Ухвала

від 12.05.2025 по справі 910/13159/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/13159/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Уелс Хаус» (далі - ТОВ «Уелс Хаус», відповідач, скаржник)

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2025

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025

за позовом Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уелс Хаус»

про визнання недійсним правочину (додаткової угоди),

за участю Офісу Генерального прокурора,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Уелс Хаус» (ЄДРПОУ 37974598) - адвокат Горбач Ігор Володимирович 30.04.2025 через Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема:

скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 у справі №910/13159/24 про повернення без розгляду заяви представника ТОВ «Уелс Хаус» - адвоката Горбача І.В. про поновлення строку для подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи;

заяву представника ТОВ «Уелс Хаус» - адвоката Горбача І.В. про поновлення строку для подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи задовольнити та долучити до матеріалів справи №910/13159/24 Рецензію №1051/84101 від 10.01.2025 на висновок експерта №СЕ-19-24/59827-ЕК від 16.12.2024, висновок фахівця №1021/81001 від 11.09.2024 та рецензію №1051/81901 від 25.10.2024 на довідку Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області від 28.08.2024.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №910/13159/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ТОВ «Уелс Хаус» з доданими до неї документами у справі №910/13159/24, Верховний Суд констатує, що предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі №910/13159/24, залишена без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 24.04.2025, якою клопотання ТОВ «Уелс Хаус» про поновлення строків для подання доказів та долучення доказів повернуто заявнику без розгляду.

Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття / відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги ТОВ «Уелс Хаус» у контексті оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд, дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.03.2025 у справі №910/13159/24, залишеною без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 05.03.2025, клопотання ТОВ «Уелс Хаус» про поновлення строків для подання доказів та долучення доказів повернув заявнику без розгляду на підставі частини четвертої статті 170 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Оскаржувані судові рішення мотивовані тим, що ТОВ «Уелс Хаус» не зареєструвало електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) в обов`язковому порядку, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність повернення без розгляду поданого клопотання, згідно з приписами частини четвертої статті 170 ГПК України, з яким погодився суд апеляційної інстанції. При цьому, місцевий господарський суд також зазначив про відсутність у клопотанні ТОВ «Уелс Хаус» про поновлення строків та долучення до матеріалів справи доказів відомостей про наявність у юридичної особи електронного кабінету.

ТОВ «Уелс Хаус» у поданій касаційній скарзі зазначає, що:

судом першої інстанції було допущено непослідовність процесуальних дій суду, обмеження однієї сторони та надання переваги іншій стороні на користь позивача чим порушено принципи визначені частиною третьою статті 2 ГПК України, зокрема, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та диспозитивності, оскільки судом першої інстанції (позиція якого підтримана судом апеляційної інстанції), в процесі розгляду справи починаючи від 31.10.2024 приймались усі докази у справі від представника відповідача (який не мав зареєстрованого електронного кабінету), приймались усі заяви по суті справи та клопотання, розглядались та задовольнялись без застосування відповідних наслідків передбачених статтею 170 ГПК України. Так, протокольною ухвалою від 19.02.2025 Господарським судом міста Києва задоволено заяву відповідача про поновлення строків та долучення доказів, при чому, що відповідач не мав зареєстрованого електронного кабінету. Водночас, як тільки мова дійшла до подачі суттєвих доказів зі сторони відповідача на спростування поданої позивачем «експертизи» та подачі відповідних доказів, зокрема, висновку фахівця №1021/81001 від 11.09.2024, рецензії №1051/81901 від 25.10.2024 та рецензії від 10.01.2025, судом чомусь вирішено застосувати процесуальні наслідки визначені ГПК України, що виявлені у залишенні заяви відповідача про долучення доказів без розгляду. При чому, що про наявність таких доказів зі сторони відповідача було озвучено, ще 19.02.2025 під час розгляду заяви позивача про поновлення строку для подання доказів та долучення відповідної експертизи на спростування якої представником відповідача й було подано заяву поновлення строку та подання доказів. Вказані обставини, свідчать про можливу упередженість суду першої інстанції та повну процесуальну непослідовність суду, який на власний розсуд, в одних випадках приймає докази від учасника справи який не має зареєстрованого електронно кабінету, а в інших «незручних для суду» випадках застосовує наслідки визначені статтею 170 ГПК України, що в даному окремому випадку, здійснюється на користь сторони позивача. При цьому, що за «дивним збігом обставин», процесуальні наслідки визначені статтею 170 ГПК України, стали застосовуватись не на користь відповідача, одразу після вступу у справу на стороні позивача - Офісу Генерального Прокурора;

при застосуванні положень статті 170 ГПК України, судом першої інстанції не враховано положення визначені абзацом четвертим частини восьмої статті 6 ГПК України, яка передбачає, що якщо цим Кодексом встановлено вимогу зазначення у змісті процесуального документа відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов`язку зазначення відповідних відомостей. При цьому, клопотання адвоката Горбача І.В. в інтересах відповідача подано 04.03.2025 через електронний кабінет в системі ЄСІТС, а отже, в даному випадку відсутня вимога щодо зазначення відомостей про наявність у юридичної особи електронного кабінету, в силу положень абзацу четвертого частини восьмої статті 6 ГПК України, оскільки процесуальний документ подано через електронний кабінет;

помилковим є застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень абзацу другого частини четвертої статті 170 ГПК України, яка визначає, що Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. При цьому наслідки визначені у частині четвертій статті 170 ГПК України застосовуються саме до особи, яка подає письмову заяву (клопотання, заперечення) та зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, тоді як клопотання від 04.03.2025, яке залишено судом без розгляду та повернуто подано саме адвокатом Горбачем І.В., який має зареєстрований електронний кабінет в системі ЄСІТС, а тому на думку скаржника, в цьому випадку у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для застосування наслідків визначених частиною четвертою статті 170 ГПК України, оскільки клопотання від 04.03.2025 подано через електронний кабінет особою, що має відповідний зареєстрований електронний кабінет;

залишаючи без розгляду клопотання представника відповідача про поновлення строку для подання доказів без розгляду, судом першої інстанції допущено надмірний формалізм, що прямо негативно для сторони відповідача впливає на предмет та зміст доказування, оскільки позбавляє можливості сторону ґрунтуючись на доказах, які вже є в наявності заперечити та спростувати докази подані позивачем.

Верховний Суд виходить з того, що відповідно до частини першої та другої стаття 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань; заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 ГПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Статтею 42 ГПК України передбачені права та обов`язки учасників справи, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, а також виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частинами п`ятою та шостою вищевказаної норми встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС), за винятком випадків, передбачених цим Кодексом; процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІКС в порядку, визначеному Положенням про ЄСІКС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до частин п`ятої, шостої та восьмої статті 6 ГПК України:

- суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІКС систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) ЄСІКС, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів ЄСІКС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу;

- адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІКС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІКС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат;

- якщо цим Кодексом встановлено вимогу зазначення у змісті процесуального документа відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов`язку зазначення відповідних відомостей.

Відповідно до частини четвертої статті 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

у жовтні 2024 Акціонерне товариство «Укртатнафта» (далі - АТ «Укрнафта») звернулося до суду з позовом до ТОВ «Уелс Хаус» про визнання недійсної з моменту укладання додаткової угоди від 16.08.2022 до договору поставки нафтопродуктів від 27.11.2019 №1341/2/2118;

ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 відкрито провадження у справі №910/13159/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.11.2024;

представником відповідача 20.11.2024 через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, у якому останній, з метою повного та всебічного розгляду даної справи, просив суд, зокрема, продовжити строк для подання цього відзиву та відмовити у задоволенні позовних вимог;

представником відповідача 20.11.2024 через систему «Електронний суд» подано клопотання про витребування доказів;

представником позивача 25.11.2024 через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив;

представником позивача 25.11.2024 через систему «Електронний суд» подано заперечення на клопотання про витребування доказів;

представником відповідача 26.11.2024 через систему «Електронний суд» подано клопотання про долучення письмових доказів;

ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 витребувано у позивача докази та відкладено підготовче засідання на 11.12.2024;

представником відповідача 02.12.2024 через систему «Електронний суд» подано заперечення на відповідь на відзив;

позивачем 05.12.2024 подано до суду заяву про надання документів на виконання ухвали суду;

представником позивача 06.12.2024 через систему «Електронний суд» подано додаткові пояснення;

Протокольною ухвалою від 11.12.2024 підготовче засідання відкладено на 15.01.2025;

до суду 10.01.2025 надійшов лист Офісу Генерального прокурора, згідно з яким останній просив залучити Офіс Генерального прокурора до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору;

у підготовчому засіданні 15.01.2025 судом враховано, що лист-звернення Офісу Генерального прокурора є таким, що поданий згідно з частиною третьою статті 53 ГПК України;

представником позивача 28.01.2025, через систему «Електронний суд» подано клопотання про поновлення строку на подання доказу та долучення доказу, а саме висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 16.12.2024 №СЕ-19-24/59827-ЕК;

представником відповідача 04.02.2025 через систему «Електронний суд» подано клопотання про долучення до матеріалів справи фотокопії заяви свідка ОСОБА_1 , зареєстровану в реєстрі нотаріальних дій 04.02.2025 за №253 та оголошення перерви у підготовчому засіданні для забезпечення можливості подати заяву свідка в оригіналі до матеріалів справи;

представником позивача 05.02.2025 через систему «Електронний суд» подано додаткові пояснення у яких позивач не заперечував проти долучення пояснень ОСОБА_1 до матеріалів справи;

у підготовчому засіданні 05.02.2025 судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не дотримано вимог частини шостої статті 6 ГПК України та повідомлено відповідача про обов`язок, зареєструвати свій електронний кабінет через ЄСІТС, що забезпечує обмін документами;

також, у засіданні 05.02.2025 проголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19.02.2025;

представником відповідача 10.02.2025 через систему «Електронний суд», подано клопотання про долучення до матеріалів справи заяви свідка;

аналогічне клопотання подано представником позивача до суду 11.02.2025;

представником відповідача 10.02.2025 через систему «Електронний суд» подано заперечення на клопотання позивача про долучення до матеріалів справи висновку експерта;

представником відповідача 18.02.2025 через систему «Електронний суд» подані письмові пояснення щодо допустимості доказу;

у підготовчому засіданні 19.02.2025 місцевим господарським судом, за результатами розгляду клопотання сторін про долучення доказів, проголошено протокольні ухвали про поновлення строків та долучення до матеріалів справи копії висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 16.12.2024 №СЕ-19-24/59827-ЕК за результатами економічної експертизи та заяви свідка ОСОБА_1 , відкладення підготовчого засідання на 05.03.2025. Вдруге повідомлено відповідача про обов`язок, встановлений частиною шостою статті 6 ГПК України, зареєструвати свій електронний кабінет через ЄСІТС, що забезпечує обмін документами та попереджено про процесуальні наслідки, у разі не виконання зазначених вимог закону;

представником відповідача 04.03.2025 через систему «Електронний суд» подано клопотання про поновлення строків та долучення до матеріалів справи доказів, а саме: рецензії від 10.01.2025 №1051/84101 на висновок експерта від 16.12.2024 №СЕ-19-24/59827-ЕК; висновок фахівця від 11.09.2024 №1021/81001; рецензію від 25.10.2024 №1051/81901 на довідку Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області від 28.08.2024;

відповідно до інформації, отриманої на запит уповноваженого працівника суду та сформованої засобами підсистеми «Електронний суд», юридична особа (ЄДРПОУ: 37974598) не має зареєстрованого кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС станом на 05.03.2025.

Постановляючи ухвалу про повернення клопотання ТОВ «Уелс Хаус» про поновлення строків для подання доказів та долучення доказів заявнику без розгляду, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що ТОВ «Уелс Хаус», як юридична особа зобов`язана зареєструвати свій електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі) в обов`язковому порядку, тоді як подаючи 04.03.2025 зазначене клопотання станом на 05.03.2025 так і не зареєструвало електронний кабінет в системі «Електронний суд» в обов`язковому порядку, при цьому місцевий суд саме 05.02.2025 встановив, що відповідачем не дотримано вимог частини шостої статті 6 ГПК України та повідомив його про обов`язок, зареєструвати свій електронний кабінет через ЄСІТС, а 19.02.2025 вдруге його повідомив про такий обов`язок та попередив про процесуальні наслідки, дійшли до правильного висновку про повернення клопотання ТОВ «Уелс Хаус» про поновлення строків для подання доказів та долучення доказів заявнику без розгляду на підставі приписів частини четвертої статті 170 ГПК України, так як подане клопотання вчинено представником ТОВ «Уелс Хаус» - адвокатом Горбачем І.В., а процесуальні наслідки, передбачені ГПК України у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат, тоді як ТОВ «Уелс Хаус» не зареєструвало в обов`язковому порядку електронний кабінет в ЄСІКС.

Посилання скаржника на те, що:

судом першої інстанції було допущено непослідовність процесуальних дій, обмеження однієї сторони та надання переваги іншій стороні на користь позивача чим порушено принципи визначені частиною третьою статті 2 ГПК України;

залишаючи без розгляду клопотання представника відповідача про поновлення строку для подання доказів без розгляду, судом першої інстанції допущено надмірний формалізм, що прямо негативно для сторони відповідача впливає на предмет та зміст доказування, оскільки позбавляє можливості сторону ґрунтуючись на доказах, які вже є в наявності заперечити та спростувати докази подані позивачем, -

Судом не беруться до уваги, оскільки:

Суд ураховує, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (пункт 27 рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», заява №24402/02);

Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя;

в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним із елементів якого є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії, тоді як суд першої інстанції діяв послідовно та вчиняв дії на момент їх вчинення, зокрема, як зазначено вище в цій ухвалі Суд 05.02.2025 встановив, відсутність у ТОВ «Уелс Хаус» зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС та зобов`язав його зареєструвати, 19.02.2025 вдруге його повідомив про такий обов`язок та попередив про процесуальні наслідки, а встановивши відсутність станом на 05.03.2025 у ТОВ «Уелс Хаус» електронного кабінету правильно повернув подане 04.03.2025 клопотання, представником ТОВ «Уелс Хаус» - адвокатом Горбачем І.В., оскільки ТОВ «Уелс Хаус» не зареєструвало в обов`язковому порядку електронний кабінет в ЄСІКС з тих підстав, що у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 30.08.2024 у справі №908/3731/23 виснувала, зокрема, таке:

« 84. Отже, Об`єднана палата вважає, що з 04.11.2023 (дата набуття змін до абз.1 ч.6 ст.6 ГПК, внесених законом №3424) у всіх юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України, виник обов`язок зареєструвати електронний кабінет».

Верховний Суд ще раз наголошує, що права скаржника, який не зареєстрував електронний кабінет, не порушуються. Ця особа несе певні негативні наслідки невиконання обов`язку з реєстрації електронного кабінету. Ці наслідки прямо передбачені ГПК України, вони є збалансованими та пропорційними, тобто не порушують основоположні принципи господарського процесу, такі як верховенство права, рівність учасників судового процесу перед законом та судом, диспозитивність, гласність та відкритість судового процесу, змагальність сторін, пропорційність, зокрема, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами тощо. Такий підхід застосований у пункті 28 постанови Верховного Суду від 18.04.2025 у справі №908/3731/23.

Отже, за частиною шостою статті 6 ГПК України передбачена обов`язковість реєстрації електронних кабінетів в ЄСІКС, абзацом другим частини четвертої статті 170 ГПК України передбачено наслідки у разі незареєстрування електронного кабінету, особою, що має його обов`язково зареєструвати, частиною шостою статті 42 ГПК України передбачено подання учасниками справи до суду процесуальних документів в електронній формі з використанням ЄСІКС.

Верховний Суд також виходить з правової позиції, викладеної в пунктах постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №757/47946/19-й:

« 45. Як зазначалося, для правильної оцінки ухвали місцевого суду як такої, що підлягає або не підлягає самостійному апеляційному оскарженню, потрібно встановити, чи перешкоджає така ухвала подальшому провадженню у справі та/або чи має особа, яка подає апеляційну скаргу, можливість відновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду»;

« 47. Натомість ухвала місцевого суду про залишення зави про забезпечення доказів без розгляду не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

48. У контексті справи, що переглядається, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що залишення без розгляду заяви про забезпечення доказів з підстав недотримання вимог щодо її форми та змісту не перешкоджає повторному зверненню учасника процесу з аналогічною заявою. Так само заявник не позбавлений можливості звернутися з відповідним клопотанням у межах апеляційного перегляду справи на підставі частини третьої статті 367 ЦПК України, обґрунтувавши в апеляційній скарзі на рішення суду по суті спору неправомірність залишення без розгляду судом першої інстанції заяви про забезпечення доказів».

Крім того, Верховний Суд зазначає, що аналогічний підхід можна застосувати й щодо повернення зазначеної заяви скаржника, оскільки оскаржувана ухвала у справі №910/13159/24 не перешкоджає подальшому розгляду, і особа має можливість відновити свої права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі про те, що при застосуванні положень статті 170 ГПК України, судом першої інстанції не враховано положення визначені абзацом четвертим частини восьмої статті 6 ГПК України, оскільки клопотання адвоката Горбача І.В. в інтересах відповідача подано 04.03.2025 через електронний кабінет в системі ЄСІТС, а отже, в даному випадку відсутня вимога щодо зазначення відомостей про наявність у юридичної особи електронного кабінету, в силу положень абзацу четвертого частини восьмої статті 6 ГПК України Судом також не беруться до уваги через те, що судом застосовано процесуальні наслідки, передбачені абзацом другим частини четвертої статті 170 ГПК України, оскільки судом було встановлено що ТОВ «Уелс Хаус» так і не зареєструвало електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд».

З огляду на зазначене правильне застосування судами попередніх інстанцій норм ГПК України під час ухвалення оскаржуваних судових рішень є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.

Оскаржувана ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 про повернення заяви (клопотання) заявникові та переглянута постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 у справі №910/13159/24 не є такою якою закінчено розгляд справи.

Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomes de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів визнає касаційну скаргу необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Уелс Хаус» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 у справі №910/13159/24 на підставі частини другої статті 293 ГПК України, оскільки у даній справі правильне застосовування судами попередніх інстанцій норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 174, 234, 235, частиною другою статті 293 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Уелс Хаус» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 у справі №910/13159/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець