Постанова від 13.05.2025 по справі 440/2034/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 р.Справа № 440/2034/25Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 р. (постановлену суддею Удовіченко С.О.) по справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі № 440/2034/25

за позовом ОСОБА_1

до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чорновола 2б,

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила: визнати протиправними дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у відкритті виконавчого провадження 30.01.2025 р. номер провадження ВП №77006190 у відношенні ОСОБА_1 ; скасувати постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження від 30.01.2025 р. номер провадження ВП №77006190 у відношенні ОСОБА_1 ; скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження від 30.01.2025 р. номер провадження ВП № 77006190 у відношенні ОСОБА_1 ; скасувати постанову про стягнення виконавчого збору Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження від 30.01.2025 р. номер провадження ВП №77006190 у відношенні ОСОБА_1 .

Одночасно ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення проведення стягнення та вчинення будь-яких виконавчих дій головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Проніною Л.М. чи будь-якою іншою посадовою особою відповідача за виконавчим провадженням ВП № 77006190 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі №440/2034/25 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 р. та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її заяву та забезпечити позов шляхом зупинення проведення стягнення та вчинення будь-яких виконавчих дій головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Проніною Л.М. чи будь-якою іншою посадовою особою відповідача за виконавчим провадженням ВП № 77006190 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 440/2034/25 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтка посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: вимог Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки судом першої інстанції не враховано, що після відкриття Полтавським окружним адміністративним судом провадження у справі № 440/2034/25 відповідач продовжує здійснювати виконавчі дії в рамках вищевказаного виконавчого провадження, що створює ризик порушення прав позивачки.

У судове засідання відповідач та третя особа своїх представників не направили, про дату час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

У судовому засіданні представник позивачки підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (в подальшому КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції УкраїниПроніною Л.М. 30.01.2025 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження 77006190 (в подальшому ВП 77006190) з виконання наказу Господарського суду Полтавської області № 917/2034/20, виданого 08.07.2021 р. про зобов`язання ОСОБА_1 (боржник) передати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Чорновола 2б» в особі ліквідатора Гермаша І.М. (стягувач) по акту приймання-передачі: оригінали документів, що підтверджують фінансово-господарську діяльність Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорновола 2б», первинні документи бухгалтерського обліку; оригінали фінансової звітності, бухгалтерської звітності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорновола 2б»; оригінали установчих документів, оригінали реєстраційних документів, - оригінали протоколів загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорновола 2б»; оригінали господарських договорів укладених від імені Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорновола 2б» та додатків до них; банківські виписки щодо руху коштів на розрахункових рахунках Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорновола 2б», платіжні доручення на перерахування коштів по розрахункових рахунках за період з 31.03.2017 р. по 20.10.2020 р. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорновола 2б»; оригінали правовстановлювальних документів на рухоме та нерухоме майно Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорновола 2б»; будь-які інші документи, які б свідчили про господарську діяльність Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорновола 2б» (ділову переписку, журнали реєстрації, тощо); технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 ; плани поверхів житлового будинку по вул. Чорновола 2б, м. Полтава; печатку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорновола 2б»; паспорт будинку, складений за результатами обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва по вул. Чорновола, 2б, м. Полтава; енергетичний сертифікат і звіт про обстеження інженерних систем житлового будинку по вул. Чорновола, 2б, м. Полтава; проектну документацію зі схемами влаштування внутрішньобудинкових систем будинку по вул. Чорновола, 2б, м. Полтава; документи, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою вул. Чорновола, 2б, м. Полтава; технічну документацію обладнання кришної котельні будинку по вул. Чорновола, 2б, м. Полтава; технічну документацію на ліфти будинку по вул. Чорновола, 2б, м. Полтава; план земельної ділянки по вул. Чорновола, 2б, м. Полтава; акти приймання-передавання технічної документації на багатоквартирний будинок по вул. Чорновола, 2б, м. Полтава від ТОВ «УЖК» та товариства з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд»; паспорти, гарантійні документи, акти випробування, повірки й опломбування та інші технічні документи на системи, мережі, встановлені прилади, устаткування та обладнання у багатоквартирному будинку по вул. Чорновола, 2б, м. Полтава.

Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції УкраїниПроніної Л.М. від 30.01.2025 р. про розмір мінімальних витрат ВП 77006190 визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 300 грн.

Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції УкраїниПроніної Л.М. від 30.01.2025 р. з ОСОБА_1 на користь Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України стягнуто виконавчий збір в розмірі 16000 грн.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивачки про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з її необґрунтованості та неспівмірності.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Забезпечення позову - це надання позивачу тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Підстави забезпечення позову, встановлені частини 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно із ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. (ч. 2 ст. 151 КАС України).

Не допускається забезпечення позову, зокрема шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України).

Аналіз вищевказаної норми законодавства вказує, що підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) ма,є з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині 2 статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судового рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду.

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Сам факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постановах Верховного Суду від 21.11.2018 р. у справі № 826/8556/17, від 20.03.2019 р. у справі № 826/14951/18, від 30.07.2020 р. у справі № 640/15124/19, від 16.01.2023 р. у справі № 640/19975/21, від 07.01.2025 р. у справі № 620/9187/24.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що заходи для забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Як вбачається з заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, зазначені позивачкою в заяві обґрунтування стосуються оскаржуваних постанов та дій державного виконавця в межах виконавчого провадження, тобто, стосуються безпосередньо предмету позову, проте заява позивачки про забезпечення позову не містить обґрунтувань того, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав.

Недоведеність існування та впливу на позивачку обставин, виходячи з яких вона просила вжити заходи забезпечення позову є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки обов`язковою передумовою для співставлення інтересів сторін є встановлення реальності впливу або можливості впливу на такі інтереси спірних правовідносин, в той час як в цій справі наразі відсутні жодні докази на підтвердження настання обставин, про які вказує позивачка. Вжиття заходів забезпечення позову на основі одних лише тверджень є невиправданим та порушує правову визначеність відповідних правовідносин.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постанові Верховного Суду від 06.05.2025 р. у справі № №160/28927/24.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що у спірних правовідносинах можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви позивачки про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 р. без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 р. по справі № 440/2034/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді Л.В. Любчич О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 14.05.2025 року