Рішення від 13.05.2025 по справі 520/3590/25

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2025 року № 520/3590/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду 29.04.2025 року звернувся представник позивача із заявою про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, в якій просить суд:

Стягнути належну Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суму судових витрат з Харківської митниці у сумі 40 000,00 грн.

Представник відповідача надав заперечення на заяву в якому він вважає, що вимога Позивача щодо стягнення понесених витрат на правову допомогу в сумі 40000 грн. є необґрунтованою, тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ч.3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи обставини того, що розгляд справи було здійснено згідно ч.5 ст.262 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та відсутня необхідність розгляду питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду заяви представника позивача в порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи заяви, суд зазначає наступне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000734/2 від 30.12.2024, яке прийняте Харківською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України.

Визнано протиправною та скасувано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000887, що прийнята Харківською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІ» (код ЄДРПОУ 25185087) сплачений судовий збір у сумі 2422,40 (дві тисячі гривень чотириста двадцять дві гривень 40 копійок).

Суд, дослідивши матеріали поданої заяви та зміст судового рішення, зазначає наступне.

За правилами ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Суд зазначає, що при вирішенні судом позовних вимог позивача судом було надано оцінку заявленим позивачем позовним вимогам та, зокрема, у рішенні суду вказано розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Зі змісту резолютивної частини судового рішення вбачається, що на користь позивача стягнуто сплачену суму судового збору у розмірі 2422,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Водночас, приписами ч.ч.3 та 5 ст. 143 КАС України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Зі змісту поданої позивачем до суду заяви вбачається, що позивачем було понесено витрати на правову допомогу у розмірі 40000,00 грн.

Водночас, зі змісту позовної заяви встановлено, що для захисту свого порушеного права позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката Жаданова Ігоря Геннадійовича.

Між сторонами було укладено договір про надання професійної правничої допомоги від 10.02.2025 р. На підставі зазначеного договору було видано ордер: серія ВВ № 1046177 від 14.02.2025 р. адвокату Жаданову Ігорю Геннадійовичу.

Сторони у пункті 3 Додаткової угоди №1 визначили суму винагороди (гонорару) в розмірі 40000,00 грн, яка сплачується протягом 6 (шести) місяців з моменту отримання акту незалежно від досягнення бажаного результату.

Згідно Акту виконаних робіт №1 від 28.04.2025 р. Адвокатом були надані Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на виконання договору відповідні послуги, які передбачені договором про надання правничої допомоги від 10.02.2025 р.:

- складання та подання до Харківського окружного адміністративного суду адміністративного позову про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару з аналізом усталеної практики Верховного Суду з аналогічних питань та збором і аналізом доказової бази у розмірі - 30 000,00 грн.

- складання та подання до Харківського окружного адміністративного суду адміністративного позову про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару з аналізом усталеної практики Верховного Суду з аналогічних питань та збором і аналізом доказової бази у розмірі 10 000,00 грн.

Отже, надаючи оцінку поданій позивачем до суду заяві про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає, що положеннями ч.1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також суд зазначає, що згідно із положеннями ст. 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ст.1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як визначено приписами ч.3 ст.27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Аналіз долучених до заяви документів свідчить, що між в рамках надання правової (правничої) допомоги адвокатом було надано позивачу правову (правничу) допомогу, а саме: складання позовної заяви та подача документів до суду.

Згідно ч.2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Враховуючи положення ст. 134 КАС України суд зазначає, що до витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу належать ті, що пов`язані із розглядом справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 15 лютого 2022 року у справі №280/569/21, що враховується судом при вирішенні питання відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Також, Верховний Суд в постанові від 03 березня 2021 року у справі №640/18964/17 зазначив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

В той час, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (постанова Верховного Суду від 15 лютого 2022 року у справі №280/569/21).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вищевказаний висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного суду, висловленою в постанові від 23.04.2019 року по справі №826/9047/16.

Враховуючи надане відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та те, що справа, по якій адвокатом надано послуги, є справою незначної складності, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, суд зазначає, що складання адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів, такі послуги не є послугами значного обсягу, суд дійшов висновку про те, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у сумі 3000,00 грн.

Відповідно до положень ч.5 ст. 252 КАС України додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 252, 255, 256, 294, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бідонько А.В.