Постанова

від 10.04.2025 по справі 910/9788/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2025 р. Справа № 910/9788/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Тищенко О.В.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 10.04.2025

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної казначейської служби України

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024

у справі № 910/9788/24 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Семфлот»

до Державної казначейської служби України

про стягнення 503 847,76 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Семфлот" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України (відповідач) про стягнення 503 847,76 грн., з них: 3% річних - 66 666,47 грн. та інфляційні втрат - 437 181,29 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Господарського суду Київської області від 09.06.2021 у справі № 911/448/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2021, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Семфлот" 1 568 483,00 грн. шкоду, завдану Головним управлінням Національної поліції в Київській області. У зв`язку простроченням відповідачем виконання вказаного рішення суду позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 437 181,29 грн. та 3% річних в розмірі 66 666,47 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/9788/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Семфлот" інфляційні втрати у розмірі 437 181,29 грн., 3% річних у розмірі 66 666,47 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 6046,18 грн.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2021 у справі № 911/448/21 виконано Казначейством з порушенням частини 1 статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", фактичне перерахування коштів відбулось 09.08.2023 та 22.08.2023, тому позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховано інфляційні втрати у розмірі 437 181,29 грн., 3% річних у розмірі 66 666,47 грн. При цьому, місцевим господарським судом перевірено надані позивачем розрахунки вищевказаних сум, і визнано їх обґрунтованими та арифметично правильними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/9788/24, 25.11.2024 Державна казначейська служба України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить звільнити Казначейство від сплати судового збору або відстрочити його сплату до закінчення дії правового режиму воєнного стану в Україні. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/9788/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що (1) виконання рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2021 у справі № 911/448/21 здійснено Казначейством з дотриманням вимог законодавства та принципу цільового використання бюджетних коштів; (2) Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлює строк для виконання та визначає підстави для нарахування 3% річних за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу, за наказом № 911/448/21 кошти підлягають стягненню з Державного бюджету України, а не з державного органу; (3) Бюджетний кодекс України не встановлює для Казначейства строку для безспірного списання коштів державного бюджету за судовим рішенням про відшкодування шкоди, отже Казначейство не могло допустити прострочення виконання рішення від 09.06.2021 у справі № 911/448/21; (4) судове рішення про стягнення коштів без встановлених бюджетних призначень не може бути виконане.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 матеріали апеляційної скарги Державної казначейської служби України по справі № 910/9788/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/9788/24.

30.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/9788/24.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. та судді Станіка С.Р., які входять до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9788/24.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2025 для вирішення питань щодо руху апеляційної скарги в межах справи № 910/9788/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Сибіга О.М., судді Ходаківська І.П., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 відмовлено Державній казначейській службі України у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу Державної казначейської служби України б/н від 25.11.2024 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/9788/24 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

14.01.2025 Державна казначейська служба України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з заявою про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/9788/24 за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 та призначено розгляд справи на 20.02.2025.

10.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Семфлот" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. За доводами позивача, судове рішення про стягнення коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, у разі неналежного виконання (прострочення) підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання є підставою для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України. Крім того, позивач зауважує, що питання застосування Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах вже вирішено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21 та від 09.11.2023 у справі № 420/2411/19, висновки яких підлягають врахуванню під час розгляду справи.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 у зв`язку з перебуванням судді Ходаківської І.П., яка входить до складу колегії суддів і не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9788/24.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2025 для розгляду справи № 910/9788/24 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Пономаренко Є.Ю.

24.02.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до провадження справу № 910/9788/24 за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 та призначено розгляд справи на 10.04.2025.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Державної казначейської служби України слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/9788/24 без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, рішенням Господарського суду Київської області від 09.06.2021 у справі № 911/448/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2021, яке набрало законної сили 30.09.2021, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Семфлот" 1 568 483,00 грн. у рахунок відшкодування шкоди, завданої Головним управлінням Національної поліції в Київській області.

Постановою Верховного Суду від 02.02.2022 рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 у справі № 911/448/21 залишено без змін.

У відповідності до листа від 09.04.2024 № 5-06-06/7667 Державної казначейської служби України наказ Господарського суду Київської області від 02.11.2021 по справі № 911/448/21 про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Семфлот" коштів у розмірі 1 568 483,00 грн. надійшов до Казначейства 10.12.2021.

Згідно довідок № 14, № 15 від 27.03.2024 АТ «Райффайзен Банк» фактичне перерахування коштів здійснено 09.08.2023 на підставі платіжної інструкції № 1285247 на суму 1 264 849,71 грн. та 22.08.2023 на підставі платіжної інструкції №1285247 на суму 303 633,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2021 у справі № 911/448/21 виконано з порушенням встановленого статтею 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" строку, у зв`язку з чим позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення 3% річних за період з 11.03.2022 по 08.08.2023 на заборгованість у сумі 1 568 483,00 грн. та за період з 10.08.2023 по 21.08.2023 на заборгованість у сумі 303 633,29 грн., та інфляційні втрати за період з 11.03.2022 по 08.08.2023 на заборгованість у сумі 1 568 483,00 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що Державний бюджет України не передбачає асигнувань для виплати інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання рішення суду про відшкодування шкоди державою, виконання рішення суду у справі № 911/448/21 здійснено Державною казначейською службою України з дотриманням вимог законодавства та принципу цільового використання бюджетних коштів.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За практикою Європейського суду з прав людини саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997) (рішення у справі Войтенка; рішення у справі "Ромашов проти України" (Romashov v. Ukraine) № 67534/01 від 27.07.2004; у справі "Дубенко проти України" (Dubenko v. Ukraine) № 74221/01 від 11.01.2005; та у справі "Козачек проти України" (Kozachek v. Ukraine) № 29508/04 від 07.12.2006). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (п. 44 рішення у справі "Шмалько проти України" (Shmalko v. Ukraine) № 60750/00 від 20.07.2004). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine) № 29439/02 від 26.04.2005, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine) № 1811/06 від 19.02.2009).

Підпунктом 1 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Видатки бюджетних установ, щодо яких прийнято рішення про накладення на них арешту, дозволяється здійснювати в частині видатків, які ст. 55 цього Кодексу визначено як захищені, у разі зазначення про це у судовому рішенні.

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів є Державна казначейська служба України (Казначейство України) (п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215).

Згідно з підп. 3 п. 4 названого Положення Казначейство України відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (тут і надалі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

За приписами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині 4 статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

Суд звертає увагу, що в даному випадку підлягає застосуванню Закон України «Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень», оскільки він є спеціальним у сфері гарантування державою виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.01.2006 у справі «Гордєєви і Гурбик проти України» (Заяви №27370/03 і №30049/04) зазначено, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду. Таким чином, відмовою протягом декількох років здійснити необхідні заходи для виконання остаточних судових рішень державні органи України частково позбавили положення п. 1 ст. 6 Конвенції її корисного ефекту. Цього достатньо для того, щоб суд міг зробити висновок про те, що було порушено п. 1 ст. 6 Конвенції.

В свою чергу механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено в Порядку № 845, який і встановлює тримісячний строк для виконання грошових зобов`язань щодо безспірного списання коштів.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Київської області від 09.06.2021 у справі № 911/448/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2021, яке набрало законної сили 30.09.2021, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Семфлот" 1 568 483,00 грн. у рахунок відшкодування шкоди, завданої Головним управлінням Національної поліції в Київській області.

02.11.2021 на виконання вищезазначеного рішення Господарським судом Київської області видано відповідний наказ.

Зі змісту листа від 09.04.2024 № 5-06-06/7667 Державної казначейської служби України вбачається, що наказ Господарського суду Київської області від 02.11.2021 по справі № 911/448/21 надійшов до Казначейства 10.12.2021.

Враховуючи положення частини 6 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" перерахування коштів за рішенням суду повинно було здійснено Казначейством у тримісячний строк з дня надходження до нього наказу Господарського суду Київської області від 02.11.2021 у справі № 911/448/21, тобто до 10.03.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21 зазначила, що судове рішення про стягнення коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору).

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що у разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів з Державного бюджету України стаття 625 ЦК України та частина 1 статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави три проценти річних від вчасно несплаченої, за чинним рішенням суду, суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення.

У разі неналежного виконання (прострочення) державою підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням її грошового зобов`язання перед кредитором до правовідносин щодо прострочення виконання грошового зобов`язання необхідно застосовувати приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 420/2411/19).

Відтак, позивач має право заявити до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання судового рішення з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу Державної казначейської служби України виконавчого документа включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.

Апеляційний суд з огляду на доводи апеляційної скарги зазначає відповідачу, що суд першої інстанції надав належну оцінку його доводам, в т.ч. про те, що спірні правовідносини не підпадають під дію Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки наказ суду в справі № 911/448/21 підлягав виконанню Казначейством за рахунок спеціальної бюджетної програми 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб».

Так, ст. 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачає державні гарантії для виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган. При цьому Порядок № 845 визначає механізм виконання таких рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів, якщо боржником є державний орган.

Наразі предметом розгляду в даній справі є стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з недотриманням строку виконання судового рішення про стягнення коштів з державного органу за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд відзначає, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є Держава Україна як учасник цивільних відносин, яка через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, набуває та здійснює свої цивільні права та обов`язки (ст. 170 Цивільного кодексу України).

З огляду на специфіку правовідносин відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади - Державну казначейську службу України, колегія суддів погоджується з відхиленням судом першої інстанції доводів відповідача, що правовідносини, які склалися, не підпадають під дію Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», зокрема, в частині тримісячного строку на перерахування коштів.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини несплата компенсації за невиконання судового рішення на підставі відсутності бюджетних коштів не може бути причиною невиконання відповідачем своїх зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі №809/836/17.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи довідок № 14, № 15 від 27.03.2024 АТ «Райффайзен Банк» фактичне перерахування коштів за наказом Господарського суду Київської області від 02.11.2021 по справі № 911/448/21 здійснено 09.08.2023 на підставі платіжної інструкції № 1285247 на суму 1 264 849,71 грн. та 22.08.2023 на підставі платіжної інструкції №1285247 на суму 303 633,29 грн.

З наведеного слідує, що перерахування коштів за рішенням Господарського суду Київської області від 09.06.2021 у справі № 911/448/21 Казначейство здійснило з порушенням встановленого статтею 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" тримісячного строку.

Судом встановлено, що позивач здійснює нарахування 3% річних за період з 11.03.2022 по 08.08.2023 на суму заборгованості у розмірі 1 568 483,00 грн. та за період з 10.08.2023 по 21.08.2023 на суму заборгованості у розмірі 303 633,29 грн., а нарахування інфляційних втрат - за період з 11.03.2022 по 08.08.2023 на суму заборгованості у розмірі 1 568 483,00 грн.

Колегія суддів, перевіривши надані позивачем розрахунки вищевказаних компенсаційних виплат, погоджується з судом першої інстанції, що вони є обґрунтованими та арифметично правильними, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Колегія суддів апеляційного суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення Європейського суду з прав людини у справі від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Державної казначейської служби України слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/9788/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/9788/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи № 910/9788/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, повний текст постанови складено та підписано 12.05.2025.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді Є.Ю. Пономаренко

О.В. Тищенко