року №UA205140/2024/000113/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації №UA205140/2024/001251.

Пунктом 3.2 договору визначено, що розмір гонорару по даному договору становить суму у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) від 10 жовтня 2024 року відповідно до договору про надання правової допомоги від 09 жовтня 2024 року адвокатом було надано правову допомогу в наступному обсязі:

- надання консультації з вивченням документів - 1 год.;

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 5 год.;

- участь у судовому розгляді справи в разі необхідності (включаючи час на очікування початку судових засідань) в Шостому апеляційному адміністративному суді - 30 хв. (орієнтовний час).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 09 жовтня 2024 року №25 про прийняття від директора ПП "Північ Авто" коштів у розмірі 5000,00 грн.

Як вже зазначено вище, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Як вбачається з матеріалів справи представником позивача до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, який частково дублює позовну заяву та рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, Волинською митницею подано клопотання по зменшення розміру витрат на правничу допомогу, яке обґрунтовано тим, що заявлена позивачем сума є необґрунтованою та очевидно завищеною, враховуючи відсутність нових доказів та здійснення судом розгляду справи у порядку письмового провадження.

Оскільки дана справа є справою незначної складності, написання відзиву на апеляційну скаргу не потребувало значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, як і значних затрат часу, враховуючи надані представником позивача докази та їх оформлення, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1000,00 грн.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат не повно з`ясовані обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення питання щодо розміру належних до присудження судових витрат.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Волинської митниці - задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року - змінити, виклавши абзац четвертий його резолютивної частини в наступній редакції:

"Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Приватного підприємства "Північ Авто" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн (чотири тисяч гривень 00 коп.)".

В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року - залишити без змін.

Стягнути з Волинської митниці (код ЄДРПОУ 43958385, місцезнаходження: 44350, Волинська обл. с. Римачі, вул. Призалізнична, буд. 13) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "Північ Авто" (код ЄДРПОУ 45352740, місцезнаходження: 15505, Чернігівська обл., с. Киїнка, вул. Зелена, буд. 33) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку