Ухвала від 08.05.2025 по справі 914/2372/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08.05.2025 Справа№ 914/2372/19

Господарський суд Львівської області в складі судді Березяк Н.Є. розглянувши матеріали скарги: Державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта», м. Львів,

на дії (бездіяльність) державного виконавця

у справі №914/2372/19

за позовом: Державного підприємства «Науково виробничий комплекс «Фотоприлад», м. Черкаси,

до відповідача: Державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта», м. Львів,

про: стягнення заборгованості в розмірі 5 822 027,32 грн (з яких: основного боргу 3 642 298,09 грн, 338 552, 47 грн інфляційне збільшення, 1701340,55 грн пені, 139 836,21 грн 3 % річних за договором №834 від 24.12.2014

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання Р.Р. Волошин

За участю представників сторін:

від скаржника (боржника): Кремсі Б.Б. представник;

від стягувача: не з`явився;

від ДВС: Панчишин В.Р. державний виконавець.

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/2372/19 за позовом Державного підприємства «Науково виробничий комплекс «Фотоприлад» до Державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта» про стягнення заборгованості в розмірі 5 822 027,32 грн.

Ухвалою суду від 16.03.2020 затверджено мирову угоду у справі №914/2372/19 та закрито провадження у справі.

На адресу суду 28.04.2025 надійшла скарга (вх.№1766/25) ДП «Львівський державний завод «Лорта» на дії (бездіяльність) державного виконавця, у якій просить суд:

1. Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панчишина Володимира Романовича щодо невинесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №65952278.

2. Зобов`язати старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панчишина Володимира Романовича винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №65952278.

Ухвалою суду від 29.04.2025 скаргу Державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта» на дії (бездіяльність) державного виконавця прийнято до розгляду, розгляд скарги призначено в судовому засіданні на 08.05.2025.

В судове засідання 08.05.2025 представник скаржника з`явився, подану скаргу підтримав та просив суд про її задоволення. В її обґрунтування зазначає наступне.

У провадженні державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панчишина Володимира Романовича перебуває виконавче провадження №65952278, відкрите 02.07.2021 року на підставі заяви про примусове виконання Державного підприємства Науково-виробничий комплекс «ФОТОПРИЛАД».

Відповідно до пункту 102 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління.

Наказом Мінстратегпрому №48 від 09.04.2025 року Державне підприємство «Львівський державний завод «ЛОРТА» (код ЄДРПОУ: 30162618) включене до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

Боржником засобами поштового зв`язку на адресу Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції направлялася заява про зупинення виконавчого провадження. Згідно трекінгу Укрпошти відправлення вручене одержувачу 16.04.2025.

Згідно із частиною 2 статті 34 закону України «Про виконавче провадження» Виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Однак, станом на дату подання скарги, виконавче провадження № 65952278 не зупинене, жодних дій виконавцем на усунення допущеної бездіяльності не вчинено.

Не погоджуючись з діями державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панчишина Володимира Романовича щодо невинесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №65952278 з метою захисту своїх прав, боржник подав скаргу на дії (бездіяльність) державного виконавця до Господарського суду Львівської області.

В судове засідання 08.05.2025 представник боржника не з`явився.

В судове засідання 08.05.2025 державний виконавець з`явився, проти задоволення скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця не заперечив.

В судовому засіданні 08.05.2025 оголошено вступну та резолютивну частину ухвали суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до ст. 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з положеннями ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 18 та ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, а також рішеннями, які підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим законом.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим законом.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 24.04.2024 у справі №910/10733/22, з аналізу положень Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що він розрізняє поняття, перелік підстав та наслідки:

- зупинення вчинення виконавчих дій (ст. 34, п. 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення");

- зупинення виконавчого провадження (ст. 38);

- зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи (п. 10-1 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення");

- зупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) (п. п. 1-4, 1-5, 10-3 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення").

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.03.2020 затверджено мирову угоду у справі №914/2372/19 та закрито провадження у справі.

02.07.2021 державний виконавець виніс постанови про відкриття виконавчого провадження 65952278.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Вказаною статтею визначені права та обов`язки виконавця, зокрема, виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які установлені виконавчим документом.

Так, 25.08.2022 набрав чинності Закон України №2455-IX від 27.07.2022 «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану», а також Закон України №2456-IX від 27.07.2022 «Про внесення зміни до пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Цими законами п. 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено новими абзацами. Зокрема, визначено, що:

«Зупиняється у період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців) боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, ….

Дія заборони, встановленої абзацом дванадцятим цього пункту, не поширюється на рішення, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб`єкти, визначені в абзаці дванадцятому цього пункту, а також на рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення».

06.05.2023 набрав чинності Закон України №3048-IX від 11.04.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану», яким п. 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» викладено в новій редакції. Положення щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, залишилися незмінними.

Отже, з 25.08.2022 у період дії воєнного стану в Україні:

- зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу;

- такий перелік боржників-підприємств оборонно-промислового комплексу визначається відповідно в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Це правило не застосовується до виконання:

- рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом;

- рішень, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб`єкти, визначені в абз. 22 п. 10-2;

- рішень про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення.

04.02.2023 Кабінет Міністрів України постановою №101 затвердив Порядок визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану (далі - Порядок).

Згідно з цим Порядком перелік підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, визначається Мінстратегпромом, яке протягом 10 робочих днів з дня отримання заяви та доданих до неї документів забезпечує їх розгляд та приймає рішення про включення або про відмову у включенні підприємства до переліку, про що видається відповідний наказ. Копія наказу надсилається заявнику протягом п`яти робочих днів з дня прийняття відповідного рішення з дотриманням вимог Законів України «Про інформацію», «Про державну таємницю» разом із супровідним листом (п. 9 Порядку).

Відповідно до Порядку Мінстратегпром копію наказу про включення підприємства до переліку надсилає виключно заявнику. Водночас, копії рішення про виключення підприємства з переліку надсилаються органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю та заявнику (п. 11 Порядку).

Розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» не встановлює особливий порядок зупинення вчинення виконавчих дій.

Зокрема, абз. 1 ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що сторони зобов`язані невідкладно, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник-фізична особа - також про зміну місця роботи.

Зазначені вимоги не застосовуються лише стосовно осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, що встановлюється згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» на час позбавлення особи особистої свободи (абз. 2 ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим законом та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, боржник, який включений до переліку боржників-підприємств оборонно-промислового комплексу, зобов`язаний невідкладно, письмово повідомити виконавця, який має зупинити вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим законом, про що виносить відповідну постанову (ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України №48 від 09 квітня 2025 Державне підприємство «Львівський державний завод «ЛОРТА» (код ЄДРПОУ: 30162618) було включене до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №910/10733/22, факт внесення підприємства до переліку є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, за умови дотримання процедури: повідомлення виконавця про наявність таких обставин (надсилання боржником копії наказу) і прийняття державним виконавцем постанови. До винесення відповідної постанови згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим законом.

З матеріалів скарги вбачається, що листом за вих.№562-993 від 11.04.2025 боржником було направлено до Залізничного відділу ДВС у місті Львові заяву про зупинення виконавчого провадження з копією наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України №48 від 09.04.2025 про включення ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА» до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

Згідно долученого до матеріалів скарги трекінгу Укрпошти відправлення вручене одержувачу 16.04.2025.

Відповідно до частини 2 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Однак, як встановлено судом, станом на дату подання скарги, виконавче провадження №65952278 не зупинено, жодних дій виконавцем на усунення допущеної бездіяльності державним виконавцем не вчинено.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим законом, про що виносить відповідну постанову (ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи досліджені обставини з урахуванням доказів, поданих сторонами, аналізуючи доводи учасників справи та державного виконавця у їх сукупності на відповідність приписам Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку, що скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 340, 341, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

1. Скаргу Державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта» на дії (бездіяльність) державного виконавця від 28.04.2025- задоволити.

2. Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панчишина Володимира Романовича щодо невинесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №65952278.

3. Зобов`язати старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панчишина Володимира Романовича винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №65952278.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у строки та в порядку встановленому ст.ст. 255-258 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 13.05.2025.

Суддя Березяк Н.Є.