Постанова

від 13.05.2025 по справі 183/12009/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 травня 2025 року м. Дніпросправа № 183/12009/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2025 року (суддя Майна Г.Є., повний текст рішення складено 21 березня 2025 року) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції

про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне стягнення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: скасувати постанову від 13 листопада 2024 року серії ЕНА № 3468941 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 121 КУпАП; закрити провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір та витрати на правничу (правову) допомогу.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що заступником командира роти № 1 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Одеській області капітаном поліції Іолкіним Е.С. 13 листопада 2024 року було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3468941, згідно з якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн у зв`язку з вчиненням останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, керування транспортним засобом «VOLKSWAGEN JETTA», номерний знак НОМЕР_1 , який не пройшов обов`язковий технічний контроль на вказаний транспортний засіб, який підлягає обов`язковому технічному контролю, чим порушив вимоги п. 31.3.б) Правил дорожнього руху та ст. 37 Закону України «Про Дорожній рух».

Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, в обґрунтування якого зазначив, що ПДР України не порушував, адже транспортний засіб, яким керував позивач, використовується виключно в службових цілях, а не для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 3 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до підпункту «б» пункту 31.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Статтею 37 Закону України «Про дорожній рух» передбачено підстави для заборони експлуатації транспортних засобів, зокрема транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його.

Статтею 35 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Обов`язковому технічному контролю не підлягають:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України».

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що легкові автомобілі підлягають обов`язковому технічному огляду лише у випадку їх використання як таксі або для перевезення пасажирів чи вантажів з метою отримання прибутку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції установив, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу «VOLKSWAGEN JETTA», номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 зазначений транспортний засіб належить юридичній особі ТОВ «БУДМАЙН». ТОВ «БУДМАЙН» здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва, виробництва інших вузлів, деталей і приладдя для автотранспортних засобів, ремонту і технічного обслуговування машин і устаткування промислового призначення, ремонту і технічного обслуговування інших транспортних засобів, торгівлі автомобілями та легковими автотранспортними засобами, торгівлі іншими автотранспортними засобами, оптової торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптової торгівлі сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, неспеціалізованої оптової торгівлі, інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, складського господарства, здійснює діяльність у сфері безпроводового електрозв`язку, діяльність у сфері супутникового електрозв`язку, комп`ютерного програмування, консультування з питань інформатизації та іншої діяльності у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем, оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язаної з ними діяльності, фінансового лізингу, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, рекламного агентства, іншої професійної, наукової та технічна діяльності, н.в.і.у., надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, надання в оренду вантажних автомобілів, в оренду будівельних машин і устаткування. У зв`язку з цим суд дійшов до висновку, що транспортний засіб «VOLKSWAGEN JETTA», номерний знак НОМЕР_1 , використовується її співробітниками в службових цілях для забезпечення господарської діяльності юридичної особи.

Колегія суддів зазначає, що такі висновки суду першої інстанції є помилковими, адже факт реєстрації транспортного засобу за юридичною особою не свідчить, що автомобілем здійснюється перевезення пасажирів чи вантажів з метою отримання прибутку.

Водночас з відеодоказу, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що легковий автомобіль «VOLKSWAGEN JETTA», номерний знак НОМЕР_1 , в момент зупинки не використовувався як таксі, а також на вказаному автомобілі не здійснювалося перевезення пасажирів або вантажів. Поліцейський виключно наполягав на тому, що в разі реєстрації транспортного засобу за юридичною особою, він підлягає обов`язковому технічному огляду.

Натомість аналіз положень статті 35 Закону України «Про дорожній рух» дає можливість стверджувати про помилковість твердження відповідача, а тому ОСОБА_1 був протиправно притягнутий до адміністративної відповідальності.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що за змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин 3-6 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони не обмежені волею та розсудом щодо визначення в умовах договору суми гонорару адвоката, натомість така домовленість не є безумовною для суду при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат.

Як встановлює закон, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує низку обставин, у тому числі обґрунтованість та пропорційних розміру таких витрат до предмета спору. При цьому суд законом наділений правом зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду першої інстанції: договір про надання правничої (правової) допомоги від 15.11.2024; додаткову угоду № 1 від 19.11.2024 до договору № 1/11-24-5 від 15.11.2024 про надання правничої (правової) допомоги (розрахунок вартості послуг з надання правничої (правової) допомоги).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 19.11.2024 розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги у суді першої інстанції складає 5 000,00 грн. Сторони погодили, що вищезазначений розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги встановлений у вигляду фіксованої суми, яка не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого часу. Повна оплата гонорару здійснюється впродовж 30 календарних днів з дати ухвалення судом першої інстанції відповідного рішення.

Суд апеляційної інстанції не вважає заявлену позивачем суму 5 000,00 грн для відшкодування витрат на правничу допомогу обґрунтованою.

За висновком суду, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, стягненню підлягають витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 2 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 286, 317, 322, Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2025 року в адміністративній справі № 183/12009/24 скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника командира роти № 1 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Одеській області капітана поліції Іолкіна Е.С. серії ЕНА № 3468941 від 13 листопада 2024 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції сплачений судовий збір у загальному розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили з 13 травня 2025 року та оскарженню не підлягає.

Повна постанова складена 13 травня 2025 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров

суддяТ.І. Ясенова