Ухвала від 08.05.2025 по справі 918/932/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"08" травня 2025 р. Справа № 918/932/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Маціщук А.В.

судді Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Новак С.Я.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

скаржник: Дремлюга Ю.С.

розглянувши апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 29.11.2024р. у справі №918/932/24, ухвалену суддею Мовчуном А.І., повний текст ухвали складений 29.11.2024р.

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер"

про застосування наслідків недійсності правочинів

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг"

про стягнення грошових коштів в сумі 3 865 935,35 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.11.2024р. - затверджено мирову угоду від 28 листопада 2024 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" у редакції поданій сторонами. Закрито провадження у справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" про застосування наслідків недійсності правочинів та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" про стягнення грошових коштів в сумі 3 865 935,35 грн.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 29.11.2024 року у справі №918/932/24. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 29 листопада 2024 року по справі №918/932/24 скасувати та ухвалити нове, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Розгляд справи провести за участю уповноваженого представника апелянта ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує, що прийнята ухвала суду першої інстанції, підлягає скасуванню, так як прийнята з грубим порушенням норм процесуального права, а також неправильного застосування норм матеріального права, та за неповного з`ясування обставин справи з наступних підстав.

У відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна підставою реєстрації права власності на вищеназване нерухоме майно за ТОВ «Прод Майстер» є наступні документи:

- Договір іпотеки №014/89-07/560/1. серія та номер: р/н 4553, виданий 28.09.2007р. видавник: Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Вовк Н.П.;

- Договір №1 про внесення змін до Договору іпотеки №014/89-07/560/1 від 28.09 2007р., серія та номер: р/н 2359, виданий 27.06.2008. видавник: Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Вовк Н.П.;

- Договір №2 про внесення змін до Договору іпотеки №014/89-07/560/1 від 28.09.2007, серія та номер: р/н 2670, виданий 24.11.2009, видавник: Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Вовк Н..;

- свідоцтво, серія та номер: р/н 5246, виданий 21.04.2017, видавник: Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Піддубна Л.П.;

- Договір про відступлення прав за договором іпотеки; серія та номер: р/н 1557, виданий 16.12.2016, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Багдасарова О.М.

Тобто, скаржник наголошує, що ТОВ «Прод Майстер» набуло та попередньо зареєструвало право власності на нерухоме майно на підставі договору відступлення права вимоги від 16.12.2016 року, укладеного між ТОВ «Прод Майстер» та ТОВ «Арма Факторинг».

За умовами договору відступлення права вимоги від 16.12.2016 року ТОВ «Арма Факторинг» передає для ТОВ «Прод Майстер» права вимоги за кредитними договорами, зокрема: міститься перелік кредитних договорів: 1) Генеральної кредитної угоди № 014/89-07/560 від 28.09.2007 року укладена між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 . 2) Кредитний договір №014/89-07/564 від 28.09.2007 року укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 . 3) Кредитний договір №014/89-07/1094/980 від 24.11.2009 року в межах Генеральної кредитної угоди № 014/89-07/560 від 28.09.2007 року укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 в межах Генеральної кредитної угоди № 014/89-07/560 від 28.09.2007 року. 4) Договір іпотеки №014/89-07/560/1 від 28.09.2007 року укладеними між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , відповідно до вищевказаного Договору іпотеки №014/89-07/560/1 від 28.09.2007 року ОСОБА_2 було передано в іпотеку Цілісний майновий комплекс, що за адресою: АДРЕСА_1 . 5) Договір поруки №014/89-07/560/2 від 28.09.2007 року укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 в межах Генеральної кредитної угоди № 014/89-07/560 від 28.09.2007 року.

Так, відступаючи права вимоги по грошовим зобов`язанням за вищевказаними кредитними договорами, поруки та іпотеки між позивачем та відповідачем також укладено договори відступлення, а саме: договір відступлення прав за договором іпотеки від 16.12.2016 року№1557, договір відступлення прав за договором поруки від 16.12.2016 року.

Тобто, на підставі Договору про відступлення прав за договором поруки всі права вимоги кредитодавця до поручителя ОСОБА_1 перейшли до ТОВ «Прод Майстер», так і за договором іпотеки від 16.12.2016 року (посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О.М., зареєстровано в реєстрі за №1557) укладеного між ТОВ «Прод Майстер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг», права вимоги за Договором іпотеки, Кредитною угодою та додатками і доповненнями до неї, а також за Договором поруки перейшли до відповідача ТОВ «Прод Майстер».

Однак, вищезазначені договори відступлення права вимоги за договором іпотеки від 16.12.2016 року №1557, за договором поруки укладених між ТОВ «Прод Майстер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг» визнано недійсними постановою Верховного Суду України від 25.06.2024 року у справі №569/22011/18.

Аналізуючи зміст постанови Верховного Суду України від 25.06.2024 року у справі №569/22011/18 слід зробити висновок, що ТОВ «Прод Майстер» не є іпотекодержателем та не має права на звернення на предмет іпотеки, зокрема на спірне майно, оскільки договір відступлення права вимоги за договором іпотеки (№014/89-07/560/1 від 28 вересня 2007 року), укладений 16 грудня 2016 року між ТОВ «Арма Факторинг» та ТОВ «Прод Майстер», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О. М., зареєстрований в реєстрі за №1557, а також договір відступлення права вимоги від 16.12.2016 року та договір відступлення права вимоги за договором поруки від 16.12.2016 року визнано судом недійсними, а відтак у ТОВ «Прод Майстер» відсутні будь-які права власності так і права, як іпотекодержателя на вказане нерухоме майно.

Водночас, не дивлячись на позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 25.06.2024 року по справі №569/22011/18 щодо неможливості володіти такими правами вимоги ТОВ «Прод Майстер», оскільки вони не є фінансовою установою та не мають права надавати кредитні послуги та проводити процедуру звернення стягнення на іпотечне майно. Апелянт вважає, що зі сторони позивача та відповідача в межах даної господарської справи навмисно утворено фіктивний судовий спір в межах якого ніби то за мировою угодою передано спірне майно ТОВ «Прод Майстер», за яке тривають безліч судових спорів і в супереч прийнятому судовому рішення від 25.06.2024 року по справі №569/22011/18.

Таким чином, на думку заявника, набуття у власність на підставі оскаржуваної ухвали Господарського суду Рівненської області іпотечного майна відбулось без залучення апелянта ОСОБА_1 , яка є поручителем по кредитному зобов`язанню та без залучення ОСОБА_2 (боржника по кредитному договору, який ініціював судову справу щодо визнання договору відступлення недійсним №569/22011/18), при наявності в матеріалах справи постанови Верховного суду України від 25.06.2024 року по справі №569/22011/18, що є грубим порушенням норм процесуального права та є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга надійшла без матеріалів справи, суд апеляційної інстанції витребував матеріали справи у Господарського суду Рівненської області.

21.03.2025 матеріали справи надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2025р. апеляційну скаргу представника особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Рівненської області від 29.11.2024р. у справі №918/932/24 - залишено без руху. Запропоновано ОСОБА_1 протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати належні докази сплати судового збору в розмірі 3028 грн. та подати обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Рівненської області від 29.11.2024р. у справі №918/932/24.

07.04.2025 р. представник ОСОБА_1 надіслав до апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додав платіжну інструкцію №0.0.4286917134.1 про сплату судового збору на суму 3028 грн. та мотивоване клопотання про поновлення пропущеного строку.

10.04.2025 р. в системі "Електронний суд" було сформоване клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" в якому відповідач за первісним позовом просить відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 29.11.2024 у справі №918/932/24.

Колегія суддів, відхиляє вищезазначене клопотання, вказуючи на те, що для вирішення питання про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, суд має розглянути всі аргументи сторін безпосередньо у судовому засіданні.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 29.11.2024 р. у справі №918/932/24, розгляд апеляційної скарги призначено на "08" травня 2025 р. об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

02.05.2025 р. до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить закрити на підставі пункту 3 ч.1 ст.264 ГПК України апеляційне провадження у справі №918/932/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 29.11.2024р. у справі №918/932/24.

07.05.2025 р. директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" надіслав до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи на інший день, у зв`язку з тим, що перебуває на лікарняному.

Колегія суддів апеляційного суду, розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Статтею 202 ГПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними (ч. 11 ст. 270 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали вирішення справи без участі відповідача (його представника), судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а також те, що позиція відповідача достатньо повно викладена в апеляційній скарзі та його поясненнях.

Також господарський суд наголошує на тому, учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Водночас у судове засідання, 08.05.2025 р. прибув представник ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті спору.

В судове засідання, 08.05.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку ухвали до електронного кабінету.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" у судове засідання не прибув. Водночас, до суду апеляційної інстанції повернувся поштовий конверт з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що ухвалу про призначення до розгляду апеляційної скарги від 14.04.2025 р. було надіслано за належною адресою (тобто за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), відтак суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.

Надаючи оцінку доводам скаржника щодо наявності в неї права на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Рівненської області від 29.11.2024 у справі №918/932/24, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами статті 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону . Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена на належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи.

Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов`язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).

Пунктом 9 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Частиною першою статті 17 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Таким чином, положеннями господарського процесуального законодавства визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

У контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з наведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №904/897/19, Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 26.05.2020 у справі №910/9016/16, від 21.07.2020 у справі №914/1971/18, від 22.03.2023 у справі №905/1397/21.

З вищенаведеного слідує наступний алгоритм дій суду апеляційної інстанції у разі надходження апеляційної скарги від особи, яка не приймала участі у розгляді справи, але вважає, що судом в оскаржуваному судовому рішенні вирішено питання про її права та інтереси: суд має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника і лише після встановлення таких обставин вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Аналізуючи зазначені обставини, суд апеляційної інстанції встановив, що у мотивувальній та резолютивній частинах оскаржуваної ухвали відсутні судження, які б стосувалися прав, інтересів чи обов`язків ОСОБА_1 .

Щодо доводів про вплив судового рішення на права, обов`язки та інтереси справі ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом із матеріалів справи, ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» уклав з ОСОБА_1 договір поруки №014/89-07/560/2 від 28.09.2007 (зі змінами від 27.06.2008) за умовами якого ОСОБА_1 є поручителем за зобов`язаннями Генеральної кредитної угоди №014/89-07/560/2 від 28.09.2007 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі апелянт наголошує на тому, що оскаржувана ухвала впливає на права, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 , оскільки на підставі Договору про відступлення прав за договором поруки всі права вимоги кредитодавця до поручителя, якою є ОСОБА_1 , перейшли до ТОВ «Прод Майстер», але такий договір було визнано недійсним постановою Верховного Суду від 25.06.2024 по справі №569/22011/18.

Однак, апеляційний суд не може погодитися з такою позицією заявниці, з огляду на наступне.

Як вже було наведено вище, право на оскарження судового рішення не може ґрунтуватися на наявності потенційного інтересу до результату спору або економічної зацікавленості в його наслідках. Визначальним при дослідженні даного питання є те, чи створює відповідне судове рішення юридичні наслідки для особи, яка його оскаржує, чи зачіпає його матеріально-правове становище.

Верховний Суд у постанові від 17.03.2025 у справі №910/13328/22 зазначив, що вирішення судом питання про права, інтереси чи обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, може мати місце лише тоді, коли такі права, інтереси або обов`язки виникають саме із судового рішення, а не з тих юридичних фактів, на яких ґрунтувався суд при його ухваленні.

Сукупно оцінивши ці обставини, зміст ухвали суду першої інстанції, а також посилання заявниці в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 25.06.2024 по справі №569/22011/18, якою було визнано недійсним Договір про відступлення прав за договором поруки, за яким всі права вимоги кредитодавця до поручителя, якою є ОСОБА_1 , перейшли до ТОВ «Прод Майстер», колегія суддів вважає, що в даному випадку жодне право чи інтерес ОСОБА_1 ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.11.2024 у справі №918/932/24 не порушено, оскільки ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині оскаржуваного рішення не зазначається про будь-які права чи обов`язки апелянта.

Крім того, відсутні докази, на підставі яких апеляційний суд міг би прийти до висновку, що оскаржувана ухвала Господарського суду Рівненської області від 29.11.2024 у справі №918/932/24 створила для ОСОБА_1 будь-які права чи обов`язки, яких особа не мала до прийняття цього судового рішення, а тому апеляційний суд не може вважати обґрунтованим звернення заявниці з апеляційним оскарженням судового рішення, яке набрало законної сили.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. п.46 рішення у справі Устименко проти України, п.п.51,52 рішення у справі Рябих проти Росії, п.31 рішення у справі Марушин проти Росії, п.61 рішення у справі Брумареску проти Румунії).

У справах щодо України Європейський Суд неодноразово відзначав, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справи: Салов проти України, п.93, Проценко проти України, п.26, Кравченко проти Росії, п.45). Зокрема, відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (рішення у справі Сутяжник проти Росії, п.38).

У рішенні Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 375 Кримінального кодексу України від 11 червня 2020 року № 7-р/2020 наголошується судом, що вимогою верховенства права є дотримання принципу юридичної визначеності, що обумовлює однакове застосування норми права, недопущення можливостей для її довільного трактування.

Юридична визначеність норми права є ключовою умовою забезпечення кожному ефективного судового захисту незалежним судом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги обставини цієї справи та правову практику Верховного Суду, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційне провадження має бути закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, а доводи апеляційної скарги щодо ухвали Господарського суду Рівненської області від 29.11.2024 апеляційним господарським судом не розглядаються.

Керуючись ст. ст. 233, 234, 235, 254, 264, 270 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Закрити апеляційне провадження у справі №918/932/24 за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участі у справі - ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 29.11.2024р. у справі №918/932/24.

2. Справу №918/932/24 повернути Господарському суду Рівненської області.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Бучинська Г.Б.