Повістка

від 06.05.2025 по справі 496/6000/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-з/813/178/25

Справа № 496/6000/21

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Вадовської Л.М.,

Комлевої О.С.,

за участю секретаря Козлової В.А.,

розглянувши увідкритому судовому засіданні, без участі учасників справи, заяву представника Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Будмарин» адвоката Згоди Олексія Олександровича про ухвалення додаткового рішення у цивільнійсправі запозовом Товариства з обмеженоювідповідальністю «Будмарин» до ОСОБА_1 про відшкодуванняшкоди,

встановив:

13.12.2021 року ТОВ «Будмарин» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 27.09.2024 року у задоволенні позову ТОВ «Будмарин» було відмовлено (т.1, а.с.232-245).

В апеляційній скарзі ТОВ «Будмарин» ставило питання про скасування рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27.09.2024 року, ухвалення нового судового рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.3, а.с.1-8).

Постановою Одеського апеляційного суду від 25.03.2025 року апеляційну скаргу ТОВ «Будмарин» було задоволено, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27.09.2024 року скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги ТОВ «Будмарин» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди були задоволені (т.3, а.с.34-38).

Разом з тим, від ТОВ «Будмарин» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме: стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 30000,00 грн. (т.3, а.с.41-42).

В свою чергу, представник ОСОБА_1 адвокат Гулям У.Х. подав заперечення на заяву про розподіл судових витрат та просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що представником позивача не було надано належних доказів на підтвердження щодо сплати гонорару за послуги саме адвокату (т.3, а.с.67-68).

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, а також із того, що в даному випадку вирішується питання про ухвалення додаткового судового рішення (т.3, а.с.50-58,67).

Колегією суддів було також враховано заяву представника ТОВ «Будмарин» - адвоката Згоди О.О. про розгляд справи за відсутністю представника позивача (т.3, а.с.53).

Щодо заяви представника Гладіліна У.Х. про відкладення судового засідання, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що всвоїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, заява представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Враховуючи все вищевикладене, а також те, що представник ОСОБА_1 адвокат Гулям У.Х. не надав суду апеляційної інстанції доказів своєї неможливості участі у справі, а також те, що явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, колегія суддів вирішила слухати дану справу на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, заперечення на неї, колегія суддів приходить до висновку про часткове її задоволення, виходячи з наступного.

Так, згідно з ч.ч.1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат слід враховувати:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилами ч. ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Так, постановою Одеського апеляційного суду від 25.03.2025 року апеляційну скаргу ТОВ «Будмарин» було задоволено, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27.09.2024 року скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги ТОВ «Будмарин» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди було задоволено (т.3, а.с.34-38).

До заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, заявник додав: Акт приймання-передачі наданих послуг від 28.03.2025 року до Договору про надання правової допомоги № 71/21 від 30.09.2021 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Будмарин». Вказаний Акт зазначає перелік наданих послуг з правничої допомоги. Згідно цього Акту вартість зазначених послуг складає 30000,00 грн. (т.3, а.с.45-47).

Крім того, до заяви було додано ордер на представництво ТОВ «Будмарин» адвокатом Згодою О.О. (т.3, а.с.43).

Тому, з врахуванням викладеного, колегія суддів не приймає до уваги посилання представника відповідача адвоката Гуляма У.Х., що заявником до заяви не було додано доказів на представництво ТОВ «Будмарин» саме адвокатом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі№922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений також і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін(додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року).

При розглядісправи судомучасники справивикладають своївимоги,заперечення,аргументи,пояснення,міркування щодопроцесуальних питаньу заявахта клопотаннях,а такожзапереченнях протизаяв іклопотань. (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених ч. 4 ст. 137 та ч. 3 ст. 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт,апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції.

При зменшенні витрат на правову допомогу апеляційним судом враховано:

- чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої та апеляційної інстанціях;

- чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі№ 910/20852/20.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Згода О.О. надавав правову допомогу ТОВ «Будмарин» у судах першої та апеляційної інстанціях, тому був обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають.

З урахуваннямположень наведенихнорм тазазначених фактичнихобставин справи,керуючись утому числітакими критеріями,як обґрунтованістьта пропорційністьдо предметаспору,а такожвраховуючи критеріїрозумності їхньогорозміру,виходячи зконкретних обставинсправи,апеляційний суддійшов висновкупро необхідністьзменшення розмірувитрат ТОВ«Будмарин» напрофесійну правничудопомогу тапро необхідністьпокладення навідповідача ОСОБА_1 судових витратна професійнуправничу допомогу,понесених ТОВ«Будмарин» у суді апеляційної інстанції у розмірі10000,00 грн.

При цьому колегія суддів виходить із принципів розумності та справедливості судових витрат на правничу допомогу, а також із того, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 року складає 3028,00 грн. на місяць.

У зв`язку з цим, сума витрат на правничу допомогу складає 10000,00 грн., що відповідає 3,3 прожитковим мінімумам для працездатних осіб з 01.01.2025 року.

Керуючись ст.ст. 141,270,381-384,389-391ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Заяву представника Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Будмарин»- адвоката Згоди Олексія Олександровича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Ухвалити додаткову постанову до постанови Одеського апеляційного суду від 25.03.2025 року, якою стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин», код ЄДРПОУ: 33656758, судові витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги у суді апеляційної інстанції у розмірі 10000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок).

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.05.2025 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.М. Вадовська

О.С. Комлева