Рішення від 12.05.2025 по справі 138/405/25

Справа № 138/405/25

Провадження №:2/138/450/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2025 м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі головуючого судді Київської Т.Б., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Серебрійське» про припинення (розірвання) договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з вказаним вище позовом, який мотивований тим, зокрема, що позивач є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0522685700:01:000:0007 та 0522685700:01:000:0008 загальною площею 2,8015 га, які розташовані в с.Серебрія Могилів-Подільського району Вінницької області. Дані ділянки становлять один земельний пай кожна з яких має площу 0,4652 га та 2,3362 га відповідно. Вказані земельні ділянки передані в оренду ПП «Серебрійське». Умовами договору оренди передбачено, що орендар зобов`язаний сплатити орендну плату до 01 січня поточного року. Разом з тим за 2023 рік позивач отримала орендну плату лише у липні 2024 року, при цьому у іншому розмірі ніж передбачено договором. Також за 2024 рік орендну плату станом на день подання позову до суду не виплачено. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду із даним позовом. Крім того, відповідач неодноразово всупереч умов договору передала земельні ділянки у суборенду без письмової згоди власника. Враховуючи викладене, позивач просить суд розірвати договори оренди належних їй земельних ділянок, кадастровий номер 0522685700:01:000:0007 та 0522685700:01:000:0008, загальною площею 2,8015 га, які розташована в с.Серебрія Могилів-Подільського району Вінницької області.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27.02.2025 залишено без руху позовну заяву та надано позивачу строк 10 днів для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 12.03.2025 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27.03.2025 залишено без задоволення заяву відповідача із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

02.04.2025 до суду надійшов відзив на позов, який мотивований тим, зокрема, що до 2023 року відповідач свої зобов`язання по договору оренди виконував сумлінно. Разом з тим, з початком повномасштабного вторгнення рф в Україну підприємством почало нести збитки, оскільки зросли ціни на енергоносії, підвищення цін на добрива, що призвело до збільшення витрат на виробництво. Крім того, протягом 2022-2024 років були несприятливі умови для врожаю зернових культур. Зважаючи на викладені обставини, зобов`язання зі сплати оренди виконувалось із затримкою. Першочергова увагу приділялась оплаті праці працівникам підприємства. Щодо зазначення призначення платежу при виплаті орендної плати, то таке зазначено помилково, тоді як сам факт отримання коштів позивачем не заперечується. Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 07.04.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та про виклик свідків.

10.04.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, яка мотивована тим, зокрема, що відповідачем не спростовано факт систематичної несплати орендної плати. Відомості і видаткові касові ордери, які подав представник відповідача з додатками до відзиву свідчать про виплату у період 2022-2024 років таких сум: за 2022 рік 5480,43 грн, за 2023 рік взагалі немає виплати за відомостями, які подав відповідача, за 2024 рік виплата була у сумі 12043,98 грн. у лютому 2025 року всупереч умова договором до 31 грудня кожного поточного календарного року. Посилання представника відповідача на форс-мажорні обставини є безпідставними, оскільки жодних належних та допустимих доказів про наявність стихійних явищ, які спричинили шкоду підприємству не надано. Також зазначила, що її підписи у наданих до суду документах стороною відповідача містять ознаки підробки, оскільки жодних підписів вона не ставила. Інші заперечення позивача стосується форми написання відзиву.

18.04.2025 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, які мотивовані тим, зокрема, що відзив на позов було подано вчасно та у встановленні ухвалою суду строки. Прострочення виконання зобов`язання відбулось з незалежних від відповідача обставин, які відповідач вважає форс-мажорними. Представник відповідача діє на підстав та в межах наданих йому повноважень і виключно з тими доказами, які були надані йому самим відповідачем. Відповідно припущення позивача про підробку документів є безпідставним та необгрунтованим. Крім того, позивач намагається ототожнити адвоката з його клієнтом та здійснює тиск на адвоката. Так, після направлення відзиву на позов, адвокат отримав повідомлення та аудіозапис на свій мобільний номер телефону, які містять погрози, нецензурну лексику та залякування у зв`язку з наданням правової допомоги відповідачу. При спілкуванні з відповідачем адвокату стало відомо, що вказані повідомлення могли надійти від ОСОБА_2 , який також зазначений у довіреності долученій до матеріалів справи. Крім того, вказана особа зацікавлена у розірванні договорів, оскільки має намір орендувати їх.

18.04.2025 до суду надійшла відповідь на заперечення в якому позивач фактично зазначила ті самі обставини, що і у відповіді на відзив. Крім того, позивач не заперечувала, що її повірений ОСОБА_2 надсилав адвокату відповідні повідомлення і голосове повідомлення пов`язані з цим спором, однак зазначила, що ОСОБА_2 не є стороною по даній справі та його слова, вирази чи дії не мають жодного значення по відношенню до справи.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 12.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зміну предмета та підстав позову.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Позивач, належним чином повідомлена про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавала.

Відповідач 18.03.2025 отримав ухвалу суду про відкриття провадження в порядку спрощеного позовного провадження разом з позовом та доданими до нього документами. Вказаною ухвалою суду відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов. 02.04.2025 до суду надійшов відзив на позов, і згідно відмітки на поштовому конверті відзив було надіслано 01.04.2025, тобто у строк встановлений ухвалою суду від 12.03.2025.

Як вже зазначалось вище, клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження було залишено без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, зокрема, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Встановлено, що позивачу на підставі державного акту на право власності не земельну ділянку серії ВН №063779 належать земельні ділянки загальною площею 2,8014 га, а саме з кадастровими номерами 0522685700:01:000:0007, площею 0,4652 га, та 0522685700:01:000:0008, площею 2,3362 га, що розташовані на території Серебрійської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (а.с.11).

25.07.2016 між ОСОБА_1 та ПП «Серебрійське», в особі директора підприємства Томай С.І., було укладеного договір оренди землі. Відповідно до умов договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (пай), №276-1 сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Серебрійської сільської ради (тепер Могилів-Подільської міської територіальної громади). В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,3362 га, кадастровий номер 0522685700:01:000:0008. Договір укладено на 10 (десять) років. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 4,5% вартості земельної ділянки, що складає у грошовій формі 4271,06 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюються з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вносить у строки один раз на рік не пізніше «01» січня наступного року (а.с.50-51).

Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 26.09.2016 ОСОБА_1 передала ПП «Серебрійське» земельну ділянку площею 2,3362 га на умовах договору оренди (а.с.52).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №69609461 від 03.10.2016 право оренди земельної ділянки було зареєстровано 23.09.2016, номер запису 16709645 (а.с.53).

25.07.2016 між ОСОБА_1 та ПП «Серебрійське», в особі директора підприємства ОСОБА_3 , було укладеного договір оренди землі. Відповідно до умов договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (пай), №276-2 сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Серебрійської сільської ради (тепер Могилів-Подільської міської територіальної громади). В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4652 га, кадастровий номер 0522685700:01:000:0007. Договір укладено на 10 (десять) років. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 4,5% вартості земельної ділянки, що складає у грошовій формі 850,48 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюються з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вносить у строки один раз на рік не пізніше «01» січня наступного року (а.с.54-55).

Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 26.09.2016 ОСОБА_1 передала ПП «Серебрійське» земельну ділянку площею 0,4652 га на умовах договору оренди (а.с.56).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №412429475 від 10.02.2025 право оренди земельної ділянки було зареєстровано 22.09.2016, номер запису 16553624 (а.с.57).

Як стверджує позивач, за 2023 рік відповідачем орендна плата сплачена із значним простроченням строку встановленого договором, а за 2024 рік взагалі орендна плата виплачене не була, що є підставою для розірвання договору оренди землі.

На підтвердження вказаних вище обставин, позивач надала суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 04.03.2025, з якої слідує, що у грудні 2023 року ПП Серебрійське було нараховано 14882,52 грн. орендної плати (код доходу 106- оренда плата) позивачу, однак фактично виплачено лише у липні 2024 року у розмірі 11980,42 грн. (за мінусом податку у розмірі 2678,85 грн. та військового збору у розмірі 223,24 грн.), у грудні 2024 року ПП Серебрійське нараховано позивачу орендну плату у розмірі 15641,53 грн., однак відомості про виплату оренди в даному документі відсутні, станом на 04.03.2025, в той же час наявні відомості про сплату податку у розмірі 2678,85 грн. та військового збору у розмірі 223,24 грн (а.с.49).

Відомості про оплату орендної плати позивачу, в яких вона не підтверджує свої підписи, не суперечать відомостям з державного реєстру фізичних осіб - платників податків. Більш того, позивач не заявляла клопотання про призначення відповідної судової почеркознавчної експертизи.

Разом з тим, відповідачем надано до суду відомість банківської установи №2502200714 від 20.02.2025 про перерахування позивачу коштів у розмірі 12043,98 грн. (орендна плата за земельну ділянку) на картковий рахунок.

Таким чином, відповідач оренду плату за 2023 рік сплатив у липні 2024 року у повному обсязі, за 2024 рік оренда плата нарахована, однак до 01.01.2025 дійсно виплачена не була, однак таке зобов`язання відповідачем також було виконано в повному обсязі, але з прострочкою строку погодженого в договорі.

Слід також звернути увагу на те, що провадження у даній справі відкрито 12.03.2025, а також те, що правові поняття "не виконання зобов`язання" та "прострочення виконання зобов`язання" є різними та відповідно зумовлюють за собою різні правові наслідки.

Відповідно до частини першоїстатті 9 ЦК Україниправила цьогоКодексузастосовуються, зокрема й до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Одним із видів використання природних ресурсів є використання земель, зокрема й на підставі права оренди землі. Отже, за правилами частини першоїстатті 9 ЦК Україниправила цьогоКодексузастосовуються до регулювання земельних відносин лише у випадках, коли такі відносини не врегульовані «іншими актами законодавства», до яких відносятьсяЗК України,Закон України «Про оренду землі»та інші законодавчі акти з питань регулювання земельних відносин.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина другастатті 792 ЦК України).

Правилами частини першоїстатті 2 Закону України «Про оренду землі»визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗК України,ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За загальним правилом частини першоїстатті 651 ЦК України, яке застосовується до будь-яких цивільних (приватноправових) правовідносин з приводу зміни або розірвання цивільних (приватноправових) договорів, таказміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Винятком з цього правила (про те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін) є приписи частини другоїстатті 651 ЦК України, що надають суду повноваження зі зміни або розірвання договору (без наявності згоди сторін), проте у випадках, визначених законом. Тож загальне правило про розірвання та зміну договору без згоди сторін на підставі рішення суду передбачене у частині другійстатті 651 ЦК України, що визначає універсальні засади, застосовні до усіх видів приватноправових договорів.

З огляду на наведені правила абзацу першого частини другоїстатті 651 ЦК Українияк цивільне законодавство, так і земельне передбачає окремі приклади його застосування, що мають характер загальних для усіх цивільних відносин (у разі істотного порушення цивільного договору іншою стороною), а також характер спеціалізованих - для інших приватноправових договорів та для інших окремо застережених у законі видів порушень цивільних договорів.

Спеціальними у врегулюванні розірвання договору оренди землі є приписистатті 32 Закону України «Про оренду землі», а такожстатті 141 ЗК України, пункт «д» частини першої якої передбачає, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з частиною першоюстатті 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей24,25цьогоЗаконувизначають права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом- також орендної плати за водний об`єкт (абзац п`ятий частини першоїстатті 24 Закону України «Про оренду землі»).

Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом- також і орендну плату за водний об`єкт (частина другастатті 25 Закону України «Про оренду землі»).

Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.

Відповідно до спеціальної норми частини першоїстатті 32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗК Українита іншими законами України.

Згідно з пунктом «д» частини першоїстатті 141 ЗК Українипідставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першоїстатті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати.

Під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплатиорендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).

Щодо поняття «несплата», вжите у пункті «д» частини першоїстатті 141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати.

Такий висновок є логічним та виправданим, оскільки поняття «несплата» та «недоплата» не є тотожними. Оскільки в конструкції згаданої правової норми не наведено жодного означення до слова «несплата», можна виснувати, що законодавець у згаданій правовій нормі не передбачив жодної альтернативи повної несплати, тобто не визначив, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є не лише систематична несплата, а й систематична недоплата орендної плати.

Протилежне розуміння, а саме якщо вважати підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першоїстатті 141 ЗК України, зокрема й сплату орендної плати не в повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), навряд чи буде справедливим та розумним, оскільки під дію цієї спеціальної норми права підпадатимуть і незначні (неістотні) порушення, наприклад систематична недоплата 1,00 грн зі 10 000,00 грн орендної плати. За таких обставин суди буде змушений на підставі пункту «д» частини першоїстатті 141 ЗК Українирозривати договори оренди землі всупереч принципу збереження договору.

Цей підхід надасть можливість орендодавцю вимагати розірвання договору оренди землі в тому разі, коли несплата орендної плати є частковою та зумовлена, зокрема, виникненням спору між сторонами з приводу порядку нарахування та розміру орендних платежів. Таке тлумачення норм права порушуватиме баланс інтересів сторін у договірних відносинах, надавши власнику землі більше переваг у порівнянні з її орендарем.

Потрібно враховувати, що правова природа відносин оренди землі, яка зазвичай передбачає тривале використання такого об`єкта цивільних прав і сталість таких відносин, відповідає інтересам цивільного обігу загалом. Ба більше, використання земельної ділянки завжди пов`язане з неодмінними витратами орендаря на її утримання відповідно до цільового призначення цієї ділянки.

Якщо дотримуватися згаданого протилежного підходу, то договір буде під постійною загрозою його розірвання, що порушить принцип сталості відносин з використання землі, що своєю чергою стимулюватиме орендаря ставитися до орендованої земельної ділянки у споживацький спосіб, не дбати про неї, не вкладати кошти у покращення чи належне утримання такого особливого виду майна, тобто призведе до того, що орендар не буде обирати таку поведінку, яка більшою мірою відповідала б ознакам доброго господаря стосовно орендованої ним землі.

Тож підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першоїстатті 141 ЗК Україниє саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другоїстатті 651 ЦК Українинемає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованимі відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).

Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.

Також потрібно враховувати, що у відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі. Враховуючи, що договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правиластатті 3 ЦК України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.Тож і приписи чинного законодавства, і умови договору потрібно застосовувати крізь призму загальних засадстатті 3 ЦК України. Відповідно істотність за абзацом другим частини другоїстатті 651 ЦК Українимає оцінюватися так само з точки зору справедливості, добросовісності та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин.

У разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першоїстатті 141 ЗК України, а загальне правило частини другоїстатті 651 ЦК Україниу разі істотності порушення договору іншою стороною.

Натомість у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів, прострочення виконання зобов`язання тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3 % річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі враховуючи з балансу інтересів обох сторін.

До вказаних вище висновків дійшла Велика Плата Верховного Суду у своїй постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23 (провадження №12-19гс24).

Вказаною постановою ВП ВС оспорювані договори оренди землі було розірвано, однак обставини даного спору є іншими ніж у справі яку переглядав ВС, оскільки у ній мало місце не сплата орендної плати понад 3 роки у повному обсязі та лише після звернення до суду відповідач сплатив оренду плату. Разом з тим, у даній цивільній справі, таких умов немає, оскільки орендна плата позивачу сплачувалась у повному обсязі, однак з простроченням встановлених договором строків і до відкриття провадження у даній справі.

Як вже зазначалось вище, у даній цивільній справі судом встановлено, що оренда плата за 2023 рік сплачена у повному обсязі, однак з простроченням строку. За 2024 рік орендна плата нарахована, однак виплачена з невеликою прострочкою, але до відкриття провадження у даній справі і доказів того, що відповідач знав про те, що позивач звернулась до суду з даним позовом до сплати орендної плати за 2024 рік суду надано не було.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що відповідачем надано до суду відомість №2502200714 від 20.02.2025 про перерахування позивачу коштів у розмірі 12043,98 грн. (орендна плата за земельну ділянку) на картковий рахунок. Тобто, відповідачем здійснено перерахування коштів оренди за 2024 рік. При цьому, вказана оплата здійснена ще до відкриття провадження у справі, тобто до того моменту, як відповідачу стало відомо про наявність даного цивільного позову. Позивач в свою чергу не заперечувала ту обставину, що це саме оплата за оренду її земельної ділянки за 2024 рік.

Таким чином, суд не може вважати, що відповідач систематично (два та більше рази) не сплатив орендну плату позивачу у повному обсязі. При цьому, позивач не позбавлена можливості звернення до суду з позовом на підставі ст.625 ЦК України про стягнення 3 % річних, інфляційних втрат.

Крім того, позивач стверджуючи ту обставину, що відповідачем без її письмової згоди неодноразово земельні ділянки передавались у суборенду не надала суду жодного доказу, а тому суд вважає не доведеною дану обставину.

Щодо доводів сторони відповідача про те, що внаслідок воєнного стану настали форс-мажорні обставини, то суд не може вважати їх доведеними, зважаючи на те, що доказів того, що товариству було завдано будь-яку шкоду суду не надано. Товариство не знаходиться в зоні бойових дій чи в прифронтовій області. Збільшення розміру витрат на утримання земельної ділянки та її обробіток не може бути підставою для неналежного виконання зобов`язань по договору оренди землі.

Твердження сторони позивача про те, що у зв`язку з тим, що при виплаті орендної плати відповідачем у призначенні платежу було зазначено про оплату праці працівникам підприємства, то такі на думку суду не є визначальними у даному спорі, оскільки сама ж позивача зазначає, що у трудових відносинах вона з відповідачем не перебуває та не перебувала, а її доводи зводяться лише фактично до неналежного оформлення самого платежу. В той же час у наданій до суду позивачем відомості з ДПС України код платежу зазначено як орендна плата та і сама позивач не заперечує факту отримання таких коштів від відповідача. Доказів того, що ці кошти виплачено з іншим цільовим призначенням ніж плата за оренду земельної ділянки суду надано не було і про це не зазначено.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач дійсно у 2023 році та 2024 році здійснив прострочення виконання зобов`язання з оплати оренди, однак в подальшому здійснив повну її оплату, а тому суд не вбачає ознак саме систематичності, тобто два або більше рази, повного невиконання умов договорів, які б свідчили про можливість розірвання оспорюваних договорів, а відтак підстав для задоволення позовних вимог немає.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З огляду на наведене суд надав правову оцінку визначальним доводам сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, то судові витрати у виді судового збору слід зашити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1, 13, 31 Закону України «Про оренду землі», ст.3, 525, 627-629, 651 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Серебрійське» про припинення (розірвання) договору оренди землі відмовити.

Судові витрати у виді судового збору залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне підприємство «Серебрійське», Код ЄДРПОУ 34733199, місцезнаходження: вул.Соборна, 258, с.Серебрія Могилів-Подільського району Вінницької області, 24026.

Суддя: Т.Б.Київська