Рішення від 06.05.2025 по справі 160/869/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року Справа № 160/869/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Калугіної Н.Є.,

при секретарі судового засідання - Кропової К.В.,

за участю:

представника позивача - Березовської Л.В.,

третьої особи - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу №160/869/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" до Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 08.01.2025 у виконавчому провадженні № 76493336, винесену старшим державним виконавцем Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кий Аліною Валентинівною;

- стягнути з Відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 30454644) понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у ТОВ «Демурінський ГЗК» наявні об`єктивні причини, які унеможливили виконання ним рішення та які не залежали від його власного волевиявлення через те, що рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 31.01.2024 у справі № 172/1351/23 зобов`язано змінити наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничозбагачувальний комбінат» № 295к від 25.05.2023 року (в редакції наказу № 354к від 29.06.2023 року) «Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 » в частині формулювання причини звільнення припинення повноважень генерального директора за п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України, а наказ, згідно якого трудовий договір (контракт) ОСОБА_1 припинений, має номер - №293к.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, зупинено провадження у справі №160/869/25 до набрання законної сили ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 у справі №172/1351/23. Витребувано від Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (відповідач), у строк для надання відзиву на позовну заяву, завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження № 76493336.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" про поновлення провадження у справі, провадження у справі № 160/869/25 поновлено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 . Призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 17 квітня 2025 року.

Згідно наданих третьою особою пояснень стосовно позову, застосування примусового заходу виконання рішення у вигляді штрафу є обов`язком державного виконавця і направлений він на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. ТОВ «Демурінський ГЗК» не вживав жодних заходів на усунення тих перешкод, які на його думку перешкоджають виконати рішення суду. Так ТОВ «Демурінський ГЗК» не зверталося до Васильківського районного суду Дніпропетровської області ні з заявою про виправлення описок у судовому рішенні, ні з заявою про виправлення помилки у виконавчому документі, ні з заявою про роз`яснення судового рішення. Крім того, ТОВ «Демурінський ГЗК» не зверталося і з заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Тим самим третя особа вважає, що позивач (боржник у виконавчому провадженні) без поважних причин не виконує рішення суду. Отже, ОСОБА_1 погодився з діями державного виконавця щодо повторного накладення штрафу за невиконання рішення суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 повторно витребувано від Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (відповідач) завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження № 76493336.

Протокольною ухвалою від 17.04.2025 продовжено розгляд справи на 20 днів, розгляд справи відкладено на 06.05.2025.

Клопотанням від 06.05.2025 позивач просив долучити до матеріалів справи рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/315/25.

В судовому засіданні 06.05.2025 представник позивача та третя особа підтримали свої вимоги, навели відповідні пояснення, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду.

Дослідивши подані сторонами докази, заслухавши позиції представників учасників справи, судом встановлено таке.

31.01.2024 року Васильківським районним судом Дніпропетровської області у справі № 172/1351/23 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» про внесення змін до наказу про звільнення задоволено, змінено наказ ТОВ «Демурінський ГЗК» № 295 к від 25.05.2023 року (в редакції наказу № 354к від 29.06.2023 року) «Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 » в частини формулювання причини звільнення припинення повноважень генерального директора за п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю. Постановою апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На виконання зазначеного рішення судом видано виконавчий лист, на підставі якого 07.11.2024 державним виконавцем Синельниківського ВДВС Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрите виконавче провадження № 76493336.

Постановою від 07.11.2024 Синельниківським ВДВС Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавчого провадження № 76493336 щодо виконання рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області про внесення змін до наказу ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» № 295к від 25.05.2023 (в редакції наказу № 354к від 29.06.2023) «Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 » в частині формулювання причини звільнення - припинення повноважень генерального директора за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Позивач листом № 0.3/778 від 21.11.2024 повідомив Синельниківський ВДВС про те, що відповідно до п.1 наказу Фонду державного майна України № 942 від 25.05.2023 «Про вирішення кадрових питань товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» припинено повноваження генерального директора ТОВ «Демурінський ГЗК» ОСОБА_1 , з дати видання цього наказу, без виплати вихідної допомоги у розмірі шестимісячного заробітку, на підставі пункту 9.8.5 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат». На виконання наказу Фонду державного майна України № 942 від 25.05.2023 року ТОВ «Демурінський ГЗК» видано наказ № 293к від 25.05.2023 (з урахуванням змін внесених наказом № 354к від 29.06.23) про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 , де зазначено, що підстава звільнення - наказ Фонду державного майна України від 25.05.23р. № 942, причина звільнення припинення повноважень генерального директора, п.4 ч.1 ст. 36 (ч.1 ст.38) КЗпП України. Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2024 року по справі № 172/1351/23, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року, змінено наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» № 295к від 25.05.2023 року, який стосується оплати надурочних робіт працівнику ТОВ «Демурінський ГЗК». При цьому зазначеним рішенням суду наказ про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 № 293к від 25.05.2023 року залишився без змін, у зв`язку з чим виконати зазначене рішення суду не вбачається можливим.

11.12.2024 державним виконавцем Синельниківського ВДВС Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено вимогу № 180723, згідно якої вимагається змінити наказ ТОВ «Демурінський ГЗК» № 295к від 25.05.2023 (в редакції наказу № 354к від 39.06.2023 року) «Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 щодо формулювання причини звільнення припинення повноважень генерального директора за п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України протягом 10 днів.

19 грудня 2024 року ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до Синельниківського ВДВС Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із листом, в якому вказало, що рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2024 року у справі №172/1351/2 змінено наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат №295к від 25.05.2023. Зазначений у рішенні суду наказ стосується оплати надурочних робіт працівнику ТО «Демурінський ГЗК», а наказ №293к від 25.05.2023 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 судом не змінювався. Вказане рішення суду набрало законної сили, у зв`язку з чим вимогу старшого державного виконавця про зміну наказу ТОВ «Демурінський ГЗК» №295к від 25.05.2023 (в редакції наказ №354к від 29.06.2023) «Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 » частині формулювання причини звільнення припинення повноважень генерального директора за п. 5 ч. ст. 41 КЗпП України виконати неможливо, оскільки змінений рішенням суду наказ прийнято щодо іншої особи та взагалі не стосується припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 .

25.12.2024 старший державний виконавець Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кий Аліна Валентинівна винесла постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні № 76493336, а саме: за невиконання рішення щодо зміни наказу ТО «Демурінський ГЗК» № 295 к від 25.05.2023 «Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 » в частині формулювання причини звільнення.

Також державним виконавцем Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено вимогу щодо виконання рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2024 року у справі №172/1351/2.

У вимозі від 25.12.2024 державним виконавцем зазначено, що на заяву начальника Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської обл. Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до Синельниківського р/с Дніпропетровської області щодо надання роз`яснення по справі №172/1351/23 було надано відповідь про те, що рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області у справі №172/1351/23 від 31.10.2023 на підставі якого судом 18.10.2024 було видано виконавчий лист, про зміну наказу ТОВ «Демурінський ГЗК» №293к від 25.05.2023 (в редакції наказу №354к від 29.06.2023) «Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 » щодо формулювання причини звільнення-припинення повноважень генерального директора за п.5 ч.1 ст. 41 КЗпПУ, який підлягає виконанню.

У цій вимозі державний виконавець вимагав, змінити наказ ТОВ "Демурінський гірничозбагачувальний комбінат" № 295к від 25.05.2023 року (в редакції наказу №354к від 39.06.2023 року) "Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 в частині формулювання причини звільнення припинення повноважень генерального директора за п.5 ч.1 ст. 41 Кодексу законів про працю України протягом 10 робочих днів.

06.01.25 року ТОВ «Демурінський ГЗК» направило відповідачу лист вих. № 0.3/05, в якому повідомило про оскарження постанови про накладення штрафу від 25.12.2024 у виконавчому провадженні № 76493336 в Дніпропетровському окружному адміністративному суді та враховуючи неоднозначність даної справи, складність повернення коштів з бюджету, товариство просило відповідача утриматись від стягнення в дохід держави штрафу згідно постанови про накладення штрафу від 25.12.2024 та, повторно, не виносити постанову про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 76493336 до винесення рішення Дніпровським окружним адміністративним судом по справі про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 25.12.2024 у виконавчому провадженні № 76493336.

08.01.2025 державним виконавцем Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про повторне накладення на ТОВ "Демурінський гірничозбагачувальний комбінат" штрафу за невиконання рішення ТОВ «Демурінський гірничозбагачувальний комбінат" щодо зміни наказу ТОВ «Демурінський ГЗК» №295к від 25.05.2023 року «Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 » в частині формулювання причини звільнення припинення повноважень генерального директора за п.5 ч.1 ст. 41 Кодексів законів про працю України.

При цьому, судом встановлено, що Синельниківський ВДВС Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернувся до Васильківського районного суду Дніпропетровської області з заявою про роз`яснення щодо правильності зазначеного номеру наказу у виконавчому листі та чи відповідає він реальному наказу, що став підставою для видачі виконавчого листа № 172/1351/23 від 18.10.2024.

Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 заяву Синельниківського ВДВС Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задоволено, роз`яснено Синельниківському ВДВС Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області № 172/1351/23 від 31.01.2023 року на підставі якого судом 18.10.2024 виданий виконавчий лист, підлягає виконанню в частині зміни наказу ТОВ «Демурінський ГЗК» № 293к від 25.05.2023 (в редакції наказу № 354к від 29.06.2023 року) «Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 щодо формулювання причини звільнення припинення повноважень генерального директора за п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.03.2025 скасовано ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 09.12.2024, а справу направлено для продовження розгляду до суду перш інстанції.

Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 21.03.2025 відмовлено задоволенні заяви начальника Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про роз`яснення рішення суду у справі №172/1351/23.

Крім того, ОСОБА_1 звертався до Васильківського районного суду Дніпропетровської області з заявою про виправлення описки в судовому рішенні Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 31.01.2024 в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Демурінський ГЗК» про внесення змін до наказу про звільнення. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що у судовому рішенні допущена описка, помилково зазначено невірний номер наказу «Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 » від 25.05.2023 295к замість вірного 293к.

Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15.10.2024 у справі №172/1351/23 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення помилки у рішенні Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 31.01.2024.

Не погодившись постановою відповідача про повторне накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Правовідносини щодо примусового виконання рішення суду та інших органів у виконавчому провадженні державними виконавцями врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Положеннями статті 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Статтею 63 Закону №1404-VIII врегульовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Частиною 2 статті 75 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно пункту XIV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, порядок притягнення осіб до відповідальності за правопорушення, вчинені під час виконавчого провадження, здійснюється відповідно до статей 75 та 76 Закону.

У разі наявності у діях боржника або інших осіб ознак злочину, передбаченого статтями 342, 343, 382, 388 Кримінального кодексу України, виконавець звертається до територіального органу поліції з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання.

У постанові про накладення на боржника штрафу виконавець зазначає норму Закону, якою передбачена відповідальність боржника, зміст вчинених боржником дій, суму штрафу.

Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається боржнику.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З аналізу вказаних норм слідує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Верховний Суд у Постанові від 15.05.2020 по справі № 812/1813/18 зазначив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

До того ж у постанові від 05.06.2024 у справі № 480/6452/23 Верховний Суд вказав, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

При цьому невиконанням судового рішення в розумінні статті 64-1 Закону № 1404-VІІІ є встановлений відповідним актом факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин та винесення відповідної постанови про накладення штрафу.

Аналіз правових норм та судової практики Верховного Суду, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що після винесення постанови від 25.12.2025 про накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду, державним виконавцем 25.12.2024 прийнято вимогу про виконання рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області № 172/1351/23 від 31.01.2023 року, боржнику надано 10 робочих днів для виконання рішення суду.

Постановою державного виконавця від 08.01.2025 на позивача повторно накладено штраф за невиконання рішення суду у справі №172/1351/23.

Судом встановлено, що неможливість виконання рішення суду у справі №172/1351/23 позивач обґрунтував допущеною судом у рішенні від 31.01.2024 помилкою в реквізитах наказу про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 . Зокрема, в рішенні суду зазначено, що зміни підлягають внесенню до наказу №295к від 25.05.2023. Натомість, трудові правовідносини з ОСОБА_1 було припинено на підставі наказу №293к від 25.05.2023 (з урахуванням змін внесених наказом № 354к від 29.06.23), що робить неможливим виконання рішення суду.

До того ж, матеріали справи не містять доказів виправлення помилки (описки) в судовому рішення від 31.01.2024 у справі №172/1351/23.

При цьому, згідно змісту наказу від 25.05.2023 № 295/к «Про оплату надурочних робіт ОСОБА_2 », цим наказом вирішувалось питання щодо виплати ОСОБА_3 , водію автотранспортних засобів (автобус) автотранспортного цеху, надурочну роботу, 2 години, з 16 години 30 хвилин до 18 години 30 хвилин, по табелю обліку використання робочого часу, за годинною тарифною ставкою, згідно затвердженого штатного розпису професій робітників ТОВ «Демурінський ГЗК», відповідно до ст. 106 КЗпП України, в подвійному розмірі, 24.05.2023, 25.05.2023.

Тобто, наказ №295/к не стосується питання припинення трудових відносин з ОСОБА_1 , відповідно внесення змін щодо підстав звільнення ОСОБА_1 у наказ №295/к не призведе до відновлення порушених прав третьої особи.

Виходячи із обставин даної справи, судом не встановлено ухилення боржника (позивача у даній справі) від виконання судового рішення у справі №172/1351/23, або повторного невиконання рішення суду у цій справі з неповажних причин.

Доводи третьої особи про обов`язок позивача внести зміни до наказу №295/к є недоречними, оскільки як встановлено судом, цей наказ не стосується питань припинення трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ «Демурінський ГЗК».

Також суд відхиляє доводи третьої особи про те, що позивачем не вживалося заходів з усунення перешкод, що унеможливлювали виконання рішення, зокрема, щодо оскарження ухвали Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15.10.2024 у справі №172/1351/23, суд зазначає, що вжиття таких заходів є правом, а ні обов`язком особи, тому відсутні підстави для висновку про невиконання позивачем своїх обов`язків.

Таким чином, накладення на позивача штрафу за повторне невиконання рішення у справі №172/1351/23 без встановлених під час виконавчого провадження обставин неможливості його виконання, є передчасним та таким, що не відповідає засадам виконавчого провадження, визначених статтею 2 Закону №1404 щодо об`єктивності виконавчого провадження та співмірності заходів примусового виконання рішень із обсягом вимог за рішеннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про протиправність спірної постанови державного виконавця, оскільки вона прийнята необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття, та при не повному вивченні всіх аргументів сторін виконавчого провадження.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п. 58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін у цій справі вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню, з огляду на встановлені під час розгляду справи ознаки протиправності постанови відповідача про накладення на позивача штрафу за повторне невиконання рішення суду.

Щодо розподілу судового збору.

Позивач звернувся до суду засобами підсистеми Електронний суд із однією вимогою немайнового характеру.

До позовної заяви долучено платіжну інструкцію №137 від 13.01.2025, за якою сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривень.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру юридичною особою судовий збір сплачується у розмірі - 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, належна до сплати сума судового збору за подачу даного позову є 2422,40 грн (3028 * 0,8).

Суд роз`яснює позивачу, що надмірно сплачена сума судового збору у розмірі 605,60 грн може бути повернута на підставі відповідної заяви.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Отже, судовий збір у розмірі 2422,40 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 139, 241-246, 255, 287, 297 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 08.01.2025 у виконавчому провадженні № 76493336, винесену старшим державним виконавцем Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кий Аліною Валентинівною.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 45090712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 30454644) суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 14.05.2025.

Суддя Н.Є. Калугіна