Рішення

від 14.05.2025 по справі 766/19645/24

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №766/19645/24 н/п 2/766/4380/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Кузьміної О.І.

за участю секретаря Савицького В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Литвинова Ігоря Вячеславовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Білозерська селищна військова адміністрація Херсонського району Херсонської області, Білозерську селищну раду Херсонського району Херсонської області про позбавлення батьківських прав,-

в с т а н о в и в :

Адвокат Литвинов Ігор Вячеславович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Білозерська селищна військова адміністрація Херсонського району Херсонської області, Білозерську селищну раду Херсонського району Херсонської області про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову зазначив, що позивач з відповідачем не перебували в зареєстрованому шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_3 . З дня народження донька утримувалась та проживала з ними разом, а з березня 2014 року по теперішній час донька перебуває на утриманні позивача та проживає разом із ним. Мати дитини не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами доньки, , станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, не спілкується з дитиною взагалі, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі. У зв`язку із чим просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 02.12.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25.03.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Заяв, клопотань чи відзив на адресу суду не надходило.

Представник третьої особи Білозерська селищна військова адміністрація Херсонського району Херсонської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв, клопотань на адресу суду не надходило.

Представник третьої особи Білозерську селищну раду Херсонського району Херсонської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без їх участі та при винесенні рішення покладались на розсуд суду.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи ухваливши заочне рішення.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до наступних висновків.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно 13.07.2023р. Білозерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблений актовий запис №09.

Відповідно до акту обстеження житло-побутових умов проживання від 26.06.2024р. в родині ОСОБА_1 за адреосю АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини належно виконує батьківські обов`язки, для дитини створено належні умови для проживання, навчання та розвитку.

Мати дитини ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 не проживає. Зі слів ОСОБА_3 не спілкується, не телефонує, не відвідує за місцем проживання.

Відповідно до довідки Білозерського ясла-садок №4 Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області №5 від 16.10.2023р. зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відвідувала ясла-садок з 2015-2017 роках. За період перебування дівчинки в ясла-садку матері дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 жодного разу ніхто не бачив, ніколи не дзвонила і не цікавилась взагалі життям та здоров`ям дитини. Забезпеченням у матеріальному плані, вихованням та навчанням займалися тато ОСОБА_1 та бабуся з дідусем. У бесідах зі ОСОБА_3 , дівчинка сказала, що мати не знає, не пам`ятає. Бабусю називала мамою.

Відповідно до довідки Білозерського ліцею №2 ім. Богдана Хмельницького Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області №129 від 03.06.2024р. видана про те, що ОСОБА_2 , 1991р.н. не приймає участі у вихованні своєї доньки ОСОБА_3 , 2011р.н. З 1-го по 7-й клас включно в школі не разу не була. Батьківськи збори та загальношкільні заходи не відвідувала. З 2016 року ОСОБА_1 повністю опікується виховання доньки.

Відповідно до довідки КНП «Білозерский центр первинної медико-санітарної допомоги» Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області №01-18/578 від 16.11.2023р. повідомлено, що ОСОБА_2 не відвідувала дитячу консультацію з 2015 року. Для проходження профілактичного огляду та лікування в медичний заклад приходила бабуся ОСОБА_7 . Під час огляду вдома присутня була теж бабуся.

Відповідно до довідки ВП№1 ХРУП ГУНП в Херсонській області про результати розгляду матеріалів за повідомленням ОСОБА_1 від 26.10.2023р. встановлено, що 31.10.2024р. ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_12 та взяла прізвище останнього. З метою встановлено місце знаходження останньої було здійснено відпрацювання родинних в`язків, встановлено, що ОСОБА_2 мешкає за адресою АДРЕСА_2 , також повідомила, що дійсно у 2014 році в результаті сварки між нею та її співмешканця ОСОБА_1 вона пішла від останнього і з ним припинила спілкування та зустрічатись. Більш детальних показів не надала, допомоги поліції не потребує.

Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно до висновку Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області № 01-10/682 від 19.07.2024 року вбачається, що комісія з питань захисту прав дитини виконавчого органу Білозерської селищної ради від 18.07.2024 року орган опіки та піклування вважає позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно до доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини.

Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 153 СК мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За приписом ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В судовому засіданні встановлено, а відповідачем не спростовано, що ОСОБА_2 вихованням своєї дитини не займається, матеріально її не забезпечує, необхідних умов для розвитку дитини не надає, не цікавиться її долею та здоров`ям, маючи при цьому об`єктивну можливість, тим самим свідомо нехтує своїми обов`язками.

У відповідності до ст.12 ч.3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок про те, що відповідач, маючи об`єктивну можливість виконувати свої батьківські обов`язки у відношенні дитини, ухиляється від їхнього виконання, самоусунувшись від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР № 798 від 27.02.1991 визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, що ратифікована постановою Верховної Ради від 27.02.1991 № 789-ХІІ, встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до приписів ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Право дитини на належне батьківське виховання, відповідно до ст.152 СК України, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За приписом ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них, а також повно і всебічно досліджувати обставини справи, оскільки, позбавлення батьківських прав - це крайній захід впливу на недобросовісних батьків.

Позивачем доведено ті обставини, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує дитині необхідного медичного догляду та лікування, харчування, що негативно впливає на його фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з дитиною, не дає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу тощо.

Отже, встановлені обставини вказують на злісне ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню й матеріальному утриманню неповнолітньої дитини, не забезпечує законних прав дитини на нормальні умови життя.

Суд наголошує, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі дитини. Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що свідоме і тривале нехтування відповідачем, своїми батьківськими обов`язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки байдужість відповідача до дитини свідчить про винну поведінку відповідача та свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками. Доказів, що спростовують вказане відповідачем суду не надано.

Позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам дитини, а тому позовна вимога про позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Також, суд вважає необхідним роз`яснити сторонам, що за приписами ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо дитина не була усиновлена до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до положення ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150, 155, 164, 165, 166, 180, 183, 191 СК України, ст.ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 211, 245, 259, 263-265, 268, 280-283, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов адвоката Литвинова Ігоря Вячеславовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Білозерська селищна військова адміністрація Херсонського району Херсонської області, Білозерську селищну раду Херсонського району Херсонської області про позбавлення батьківських прав- задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до ч.6 ст. 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Роз`яснити відповідачу зміст статті 169 СК України, відповідно до якого мати, батько позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючої за адресою АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211,20грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СуддяО. І. Кузьміна