Рішення

від 13.05.2025 по справі 374/71/25

РЖИЩІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суддя в суді І інстанції

Павленко Р.М.

Єдиний унікальний № 374/71/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

13 травня 2025 року Ржищівський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді - Павленка Р.М.

за участі:

секретаря Маламан Я.О

позивача ОСОБА_1 ;

представника позивача ОСОБА_2 ;

відповідача ПП «ПРОФІТ ІНВЕСТ-СЕРВІС» (не з`явився);

третя особа: Київський обласний центр зайнятості (не з`явився);

третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, про визнання трудових відносин припиненими (не з`явився);

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Ржищів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ПРОФІТ ІНВЕСТ-СЕРВІС» про визнання трудових відносин припиненими,

ВСТАНОВИВ:

05.03.2025 до Ржищівського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПП «ПРОФІТ ІНВЕСТ-СЕРВІС» про визнання трудових відносин припиненими, в якій просить: визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ПП «ПРОФІТ ІНВЕСТ-СЕРВІС» з посади бухгалтера за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП.

Стислий виклад позицій позивача та відповідача.

26.01.2018 ОСОБА_1 була прийнята на посаду бухгалтера до Приватного Підприємства «ПРОФІТ ІНВЕСТ-СЕРВІС»

18.11.2019 позивач народила доньку, у зв`язку з чим нею було оформлено відпустку по догляду за дитиною до трьох років.

31.05.2022, маючи намір звільнитися з роботи, позивач направила відповідачу заяву на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом поштою, у якій просила звільнити її з роботи з 31.05.2022 за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та передати їй трудову книжку.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надіслав.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

06.03.2025 Ржищівський міський суд Київської області ухвалив відкрити провадження по справі ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ПРОФІТ ІНВЕСТ-СЕРВІС» про визнання трудових відносин припиненими за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

08.04.2025 представник позивача подав до суду Заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 08.04.2025 клопотання позивача адвоката Матюшенкова Д.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Відповідач у судове засідання не з`являвся, про причини неявки не повідомляв, заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, відзив на позов у встановлений судом строк та клопотань про відкладення розгляду справи не надсилав.

Лист з позовною заявою та судовою повісткою, які направлялися відповідачу, був повернений з поштового відділення з позначкою: за закінченням терміну зберігання.

Про проведення судових засідань у справі відповідач повідомлявся смс-повідомленнями та викликом на сайті суду.

Обставини, встановлені судом.

26.01.2018 ОСОБА_1 була прийнята на посаду бухгалтера до Приватного Підприємства «ПРОФІТ ІНВЕСТ-СЕРВІС» , що підтверджується записом в трудовій книжці за №26 (наказ 1-ОС від 25.01.2018), а також випискою з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5, де застрахованою особою є позивач та з якого вбачається, що ПП «ПРОФІТ ІНВЕСТ-СЕРВІС» в період з січня 2018 року по січень 2020 року здійснювало відрахування в пенсійний фонд з заробітної плати позивача на даному підприємстві.

18.11.2019 позивач народила доньку, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , у зв`язку з чим нею було оформлено відпустку по догляду за дитиною до трьох років.

З форми ОК-5 вбачається страхування позивача в Управлінні соціального захисту населення Ржищівської міської ради за період перебування у відпустці по догляду за дитиною у період з грудня 2019 по листопад 2022.

Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Ржищівської міської ради від 05.03.2025 позивач отримувала соціальну допомогу при народженні дитини з 19.11.2019 по 30.11.2022.

Маючи намір звільнитися з роботи, позивач телефонувала за наявними телефонами до відповідача, проте слухавку ніхто не піднімав.

31.05.2022 позивач направила відповідачу заяву за місцем його знаходження на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом поштою, у якій просила звільнити її з роботи з 31.05.2022 за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України та передати їй трудову книжку.

Відповідач відповіді не надіслав, лист повернувся із закінченням строку зберігання, що підтверджується листом ПАТ «Укрпошта».

Згідно з поясненнями позивача, відповідач за вказаною у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою не перебуває. Іншої адреси його перебування не вказано.

Згідно з довідкою, виданою управлінням соціального захисту населення Ржищівської міської ради від 02.05.2022, ОСОБА_1 внутрішньо переміщена особа, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

30.05.2022 позивач також зверталася до Головного управління Держпраці Київської області за допомогою у вирішенні питання щодо звільнення її з роботи у підприємстві відповідача.

Листом від 09.06.2022, Головне управління Держпраці у Київській області повідомило позивача про те, що протягом дії воєнного стану державний нагляд (контроль) та державний ринковий нагляд не здійснюються. Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 Урядом прийнято рішення припинити проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Повноваження головних державних інспекторів визначені Положенням про Головне управління Держпраці у Київській області, затвердженим наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 №84.

Відповідно до вказаного Положення головних державних інспекторів не наділено повноваженнями щодо проведення попередніх слідчих (розшукових) дій з метою ідентифікації суб`єкта господарювання, на якому може бути здійснено позаплановий захід або для встановлення тих чи інших фактів, головні державні інспектори проводять документальні перевірки.

Після закінчення відпустки до досягнення дитиною 3-х річного віку позивач до роботи на ПП «ПРОФІТ ІНВЕСТ-СЕРВІС» не приступала. Позивач не отримувала листів від відповідача із проханням приступати до виконання трудових обов`язків.

Датою припинення трудових відносин позивача із відповідачем та звільненням з роботи з посади бухгалтера можна вважати 18.11.2022, оскільки на цю дату спливає термін відпустки позивача по догляду за дитиною до трьох років.

З 01.05.2023 по 21.08.2024 позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Після звільнення з військової служби позивач звернулась до Київського обласного центру зайнятості з метою обліку її як безробітної. Проте їй було відмовлено у прийнятті на такий облік, оскільки остання вважається працевлаштованою у відповідача.

Позивач вважає, що подальше формальне перебування у трудових відносинах із відповідачем порушує її права на вільний вибір праці, оскільки жодної роботи вона не здійснює, їй не нараховується та не виплачується заробітня плата, у зв`язку з відсутністю відповідача за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, неможливість розірвати трудові відносини з відповідачем, тому з метою захисту порушених прав вона звернулася до суду з цим позовом.

В судовому засіданні досліджені копії документів, наявні в матеріалах справи.

06.05.2025 в судовому засіданні представник позивача відмовився від позовних вимог в частині: стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача.

Норми права, застосовані судом.

Згідно зч.1,2ст.43Конституції Українизакріплено,що коженмає правона працю,що включаєможливість зароблятисобі нажиття працею,яку вінвільно обираєабо наяку вільнопогоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Відповідно до вимог ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Аналогічні положення містяться в Європейській соціальній хартії (переглянута) від 03.05.1996 (ратифікована Україною 14.09.2006).

Так, ст. 1 Хартії визначає що з метою забезпечення ефективного здійснення права на працю сторони зобов`язуються: визнати однією зі своїх найголовніших цілей і одним зі своїх найголовніших обов`язків досягнення та підтримання якомога високого і стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення повної зайнятості; ефективно захищати право працівника заробляти собі на життя професією, яку він вільно обирає; створювати безкоштовні служби працевлаштування для всіх працівників або забезпечувати їхнє функціонування; забезпечувати належну професійну орієнтацію, підготовку та перекваліфікацію або сприяти їм.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 232 КЗпП України визначено, безпосередньому розглядові в місцевих загальних судах розглядаються трудові спори за заявами:

1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Трудові відносини всіх працівників регулюються Кодексом законів про працю України.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

У ч. 4 ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно із ч.1 п. 4 ст. 36, 38, 39 КЗпП України встановлено одна з підстав припинення трудового договору є розрірвання трудового договору з ініціативи працівника.

За змістом ч.1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КЗпП України якщо працівник якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Згідно зст.55Конституції Україниправа ісвободи людиниі громадяниназахищаються судом. Кожномугарантується правона оскарженняв судірішень,дій чибездіяльності органівдержавної влади,органів місцевогосамоврядування,посадових іслужбових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За ст. 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно ч. 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або Уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, положеннями ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», передбачено гарантії прав і свобод громадян України, які виїхали за межі тимчасово окупованої території, визначено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до статей 3, 221, 231 КЗпП України в порядку передбаченому главою ХV цього Кодексу, підглядають розглядові індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності, у тому числі членів кооперативів, їх об`єднань, членів кооперативних сільськогосподарських підприємств, членів інших громадських організацій, які перебувають з ними в трудових відносинах, членів селянських (фермерських) господарств, які працюють за трудовим договором із фізичними особами.

Відповідно до пункту 52 розділу ХІ Закону України «Про зайнятість населення» та ч. 4 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що під час дії воєнного стану для отримання статусу безробітного внутрішньо переміщені особи, а також особи, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії, у яких не розірвані трудові договори з роботодавцем, подають до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, заяву на ім`я роботодавця про припинення трудового договору, про що повідомляються роботодавець (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними), територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та територіальний орган Пенсійного фонду України.

Крім цього, відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII від 20.10.2014, Внутрішньо переміщена особа, яка не мала можливості припинити трудовий договір (інший вид зайнятості) відповідно до пункту 1 статті 36, статей 38, 39 Кодексу законів про працю України у зв`язку з неможливістю продовження роботи за таким трудовим договором (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю і соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття має право припинити такий трудовий договір в односторонньому порядку, подавши до центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи заяву на ім`я роботодавця про припинення трудового договору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану», від 21.04.2022 №2220-ІХ, що набрав чинності 07.05.2022, передбачено спрощену процедуру набуття статусу безробітного, зокрема для осіб які перебувають на тимчасово окупованій території, які перебувають на території, на якій ведуться бойові дії, для внутрішньо переміщених осіб.

В пункті 5.2. Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про зайнятість населення» для отримання статусу безробітного внутрішньо переміщені особи, а також особи, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії, у яких не розірвані трудові договори з роботодавцем, подають до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, заяву на ім`я роботодавця про припинення трудового договору за формою, визначеною центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про що повідомляються роботодавець, територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику та територіальний орган ПФУ.

Оцінка судом аргументів сторін, доказів.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового відносин, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява «№ 20372/11, § 65)).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини підкреслює, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); «Волчі проти Франції» (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

Надані позивачем докази суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

У свою чергу відповідачем не надано суду пояснень, які б слугували підставою для відмови в позовних вимогах позивача.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

З огляду на викладене, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилається заявник, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами дослідженими в судовому засіданні, враховуючи, що заявник з об`єктивних причин не може підтвердити у позасудовому порядку факт припинення нею трудових відносин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача.

Враховуючи вищевикладене,оцінивши наданіу справідокази,суд дійшоввисновку,щозатаких обставинтрудові відносиниміж ОСОБА_1 та Приватнимпідприємством «ПРОФІТІНВЕСТ-СЕРВІС»підлягають припиненню на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) з 18 листопада 2022 року у зв`язку із закінченням відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тобто позов у цій справі судом задовольняється.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 293-294, 315-319 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 доПриватного підприємства«ПРОФІТ ІНВЕСТ-СЕРВІС»про визнаннятрудових відносинприпиненими задовольнити у повному обсязі.

Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 і Приватним підприємством «ПРОФІТ ІНВЕСТ-СЕРВІС» з 18 листопада 2022 року у зв`язку із закінченням відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Приватне підприємство «ПРОФІТ ІНВЕСТ-СЕРВІС», код ЄДРПОУ 33597635, місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63.

Суддя Р.М.Павленко