Ухвала від 01.05.2025 по справі 761/38036/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/38036/23Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1 Провадження №11-кп/824/3849/2025 У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали контрольного провадження, сформованого з кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023000000000773по обвинуваченню:

ОСОБА_8 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.4 ст. 111-1, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ст. 111-2, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 258-3, ч.3 ст. 27, ч.2 ст.28, ч.1 ст. 114-1 КК України,за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Солом`янського районного суду м.Києва від 27 березня 2025 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Солом`янського районного суду м.Києва від 27 березня 2025 року продовжено строк тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою на 60 днів, тобто до 25 травня 2025 року включно, без визначення розміру застави.

Зобов`язано керівництво Державної установи «Київський слідчий ізолятор» забезпечити обвинуваченому ОСОБА_8 можливість отримання спеціалізованої медичної допомоги у закладах охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну допомогу, включно із екстреною госпіталізацією у заклади охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну допомогу, в т.ч. у тих закладах охорони здоров`я, які не входять до Орієнтованого переліку закладів охорони здоров`я для надання медичної допомоги особам, узятим під варту, що визначається Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннями (головними управліннями) охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та межрегіональними управліннями з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить ухвалу суду скасувати, вважаючи її незаконною.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що під час судового розгляду у суді першої інстанції прокурором не було обґрунтовано доведено наявність передбачених ст.177 КПК України ризиків для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 .

Просить врахувати, що з жовтня 2022 року строк тримання ОСОБА_8 під вартою без жодної альтернативи продовжувався судом 20 разів.

Протягом вказаного періоду прокурор надавав та продовжує подавати до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою, аналогічні за змістом з попередніми, що на думку сторони захисту, є порушенням вимог КПК України щодо обов`язкового обґрунтування наявності ризиків.

За твердженнями сторони захисту, суд фактично залишає поза увагою доводи про надмірну тривалість перебування ОСОБА_8 під вартою, не наводить достатніх мотивів та аргументів щодо необхідності такого продовження, чим порушує право ОСОБА_8 на свободу.

Посилаючись на ряд рішень Європейського суд з прав людини та положення Конституції України, захисник зазначає, що ОСОБА_8 тривалий час безпідставно перебуває під вартою.

Також, за доводами апеляційної скарги, суд не розглянув можливості застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту чи застави.

Зазначає, що хоча ОСОБА_8 і позбавлений державою постійного місця проживання, проте в якості альтернативи стороною захисту в суді першої інстанції надавався договір на користування житлом, який дозволяє, при застосуванні запобіжного заходу у виді домашнього арешту, використовувати вказане житлове приміщення.

Просить врахувати, що ОСОБА_8 нагороджений грамотами та відзнаками за внесок у розвиток міст, до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліках у лікарів нарколога/психіатра не перебуває, має низку хронічних захворювань в силу свого віку. Під час досудового розслідування сприяв з`ясуванню обставин подій, належно виконував процесуальні обов`язки під час досудового розслідування та в суді.

За твердженнями захисника, не доведеними є існування ризиків переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Сторона захисту вважає, що з сплином часу зазначені ризики зменшилися. Разом з цим, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочинів не може бути єдиним виправданням тримання обвинуваченого під вартою.

В обґрунтування відсутності ризику переховування від суду апелянт зазначає, що обвинувачений є особою похилого віку ( 86 - річний чоловік), має низку хронічних захворювань та потребує постійного медичного догляду, є інвалідом першої (Б) групи, має часткову втрату функцій слуху, внаслідок чого потребує користування слуховим апаратом для обох вух.

Щодо тверджень прокурора про те, що ОСОБА_8 може залишити територію України та виїхати за кордон, то вони, на думку захисника, нічим не підтверджуються. Крім цього, просить врахувати, що паспорт громадянина України та паспорт для виїзду за кордон перебувають в органу досудового розслідування, а тому без вказаних документів обвинувачений не зможе покинути країну.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, експертів,спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, то вказаний ризик також вважає недоведеним. Більше того, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні вже завершено, свідки допитані, показання свідків містяться в матеріалах кримінального провадження і свідчать на користь ОСОБА_8 .

За наслідками апеляційного розгляду просить ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора, який заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та вважав оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, вивчивши матеріали сформованого контрольного провадження та проаналізувавши апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів сформованого контрольного провадження, на розгляді Солом`янського районного суду м.Києва перебуває кримінальне провадження №22023000000000773 від 31 липня 2023 року по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.4 ст. 111-1, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ст. 111-2, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 258-3, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст. 114-1 КК України.

Відповідно до матеріалів провадження, відносно обвинуваченого ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк вказаного запобіжного заходу неодноразово судом продовжувався.

На даний час кримінальне провадження пообвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.4 ст. 111-1, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ст. 111-2, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 258-3, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст. 114-1 КК України, перебуває на стадії судового розгляду.

17 березня 2025 року прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 подано до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 .

Ухвалою Солом`янського районного суду м.Києва від 27 березня 2025 року продовжено строк тримання обвинуваченого ОСОБА_8 , під вартою на 60 днів, тобто до 25 травня 2025 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвалюючи рішення про задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд визнав доведеними наведені у клопотанні прокурора ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків. При цьому суд визнав, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України ризики хоча на даний час дещо і знизились, проте продовжують існувати. Суд дійшов висновку, що прокурором у клопотаннях про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 в цілому дотримано вимоги ч.1 ст.184 КПК України щодо клопотань слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу, в т.ч. викладено обставини, що дають підстави висунути обвинувачення щодо ОСОБА_8 за ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.4 ст. 111-1, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ст.111-2, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 258-3, ч.3 ст. 27, ч.2 ст.28, ч.1 ст. 114-1 КК України. Обґрунтовуючи наявність ризику можливості переховування обвинуваченого від суду, суд врахував, що ОСОБА_8 в умовах воєнного стану обвинувачується у низці злочинів, в тому числі які віднесені до категорії особливо тяжких. Суд також врахував факт про наявності у обвинуваченого ОСОБА_8 громадянства РФ та значної кількості активів на території держави-агресора, що підтверджується наданими прокурором документами. Вищенаведене, на думку суду, унеможливлює застосування щодо обвинуваченого іншого, більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки такі заходи не забезпечать як запобігання встановленим судом ризикам, так і виконанню завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України. За висновками суду, продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, в даному випадку, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. З урахуванням вищенаведеного, а також те, що судовий розгляд вищевказаного обвинувачення у злочинах щодо проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки триває в умовах воєнного стану, обумовленого збройною агресією РФ проти України, з врахуванням особи обвинуваченого та високого ступеню встановлених щодо нього ризиків, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки та виконання завдань кримінального провадження, на підставі ч.4 ст.183 КПК України суд визнав за неможливе визначити щодо обвинуваченого ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, з огляду на наступне.

За приписами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; впливати на свідків.

Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд у відповідності до вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що ухваливши рішення про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд обґрунтовано врахував тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 та інші обставини, передбачені ст.178 КПК України, які в сукупності можуть свідчити про продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.

Оскільки наведені у клопотанні прокурора ризики є реальними і вони на момент розгляду клопотання про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою суттєво не зменшилися, суд обґрунтовано визнав, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти вказаним ризикам.

Колегія суддів враховує і той факт, що у відповідності до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-2, 260, 261, 437-442 КК України, за наявність ризиків, зазначених у ст.177 КК України, застосовується запобіжний захід, визначений п.5 ч.1 цієї статті - тримання під вартою.

При вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою суд також врахував дані, які характеризують особу обвинуваченого, зокрема і ті, на які посилається захисник в поданій апеляційній скарзі, його вік та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Виходячи з рішення Конституційного суду України №4-р/2019 від 13 червня 2019 року у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України, предметом апеляційного розгляду в даному провадженні є лише ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

В даному рішенні Конституційний Суд України констатував, що положення статей 3, 21, 29 Конституції України у системному зв`язку з частиною першою її статті 55 зобов`язують орган законодавчої влади при здійсненні регулювання обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність у кримінальному судочинстві гарантувати такій особі право на судовий захист, у тому числі можливість оскарження в апеляційному порядку будь-яких форм та способів обмеження її конституційного права на свободу та особисту недоторканність, з обов`язковим збереженням справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, дотриманням вимог процесуальної дієвості, ефективності, швидкості процесу тощо.

За таких обставин, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою на стадії судового розгляду, суд апеляційної інстанції в межах апеляційного розгляду не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також вирішення питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.

Предметом судового розгляду були і ті обставини, на які посилається захисник в поданій апеляційній скарзі, зокрема щодо наявності у ОСОБА_8 , який є особою похилого віку, ряду хронічних захворювань, та необхідності надання медичної допомоги.

Колегія суддів також враховує, що оскільки ОСОБА_8 повинен бути забезпечений можливістю безперешкодно отримувати належну та достатню медичну допомогу у закладах охорони здоров`я за першою необхідністю, судом в оскаржуваній ухвалі зобов`язано керівництво Державної установи «Київський слідчий ізолятор» забезпечити обвинуваченому ОСОБА_8 можливість отримання спеціалізованої медичної допомоги у закладах охорони здоров`я,що надають спеціалізовану медичну допомогу, включно із екстреною госпіталізацією у заклади охорони здоров`я,що надають спеціалізовану медичну допомогу, в т.ч. у тих закладах охорони здоров`я, які не входять до Орієнтованого переліку закладів охорони здоров`я для надання медичної допомоги особам, узятим під варту, що визначається Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим,управліннями (головними управліннями) охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та межрегіональними управліннями з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

На переконання колегії суддів, судом першої інстанції дотримані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу. При цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.

Враховуючи характер вчиненого злочину, наявність встановлених судом ризиків, передбачених ст.177 КПК України, застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки обвинуваченого та може потягнути за собою настання негативних наслідків.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 строку тримання під вартою, оскільки специфіка вчинення інкримінованого йому злочину та суворість покарання, яке йому загрожує за вчинені злочини, не дає законних підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

З огляду на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Солом`янського районного суду м.Києва від 27 березня 2025 року, якою продовжено строк тримання обвинуваченого ОСОБА_8 , під вартою на 60 днів, тобто до 25 травня 2025 року включно-залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - без задоволення.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4