Постанова від 13.05.2025 по справі 440/2034/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 р.Справа № 440/2034/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 р. (постановлену суддею Удовіченко С.О.) по справі № 440/2034/25

за позовом ОСОБА_1

до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чорновола 2б,

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила: визнати протиправними дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у відкритті виконавчого провадження 30.01.2025 р. номер провадження ВП №77006190 у відношенні ОСОБА_1 ; скасувати постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження від 30.01.2025 р. номер провадження ВП №77006190 у відношенні ОСОБА_1 ; скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження від 30.01.2025 р. номер провадження ВП № 77006190 у відношенні ОСОБА_1 ; скасувати постанову про стягнення виконавчого збору Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження від 30.01.2025 р. номер провадження ВП №77006190 у відношенні ОСОБА_1 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 р. закрито провадження у справі № 440/2034/25.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 р. та направити справу № 440/2034/25 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтка посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України Про виконавче провадження, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання відповідач та третя особа своїх представників не направили, про дату час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

У судовому засіданні представник позивачки підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Проніною Л.М. 30.01.2025 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження 77006190 (в подальшому ВП 77006190) з виконання наказу Господарського суду Полтавської області № 917/2034/20, виданого 08.07.2021 р. про зобов`язання ОСОБА_1 (боржник) передати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку Чорновола 2б в особі ліквідатора Гермаша І.М. (стягувач) по акту приймання-передачі: оригінали документів, що підтверджують фінансово-господарську діяльність Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чорновола 2б, первинні документи бухгалтерського обліку; оригінали фінансової звітності, бухгалтерської звітності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чорновола 2б; оригінали установчих документів, оригінали реєстраційних документів, - оригінали протоколів загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чорновола 2б; оригінали господарських договорів укладених від імені Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чорновола 2б та додатків до них; банківські виписки щодо руху коштів на розрахункових рахунках Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чорновола 2б, платіжні доручення на перерахування коштів по розрахункових рахунках за період з 31.03.2017 р. по 20.10.2020 р. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чорновола 2б; оригінали правовстановлювальних документів на рухоме та нерухоме майно Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чорновола 2б; будь-які інші документи, які б свідчили про господарську діяльність Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чорновола 2б (ділову переписку, журнали реєстрації, тощо); технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 ; плани поверхів житлового будинку по вул. Чорновола 2б, м. Полтава; печатку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чорновола 2б; паспорт будинку, складений за результатами обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва по вул. Чорновола, 2б, м. Полтава; енергетичний сертифікат і звіт про обстеження інженерних систем житлового будинку по вул. Чорновола, 2б, м. Полтава; проектну документацію зі схемами влаштування внутрішньобудинкових систем будинку по вул. Чорновола, 2б, м. Полтава; документи, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою вул. Чорновола, 2б, м. Полтава; технічну документацію обладнання кришної котельні будинку по вул. Чорновола, 2б, м. Полтава; технічну документацію на ліфти будинку по вул. Чорновола, 2б, м. Полтава; план земельної ділянки по вул. Чорновола, 2б, м. Полтава; акти приймання-передавання технічної документації на багатоквартирний будинок по вул. Чорновола, 2б, м. Полтава від ТОВ УЖК та товариства з додатковою відповідальністю Полтаватрансбуд; паспорти, гарантійні документи, акти випробування, повірки й опломбування та інші технічні документи на системи, мережі, встановлені прилади, устаткування та обладнання у багатоквартирному будинку по вул. Чорновола, 2б, м. Полтава.

Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Проніної Л.М. від 30.01.2025 р. про розмір мінімальних витрат ВП 77006190 визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 300 грн.

Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Проніної Л.М. від 30.01.2025 р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавчий збір у розмірі 16000 грн.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відкриття виконавчого провадження та вищевказаними постановами відповідача, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що ВП № 77006190 відкрито на підставі наказу № 917/2034/20, виданого 08.07.2021 р. Господарським судом Полтавської області, у зв`язку з чим вказана справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zаndv. Аustria" від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно із п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Аналіз вищезазначених норм законодавства вказує, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи зі сторони суб`єкту владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин.

Крім того, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад і участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Згідно із ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконвчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 339-1 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Згідно із ч. 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної виконавчої служби щодо виконання, зокрема, постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, які є виконавчими документами, на підставі яких здійснюється примусове виконання, в окремому виконавчому провадженні.

Проте судовим розглядом встановлено, що ні постанова про розмір мінімальних витрат ВП № 77006190 від 30.01.2025 р., ні постанова про стягнення виконавчого збору ВП № 77006190 від 30.01.2025 р. не є виконавчими документами в окремих виконавчих провадженнях.

Віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб`єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в порядку якого розглядається визначена категорія справ.

Критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні. Спірні питання які виникають з певними учасниками виконавчого провадження, відносно рішень, дій чи бездіяльності держвиконавця, які ним вчиняються (не вчиняються) на виконання судового рішення, може бути оскаржено такими особами лише до того суду, який видав такий виконавчий документ. Така юрисдикційна визначеність суду стосовно розгляду спору, пов`язаного з таким виконавчим провадженням, є безумовною та виключною підсудністю.

Таким чином, чинним законодавством передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема, ухваленого в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки ВП №77006190 відкрито на виконання судового наказу № 917/2034/20, виданого 08.07.2021 р. Господарським судом Полтавської області, то позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у відкритті 30.01.2025 р. ВП №77006190 та скасування постанов Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору від 30.01.2025 р. необхідно розглядати за правилами господарського судочинства, а провадження у справі № 440/2034/25 необхідно закрити.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 р. без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 р. по справі № 440/2034/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді О.А. Спаскін Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 14.05.2025 року