Постанова від 08.05.2025 по справі 725/10896/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2025 року

м. Чернівці

справа № 725/10896/24

провадження №22-ц/822/292/25

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Одинака О. О.

суддів:Половінкіної Н. Ю., Лисака І. Н.

секретар Паучек І. І.

позивач ОСОБА_1

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області

апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 27 січня 2025 року

головуючий в суді першої інстанції суддя Стоцька Л.А.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Просила суд:

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області здійснити відшкодування ненарахованого, недоотриманого підвищення до пенсії ОСОБА_2 у розмірі 212950 гривень за період з 17 липня 2018 року по 31 серпня 2020 року.

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 грошові кошти в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 у вигляді ненарахованого, недоотриманого нею за життя підвищення до пенсії за період з 17 липня 2018 року по 31 серпня 2020 року у розмірі 212 950 гривень.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , яка отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування». За життя, у зв`язку із протиправною бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати із 17 липня 2018 року підвищення до пенсії ОСОБА_2 як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХН, її мати ОСОБА_2 звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі №600/1290/20-а позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХП, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Вказує, що ОСОБА_2 не встигла отримати недоплачену суму підвищення до пенсії, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, тоді як рішення суду у справі, яким пенсійний орган зобов`язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, набрало законної сили 12 грудня 2020 року, тобто після її смерті.

З метою прийняття спадщини ОСОБА_1 як донька померлої ОСОБА_2 своєчасно звернулася до приватного нотаріуса Чернівецького районного нотаріального округу Олексюк С. В. після чого нотаріусом було відкрито спадкову справу №51/2021 на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 .

Приватним нотаріусом ОСОБА_3 у порядку перевірки складу спадкового майна було відправлено запит до Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області щодо підтвердження наявності недоотриманої пенсії та інших грошових сум на ім`я померлої ОСОБА_2 . На який головним спеціалістом Відділу обслуговування громадян №5 Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області видано Довідку б/н та без дати про те, що згідно матеріалів пенсійної справи ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотримана пенсія відсутня.

Оскільки в силу вимог статті 1227 ЦК України суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, входять до складу спадщини, то рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 04 травня 2022 року у справі № 725/11/22, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 26 липня 2022 року, право власності на спадкове майно в сумі 212950 гривень не виплаченого підвищення до пенсії померлій ОСОБА_2 визнано за позивачем.

16 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області із заявою про виплату у порядку спадкування не виплаченого підвищення до пенсії померлій матері ОСОБА_2

28 листопада 2023 року Головне управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області відмовило у задоволенні заяви з тих підстав, що Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 травня 2022 року у справі №725/11/22 не містить вимогу щодо виплати недоотриманої пенсії, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі №600/1290/20-а не виконане, так як перерахунок пенсії на його виконання не проводився у зв`язку з тим, що рішення суду набрало законної сили після смерті ОСОБА_2 .

23 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера відповідно до пункту 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та подала передбачені цим Порядком підтверджуючі документи.

06 листопада 2024 року Головне управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області відмовило у задоволенні заяви з тих підстав, що «кошти, не можуть вважатися недоотриманою пенсією та не підлягають виплаті членам сім`ї померлого в порядку, встановленому статтею 52 Закону № 1058». Крім цього, у відповіді відповідач звернув увагу, що нарахування, обчислення розміру пенсії та їх перерахунок відбувається відповідно до Закону №1058 виключно органами Пенсійного фонду України. Тому, перерахунок пенсії на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі №600/1290/20-а за позовом ОСОБА_2 (дата набрання законної сили рішенням суду 12 грудня 2020 року), не проводився, у зв`язку з тим, що рішення суду набрало законної сили після смерті позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла).

Вказує, що порушене Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області у відповіді від 06 листопада 2024 року №4755-4552/Ф-17/8-2400/24 питання про те, що нарахування розміру невиплаченої пенсії з урахуванням підвищення померлій ОСОБА_2 в сумі 212950 гривень вже було предметом судового розгляду у справі № 725/11/22. Зокрема, колегія суддів Чернівецького апеляційного суду у постанові від 26 липня 2022 року у справі № 725/11/22 зазначила, що розмір нарахування та виплати підвищення пенсії зроблено позивачем ОСОБА_1 та підтверджено судом першої інстанції, який навів власний розрахунок, що відповідає вимогам Закону. Жодних доказів на спростування вказаного розрахунку відповідачем не надано та матеріали справи не містять. Також, колегія суддів зазначила, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги, яка у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, отже успадкувала належні спадкоємиці суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України в тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті. Дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України з вимогою про надання інформації щодо нарахованої, але не виплаченої за життя ОСОБА_2 , пенсії не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України права на обмеження цих виплат.

Відповідач не виконує рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі №600/1290/20-а, яким його зобов`язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 , а також рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 04 травня 2022 року у справі № 725/11/22, яким право власності на спадкове майно в сумі 212950 гривень не виплаченого підвищення до пенсії померлій ОСОБА_2 визнано за ОСОБА_1 .

Вважає дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області незаконним перешкоджанням реалізації її прав, як спадкоємця за законом, на отримання належного їй спадкового майна підвищення до пенсії спадкодавця, яке залишилося не отриманим її покійною матір`ю за життя.

Короткий зміст судового рішення першої інстанції

Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 27 січня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області здійснити відшкодування ненарахованого, недоотриманого підвищення до пенсії ОСОБА_2 у розмірі 212950 гривень за період з 17 липня 2018 року по 31 серпня 2020 року.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 грошові кошти в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 у вигляді ненарахованого, недоотриманого за життя підвищення до пенсії за період з 17 липня 2018 року по 31 серпня 2020 року у розмірі 212 950 гривень.

Рішення суду першої інстанції мотивоване, тим, що за життя ОСОБА_2 не одержала нараховану на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року в справі № 600/1290/20 доплату до пенсії в сумі 212 950 гривень.

Оскільки, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

ОСОБА_1 , як спадкоємець померлої ОСОБА_2 зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з метою отримання цих коштів, однак вони позивачу виплачені не були.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області просить рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 27 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що нараховані ОСОБА_2 суми доплати до пенсії по рішенні суду, підлягають виплаті за рахунок коштів Державного бюджету України.

Проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, зокрема, територіального органу - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.

Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас стягнення з суб?єкта владних повноважень (Головного управління) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб?єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.

Отже, оскільки, відповідач є територіальним органами виконавчої влади, яке в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, Головне управління повинно враховувати приписи статті 116 Бюджетного кодексу України, які забороняють взяття бюджетних зобов`язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень, та Порядку, яким узгоджено механізм забезпечення виконання взятих на себе державою зобов`язань з приписами бюджетного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, джерелом фінансування виплат на виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_2 є кошти державного бюджету. Отже, нараховані суми можуть бути виплачені Пенсійним фондом України після відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Вказує, що судом першої інстанції не враховано та не взято до уваги всі вищенаведені обставини та факти даної справи, а також вимоги чинного законодавства України, що регулюють дане спірне питання, що в свою чергу призвело до постановлення рішення з порушенням застосування норм матеріального права, а також не повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи та безпідставного задоволення вимог позивача.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі №600/1290/20-а позов ОСОБА_2 задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХП, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) (а.с.14-23).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування». За життя, у зв`язку із протиправною бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати із 17 липня 2018 року підвищення до пенсії ОСОБА_2 як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХН, її мати ОСОБА_2 звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (а.с.13).

Згідно Довідки про склад спадкоємців від 9 серпня 2021 року, виданої приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Олексюк С.В., ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 (а.с.24).

Приватним нотаріусом Олексюк С.В. у порядку перевірки складу спадкового майна було направлено запит до Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області щодо підтвердження наявності недоотриманої пенсії та інших грошових сум на ім`я померлої ОСОБА_2 , у відповідь на який головним спеціалістом Відділу обслуговування громадян № 5 Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області видано довідку про те, що згідно матеріалів пенсійної справи ОСОБА_2 , 1932 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживала в селі Киселів), недоотримана пенсія відсутня (а.с.25).

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 травня 2022 року у справі № 725/11/22, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 26 липня 2022 року, право власності на спадкове майно в сумі 212 950,00 грн. не виплаченого підвищення до пенсії померлій ОСОБА_2 визнано за позивачем (а.с. 26-39).

16 листопада 2023 року ОСОБА_1 зверталася до Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області із заявою про виплату у порядку спадкування не виплаченого підвищення до пенсії моїй померлій матері ОСОБА_2 (а.с.40).

28 листопада 2023 року Головне управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області відмовило у задоволенні заяви з тих підстав, що рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 04 травня 2022 року у справі №725/11/22 не містить вимогу щодо виплати недоотриманої пенсії, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі №600/1290/20-а не виконане, так як перерахунок пенсії на його виконання не проводився у зв`язку з тим, що рішення суду набрало законної сили після смерті ОСОБА_2 (а.с. 41).

23 жовтня 2024 року ОСОБА_1 зверталася до Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера відповідно до пункту 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та подала передбачені цим Порядком підтверджуючі документи (а.с.42-44).

За результатами розгляду заяви, 6 листопада 2024 року Головне управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області відмовило у її задоволенні з тих підстав, що «кошти, не можуть вважатися недоотриманою пенсією та не підлягають виплаті членам сім`ї померлого в порядку, встановленому статтею 52 Закону № 1058». Крім цього, у відповіді відповідач звернув увагу, що нарахування, обчислення розміру пенсії та їх перерахунок відбувається відповідно до Закону №1058 виключно органами Пенсійного фонду України. Тому, перерахунок пенсії на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі №600/1290/20-а за позовом ОСОБА_2 (дата набрання законної сили рішенням суду 12 грудня 2020 року), не проводився, у зв`язку з тим, що рішення суду набрало законної сили після смерті позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла) (а.с.45).

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу.

Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 27 січня 2025 року без змін.

Посилається на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає зазначеним вище вимогам з огляду на наступне.

Щодо вирішення позовної вимоги про стягнення з ГУ ПФУ в Чернівецькій області грошових коштів у сумі 212950 гривень

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачкою свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавця.

Підставою своїх позовних вимог позивачка зазначала наявність у неї як спадкоємця після смерті ОСОБА_2 права на спадкування недоотриманої суми пенсії.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з пунктом 1 частини 2статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 12611265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першоїп`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Частиною 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині 1 статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Отже, положення частин 2, 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові, та не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21.

У постанові від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 (провадження №61-11268сво20) Верховний Суд зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини 2, 4, 7 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами (частина 1 статті 18 ЦПК України).

Згідно пункту 7 розділу ІІ Порядку, видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров?я, а також у зв?язку з втратою годувальника. Бюджетні асигнування погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно відповіді ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 06 листопада 2024 року №4755-4552/Ф-1718-2400/24 на заяву ОСОБА_1 від 23 жовтня 2024 року «про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера відповідно до пункту 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1», згідно якої ГУ ПФУ в Чернівецькій області повідомило, що перерахунок пенсії на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі №600/1290/20-а за позовом ОСОБА_2 (дата набрання законної сили рішенням суду 12 грудня 2020 року), не проводився, у зв`язку з тим, що рішення суду набрало законної сили після смерті позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла).

Також, у цій відповіді ГУ ПФУ в Чернівецькій області звернуло увагу, що нарахування, обчислення розміру пенсії та їх перерахунок відбувається відповідно до Закону №1058 виключно органами Пенсійного фонду України, проте це питання вже було предметом апеляційного перегляду Чернівецьким апеляційним судом рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 травня 2022 року у справі №725/11/22. Зокрема, колегія суддів Чернівецького апеляційного суду у постанові від 26 липня 2022 року у справі №725/11/22 врахувала, що розмір нарахування та виплати підвищення пенсії зроблено позивачем ОСОБА_1 та підтверджено судом першої інстанції, який навів власний розрахунок, що відповідає вимогам Закону. Жодних доказів на спростування вказаного розрахунку відповідачем не надано та матеріали справи не містять. А на спростування інших доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначила, що ОСОБА_4 є спадкоємцем за законом першої черги, яка у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, отже успадкувала належні спадкоємиці суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України в тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті. Дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України з вимогою про надання інформації щодо нарахованої, але не виплаченої за життя ОСОБА_2 , пенсії не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України права на обмеження цих виплат.

Отже, відповідач не виконав рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі №600/1290/20-а, яким його зобов`язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 , а також рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 04 травня 2022 року у справі №725/11/22, яким право власності на спадкове майно, яке складається з не виплаченого підвищення до пенсії померлій ОСОБА_2 в сумі 212950 гривень, визнано за ОСОБА_1 .

Питання захисту прав осіб, які звернулися до суду з позовом про стягнення нарахованих сум пенсії, яка не була одержана за життя пенсіонера, неодноразово досліджувалося Великою Палатою Верховного Суду також у інших справах.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц Велика Палата Верховного Суду встановила, що у грудні 2016 року фізична особа звернулася до суду з позовом до органу пенсійного фонду про стягнення суми неотриманих спадкодавцем пенсійних виплат. Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 31 січня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з органу пенсійного фонду на користь позивача неодержані її чоловіком за життя кошти, а саме: підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, передбачене статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачену статтею 51 цього Закону, за період із 04 лютого по 31 липня 2014 року в загальній сумі 14979 гривень 52 копійки. У квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга органу пенсійного фонду, в якій останній, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати. Касаційну скаргу мотивовано тим, що спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства, оскільки спір виник щодо оскарження дій відповідача, який є суб`єктом владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши правовідносини, що виникли у цій справі, дійшла висновку, що вказаний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки у цій справі предметом позову є майнова вимога позивача, що стосується визнання за нею право власності на майно грошові кошти, які належали до виплати її померлому чоловіку.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 квітня 2019 року у справі № 808/1346/18. Суд у цій справі виходив з того, що на дату смерті батька позивачки судові рішення про здійснення перерахунку його пенсії відповідачем виконані не були. Вказане стало підставою для звернення до адміністративного суду з позовом до органу пенсійного фонду про визнання бездіяльності відповідача протиправною і зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до постанов Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 4 серпня 2009 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2010 року. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду вказала, що спори предметом яких є майнова вимога позивача щодо визнання, зокрема, в порядку спадкування, права власності на грошові кошти, мають приватноправовий характер і підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Крім того, такий підхід застосований також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 355/323/17, де Суд, вирішуючи питання наявності у особи права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії) її померлого чоловіка вказав, що аналіз статей 1218, 1219, 1227 ЦК України свідчить, що законодавець незабороняє спадкуванняправа наотримання нарахованої,але неодержаноїпенсії (доплатдо пенсії). Суд виходив з того, що оскільки особі за життя було здійснено перерахунок пенсії на підставі постанов Березанського міського суду Київської області від 12 серпня 2009 року та Апеляційного суду Київської області від 04 серпня 2011 року, позивач як спадкоємець за законом в установленому законом порядку прийняла спадщину після його смерті, а тому набула права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії). Суд також наголосив, що стягнення у судовому порядку нарахованої на підставі вказаних рішень, але невиплаченої спадкодавцю за життя суми пенсії, не призведе до подвійного стягнення з держави одних і тих самих сум.

Подібні висновки щодо розгляду спорів, які стосуються виплати недоодержаних сум пенсії, в порядку цивільного судочинства за позовом спадкоємця до органу пенсійного фонду, неодноразово висловлені Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 284/252/17 (позов про стягнення з органу пенсійного фонду у порядку спадкування неодержані за життя спадкодавиці (матері позивача) підвищення до пенсії й додаткової пенсії, щорічної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування), а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28 квітня 2022 року у справі № 428/3913/20 (позов про стягнення недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера в порядку спадкування), від 30 листопада 2022 року справа № 638/19167/19 (спір щодо стягнення спадщини у вигляді недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що тільки у змагальному судовому процесі, суд відповідної юрисдикції має можливість, зокрема, встановити, необхідні для вирішення спору щодо виплати неодоотриманої за життя суми пенсії, фактичні обставини, зокрема:

поточну суму заборгованості органу пенсійного фонду, яка виникла, зокрема, у зв`язку з невиконанням рішення суду за життя пенсіонера, шляхом витребування у органу пенсійного фонду відповідної довідки із зазначенням конкретної суми, яка залишилася невиплаченою;

статус позивача у справі щодо стягнення недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (член сім`ї/особа, що перебувала на утриманні померлого пенсіонера/спадкоємець);

наявність інших осіб з аналогічним статусом, які також претендують/мають право на отримання недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера;

дату звернення позивача із заявою до пенсійного фонду про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера;

подання позивачем всіх необхідних документів, передбачених Порядками №22-1, №3-1 (в залежності від положень, за якими призначалася пенсія особі, яка померла);

процедури, за якої у особи виникло відповідне право (суд має встановити, в якому порядку особа звернулася за недоотриманою пенсією у зв`язку зі смертю пенсіонера як член сім`ї, який проживав разом із пенсіонером на день його смерті/особа, яка перебувала на його утриманні або як спадкоємець).

З огляду на вищенаведені висновки, враховуючи відповідне законодавче регулювання та судову практику, що склалася при вирішенні спірних правовідносин аналогічного характеру, а також беручи до уваги необхідність дотримання критерію ефективності у правовідносинах щодо захисту осіб, що наділені правом отримання нарахованих, але неодержаних за життя пенсіонера сум пенсії, вказане процесуальне питання, у випадку відмови органу пенсійного фонду у позасудовому порядку (добровільно) здійснити виплату суми недоплаченої пенсії, не може бути вирішений за правилами статей 52, 379 КАС України, тобто з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони виконавчого провадження.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2023 року у справі № 420/244/20 та від 15 грудня 2023 року у справі №805/2628/18-а.

Разом з цим за обставин цієї справи, право позивачки на отримання не виплаченого підвищення до пенсії померлій ОСОБА_2 в сумі 212950 гривень підтверджено рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 04 травня 2022 року у справі №725/11/22, яке набрало законної сили, і яким визначено поточну суму заборгованості органу пенсійного фонду та статус ОСОБА_1 як спадкоємця.

Як зазначалось вище, правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення.

З огляду на наведене, не заслуговують на увагу наведені у апеляційній скарзі доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки немає бюджетних призначень за відповідними нарахуваннями.

Європейський суд з прав людини зауважив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (пункт 26 рішення від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» ,заява № 63134/00).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 7678, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення в частині стягнення з ГУ ПФУ в Чернівецькій області грошових коштів у сумі 212 950 гривень, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Щодо вирішення позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Чернівецькій області здійснити відшкодування ненарахованого, недоотриманого підвищення до пенсії

Як зазначалось вище, згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способами захисту субєктивних цивільних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у частині другій статті 16 ЦК України.

Перелік способів захисту порушених прав та інтересів, закріплений у наведених нормах, не є вичерпним. Абзацом дванадцятим частини другої статті 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту її права чи інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 08, 09, 22 лютого 2022 року у справах № 209/3085/20, у справі № 910/6939/20, у справі № 761/36873/18 та ін.).

Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.

Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.

Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні) (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 листопада 2023 року у справі № 910/12832/21).

Отже, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18).

Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним.

Інакше кажучи, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значенні має розумітися ефективний захист порушених прав особи.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною другою статті 2 ЦПК України визначено, що та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Тож завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

Позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні.

Натомість суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, чи інтереси цієї особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі №910/3907/18, від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19, від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17).

Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто повинне залежати як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 18 січня 2023 року у справі №488/2807/17, від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17).

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами спору.

Питання про належний спосіб захисту наведено у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2020 року у справі № 465/273/16-а, в якій розмежовано способи захисту «зобов`язання нарахувати та виплатити» і «стягнення коштів».

Так Верховний Суд зазначив, що реалізація права на отримання пенсії чи соціальної допомоги передбачає певну послідовність дій та рішень: звернення особи до повноваженого органу; перевірку наявності у неї права на відповідну виплату; розрахунок її розміру; прийняття рішення про призначення пенсії чи соціальної допомоги; проведення виплати. Спір може виникнути на будь-якій стадії правовідносин.

Якщо спір виник щодо неправомірної, на думку позивача, відмови у призначенні пенсії, допомоги чи іншої виплати або неправильного визначення її розміру, належним способом захисту є зобов`язання вчинити дії нарахувати і виплатити відповідну пенсію чи допомогу. При цьому немає підстав стягувати відповідну суму, оскільки рішенням відповідного органу її ще не призначено.

Якщо пенсію чи допомогу призначено, конкретний обсяг заборгованості державного органу-боржника перед позивачем встановлений і не є предметом спору (визнається сторонами), а заборгованість виникла внаслідок протиправної бездіяльності боржника, наприклад, затримки виплати вже нарахованих коштів, або якщо сума заборгованості встановлена рішенням суду, що набрало законної сили, а суб`єкт владних повноважень не здійснює виплати, належним способом захисту порушених прав є стягнення коштів у встановленому розмірі на користь позивача.

За обставин цієї справи, рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 04 травня 2022 року, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, яке складається з не виплаченого підвищення до пенсії померлій ОСОБА_2 в сумі 212950 гривень.

Отже, ця сума не є спірною між сторонами, а тому враховуючи висновки Верховного Суду викладені у постанові від 01 грудня 2020 року у справі №465/273/16-а, беручи до уваги встановлені судом обставини, належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 є саме стягнення з відповідача на користь позивачки грошових коштів у відповідному розмірі.

Верховний Суд вже неодноразово звертав увагу на те, що приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

В зв`язку з наведеним колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Чернівецькій області здійснити відшкодування ненарахованого, недоотриманого підвищення до пенсії у зв`язку обранням позивачкою неналежного способу захисту.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача грошових коштів ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача здійснити відшкодування ненарахованого, недоотриманого підвищення до пенсії ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Предметом позову у справі є одна вимога немайнового характеру (зобов`язання відповідача здійснити відшкодування ненарахованого, недоотриманого підвищення до пенсії) та одна вимога майнового характеру (стягнення звідповідача накористь позивачагрошових коштів у сумі 212950 гривень).

Підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі Закону № 3674-VI) встановлено ставку судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру:

1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI встановлено судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру:

0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно доабзаців 1,2частини 3статті 6Закону України«Про судовийзбір» заподання позовноїзаяви,що маєодночасно майновийі немайновийхарактер,судовий збірсплачується заставками,встановленими дляпозовних заявмайнового танемайнового характеру.

1% від ціни позову за вимогою майнового характеру складає 2129 гривень 50 копійок (212950,00 х 1%).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2024 року 3 028 гривень.

За подання позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3340 гривень 70 копійок (1211,20 + 2129,50).

При поданні позовної заяви ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 2129 гривень 50 копійок, тобто у розмірі меншому, ніж встановлено законом.

В зв`язку з цим, з ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави 1211 гривень 20 копійок.

Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови позов задоволено на 50%.

З урахуванням наведеного, з ГУ ПФУв Чернівецькійобласті на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витирати на судовий збір, який підлягав сплаті за подання позовної заяви, у сумі 1670гривень 35копійок (3340,70 х 50%) пропорційно до задоволених позовних вимог.

В своючергу заподання апеляційноїскарги відповідачемз урахуваннямїї подачічерез електроннийсуд підлягавсплаті судовийзбір усумі 4008гривень 84копійки (3340,70 х 150% х 0,8) за наступними реквізитами: отримувач коштів Чернів.ГУК/Чернівецька ТГ/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37836095; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); рахунок отримувача UA258999980313161206080024405; код класифікації доходів бюджету 22030101.

Проте коштиу сумі2555гривень 40копійок згідноз платіжноїінструкції від04лютого 2025року №322помилково перерахованіГУ ПФУв Чернівецькійобласті за реквізитами депозитного рахунку Чернівецького апеляційного суду для зарахування коштів, внесених у вигляді застави (частки майна, попередньо визначеної суми судових витрат тощо), а саме: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 42255464; банк отримувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA538201720355259001000082901.

В зв`язкуз цим,з ГУПФУ вЧернівецькій області підлягає стягненню в дохід держави судовий збір, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, у сумі 4008 гривень 84 копійки.

В свою чергу, помилково перераховані кошти у сумі 2555 гривень 40 копійок можуть бути повернуті ГУ ПФУ в Чернівецькій області відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787.

За результатами розгляду справи у суді апеляційної інстанції, з ОСОБА_1 на користь ГУ ПФУв Чернівецькій підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2004 гривні 42 копійки пропорційно до задоволених позовних вимог (4008,84 х 50%).

Оскільки суд прийшов до висновку про стягнення судових витрат як з позивача на користь відповідача (у сумі 2004 гривні 42 копійки), так і з відповідача на користь позивача (у сумі 1670 гривень 35 копійок), слід провести взаємозалік судових витрат, за результатами якого стягнути з ОСОБА_1 на користь ГУ ПФУ в Чернівецькій області у сумі 334 гривні 07 копійок (2004,42 1670,35).

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

Ухвалив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області задовольнити часткового.

Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 27 січня 2025 року в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області здійснити відшкодування ненарахованого, недоотриманого підвищення до пенсії скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області здійснити відшкодування ненарахованого, недоотриманого підвищення до пенсії відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять гривень) гривень 20 копійок.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області в дохід держави 4008гривень 84копійки (чотири тисячі вісім) гривень 84 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управлінняПенсійного фондуУкраїни вЧернівецькій області в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на сплату судового збору, у сумі 334 (триста тридцять чотири гривні) гривні 07 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 12 травня 2025 року.

Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК

Судді : Наталія ПОЛОВІНКІНА

Ігор ЛИСАК