Постанова від 12.05.2025 по справі 260/6779/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/6779/24 пров. № А/857/31044/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у справі № 260/6779/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, -

суддя в І інстанції Гаврилко С.Є.,

дата ухвалення рішення 08.11.2024,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ :

27 жовтня 2024 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатської митниці (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20, код ЄДРПОУ 43985560), яким просить суд: « 1. Зобов`язати Закарпатську митницю нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.11.2021 по 10.10.2024, у розмірі 235181,6 грн та із утриманням обов`язкових податків та зборів з даної суми до Державного бюджету України.».

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року у справі № 260/2657/21 скасовано наказ про його звільнення, поновлено на займаній до звільнення посаді Закарпатської митниці Держмитслужби, з 01 червня 2021 року та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Однак, рішення суду в частині поновлення на роботі позивача було виконано лише 11 жовтня 2024 року, чим були порушені його Конституційні права на працю та оплату праці що і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду. При цьому, позивач зазначає, що фактично вимушений прогул позивача тривав до фактичного виконання рішення про поновлення його на роботі та фактичного допуску до роботи 11 жовтня 2024 року. Отже, вимушений прогул позивача тривав із 26 листопада 2021 року по 10 жовтня 2024 року, що складає 745 робочих днів.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 у цій справі, позов задоволено: зобов`язано Закарпатську митницю нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 26 листопада 2021 року по 10 жовтня 2024 року у розмірі 235181,60 грн.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що Закарпатська митниця не мала підстав для виплати позивачу заробітної плати за період з дати винесення судового рішення про поновлення на роботі до дати виконання рішення суду, оскільки питання подальшого стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника врегульовані нормами ст.236 КЗпП України та потребують окремого процесуального документа уповноваженого органу. Відсутність вказаного документа стосовно виплати позивачу заробітної плати за час затримки виконання судового рішення вказує на правомірність дій митниці при проведенні нарахування та виплаті заробітної плати позивачу.

Правомірність дій митниці, які мають відношення до справи, вказує на відсутність підстав для стягнення коштів з Закарпатської митниці.

Визнане судом право працівника на поновлення на роботі має приватний характер, тому не може бути реалізоване без волевиявлення цього працівника. Більше того, відновлення в правах працівника без його ініціативи може призвести до порушень законодавства (нез`явлення на роботі без поважних причин, тобто прогулу, безпідставної виплати заробітної плати, зокрема, у разі перебування особи на обліку в центрі зайнятості, порушення антикорупційного законодавства у разі працевлаштування особи під час вимушеного прогулу в іншій структурі тощо).

В даній справі позивач не вживав активних, ініціативних дій щодо його поновлення, що повністю спростовує посилання позивача на вину митниці у затримці виконання судового рішення. Відсутність порушень зі сторони відповідача вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Апелянт просив скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці про стягнення середнього заробітку, та винести постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Зазначив, що рішення про поновлення на роботі підлягає до негайного виконання. Фактично рішення суду від 25.11.2021 підлягало виконанню незалежно від наявності чи відсутності виконавчого провадження, а невиконання рішення про поновлення на роботі тягне наслідки у вигляді стягнення заробітної плати за час затримки виконання цього рішення.

Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи із такого.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, факт несвоєчасного виконання Закарпатською митницею рішення суду про поновлення позивача на роботі є доведеним, що є підставою для стягнення на користь позивача середнього заробітку відповідно до статті 236 КЗпП України

Відповідно до рішення суду про поновлення у справі 25 листопада 2021 року у справі № 260/2657/21 вимушений прогул розпочався з дати незаконного звільнення, і мав би закінчитися датою видання наказу відповідача (роботодавця) про поновлення. У разі невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, строк вимушеного прогулу має продовжуваний характер, а отже і розрахунок вимушеного прогулу, який був встановлений судом під час поновлення на посаді у розмірі середньоденної заробітної плати позивача за два попередні місяці роботи перед звільненням має продовжувати здійснюватися, відповідно до вимог Порядку № 100.

Період затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі становить 745 робочих днів з 26 листопада 2021 року (наступний день після ухваленого рішення у справ № 260/2657/21) по 10 жовтня 2024 року (дата, що передувала винесенню наказу про поновлення).

Таким чином, загальна кількість робочих днів за період вимушеного прогулу з 26 листопада 2021 року по 10 жовтня 2024 року складає 745 робочих днів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток в розмірі 235181,60 грн (315,68 грн. х 745 днів).

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.11.2021, що ухвалене у справі №260/2657/21, позов ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС, Закарпатської митниці Держмитслужби про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати Закарпатської митниці ДФС від 26 травня 2021 року № 7-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді державного інспектора митного поста "Косонь" Закарпатської митниці Держмитслужби з 01.06.2021. Стягнуто із Закарпатської митниці Держмитслужби середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.06.2021 по 24.11.2021, в розмірі 38828,64 грн., з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 6945,00 грн. підлягає до негайного виконання (а.с.а.с. 5-13).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2022 у справі № 260/2657/21 апеляційну скаргу Закарпатської митниці Держмитслужби залишено без задоволення. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 у справі № 260/2657/21 залишено без змін

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 у справі №260/2657/21 заяву ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому листі задоволено. Замінено у виконавчому листі № 260/2657/21/2024 у адміністративній справі №260/2657/21, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом 01.08.2024 року, боржника Закарпатську митницю Держмитслужби, його правонаступника Закарпатську митницю (а.с.а.с. 18-20).

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що Закарпатська митниця (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20 код ЄДРПОУ 43985560) є правонаступником Закарпатської митниці Держмитслужби (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20 код ЄДРПОУ 43337207).

На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 у справі № 260/2657/21, наказом начальника Закарпатської митниці від 11 жовтня 2024 року №1193-0 «Про особовий склад» поновлено ОСОБА_1 на посаді державного інспектора митного поста «Косонь» Закарпатської митниці Держмитслужби з 01.06.2021 (а.с.а.с. 21, 22).

Вважаючи, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 у справі №260/2657/21 в частині поновлення позивача на посаді державного інспектора митного поста «Косонь» Закарпатської митниці Держмитслужби виконано невчасно, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За пунктом 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Частиною 2 ст. 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Згідно з ч. 7 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, згідно з пунктом 5 якого нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Пунктом 8 Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так спірні у цій справі правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 у справі №260/2657/21, допущеної до негайного виконання в частині поновлення позивача на роботі, яке надалі залишене без змін відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022.

Слід зазначити, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання роботодавцем про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх обов`язків.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом статті 65 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 521/1892/18, від 20.10.2022 у справі № 160/12318/21.

За таких обставин, існування зазначеного вище судового рішення породжує у відповідача обов`язок його виконання щодо поновлення позивача на вказаній посаді, який має бути здійснений, шляхом видання відповідачем відповідного наказу.

Отже факт невиконання рішення суду про поновлення на роботі не позбавляє позивача права на виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

У цьому контексті спірних правовідносин слід зважати на те, що інститут звернення рішення суду до негайного виконання покликаний забезпечувати швидкий і реальний захист прав працівника.

Особливу увагу слід звернути на те, що відповідно до ч. 8 ст. 235 КЗпП України і пункту 3 ч. 1 ст.371 КАС України рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передовсім роботодавцю. Невчинення позивачем як працівником/посадовцем дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (як-от: подання заяви про поновлення чи звернення до органу державної виконавчої служби) ніяким чином не впливає на обов`язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущеного до негайного виконання, яке покладає на нього зобов`язання щодо поновлення на посаді.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного суду від 09.11.2022 року у справі №460/600/22.

Так, наказом Закарпатської митниці від 11.10.2024 №1193-о скасовано наказ Закарпатської митниці ДФС від 26.05.2021 №7-о «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді державного інспектора митного поста «Косонь» закарпатської митниці Держмитслужби з 01.06.2021 з посадовим окладом у розмірі 5100,00 грн; припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 , державного інспектора митного поста «Косонь» Закарпатської митниці Держмитслужби із займаної посади 14.10.2024 за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП, п. 3 ч. 1 ст. 83, ст. 86 Закону України «Про державну службу».

Відтак, фактично позивача поновлено на посаді 11.10.2024, тоді як на підставі вказаних положень закону позивача належало поновити на посаді негайно після проголошення відповідного рішення суду від 25.11.2021.

Таким чином, апеляційний суд звертає увагу, що в період з 26.11.2020 по 10.10.2024 включно відповідач не виконав покладений на нього законодавством та судовим рішенням обов`язок та допустив протиправну бездіяльність щодо поновлення позивача на посаді.

Період з 26.11.2020 по 10.10.2024 включно, є періодом затримки виконання рішення суду, що обумовлює право позивача на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі відповідно до ст.236 КЗпП України.

Судом першої інстанції обраховано загальну кількість робочих днів у відповідний період та такий складає 745 робочих днів.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі №260/2657/214 визначено середньоденний розмір заробітної плати позивача, який становить 315,68 грн.

В частині здійснених судом розрахунків суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, Закарпатська митниця жодних доводів, як і щодо неправильності застосування судом норм матеріального права, в апеляційній скарзі не наводить, як і не наводить жодних обґрунтувань неправильності зроблених судом висновків щодо необхідності задоволення означеного позову, у спосіб, що наведений рішенням суду.

Апеляційний суд також зазначає, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України.

Згідно підп.164.1.1 п.164.1 ст.164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Відповідно до підп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Інші висновки суду першої інстанції відповідачем під сумнів не ставляться, а позивачем відповідної апеляційної скарги не подано.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Закарпатської митниці залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 у справі №260/6779/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк