Рішення від 22.04.2025 по справі 160/6143/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року Справа № 160/6143/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніної О.С.

за участі секретаря судового засідання Камінської С.В.

за участі:

представників позивача Гусарова В.О., Беззубкіна С.М.

представника відповідача Ваховської Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного науково-виробничого підприємства «ТЕХКОМПЛЕКС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

05.03.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного науково-виробничого підприємства «ТЕХКОМПЛЕКС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми Р №0236880701 від 21.08.2023 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми Р №0236890701 від 21.08.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що відповідач за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки позивача дійшов помилкових висновків про порушення останнім п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, пп. 140.5.5 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств всього на суму 9590976 грн. та п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 8590588 грн., оскільки позивач правомірно включив до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрати за реальними господарськими операціями з ТОВ «Монтажтехпром», ТОВ «Алекон буд», ТОВ «Деверало», ТОВ «Денора», ТОВ «Ейр байджест», ТОВ «Інталіон плюс», ТОВ «Іншурінс промс», ТОВ «Клонсвін», ТОВ «Компільніс», ТОВ «Літл трейд», ТОВ «Адога універс», ТОВ «Пікс голд груп» («Юскі компані»), ТОВ «Хілл кінгс», ТОВ «Фоулвеіс», ТОВ «Фагнер компані», ТОВ «Трейнком», ТОВ «Стандарт трейд груп», ТОВ «НВП «Укрстрой» на підставі укладених з ними договорів, а також правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними цими контрагентами, в ході здійснення реальних господарських операцій. Вказані правочини недійсними в судовому порядку не визнавалися та є реальними, що посвідчується відповідними первинними документами, які по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, а акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цими первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами даних правочинів. Первинні документи є достатніми та такими, що підтверджують факт взаємовідносин з вищевказаними контрагентами та настанні змін в майновому стані платника податків. Крім того, посилання відповідача в акті перевірки на неможливість встановити походження товару та його виробника "по ланцюгу постачання", не підтверджує висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки його не зобов`язане встановлювати походження товару та виробника товару в "ланцюгу" його постачання для отримання права на податковий кредит з ПДВ. На переконання позивача, він не зобов`язан контролювати господарську діяльність та податкову дисципліну інших платників податків та безпосередніх контрагентів та відповідно не несе відповідальності за можливі порушення вимог чинного законодавства іншими суб`єктами господарювання. Посилання відповідача в акті перевірки на податкову інформацію про відсутність у вказаних контрагентів позивача необхідних для здійснення господарської діяльності умов, управлінського та технічного персоналу, чи на незначну їх чисельність, відсутність оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (послуг) тощо, не спростовують факту реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Монтажтехпром», ТОВ «Алекон буд», ТОВ «Деверало», ТОВ «Денора», ТОВ «Ейр байджест», ТОВ «Інталіон плюс», ТОВ «Іншурінс промс», ТОВ «Клонсвін», ТОВ «Компільніс», ТОВ «Літл трейд», ТОВ «Адога універс», ТОВ «Пікс голд груп» («Юскі компані»), ТОВ «Хілл кінгс», ТОВ «Фоулвеіс», ТОВ «Фагнер компані», ТОВ «Трейнком», ТОВ «Стандарт трейд груп», ТОВ «НВП «Укрстрой», оскільки такі доводи контролюючого органу ґрунтуються виключно на підстав аналізу баз даних ДПС без наявності відповідних актів перевірок цих суб`єктів господарювання. Враховуючи вищевикладене, висновки акта перевірки, що стали підставою для винесення контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, на думку позивача, є безпідставними, а податкові повідомлення-рішення (далі ППР) є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року позовну заяву Приватного науково-виробничого підприємства «ТЕХКОМПЛЕКС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин поважності пропуску цього строку та наданням відповідних доказів.

01.04.2024 року, на виконання вимог ухвали від 21.03.2024 року, до суду від Приватного науково-виробничого підприємства «ТЕХКОМПЛЕКС» надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року було задоволено заяву Приватного науково-виробничого підприємства «ТЕХКОМПЛЕКС» про поновлення строку звернення до адміністративного суду та поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду з цим позовом. Відкрито провадження у справі №160/6143/24 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02 травня 2024 року о 10:40 год.

23 квітня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву Приватного науково-виробничого підприємства «ТЕХКОМПЛЕКС», згідно з яким, відповідач позов не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки встановлено, зокрема, що відповідачем встановлено неможливість підтвердження фактів придбання товарів та послуг у ТОВ «Монтажтехпром», ТОВ «Алекон буд», ТОВ «Деверало», ТОВ «Денора», ТОВ «Ейр байджест», ТОВ «Інталіон плюс», ТОВ «Іншурінс промс», ТОВ «Клонсвін», ТОВ «Компільніс», ТОВ «Літл трейд», ТОВ «Адога універс», ТОВ «Пікс голд груп» («Юскі компані»), ТОВ «Хілл кінгс», ТОВ «Фоулвеіс», ТОВ «Фагнер компані», ТОВ «Трейнком», ТОВ «Стандарт трейд груп», ТОВ «НВП «Укрстрой» в адресу позивача за період 01.01.2019-30.09.2021, у зв`язку із відсутністю факту придбання товару, у зв`язку з наданням документів, які не підтверджують факт транспортування товарів, та у зв`язку з наявними доказами щодо їх «фіктивності», а також у зв`язку із неможливістю простежити та встановити ланцюг придбання товарів та послуг, реалізованих вищезазначеними контрагентами постачальниками. Враховуючи вказане, перевіркою встановлено здійснення позивачем нереальних господарських операцій з товаром та послугами у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг у попередніх ланках постачання та/або реального задекларованого виробництва. Враховуючи зазначене, дані операції направлені на безпідставне завищення витрат для зменшення фінансового результату з податку на прибуток та завищення податкового кредиту ПНВП «ТЕХКОМПЛЕКС». При перенесенні ПНВП «ТЕХКОМПЛЕКС» неправомірно відображеної інформації у регістрах бухгалтерського обліку до фінансової звітності порушено норми п. 3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за № 336/22868. Надані до перевірки видаткові накладні, акти виконаних робіт та товарно-транспортні накладні, виписані Постачальниками в адресу ПНВП «ТЕХКОМПЛЕКС» не можуть вважатися первинними документами, на підставі яких можна формувати показники податкової звітності, що у свою чергу, виключає можливість подальшого використання товарів та послуг у діяльності товариства. Враховуючи викладене, перевіркою встановлено здійснення ПНВП «ТЕХКОМПЛЕКС» нереальних господарських операцій з отримання товарів та послуг у зв`язку із відсутністю факту (джерела) їх законного походження у попередніх ланках постачання. Таким чином, за наслідками проведеної перевірки встановлено порушення п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, пп. 140.5.5 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств всього на суму 9590976 грн. та п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 8590588 грн. Отже, висновки стосовно порушень, викладених в акті перевірки від 14.01.2022 № 88/04-36-07-01/31467942 та податкові повідомлення-рішення від 21.08.2023 року №0236880701 та №0236890701 є об`єктивними, обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

02.05.2024 року до суду за допомогою засобів електронного зв`язку та повторно через підсистему «Електронний суд» від ПНВП «ТЕХКОМПЛЕКС» надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

У підготовче судове засідання 02 травня 2024 року сторони не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

У зв`язку із наведеним підготовче судове засідання відкладено на 28 травня 2024 року на 11:00 год.

28.05.2024 року до суду від ПНВП «ТЕХКОМПЛЕКС» надійшло клопотання про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі №160/6143/24

У підготовчому судовому засіданні 28.05.2024 року усною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання було задоволено клопотання представника позивача, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи до 27.06.2024 року об 11:00 год.

У підготовчому судовому засіданні 27.06.2024 року було відкладено розгляд справи до 23.07.2024 року об 11:10 год.

15.07.2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшло клопотання про долучення додатків до Акту перевірки від 14.01.2022 № 88/04-36-07-01/31467942

23.07.2024 року до суду від ПНВП «ТЕХКОМПЛЕКС» надійшла відповідь на відзив, в якій останнім підтримано аналогічну правову позицію, що і в позовній заяві, з зазначенням тотожних доводів та аргументів.

У підготовчому судовому засіданні 23.07.2024 року, з метою надання відповідачу часу для ознайомлення з відповіддю на відзив та наданні до суду своїх заперечень на нього, було відкладено розгляд справи до 13.08.2024 року до 11:15 год

У підготовчому судовому засіданні 13.08.2024 року, з метою надання позивачу часу для надання до суду додаткових доказів у справі, було відкладено підготовче судове засідання до 10.09.2024 року о 10:30 год

10.09.2024 року до суду від ПНВП «ТЕХКОМПЛЕКС» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових письмових доказів, а саме повідомлення про нарахування штрафних санкцій і платіжні інструкції про їх сплату (за перевіряємий період) та внутрішні звіти про виконання робіт та внутрішніакти виконаних аварійних заявок, проведення ремонтних робіт і ТО обладнання (за перевіряємий період)

17.09.2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшли пояснення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в яких останній зазначив , що його позиція незмінна та виклав свої твердження, які є аналогічними зазначеним ним у власному відзиві на позовну заяву.

17.09.2024 року до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою його представника.

17.09.2024 року до суду від відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого останній повідомив, що відповідно до відомостей ЄДРСР наявний вирок від 30.06.2021 року по справі №201/1838/21, відповідно до якого встановлено, що ТОВ «ХІЛЛ КІНГС» створено за завідомо неправдивими відомостями, а сама директор/засновник, завідомо продав свої дані паспорту та ІНН особі, яка в подальшому зареєструвала підприємство, та здійснювала підприємницьку діяльність до котрої директор/засновник жодного відношення не мав. Отже неможливо підтвердити реальність фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «ХІЛЛ КІНГС» з ПНВП «ТЕХКОМПЛЕКС» в частині придбання послуг на загальну суму 2876400 грн. в т.ч. ПДВ 479400 грн.

У підготовче судове засідання 17 вересня 2024 року сторони не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

У зв`язку із наведеним підготовче судове засідання відкладено на 01.10.2024 року на 11:00 год.

01.10.2024 року до суду від ПНВП «ТЕХКОМПЛЕКС» надійшла заява про доповнення (зміну) підстав позову, в якій останнім було, зокрема, зауважено, що Кабінетом Міністрів України на момент прийняття відповідного наказу відповідача щодо проведення документальної планової виїзної перевірки (26.11.2021 року) не приймалось рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків, який, в свою чергу, прямо закріплений п. 522 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України, яка була чинною та дія якої не зупинялась. Позивач вважає, що невиконання контролюючим органом вимог закону щодо підстави для проведення документальної планової виїзної перевірки позивача є підставою для визнання перевірки незаконною, яка не може породжувати жодних правових наслідків такої перевірки.

У підготовчому судовому засіданні 01.10.2024 року, з метою надання відповідачу часу для ознайомлення з заявою позивача про доповнення (зміну) підстав позову та наданні до суду своїх заперечень на неї, було відкладено розгляд справи до 15.10.2024 року до 14:30 год

11.10.2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшли пояснення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в яких останній зазначив , що після прийняття Постанови КМУ «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 03.02.2021 року № 89 податковий орган наділений повноваженнями здійснювати проведення документальної планової перевірки з дотриманням вимог п. 77.4 ст. 77 ПК України. Крім того, наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області про призначення перевірки позивачем не оскаржувався, вимоги про визнання його протиправним та скасування відсутні, а крім того, вказаний наказ вичерпав свою дію, оскільки реалізований як акт індивідуальної дії. Також відповідач зауважував, що ухвалою Верховного Суду від 23.12.2022 по справі №640/18314/21 було зупинено дію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 щодо визнання протиправною та нечинною постанови КМ України від 03.02.2021 року №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» до закінчення їх перегляду у касаційному порядку. Отже твердження позивача про призначення та проведення документальної планової виїзної перевірки ПНВП «ТЕХКОМПЛЕКС», за наслідками якої складений акт від 14.01.2022 № 88/04-36-07-01/31467942 під час дії мораторію, а саме невиконання ДПС вимог положень пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, ГУ ДПС у Дніпропетровській області вважає недоцільним, адже контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення, так цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки подальше скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Позивач обґрунтовує свою правову позицію лише на підставі того, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області не мала права проводити перевірку на підставі постанови КМ України від 03.02.2021 року №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» без встановлення фактичних обставин по справі та правильності застосування норм ПК до спірних правовідносин.

У підготовче судове засідання 15.10.2024 року сторони не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

У зв`язку із наведеним підготовче судове засідання відкладено на 31.10.2024 року на 14:00 год.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання Камінської С.В. від 31 жовтня 2024 року №1315 справа №160/6143/24 знята з розгляду 31.10.2024 року у зв`язку із перебуванням судді Луніної О.С. у відпусці.

У зв`язку із наведеним судове засідання відкладено на 05.11.2024 року на 14:00 год.

У підготовчому судовому засіданні 28.05.2024 року усною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання було закрито підготовче судове засідання та вирішено перейти до розгляду справи по суті 19.11.2024 року об 11:00 год.

У судовому засіданні 19.11.2024 року було оголошено перерву до 05.12.2024 року об 11:00 год.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання Камінської С.В. від 05 грудня 2024 року №1503 справа №160/6143/24 знята з розгляду 05.12.2024 року у зв`язку із увільненням судді Луніної О.С. відповідно до наказу №932/2453/24.

У зв`язку із наведеним судове засідання відкладено на 24.12.2024 року на 11:00 год.

24.12.2024 року до суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з захворюванням представника позивача.

У судове засідання 24.12.2024 року сторони не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

У зв`язку із наведеним судове засідання відкладено на 16.01.2025 року на 14:00 год.

У судовому засіданні 16.01.2025 року було оголошено перерву до 04.02.2025 року об 11:00 год.

03.02.2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшли пояснення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в яких останнім було надано розрахунок податкових повідомлень-рішень та наведено практику Верховного суду України на обґрунтування власної правової позиції.

04.02.2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про залучення додаткових доказів у справі, а саме ухвал судів по кримінальним провадженням, запитів на зустрічні звірки, довідки форми 20-ОПП контрагентів, відомості 1-ДФ.

04.02.2025 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 04.02.2025 року сторони не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

У зв`язку із наведеним судове засідання відкладено на 18.02.2025 року на 11:00 год.

У судовому засіданні 18.02.2025 року було оголошено перерву до 27.02.2025 року об 10:30 год.

У судовому засіданні 27.02.2025 року було оголошено перерву до 25.03.2025 року об 11:00 год.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання Камінської С.В. від 25 березня 2025 року №383 справа №160/6143/24 знята з розгляду 25.03.2025 року у зв`язку із перебуванням судді Луніної О.С. у відпусці.

У зв`язку із наведеним судове засідання відкладено на 22.04.2025 року на 11:00 год.

В судовому засіданні 22.04.2025 року представники позивача підтримали пред`явлений позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому та додаткових поясненнях доводи, просили задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.04.2025 року пред`явлений позов не визнав та, посилаючись на викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях доводи, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено, що Приватне науково-виробниче підприємство «ТЕХКОМПЛЕКС» (код ЄДРПОУ 31467942) є юридичною особою зареєстрованою 26.04.2001 року, про що 26.04.2005 внесено відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зроблено відповідний запис № 1 224 120 0000 010961. Основний вид економічної діяльності: 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи.

Наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.11.2021р. №5772-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПНВП «Техкомплекс» на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, у зв`язку з включенням до плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2021 рік ПНВП «Техкомплекс» (код ЄДРПОУ 31467942) та введенням в дію постанови КМУ від 03.02.2021 року року №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мараторію на проведення деяких видів перевірок» наказано провести документальну планову виїзну перевірку ПНВП «Техкомплекс» (код ЄДРПОУ 31467942) з 15.12.2021 року тривалістю 10 робочих днів. Перевірку провести за період діяльності 01.01.2019-30.09.2021 з метою здійснення контролю за додержанням вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством.

Наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 29.12.2021р. №6274-п «Про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки ПНВП «Техкомплекс» у зв`язку із значним обсягом операцій, проведених платником податків у перевіряємому періоді, з метою забезпечення якісного проведення документальнох планової виїзної перевірки, у відповідності до п. 82.1. ст. 82 ПК України було продовжено строк проведення документальної планової виїзної перевірки ПНВП «Техкомплекс» (код ЄДРПОУ 31467942), з 30.12.2021 терміном на 5 робочих днів.

ПНВП «ТЕХКОМПЛЕКС» було проінформовано про проведення документальної планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 26.11.2021 р. № 2820, яке разом з копією наказу від 26.11.2021 №5772-п, надіслано платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 14.01.2022 № 88/04-36-07-01/31467942, яким зафіксовано встановлені цією перевіркою порушення ПНВП «Техкомплекс»:

1) порушення п. 44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, пп. 140.5.5 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток на загальну суму 9590976 грн., в т.ч. з 2019 рік на 6756560 грн., за 2020 рік на 2834416 грн.;

2) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, платником занижено податок на додану вартість на загальну суму 8590588 грн, в т.ч.: січень 2019 у сумі 796996 грн.; лютий 2019 у сумі 428766 грн.; березень 2019 у сумі 687856 грн.; квітень 2019 у сумі 956628 грн.; травень 2019 у сумі 654687 грн; червень 2019 року у сумі 782999 грн., липень 2019 у сумі 604756 грн.; серпень 2019 року у сумі 482495 грн., вересень 2019 року у сумі 479133 грн., жовтень 2019 року у сумі 514318 грн., листопад 2019 року у сумі 609757грн., травень 2020 у сумі 543633 грн.; червень 2020 року у сумі 540800 грн., липень 2020 у сумі 214534 грн.; вересень 2020 року у сумі 87240 грн., листопад 2020 року у сумі 80440грн., грудень 2020 у сумі 125100 грн.

Висновки означеного акта перевірки обґрунтовані тим, що, зокрема, неможливо підтвердити факт придбання товарів та послуг у ТОВ " МОНТАЖТЕХПРОМ" (код ЄДРПОУ 31782505), ТОВ "АЛЕКОН БУД" (код ЄДРПОУ 43169827), ТОВ "ДЕВЕРАЛО" (код ЄДРПОУ 43381240), ТОВ "ДЕНОРА" (код ЄДРПОУ 42206270), ТОВ "ЕЙР БАДЖЕСТ" (код ЄДРПОУ 42536080), ТОВ "АДОГА УНІВЕРС" (код ЄДРПОУ 43275261), ТОВ "ІНТАЛІОН ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 43275261), ТОВ "ІНШУРІНС ПРОМС" (код ЄДРПОУ 43532312), ТОВ "КЛОНСВІН" (код ЄДРПОУ 42540830), ТОВ "КОМПІЛЬНІС" (код ЄДРПОУ 42545378), ТОВ "ЛІТЛ ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 42668774), ТОВ "НВП "УКРСТРОЙ" (код ЄДРПОУ 42315397), ТОВ "СТАНДАРТ ТРЕЙД ГРУП" (код ЄДРПОУ 43169900), ТОВ "ТРЕЙНКОМ" (код ЄДРПОУ 42457093), ТОВ "ФАГНЕР КОМПАНІ" (код ЄДРПОУ 42736435), ТОВ "ФОУЛВЕІС" (код ЄДРПОУ 43381371), ТОВ "ХІЛЛ КІНГС (код ЄДРПОУ 42534916), ТОВ "ЮСКГ КОМПАНІ" (код ЄДРПОУ 42734354) в адресу ПНВП «ТЕХКОМПЛЕКС» за період 01.01.2019 - 30.09.2021, у зв`язку із відсутністю факту придбання товару, у зв`язку з наданням документів, які не підтверджують факт транспортування товарів, та у зв`язку з наявними доказами щодо їх «фіктивності», а також у зв`язку із неможливістю простежити та встановити ланцюг придбання товарів та послуг, реалізованих вищезазначеними контрагентами - постачальниками. Перевіркою встановлено здійснення ПНВП «ТЕХКОМПЛЕКС» нереальних господарських операцій з товаром та послугами у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг у попередніх ланках постачання та/або реального задекларованого виробництва. Враховуючи зазначене, дані операції направлені на безпідставне завищення витрат для зменшення фінансового результату з податку на прибуток та завищення податкового кредиту ПНВП «ТЕХКОМПЛЕКС». Укладені між вищезазначеними контрагентами - постачальниками договори, зазначені вище, не опосередковувалися реальним виконанням операцій, яка становить предмет договору. При перенесенні ПНВП «ТЕХКОМПЛЕКС» інформації з неправомірно складених первинних документів до облікових регістрів порушено норми частини п ятоі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.99 за № 893/4186. При перенесенні ПНВП «ТЕХКОМПЛЕКС» неправомірно відображеної інформації у регістрах бухгалтерського обліку до фінансової звітності порушено норми п. З розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за № 336/22868. Відповідно до п. 6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені При цьому активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому (п. З П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»). З урахуванням викладеного відображення платником податків в даних бухгалтерського обліку первинних документів, складених за відсутністю в дійсності господарської операції (яка не опосередковувалася будь-яким рухом активів (ані від задекларованого постачальника, ані від іншого, у т.ч. невстановленої особи)), є порушенням п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318. Враховуючи вищезазначене, ПНВП «ТЕХКОМПЛЕКС» в порушення п. 44.1, п.44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п із4 і ст.134, п. 135.1 ст.135, пп. 140.5.5 1 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України №2755-У1 від 02 12 2010р (Із змінами і доповненнями), занижено податок на прибуток на загальну суму 9 590 976 грн в тч за 2019 р.-6 756 560 грн., за 2020 р.-2 834 416 грн.

Також за період з 01.01.2019 по 30.09.2021 ПНВП «ТЕХКОМПЛЕКС» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 33 990 348 грн., в т.ч. за 2019 рік 12 107 912 грн., за 2020 рік 11 725 722 грн., за 1-3 кв. 2021 року 10 156 714 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2019 по 30.09.202l встановлено його завищення на загальну суму 8 590 588 грн., в т.ч.: січень 2019 року у сумі 796 996 грн.; лютий 2019 року у сумі 428 766 грн.; березень 2019 року у сумі 687 856 грн.; квітень 2019 року у сумі 956 628 грн.; травень 2019 року у сумі 654 687 гри.; червень 2019 року у сумі 782 999 грн.; липень 2019 року у сумі 604 756 грн.; серпень 2019 року у сумі 482 495 грн.; вересень 2019 року у сумі 479 133 грн.; жовтень 2019 року у сумі 514 318 грн.; листопад 2019 року у сумі 609 757 грн.; травень 2020 року у сумі 543 633 грн.; червень 2020 року у сумі 540 800 грн.; липень 2020 року у сумі 214 534 грн.; вересень 2020 року у сумі 87 240 грн.; листопад 2020 року у сумі 80 440 грн.; грудень 2020 року у сумі 125 100 грн. в частині взаємовідносин ПНВП «ТЕХКОМПЛЕКС» з контрагентами-постачальиками ТОВ " МОНТАЖТЕХПРОМ" (код ЄДРПОУ 31782505), ТОВ "АЛЕКОН БУД" (код ЄДРПОУ 43169827), ТОВ "ДЕВЕРАЛО" (код ЄДРПОУ 43381240), ТОВ "ДЕНОРА" (код ЄДРПОУ 42206270), ТОВ "ЕЙР БАДЖЕСТ" (код ЄДРПОУ 42536080), ТОВ "АДОГА УНІВЕРС" (код ЄДРПОУ 43275261), ТОВ "ІНТАЛІОН ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 43275261), ТОВ "ІНШУРІНС ПРОМС" (код ЄДРПОУ 43532312), ТОВ "КЛОНСВІН" (код ЄДРПОУ 42540830), ТОВ "КОМПІЛЬНІС" (код ЄДРПОУ 42545378), ТОВ "ЛІТЛ ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 42668774), ТОВ "НВП "УКРСТРОЙ" (код ЄДРПОУ 42315397), ТОВ "СТАНДАРТ ТРЕЙД ГРУП" (код ЄДРПОУ 43169900), ТОВ "ТРЕЙНКОМ" (код ЄДРПОУ 42457093), ТОВ "ФАГНЕР КОМПАНІ" (код ЄДРПОУ 42736435), ТОВ "ФОУЛВЕІС" (код ЄДРПОУ 43381371), ТОВ "ХІЛЛ КІНГС (код ЄДРПОУ 42534916), ТОВ "ЮСКГ КОМПАНІ" (код ЄДРПОУ 42734354) по яким не встановлено факту придбання товарів та послуг підряду, у зв`язку з наданням документів, які не підтверджують факт транспортування товарів, виконання БМР та у зв`язку з наявнимии доказами щодо їх «фіктивності», а також у зв`язку із неможливістю простежити та встановити ланцюг придбання товарів і послуг, реалізованих вищевказаними контрагентами-постачальниками. Враховуючи викладене, перевіркою встановлено здійснення ПНВП «ТЕХКОМПЛЕКС» нереальних господарських операцій з отримання товарів та послуг у зв`язку із відсутністю факту (джерела) їх законного походження у попередніх ланках постачання.

На підставі висновків акта перевірки від 14.01.2022 № 88/04-36-07-01/31467942, ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0236880701 від 21.08.2023 року, яким ПНВП «ТЕХКОМПЛЕКС» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 11280116 грн, з яких за податковим зобов`язанням 9590967 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 1689140 грн.

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0236890701 від 21.08.2023 року, яким ПНВП «ТЕХКОМПЛЕКС» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 10738235 грн, з яких за податковим зобов`язанням 8560588 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 2147647 грн.

Незгода позивача з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України в редакції на час виникнення спірних відносин).

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до положень підпункту 19-1.1. пункту 19-1.1.статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

За змістом підпунктів 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

18.03.2020 набрав чинності Закон України від 17.03.2020 № 533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктами 52-1 - 52-5.

Так, згідно із пунктом 52-2 установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по 31.05.2020, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18.03.2020 по 31.05.2020 та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30.03.2020. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18.03.2020 та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31.05.2020. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18.03.2020 по 31.05.2020 зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: "Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу". У зв`язку з цим абзаци другий - четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим - десятим.

Крім того, 29.05.2020 набрав чинності Закон України від 13.05.2020 № 591-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України й у його абзацах першому і дев`ятому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами «по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок (крім чітко визначеного переліку видів перевірок) на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18.03.2020 та не були завершеними.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 (із змінами) установлено з 19.12.2020 до 30.04.2023 на території України карантин.

Водночас, 04.10.2020 набрав чинності Закон України від 17.09.2020 № 909-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцевих положень» якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Відповідно до вимог пункту 4 розділу II Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 17 вересня 2020 року №909-ІХ на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, Кабінету Міністрів України надано право скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На підставі цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» від 03.02.2021 № 89 (далі - Постанова № 89), якою скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 р. № 568-IX); документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

З огляду на зазначене, в законі, яким є Податковий кодекс України, та у підзаконному нормативно-правовому акті, яким є Постанова № 89, містяться різні умови в частині дії мораторію на проведення документальних перевірок на період дії карантину.

Між тим, відповідно до пункту 2.1. статті 2 Податкового кодексу України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

За таких обставин, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до цього Кодексу, відповідно, зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5.2. статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України та рішень Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 27.02.2020 № 3-р/2020, від 23.06.2009 № 15-рп/2009 не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Так, Конституційний Суд України у рішенні від 22.05.2008 № 10-рп/2008 наголошував на тому, що «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони» (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Таким чином, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, що містяться у Податковому кодексу України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України № 89, з іншого боку, застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 22.02.2022 у справі № 420/12859/21, від 15.04.2022 у справі № 160/5267/21, від 06.07.2022 у справі № 360/1182/21.

Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2022 у справі №640/18314/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022, визнано протиправною та нечинною Постанову № 89.

Посилання відповідача в обґрунтування правомірності проведеної перевірки на те, що наразі постанова КМУ №89 є чинною, оскільки Верховним Судом у справі №640/18314/21 зупинено дію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2022 року у справі № 640/18314/21, не враховує спірних відносин, оскільки як зазначено судом, дія мораторію на проведення податкових перевірок на період дії карантину встановлена на законодавчому рівні, що прямо закріплено в пункті 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок чинна, її дія не зупинялася.

При цьому, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово викладав правову позицію про те, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України й вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась. Виходячи зі змісту пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна приписів ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України і в постанові Кабінету Міністрів України, - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України (постанови Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 420/12859/21, від 27.04.2022 у справі № 140/1846/21).

Водночас, у постанові від 27.04.2022 у справі № 140/1846/21 Верховний Суд додатково звернув увагу, що Постанова № 89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань податкової і митної справи, у зв`язку з чим згідно з пунктом 3.1 статті 3 ПК України не може вважатися складовою податкового законодавства і не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

Більш того, у постановах від 28.10.2022 у справі № 600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21, від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21 Верховний Суд, застосовуючи власні висновки, викладені, зокрема, у постановах від 22.02.2022 у справі № 420/12859/21, від 17.05.2022 у справі № 520/592/21, від 15.04.2022 у справі № 160/5267/21, від 27.04.2022 у справі № 140/1846/21, від 06.07.2022 у справі № 360/1182/21, констатував, що проведення перевірки на підставі Постанови № 89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Одним із мотивів для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивач зазначає незаконність проведення документальної планової виїзної перевірки.

Як вже було встановлено судом, на підставі наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №6274-п «Про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки ПНВП «Техкомплекс» та направлень на перевірку від 03.12.2021 №6327, № 6326 та №6328 посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82, п.522 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), Постанови КМУ від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю ПНВП «Техкомплекс» (код ЄДРПОУ 31467942) за період діяльності 01.01.2019-30.09.2021

Вказана документальна планова виїзна перевірка ПНВП «Техкомплекс», за результатами якої складено акт від 14.01.2022 № 88/04-36-07-01/31467942 та в подальшому прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.08.2023 року №0236880701 та №0236890701 була проведена в період з 15.12.2021 по 29.12.2021 року.

Так суд акцентує увагу на тому, що на момент прийняття наказу про проведення перевірки позивача Кабінетом Міністрів України не приймалось рішення про завершення дії карантину, а відтак у період проведення перевірки позивача діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків, а відповідно, відповідач не мав правових підстав для проведення документальної планової перевірки позивача.

Аргументи відповідача стосовно того, що оскільки допуск представників контролюючого органу до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді повинна бути суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, є неспроможними та порушують принцип належного урядування.

Так, діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Визнання проведеної перевірки законною лише з огляду на той факт, що позивач допустив представників контролюючого органу до її проведення, ставить платника податку у нерівне становище по відношенню до інших платників, стосовно яких проведення перевірок було зупинено, зважаючи на запроваджений мораторій. Різний алгоритм дій контролюючого органу, обумовлений поведінкою платників, порушує наведені вище принципи та не узгоджується з матеріально-правовими вимогами, які висуваються до діяльності суб`єктів владних повноважень. "Публічний інтерес держави" не може бути різним до однакових платників податку.

У цій справі саме таке незаконне втручання відповідача призвело до порушення справедливого балансу між інтересами держави та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.

Верховний Суд у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18 зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом, як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для здійснення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, позаяк одержаний з порушенням порядку, встановленого законом та встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та здійснення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства.

В цьому випадку висновки акту перевірки не відповідають принципам обґрунтованості, оскільки такі висновки ґрунтуються на недопустимому доказі, яким є акт документальної планової виїзної перевірки, адже така перевірка проведена всупереч встановленому Податковим кодексом України мораторію на проведення такого виду перевірок.

Суд звертає увагу, що контролюючий орган вважає, що враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року №89, яка прийнята з урахуванням та на виконання вимог ПК України, має право на проведення документальної планової перевірки, адже наказ про проведення перевірки винесено на підставі пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку таким доводам, суд зазначає, що такі доводи ґрунтуються на власному тлумаченні скаржником цих норм.

Так, пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, дійсно, відсилає до актів Кабінету Міністрів України, але виключно в частині повноважень на визначення дати, з якої дія карантину буде завершена (питання формального визначення дати). Саме з такою датою пов`язується припинення дії мораторію на проведення перевірок (умова законодавчого регулювання), що не може свідчити про можливість застосування актів Кабінету Міністрів України, які б суперечили правовому регулюванню, імперативно встановленому у нормі ПК України щодо запровадженого мораторію на проведення перевірок, крім конкретного переліку перевірок, визначених цією ж нормою.

Посилання ж відповідача на відсутність колізії у питанні завершення строку дії мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок є недоречними, оскільки в цьому випадку колізія виникла щодо іншого питання - наявності права у контролюючого органу проводити перевірки у період дії карантину, на які ПК України встановив мораторій.

Аргументи відповідача про те, що постанова №89 прийнята з урахуванням та на виконання вимог ПК України, не знаходять свого підтвердження, адже у постанові Кабінету Міністрів України №89 зазначено, що постанова прийнята відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17 вересня 2020 року № 909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

У постанові від 27 квітня 2022 року у справі № 140/1846/21 Верховний Суд досліджував це питання і встановив, що постанова Кабінету Міністрів України № 89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим не може вважатися складовою податкового законодавства, а тому не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням. При цьому, суд касаційної інстанції зазначив, що проведення документальних перевірок є однією із функцій контролюючих органів у питанні адміністрування податків, а тому доводи про те, що зміни, щодо яких виникло правове питання, стосуються не податків і зборів, а врегулювання правовідносин, пов`язаних з COVID-19, є безпідставними.

Аналогічний підхід також підтримано у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2024 року у справі № №440/12065/21.

Призначення податкової перевірки на підставі пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України не змінює приведених висновків суду щодо протиправності проведення такої перевірки, позаяк приписами пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено мораторій на проведення документальних перевірок, а спірні правовідносини не підпадають під виключення з цього правила (проведення документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; проведення документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; проведення фактичних перевірок у передбачених цим пунктах випадках).

Зважаючи на те, що акт перевірки є недопустимим доказом, тому висновки акту перевірки від 14.01.2022 № 88/04-36-07-01/31467942 не можуть бути покладені в основу жодних рішень контролюючого органу, в тому числі і в основу спірних в цій справі податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, керуючись закріпленим у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципом офіційного з`ясування обставин у справі, суд вважає за доцільне також надати правову оцінку виявленим контролюючим органом в ході перевірки порушенням податкового законодавства та зазначає наступне.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Так, відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 137.1 ст.137 ПК України визначено, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

-придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

-ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Таким чином, фінансовий результат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Згідно зі ст.1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, хоч і первинний документ наявний, у податковому та бухгалтерському обліку вони не можуть відображатися.

З аналізу наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення.

Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Судом встановлено, що висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку на прибуток підприємств всього на суму 9590976 грн., а також заниження податку на додану вартість всього на суму 8590588 грн. за господарськими операціями з ТОВ «Монтажтехпром», ТОВ «Алекон буд», ТОВ «Деверало», ТОВ «Денора», ТОВ «Ейр байджест», ТОВ «Інталіон плюс», ТОВ «Іншурінс промс», ТОВ «Клонсвін», ТОВ «Компільніс», ТОВ «Літл трейд», ТОВ «Адога універс», ТОВ «Пікс голд груп» («Юскі компані»), ТОВ «Хілл кінгс», ТОВ «Фоулвеіс», ТОВ «Фагнер компані», ТОВ «Трейнком», ТОВ «Стандарт трейд груп», ТОВ «НВП «Укрстрой».

Так ПНВП «ТЕХКОМПЛЕКС» було укладено договори на поставку товарів та надання послуг з ТОВ «Монтажтехпром», ТОВ «Інталіон плюс», ТОВ «Клонсвін», ТОВ «Алекон буд», ТОВ «Деверало», ТОВ «Денора», ТОВ «Ейр байджест», ТОВ «Інталіон плюс», ТОВ «Іншурінс промс», ТОВ «Літл трейд», ТОВ «Адога універс», ТОВ «Компільніс», ТОВ «Пікс голд груп» («Юскі компані»), ТОВ «Хілл кінгс», ТОВ «Фоулвеіс», ТОВ «Фагнер компані», ТОВ «Трейнком», ТОВ «Стандарт трейд груп», ТОВ «НВП «Укрстрой».

На підтвердження виконання умов договорів з вищевказаними контрагентами ПНВП «ТЕХКОМПЛЕКС» було надано до перевірки відповідні документи: договори поставки , видаткові накладні, рахунки на оплату, платіжні інструкції, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні.

При цьому, факт здійснення реальних господарських операцій позивачем з ТОВ «Монтажтехпром», ТОВ «Інталіон плюс», ТОВ «Клонсвін», ТОВ «Алекон буд», ТОВ «Деверало», ТОВ «Денора», ТОВ «Ейр байджест», ТОВ «Інталіон плюс», ТОВ «Іншурінс промс», ТОВ «Літл трейд», ТОВ «Адога універс», ТОВ «Компільніс», ТОВ «Пікс голд груп» («Юскі компані»), ТОВ «Хілл кінгс», ТОВ «Фоулвеіс», ТОВ «Фагнер компані», ТОВ «Трейнком», ТОВ «Стандарт трейд груп», ТОВ «НВП «Укрстрой» підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, та які в повній мірі відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв`язку із здійсненням оплати за отриманий товар, та про факт використання позивачем придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Контролюючим органом також до суду не надано будь-яких заперечень щодо того, що всі податкові накладні, виписані вищевказаними контрагентами позивача, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому до них не наведено жодних зауважень.

Також, судом встановлено, що всі податкові накладні постачальників за спірними операціями заповнені у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а позивач та його контрагенти на момент складання податкових накладних, зазначених в акті перевірки, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Отже, такі первинні документи мають бути враховані як в податковому так і в бухгалтерському обліку позивача, зокрема при формуванні податкового кредиту.

Щодо відсутності матеріальних та трудових ресурсів у контрагентів позивача, як підстави для висновку про нереальність угод, суд зазначає наступне

Так, контролюючий орган в акті перевірки як на підставу нереальності господарських операцій зазначає про відсутність трудових та матеріальних ресурсів, а також відсутність прослідковування по ланцюгу постачання відповідної продукції контрагентів постачальників ПНВП «ТЕХКОМПЛЕКС»

Між тим, відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренди персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Зазначена правова позиція є усталеною та неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі 520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19, від 10.11.2020 у справі №440/3779/18.

Як вже зазналось у відповідності пп. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Саме первинними документами підтверджується факт здійснення господарської діяльності в обсязі та з відповідною метою, що визначена договором.

При цьому, суд також враховує те, що відповідачем не надано доказів визнання недійсними у судовому порядку договорів, укладених позивачем з його контрагентами. Виконання позивачем та його контрагентами зобов`язань за договорами підтверджується зібраними по справі доказами.

На думку суду, необґрунтованими є й посилання податкового органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно ТОВ «Монтажтехпром», ТОВ «Інталіон плюс», ТОВ «Клонсвін», ТОВ «Алекон буд», ТОВ «Деверало», ТОВ «Денора», ТОВ «Ейр байджест», ТОВ «Інталіон плюс», ТОВ «Іншурінс промс», ТОВ «Літл трейд», ТОВ «Адога універс», ТОВ «Компільніс», ТОВ «Пікс голд груп» («Юскі компані»), ТОВ «Хілл кінгс», ТОВ «Фоулвеіс», ТОВ «Фагнер компані», ТОВ «Трейнком», ТОВ «Стандарт трейд груп», ТОВ «НВП «Укрстрой» оскільки вона носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом також в постановах від 11.11.2021 року у справі №813/1345/16, від 19.01.2021 року у справі №808/1996/18, від 07.06.1022 року у справі №826/11447/16, від 06.10.2021 року у справі №120/847/20-а, від 27.04.2022 року у справі №200/5932/19-а.

У даному випадку посилання контролюючого органу щодо не підтвердження руху послуг по ланцюгу постачання базуються лише на податковій інформації , що наявна в інформаційно-аналітичних базах контролюючого органу щодо контрагентів позивача, однак правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом.

Жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків одержувачів товарів вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Оцінюючи висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій, суд приймає до уваги правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 18.06.2021 року у справі № 320/7061/19, згідно якої, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, не встановлення фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, Верховний Суд у Постанові від 21.01.2021 року по справі №804/959/16 зазначив, що що визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій і є підставою для формування податкового обліку платника податків. У справі, що розглядається, позивачем було надано до судів першої та апеляційної інстанції оформлені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства первинні документи (договори, договори постачання, накладні та податкові накладні, видаткові накладні, документи на підтвердження здійснення оплати по договорам укладеним з відповідними контрагентами, посвідчення відповідності, рахунки-фактури, копії довіреностей на відповідних відповідальних осіб за постачання/прийняття матеріальних цінностей (товарів), документи на перевезення товарів (містять всю необхідну інформацію щодо транспортування продукції, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, пункт навантаження/розвантаження, найменування вагону, прізвища та підписи відповідальних осіб, відомості про вантаж, маса товару, підпис та печатка перевізника) та їх розвантаження на складські приміщення та інші документи), які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій. В свою чергу, контролюючим органом не було доведено та надано судам попередніх інстанцій належних доказів відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами за перевіряємий відповідачем період.

Щодо посилань відповідача на те, що правочини, укладені з цими контрагентами, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого, на думку контролюючого органу, є наявність податкової інформації про відсутність у цих підприємств необхідних для здійснення господарської діяльності трудових та виробничих ресурсів, транспортного, виробничого та торгівельного обладнання, основних засобів, а також складських приміщень тощо суд зазначає, що жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків одержувачів товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Відсутність у вказаного контрагенту матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.09.2018 року у справі №804/4787/16.

Однак, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження неможливості залучення трудових ресурсів за цивільно-правовими угодами, що мають у власному розпорядженні транспортні засоби для здійснення постачання/перевезення відповідної продукції. При цьому, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо формування витрат, які ним понесені.

Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення контролюючим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Контролюючим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду в постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Також контролюючим органом не проведено контрольних заходів щодо контрагентів постачальників позивача та дослідження їх первинних документів, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з надання послуг, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої поведінки та злагодженості дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.05.2023 року у справі № 810/1052/15.

Так само не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 09.10.2019 року у справі № 826/16601/18, від 04.04.2023 року у справі №320/4019/19.

Крім того, судом зазначається, що сама собою наявність кримінальних проваджень за фактами фіктивного підприємництва не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності своїх постачальників і реально отримати від них товари (роботи/послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 06.12.2023 року у справі № 520/19070/21.

Окрім цього, сама по собі обставина згадування юридичної особи, її посадових та пов`язаних з нею осіб в матеріалах кримінального провадження є недостатньою підставою для висновку про нереальність усіх її господарських операцій. Відповідачем не надано ані вироків суду, що набрали законної сили, ані матеріалів таких кримінальних проваджень, які б містили однозначну інформацію про нереальність конкретних господарських операцій, що були предметом оцінки відповідача (наприклад, протокол допиту керівника і тд).

При цьому, самі ж протоколи допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування до винесення вироку в рамках кримінального провадження не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні правові висновки неодноразово висловлювались Верховним Судом, зокрема у постановах від 06.08.2019 року по справі №520/8681/18 та від 03.10.2023 року по справі №280/3836/22.

Отже, цей аргумент судом відхиляється як необґрунтований.

Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення контролюючим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Контролюючим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують, що господарська операція, яка є підставою для формування податкового обліку підприємства, відбулась.

Так, рух активів при здійсненні вказаної операції підтверджується документами про оплату, накладною, укладеним договором, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності з контрагентами позивача пов`язується податковим органом з обставинами діяльності контрагентів, які на думку податкового органу неналежним чином здійснюють свою діяльність, що є неприпустимим як за законодавством України так і за міжнародними нормами.

При цьому важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував ЄСПЛ у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.

Зокрема, у пунктах 70, 71 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене суд вважає, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Суд також звернула увагу на те, що 23 травня 2020 року набрали чинності зміни до статті 112 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон № 466-IX).

Так, відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України (у редакції Закону № 466-IX) особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано до суду доказів того, що позивач приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності.

До того ж, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків. Проте, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача матеріали справи не містять.

В даній справі відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії Позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відтак у даному випадку суд вважає, що висновок про нереальність здійснених операцій між ПНВП «ТЕХКОМПЛЕКС» та ТОВ «Монтажтехпром», ТОВ «Інталіон плюс», ТОВ «Клонсвін», ТОВ «Алекон буд», ТОВ «Деверало», ТОВ «Денора», ТОВ «Ейр байджест», ТОВ «Інталіон плюс», ТОВ «Іншурінс промс», ТОВ «Літл трейд», ТОВ «Адога універс», ТОВ «Компільніс», ТОВ «Пікс голд груп» («Юскі компані»), ТОВ «Хілл кінгс», ТОВ «Фоулвеіс», ТОВ «Фагнер компані», ТОВ «Трейнком», ТОВ «Стандарт трейд груп», ТОВ «НВП «Укрстрой» є необґрунтованим, зроблений без посилання на відповідні докази (акти перевірок, зустрічних звірок, рішення суду), тобто висновки контролюючого органу мають суб`єктивний характер та є нічим іншим ніж припущенням.

Відповідності до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0236880701 від 21.08.2023 року і податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0236890701 від 21.08.2023 року, прийняті ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі висновків Акту документальної планової виїзної перевірки від 14.01.2022 № 88/04-36-07-01/31467942 є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на задоволення позовних вимог Приватного науково-виробничого підприємства «ТЕХКОМПЛЕКС» понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню на користь останнього у розмірі 30280,00 грн. шляхом стягнення цих коштів на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного науково-виробничого підприємства «ТЕХКОМПЛЕКС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0236880701 від 21.08.2023 року, яким Приватному науково-виробничому підприємству «ТЕХКОМПЛЕКС» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 11 280 116,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0236890701 від 21.08.2023 року, яким Приватному науково-виробничому підприємству «ТЕХКОМПЛЕКС» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 10 738 235,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь Приватного науково-виробничого підприємства «ТЕХКОМПЛЕКС» (вул. Ламана, буд. 17, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 31467942) сплачений судовий збір у розмірі 30280,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 02.05.2025 року.

Суддя О.С. Луніна