Ухвала

від 14.05.2025 по справі 160/1307/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 травня 2025 рокуСправа №160/1307/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши у письмовому провадженні питання про прийняття та затвердження звіту Військової частини НОМЕР_1 Центрального територіального Управління Національної гвардії України про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Центрального територіального Управління Національної гвардії України щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.09.2016 року по 18.02.2019 року в повному обсязі;

- зобов`язати Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.09.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року;

- зобов`язати Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 18.02.2019 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою суду було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Рішенням суду від 28.03.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково; визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Центрального територіального Управління Національної гвардії України, які виразились у невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року та з 01 грудня 2018 року по 18.02.2019 року індексації грошового забезпечення; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обрахунку індексації грошового забезпечення січня 2008 року; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2018 року по 18.02.2019 року із застосуванням місяця для обрахунку індексації грошового забезпечення березня 2018 року; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; судові витрати у вигляді судового збору у справі не розподілялись.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, представник Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.06.2024 р. у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено; апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року у справі №160/1307/24 повернуто.

Судове рішення набрало законної сили 20.06.2024 року.

17.07.2024 року виконавчий лист у даній справі засобами поштового зв`язку направлений на адресу представника позивача.

10.02.2025 року представник позивача звернувся до суду із заявою, в якій просить суд: встановити судовий контроль виконання рішення суду шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 подати звіт про виконання судового рішення у справі № 160/1307/24 від 28 березня 2024 року, встановити відповідний строк для цього (10 - робочих днів); постановити відповідну ухвалу про встановлення судового контролю у справі № 160/1307/24 від 28 березня 2024 року, та направити її для виконання суб`єкту владних повноважень - Військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; у випадку ненадання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/1307/24 від 28 березня 2024 року накласти на керівника 3024 Національної гвардії України штраф у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, половину з якого стягнути на користь Державного бюджету України, а другу половину - на користь ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 19.02.2025 р. заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 року у справі № 160/1307/24; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Центрального територіального Управління Національної гвардії України, відповідно до 382 КАС України подати у двомісячний строк з моменту отримання ухвали суду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення по адміністративній справі №160/1307/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії; в задоволенні іншої частини вимог відмовлено; попереджено командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч. 10 ст.382-3 КАС України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

16.04.2025 р. до суду надійшов звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 р. по справі № 160/1307/25, в обґрунтування якого зазначено, що на виконання вимог зазначеної ухвали направлено на адресу суду витребувані докази про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 року по справі № 160/1307/24.

Ухвалою суду від 17.04.2025 р. у прийнятті та затвердженні звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 року у справі № 160/1307/24 відмовлено; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Центрального територіального Управління Національної гвардії України подати звіт до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про виконання судового рішення в адміністративній справі №160/1307/25 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2018 року по 18.02.2019 року із застосуванням місяця для обрахунку індексації грошового забезпечення березня 2018 року, у двомісячний строк з дня отримання даної ухвали.

12.05.2025 р. до суду надійшов звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 р. по справі № 160/1307/25, в обґрунтування якого зазначено, що на виконання вимог зазначеної ухвали направлено на адресу суду витребувані докази про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 року по справі № 160/1307/24.

13.05.2025 р. до суду надійшла заява від представника позивача, в тексті якої зазначено, що відповідно до наданого військовою частиною розрахунку виплаченої індексації на виконання рішення Дніпровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року, позивачу за період з грудня 2018 по лютий 2019 року індексація грошового забезпечення не виплачена, а за період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року виплачена не в повному обсязі, а саме, виплачена різниця між встановленим розміром індексації та розміром виплаченої в підвищеному розмірі премії. 12 травня 2025 року на вимогу ухвалу суду від 17 квітня 2025 року відповідачем подано звіт про виконання рішення в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з грудня 2018 по лютий 2019 року включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 яким рішення суду в цій частині виконано. Однак, звіту про виконання рішення суду в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року не надано.

Розглянувши означений звіт, у письмовому провадженні, суд дійшов висновку, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 року у справі № 160/1307/24 в частині виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2018 року по 18.02.2019 року із застосуванням місяця для обрахунку індексації грошового забезпечення березня 2018 року залишається не виконаним в повному обсязі.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, гарантує право особи на виконання судового рішення, винесеного на її користь, протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016р. №1402-VIII визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.

Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У справі Сорінг проти Об`єднаного Королівства від 07.07.1989 року Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Підстави та порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначений статтями 382, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України.

Частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зокрема, відповідно до ч.3 ст.382-3, суд може встановити новий строк подання звіту, відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Дослідивши звіт Військової частини НОМЕР_1 Центрального територіального Управління Національної гвардії України від 16.04.2025 р. про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/1307/24, суд зазначає, що він не ґрунтується на нормах закону, на що неодноразово звертав увагу Дніпропетровський окружний адміністративний суду та Третій апеляційний адміністративний суду у своїх судових рішеннях (ухвалах), з посиланням на Конституцію України (основний Закон України) та практику Європейського суду.

Суд звертає увагу, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 160/1307/24 від 28.03.2024 року, станом на 14.05.2025 р., є невиконаним в повному обсязі, що є неприпустимим в правовій державі, гарантією прав та свобод яких є Конституція України, яка є Основним Законом України, та у відповідності до ч.5 ст.124 Конституції України, передбачає, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України, та, зокрема, статтями 14, 370 КАС України і означених вище по тексту рішень Європейського суду, якими визначено, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим до виконання. Також нормами матеріального права не передбачено, що виконання будь-якого рішення судового частково, можна вважати як виконання рішення суду в повному обсязі.

Суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача на розрахунок нарахування та виплату індексацію грошового забезпечення з 01.12.2018 р. по 18.02.2019 р., оскільки означений доказ не містить в собі доказу нарахування означеної суми, безпосередньо, на банківську картку ОСОБА_1 .

Невиконання рішення суду від 28.03.2024 р. у справі №160/1307/24 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2018 року по 18.02.2019 року із застосуванням місяця для обрахунку індексації грошового забезпечення березня 2018 року порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ у справі Кечко проти України від 08 листопада 2005 року).

Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.

Разом з тим, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції , п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі Immobiliare Saffi проти Італії , заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого ст. 1 Протоколу № 1 (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі Войтенко проти України від 29 червня 2004 року № 18966/02).

Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio". Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Так, у справі Юрій Миколайович Іванов проти України (заява № 40450/04, п. п. 56 - 58 та 66 - 70) ЄСПЛ неодноразово постановляв, що у зв`язку з тривалим невиконанням рішень, винесених на користь заявників, мало місце також порушення ст. 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.

У пункті 1 статті 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 р. №475/97-ВР зазначено, що "Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою, і без укладання спеціальної угоди, юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції", а ст. ст. 13 і 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини від 23.02.2006 р. №3477-IV передбачено, що "при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права" та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Відмова відповідача у проведенні позивачу нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2018 року по 18.02.2019 року із застосуванням місяця для обрахунку індексації грошового забезпечення березня 2018 року порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення Європейського суду у справі Кечко проти України від 08.11.2005р.).

На підставі вищевикладеного, оскільки рішення суду залишається не виконаним відповідачем в повному обсязі, а частково його виконання не вважається, відповідно до норм матеріального права, належним виконанням рішення суду у даній справі, суд вважає вірним, у прийнятті та затвердженні звіту від 12.05.2025 р. про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 року у справі №160/1307/24 - відмовити, оскільки останній не містить доказів виконання означеного рішення суду в повному обсязі.

Відповідно до норм ст.382 КАС України підставою для подання звіту про виконання рішення суду по даній справі, є мотивація тієї частини рішення, яка залишається невиконаною відповідачем.

Керуючись статтями 241, 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У прийнятті та затвердженні звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 року у справі № 160/1307/24 - відмовити.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 подати звіт до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про виконання судового рішення в адміністративній справі №160/1307/25 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2018 року по 18.02.2019 року із застосуванням місяця для обрахунку індексації грошового забезпечення березня 2018 року, у двомісячний строк з дня отримання даної ухвали.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та у строки визначені ст. 295 КАС України.

Суддя І.О. Лозицька