Постанова від 06.05.2025 по справі 320/7952/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/7952/24 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів Василенка Я.М., Кобаля М.І.,

за участю секретаря судового засідання Шіндер Ю.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Пилипенка Є.В.,

представника Офісу Генерального прокурора - Плясун Г.С.,

представника Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів - Міхеда О.В.,

представника Київської міської прокуратури - Стретович М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Київської міської прокуратури та Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - відповідач 1/апелянт 1/КДКП/Комісія), Київської міської прокуратури (далі - відповідач 2), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 3/апелянт 2/Офіс Генерального прокурора) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення КДКП «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Київської міської прокуратури ОСОБА_1 » від 17 січня 2024 року № 14дп-24;

- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків Генерального прокурора Олексія Хоменка «Про застосування дисциплінарного стягнення» від 01 лютого 2024 року № 7-дц;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Київської міської прокуратури;

- стягнути з Київської міської прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05 лютого 2024 року, по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на протиправність, необґрунтованість та упередженість рішення КДКП про притягнення його до найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, оскільки таке рішення винесене з порушенням вимог Закону України «Про прокуратуру» та Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року, а застосований захід дисциплінарного стягнення є неаргументованим, не відповідає характеру діянь, їх наслідкам, а також фактичним обставинам, що досліджувались в рамках дисциплінарного провадження. Зазначив про відсутність у нього конфлікту інтересів та особистої заінтересованості у кримінальному провадженні № 12021100010002228 щодо звільнення земельної ділянки, яка є предметом заволодіння у ньому. Твердження КДКП, наведені в оскаржуваному рішенні, про наявність конфлікту інтересів та особистої заінтересованості в результатах досудового розслідування як члена ГБК «Деміївський Яр», власника гаража та сина члена правління цього кооперативу є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. Обставини щодо відсутності конфлікту інтересів підтверджені висновками Національного агентства з питань запобігання корупції, яке за результатом розгляду повідомлення та документів зазначило про відсутність у поданих документах документального підтвердження обставин, які свідчать про наявність приватного інтересу у прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_1 у сфері, в якій він виконує свої службові повноваження. Щодо листів на адресу контролюючих органів, органів влади та місцевого самоврядування, то такі направлялись в межах кримінального провадження, в якому ОСОБА_1 призначений старшим групи прокурорів, для забезпечення виконання завдань кримінального провадження, а саме: захисту суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування. При цьому, членами КДКП не взято до уваги, що такі листи фактично залишились без виконання, тобто жодних наслідків для будь-яких юридичних та фізичних осіб не мали. Стосовно надіслання запитів поза інформаційною системою «Система електронного документообігу органів прокуратури України», то відповідно до пунктів 1.16 та 3.5 Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 12 лютого 2019 року № 27, допускається обмін поза ІС «СЕД» документів, до яких можуть бути застосовані обґрунтовані підстави, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України. Такими підставами в цій ситуації були ризики розголошення таємниці досудового розслідування. Висновки КДКП про висловлення ОСОБА_1 незаконних вимог до ОСОБА_2 під час проведення його допиту є недостовірними та не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, а тільки на завідомо упереджених поясненнях самого ОСОБА_2 . При цьому, оскільки ОСОБА_2 має відношення до самовільного захоплення земельної ділянки комунальної форми власності, будівництва на ній без дозвільних документів нежитлової будівлі, є підстави вважати наявними у нього мотивів обмовити прокурора, який здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні щодо його незаконних дій, які підпадають під ознаки кримінального правопорушення. Також у рішенні КДКП відсутні посилання на конкретні докази, які б свідчили про негативні наслідки вчиненого позивачем діяння. Таким чином, позивач будь-яких неправомірних дій, спрямованих на знесення об`єктів нерухомості та безпосередньо втручання у діяльність притулку для тварин не вчиняв, у тому числі власними або залученими силами. Твердження, наведені у рішенні КДКП, стали можливими внаслідок неналежної оцінки фактичних обставин, неповноти дисциплінарного провадження, у зв`язку з чим помилково констатовано про порушення позивачем конституційних прав громадянина ОСОБА_2 , а також нібито його як прокурора втручання у діяльність громадської організації «Острівець надії» та БО «Дайте життя тварині», що набуло значного негативного суспільного резонансу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення КДКП «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Київської міської прокуратури ОСОБА_1 » від 17 січня 2024 року № 14дп-24.

Визнано протиправним та скасовано наказ виконувача обов`язків Генерального прокурора ОСОБА_3 «Про застосування дисциплінарного стягнення» від 01 лютого 2024 року № 7-дц.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Київської міської прокуратури, з 05 лютого 2024 року.

Стягнуто з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 лютого 2024 року по 18 грудня 2024 року у розмірі 721 309, 92 грн (сімсот двадцять одна тисяча триста дев`ять гривень дев`яносто дві копійки).

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Київської міської прокуратури, з 05 лютого 2024 року.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 69 600, 08 грн. (шістдесят дев`ять тисяч шістсот гривень вісім копійок).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки КДКП не ґрунтується на фактичних обставинах та є безпідставними. Твердження про наявність конфлікту інтересів та особистої заінтересованості в результатах досудового розслідування як члена ГБК «Деміївський Яр», власника гаража та сина члена правління цього кооперативу спростовуються матеріалами справи, зокрема: відсутністю факту суміжності земельних ділянок ГБК «Деміївський Яр»; відсутністю будь-якої претензійної позовної роботи як з боку ГБК «Деміївський Яр», так і з боку БО «Благодійне товариство «Дайте жити тварині» та ОСОБА_2 ; листом Національного агентства з питань запобігання корупції від 01 грудня 2023 року № 37-01/29436-23, у якому зазначено про відсутність у діях прокурора ОСОБА_1 потенційного та/або реального конфлікту інтересів. Члени КДКП не проаналізували усіх обставин події, у тому числі не дослідили надані ОСОБА_1 та його представниками докази та не виклали у рішенні мотивів відмови у їх прийнятті, що свідчить про їх упередженість та необ`єктивність. Наслідком таких дій є порушення КДКП вимог пункту 2 частини шостої статті 48 Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII та пункту 62 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятого 27 квітня 2017 року Всеукраїнською конференцією прокурорів. Щодо надсилання листів у кримінальному провадженні на адреси контролюючих органів, органів місцевого самоврядування та державної влади, то не вбачається вчинення прокурором протиправних дій, оскільки у даному випадку розслідувались кримінальні правопорушення щодо заволодіння земельними ділянками шляхом незаконної реєстрації речових прав неіснуючих на них об`єктів нерухомості на підставі завідомо підроблених документів, тому підлягали встановленню обставини як заволодіння земельними ділянками, так і розміщення на них об`єктів нерухомості. Суд зауважив, що в межах кримінального провадження № 12021100010002228 необхідно було дослідити ці земельні ділянки на предмет розташування на них об`єктів нерухомості та законності їх розташування. Такі дії позивачем вчинялись з метою отримання інформації та документів, які мають доказове значення, а також інформування органу державної влади про можливі виявлені прокурором порушення законодавства, які стали відомі під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Щодо надсилання запитів поза інформаційною системою «Система електронного документообігу органів прокуратури України», то відповідно до пункту 1.16 та 3.5 Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури України, допускається обмін поза ІС «СЕД» документів, до яких можуть бути застосовані обґрунтовані підстави, передбачені, зокрема, КПК України. За твердженнями позивача, такими обґрунтованими підставами були ризики розголошення таємниці досудового розслідування, а тому такі дії позивача не тільки не завдали шкоди цілям кримінального провадження, а навпаки, дозволили зберегти таємницю досудового розслідування, а членами КДКП оцінка вказаним доводам не була надана.

В апеляційних скаргах, які подібні між собою за змістом, Офіс Генерального прокурора та Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просили скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Обґрунтовуючи свою позицію, апелянти зазначили, що рішення Комісії стосовно позивача містить мотиви його прийняття, висновки зроблені за результатом дослідження матеріалів дисциплінарного провадження. На їх думку, хибними є висновки суду, що дії позивача не тільки не завдали шкоди цілям кримінального провадження, а навпаки, дозволили зберегти таємницю досудового розслідування, оскільки матеріалами дисциплінарного провадження підтверджено, що прокурор ОСОБА_1 у порушення вимог Конституції України, КПК України та Закону України «Про прокуратуру», виконуючи не передбачені законодавством про прокуратуру функції та виходячи за межі повноважень, наданих частиною другою статті 36 КПК України, систематично вчинив дії, які на погляд стороннього незаангажованого спостерігача за своєю сутністю виглядають як використання повноважень прокурора, авторитету прокуратури та засобів кримінального процесу для задоволення інтересів юридичної особи, яка не є учасником кримінального провадження - ГБК «Деміївський Яр», одним із представників менеджменту якого є рідний батько зазначеного прокурора, членом якого є прокурор та в якому прокурор володіє гаражним приміщенням. Зазначили, що під час прийняття рішення у дисциплінарному провадженні щодо виду дисциплінарного стягнення, з огляду на вимоги частини третьої статті 48 Закону України «Про прокуратуру», КДКП взято до уваги характер проступку, його тривалість, вчинення систематичних порушень законодавства, його наслідки у вигляді шкоди авторитету прокурора, органів прокуратури в цілому та держави, а також шкоди конституційним правам особи, умисний характер, очевидність та грубість порушень, особу прокурора, ступінь його вини, службову характеристику, професійний досвід та період роботи в органах прокуратури, у тому числі на адміністративних посадах. Суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про відсутність суперечок і спорів цивільно-правового характеру між ГБК «Деміївський Яр» та громадянином ОСОБА_2 , оскільки обставини перешкоджання можливості функціонування притулку для собак за участі працівника прокуратури набули негативного суспільного резонансу, зокрема, висвітлювалися у мережі Facebook в публікаціях депутатів Київради ОСОБА_25 та ОСОБА_4 . Підтвердженим є факт того, що ОСОБА_1 , протиправно використовуючи повноваження прокурора, скерував 25 листів/запитів до державних (у т.ч. контролюючих) органів, органів місцевого самоврядування, а також до правоохоронних органів, у деяких з них, посилаючись на обставини кримінального провадження, висунув вимоги щодо здійснення перевірок діяльності притулку для тварин БО «Дайте жити тварині» та ОСОБА_2 , припинення констатованих ним як прокурором порушень вимог законодавства у сфері санітарного благополуччя, благоустрою та землекористування з боку осіб, які утримують притулок, а також осіб, які здійснюють ремонт автомобілів на вказаних ним земельних ділянках. При цьому, у жодному із таких листів прокурор ОСОБА_1 не посилався на необхідність забезпечення збереження земельних ділянок у певному стані як речових доказів у кримінальному провадженні. Крім того, під час здійснення процесуального керівництва прокурор ОСОБА_1 усупереч вимогам пунктів 8.2, 8.3, 8.4, 9.1 Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури України та наказу Генерального прокурора України «Про впровадження в промислову експлуатацію та забезпечення функціонування інформаційної системи «Система електронного документообігу органів прокуратури України» від 28 грудня 2018 року № 226 без реєстрації вихідної кореспонденції в установленому порядку, безпідставно упродовж січня 2022 року - квітня 2023 року надіслав низку листів до державних та контролюючих органів, а також органів місцевого самоврядування щодо перевірки підстав законності розміщення на земельних ділянках у місті Києві притулку для тварин «Дайте життя тварині», а також щодо правомірності зайняття фізичними особами земельних ділянок поруч із ГБК «Деміївський Яр», у якому ОСОБА_1 має приватний гараж, а його батько обіймає посаду заступника голови правління. Посилання позивача та суду першої інстанції на пункт 3.5 Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури України як на підставу обміну документів поза ІС «СЕД» є безпідставними, оскільки запити (листи) прийнятті всупереч способу, визначеному кримінально-процесуальним законом, зокрема, адресатів одержання цих документів не попереджено про кримінальну відповідальність за розголошення таємниці досудового розслідування, як то визначено статтею 222 КПК України. Крім того, ОСОБА_1 , використовуючи свої повноваження, як старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12021100010002228, без відома старшого слідчого групи слідчих у ньому ОСОБА_5 , який безпосередньо проводив досудове розслідування, надавав вказівки старшому оперуповноваженому УСР в м. Києві ДСР НП України ОСОБА_6 викликати на допит ОСОБА_2 та допитувати останнього як свідка у зазначеному кримінальному провадженні. ОСОБА_1 безпосередньо брав участь у допиті, під час якого, зокрема, вимагав звільнити спірну земельну ділянку. Сукупність таких дій та поведінка прокурора ОСОБА_1 не є взірцем законності, справедливості, дисципліни, порядності та не сприяє довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії, а навпаки порочить звання прокурора і може викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

У відзивах на апеляційні скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Пилипенко Є.В. підтримав позицію суду першої інстанції та просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційні скарги без задоволення. Зазначив, що апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та КДКП не містять зазначення того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі; у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права, а також невідповідність оскаржуваного рішення вимогам процесуального закону. Фактично вони дублюють положення та висновки з рішення КДКП. Твердження КДКП в апеляційній скарзі про те, що кримінальне провадження № 12021100010002228 розслідувалось за фактами шахрайського заволодіння земельними ділянками у Голосіївському районі міста Києва, у тому числі щодо фактів законності використання земельної ділянки, на якій розташований ГБК «Деміївський Яр», не згадується ані у заяві про вчинення кримінального правопорушення, ані у витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100010002228. Вказані доводи спрямовані на створення хибного уявлення про існування конфлікту інтересів у кримінальному провадженні незалежно від правомірності дій прокурора ОСОБА_1 , адже останній має у власності об`єкти нерухомості на території ГБК «Деміївський Яр». При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, зазначені земельні ділянки розділені між собою земельною ділянкою комунальної форми власності. Також НАЗК констатувало, що у діях прокурора ОСОБА_1 відсутній потенційний та/або реальний конфлікт інтересів. Усі дії позивача у повній мірі узгоджуються з методичними рекомендаціями «Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням злочинів, учинених службовими особами у сфері земельних відносин», підготовленими у 2019 році Національною академією прокуратури України та направленими Генеральною прокуратурою України до прокуратури міста Києва листом № 01/1/2/2-126вих-19 від 26 квітня 2019 року, а також правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 щодо принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Щодо надіслання запитів (листів) поза інформаційною системою «Система електронного документообігу органів прокуратури України», то за наявності ризику розголошення таємниці досудового розслідування такі запити (листи) направлялись без їх реєстрації, що регламентовано пунктами 1.16 та 3.5 Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури України, якими допускається обмін документами поза ІС «СЕД». Втім, КДКП в апеляційній скарзі не аргументує неможливість або безпідставність надіслання прокурором ОСОБА_1 запитів у кримінальному провадженні № 12021100010002228 без застосування ІС «СЕД». Твердження про уникнення ним зовнішнього контролю є безпідставним, адже прокурор є незалежним від незаконного впливу (у тому числі від рішень свого керівництва та прокурорів вищого рівня) щодо ухвалення ним рішень під час виконання службових обов`язків. Всі дії прокурора ОСОБА_1 були спрямовані на отримання доказів у кримінальному провадженні № 12021100010002228 та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, адже відповіді на запити надходили на офіційну адресу Київської міської прокуратури та долучались до матеріалів досудового розслідування, що свідчить про сумлінне виконання ним службових обов`язків, а не уникнення зовнішнього контролю. Доводи апелянтів про непопередження адресатів про кримінальну відповідальність за розголошення таємниці досудового розслідування відповідно до статті 222 КПК України є недоречним, адже таке попередження може застосовуватись стороною обвинувачення щодо конкретного учасника кримінального провадження шляхом фіксування цих відомостей у протоколі, складеному у порядку, визначеному статтею 104 КПК України, із засвідченням підпису цієї особи.

КДКП неодноразово подавались до апеляційного суду додаткові пояснення, які фактично дублюють та деталізують доводи її апеляційної скарги.

Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та їх правову оцінку, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 08 лютого 2002 року по 02 лютого 2024 року, до 02 лютого 2024 року обіймав посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Київської міської прокуратури.

Голосіївським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021100010002228 від 18 вересня 2021 року за частиною другою статті 197-1 КК України, розпочате на підставі заяви комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» за фактом шахрайського заволодіння земельними ділянками у Голосіївському районі міста Києва.

Відповідно до постанови заступника керівника Київської міської прокуратури від 05 січня 2022 року здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у зазначеному кримінальному провадженні доручено групі прокурорів Київської міської прокуратури, старшим якої призначено ОСОБА_1

17 травня 2023 року депутатом Київської міської ради ОСОБА_7 на власній сторінці соціальної мережі «Facebook» розміщено публікацію щодо виселення притулку для собак у Голосіївському районі столиці та нібито причетності до цього працівника Київської міської прокуратури, а також його батька, який є членом правління гаражно-будівельного кооперативу «Деміївський Яр».

Цього дня на територію ГБК «Деміївський Яр» прибули депутати Київської міської ради ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які завадили найманим працівникам проводити роботи по встановленню чергової частини паркану навколо гаражного кооперативу, мотивуючи свої дії нібито захистом притулку для собак, який знаходиться поруч з гаражним кооперативом, але безпосередньо з кооперативом не межує.

Внаслідок цього 18 травня 2023 року заступником керівника Київської міської прокуратури Вдовиченко М.С. винесено постанову у порядку статті 37 Кримінального процесуального кодексу України, якою змінено групу прокурорів у кримінальному провадженні № 12021100010002228, шляхом виключення ОСОБА_1 зі складу групи прокурорів.

Приводом та підставою для прийняття вказаного рішення слугувало висвітлення в соціальній мережі публікації депутатом Київської міської ради ОСОБА_7 про те, що позивач, користуючись службовим становищем прокурора у кримінальному провадженні № 12021100010002228, ініціював виселення притулку для собак в інтересах свого батька.

18 травня 2023 року ОСОБА_1 з метою спростування звинувачень або підозр, які потягли за собою зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12021100010002228, на підставі рапорту ініціював призначення службового розслідування за описаними фактами.

За наслідками проведення службового розслідування 21 липня 2023 року комісією у складі заступника керівника Київської міської прокуратури Нагальнюка Р.В., начальника відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання публічного обвинувачення в судді Клименка В.А., прокурора третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Прокопенка О.I., начальника відділу забезпечення діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Гавронського О.О., прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Цисова Д.А. та головного спеціаліста відділу роботи з кадрами та державної служби ОСОБА_9 , складено висновок, в якому зазначено, що факти, наведені у рапорті прокурора відділу ОСОБА_1 щодо незаконного прийняття рішення про зміну групи прокурорів, відповідно до постанови заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_10 від 18 травня 2023 року у кримінальному провадженні № 12021100010002228 від 18 вересня 2021 року не знайшли свого підтвердження.

26 липня 2023 року до КДКП надійшла дисциплінарна скарга від 21 липня 2023 року виконувача обов`язків керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_11 про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, яку автоматизованою системою розподілено члену Комісії ОСОБА_12 .

Зміст дисциплінарної скарги полягав у наступному:

«Земельна ділянка, що є предметом злочинного посягання у кримінальному провадженні № 12021100010002228, на якій здійснюється діяльність притулку для собак та ремонт автомобілів ОСОБА_2 , межує із земельною ділянкою, на якій розташований гаражно-будівельний кооператив «Деміївський Яр».

Між керівництвом цього кооперативу та особами, що здійснюють діяльність для притулку для собак та ремонту автомобілів, існує конфлікт з приводу землекористування.

Прокурор ОСОБА_1 виходячи за межі повноважень, визначених КПК України, без реєстрації в інформаційній системі «Система електронного документообігу органів прокуратури України» направив до контролюючих органів вимогами перевірити діяльність та припинити констатовані ним порушення вимог чинного законодавства з боку осіб, які здійснюються діяльність притулку для собак та ремонту автомобілів.

Означені обставини, пов`язані з ймовірною особистою заінтересованістю ОСОБА_1 у звільненні земельної ділянки, що є предметом злочинного посягання у кримінальному провадженні № 12021100010002228, та припинення її використання особами для здійснення діяльності притулку для собак та ремонту автомобілів. Адже, відповідно до публікації у соціальній мережі Facebook депутата Київської міської ради ОСОБА_7 , виселення притулку для собак пов`язане з будівництвом паркану заступником голови гаражного кооперативу «Деміївській Яр», чим обмежує доступ до СТО та земельної ділянки, на якій розміщено притулок для собак. За твердженням ОСОБА_7 , заступник голови правління ГК «Деміївській Яр» не побоюється вчиняти такі дії, оскільки його син працює в Київській міській прокуратурі.

Вказана подія набула значного розголосу та негативного суспільного резонансу.».

03 серпня 2023 року ОСОБА_12 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-621дс-131дп-23 та відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII розпочато перевірку викладених у ній обставин.

Цього ж дня член КДКП ОСОБА_12 звернувся з листом до в.о. Київської міської прокуратури ОСОБА_13 з необхідністю надання документів для забезпечення проведення перевірки у дисциплінарному провадженні та ініціював перед Київською міською прокуратурою питання щодо проведення службового розслідування за обставинами, викладеними у дисциплінарній скарзі стосовно ОСОБА_1

07 серпня 2023 року Генеральна інспекція Офісу Генерального прокурора в особі в.о. керівника ОСОБА_14 звернулась до КДКП з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку з аналогічних підстав.

За результатами розгляду цієї скарги ОСОБА_12 11 серпня 2023 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-661дс-133дп-23 стосовно прокурора ОСОБА_1 та розпочато перевірку викладених у ній обставин.

16 серпня 2023 року в.о. керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_10 винесла наказ № 56 про призначення службового розслідування відносно ОСОБА_1 ..

В подальшому, рішенням Комісії від 23 серпня 2023 року № 164дп-23 вказані дисциплінарні провадження об`єднано в одне провадження за № 07/3/2-621дс- 131дп-23.

Рішенням Комісії від 20 вересня 2023 року № 188дп-23 строк перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності в об`єднаному дисциплінарному провадженні № 07/3/2-621 де-131 дп-23 продовжено на один місяць.

16 жовтня 2023 року комісією у складі заступника керівника Київської міської прокуратури Рябенка М.В., заступників начальників, відповідно другого і третього відділів процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Грищенка Є.Ю. і ОСОБА_15 , прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Кузьо Н.В., прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Цисова Д.А., головного спеціаліста відділу роботи з кадрами та державної служби ОСОБА_9 за наслідками проведеного службового розслідування стосовно прокурора ОСОБА_1 складено висновок, відповідно до якого наведені у дисциплінарній скарзі Київської міської прокуратури від 21 липня 2023 року факти щодо вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 43 Закону України «Про прокуратуру», під час виконання службових обов`язків та здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12021100010002228 від 18 вересня 2021 знайшли своє підтвердження.

За результатами перевірки членом Комісії ОСОБА_12 21 грудня 2023 року №07/3/2-621дс-131дп-23 складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора ОСОБА_1

17 січня 2024 року КДКП, розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку у діях прокурора ОСОБА_1 прийняла рішення № 14дп-24 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Київської міської прокуратури ОСОБА_1 », яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Зазначене рішення вмотивовано наступним:

«Прокурор ОСОБА_1, у порушення вимог Конституції України, КПК України та Закону України «Про прокуратуру», виконуючи не передбачені законодавством про прокуратуру функції та виходячи за межі повноважень, наданих частиною другою статті 36 КПК України, систематично вчинив дії, які на погляд стороннього незаангажованого спостерігача за своєю сутністю виглядають як використання повноважень прокурора, авторитету прокуратури та засобів кримінального процесу для задоволення інтересів юридичної особи, яка не є учасником кримінального провадження - ГБК «Деміївський Яр», одним із представників менеджменту якого є рідний батько зазначеного прокурора, членом якого є прокурор та в якому прокурор володіє гаражним приміщенням.

Так, будучи обізнаним про існування суперечок між ГБК «Деміївський Яр» та іншими фізичними і юридичними особами, ОСОБА_1 вчинив дії, які фактично забезпечували досягнення ГБК переваг у цих суперечках у не передбачений законом спосіб.

Діючи за межами наданих прокурору Законом України «Про прокуратуру» повноважень, ОСОБА_1 фактично перебрав на себе функції інших органів влади, зобов`язавши правоохоронні органи, контролюючі органи, органи місцевого самоврядування вживати заходів зі звільнення земельних ділянок, приведення їх у первинний стан (у т.ч. шляхом знищення чужого майна), притягнення певних осіб до адміністративної відповідальності.

Таким чином ці його дії містять ознаки перевищення влади, оскільки явно, очевидно виходять за межі повноважень прокурора. Попри подальші твердження прокурора, такі його дії не могли забезпечити виконання завдань і досягнення цілей кримінального провадження № 12021100010002228, зокрема, сприяти збереженню речових доказів, та предметом розслідування у цьому провадженні не охоплювалися.

Окрім цього, прокурор ОСОБА_1 , використовуючи свій статус процесуального керівника у кримінальному провадженні № 12021100010002228, неодноразово ініціював допити ОСОБА_2 , під час одного з яких висував останньому вимоги звільнення земельної ділянки від незаконного збудованого ним на території ГБК «Деміївський Яр» приміщення, що не може бути обґрунтовано жодними нормами КПК України.

Порушення засад законності в службовій діяльності прокурор ОСОБА_1 вчиняв, будучи особою, пов`язаною родинними зв`язками з одним із представників керівництва (заступником голови правління) ГБК «Деміївський Яр». Результати його дій фактично сприяли забезпеченню інтересів ГБК.У сукупності ці обставини набули публічного розголосу, одержали негативну суспільну оцінку та створили враження вчинення працівником прокуратури з використанням службових повноважень дій упереджено та задля забезпечення інтересів приватних осіб.

Надсилання під приводом забезпечення інтересів кримінального провадження № 12021100010002228 від імені Київської міської прокуратури листів/запитів до державних контролюючих органів, органів місцевого самоврядування та правоохоронних органів з вимогами провести перевірку діяльності констатованих ним порушень прокурор ОСОБА_1 вчинив, ігноруючи вимоги пунктів 1.13, 5.1.2, 5.1.3, 5.5.4, 8.1., 8.2, 8.8, 9.1 Інструкції з діловодства та ухиляючись від реєстрації надісланих ним листів у ІС СЕД.

Надалі деякі з цих документів не долучено прокурором до матеріалів зазначеного кримінального провадження. Унаслідок цих порушень прокурор уникав зовнішнього контролю за своїми незаконними діями.

Діючи упродовж тривалого періоду в описаний у дисциплінарних скаргах спосіб, ОСОБА_1 неналежним чином, виходячи за межі визначених Конституцією та законами України функцій прокуратури, перевищуючи визначені КПК України повноваження процесуального керівника, діючи не задля забезпечення цілей і завдань кримінального провадження, виконував свої службові обов`язки.

Унаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків прокурором ОСОБА_1 допущено порушення конституційних прав громадянина ОСОБА_2 , а також здійснено безпідставне втручання у діяльність громадської організації «Острівець надії» та БО «Дайте життя тварині».

Зазначені факти набули значного негативного суспільного резонансу, що зашкодило авторитету органів прокуратури та створили у сторонніх спостерігачів негативне враження про використання працівником прокуратури влади у приватних інтересах, його необ`єктивність та упередженість.

Оцінивши діяльність прокурора ОСОБА_1 на предмет відповідності наведеним вимогам чинного законодавства, Комісія дійшла висновку про наявність їх порушень, тобто про неналежне виконання прокурором ОСОБА_1 своїх службових обов`язків під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12021100010002228, про вчинення ним дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також про систематичне (два і більше разів протягом року) порушення правил прокурорської етики.»

01 лютого 2024 року на підставі вказаного рішення КДКП, в.о. Генерального прокурора ОСОБА_16 прийнято наказ № 7-дц «Про застосування дисциплінарного стягнення», згідно з яким вирішено звільнити прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Київської міської прокуратури ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури за неналежне виконання службових обов`язків, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, систематичне порушення правил прокурорської етики з 02 лютого 2024 року (пункти 1, 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII).

Підставою прийняття вказаного наказу стало рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 17 січня 2024 року № 14дп-24.

Позивач, вважаючи протиправними рішення відповідачів, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує такі норми чинного законодавства і фактичні обставини справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України також визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).

Цим же Законом врегульовано порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора.

Згідно із статтями 44, 73, 77 Закону № 1697-VII за Комісією закріплені повноваження здійснювати дисциплінарне провадження стосовно прокурора.

Відповідно до частин першої та другої статті 45 цього Закону дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.

Зі змісту Закону № 1697-VII можна встановити, що дисциплінарне провадження включає такі етапи: 1) відкриття дисциплінарного провадження; 2) проведення перевірки дисциплінарної скарги; 3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; 4) прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; 5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; 6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

Згідно із частиною першою статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; 2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; 3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень; 4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку; 8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; 9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості..

Відповідно до частин четвертої та десятої статті 46 Закону № 1697-VII після відкриття дисциплінарного провадження член органу проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії за результатами перевірки. Член органу за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.

Частиною першою статті 47 Закону № 1697-VII передбачено, що розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні органу. На засідання запрошуються особа, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце засідання органу має бути надіслано не пізніше як за десять днів до дня проведення засідання.

Згідно із частиною третьою цієї статті висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор: 1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності; 2) не з`явився на засідання, не повідомивши про причини не явки; 3) не з`явився на засідання повторно. Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає орган.

Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні органу заслуховуються пояснення члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб (частина п`ята статті 47 Закону № 1697-VII).

Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об`єктивності члена Комісії подавати заяву про його відвід (частина шоста статті 47 Закону № 1697-VII).

Рішення в дисциплінарному провадженні органом приймає більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення органом за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора (частина перша статті 48 Закону № 1697- VII).

При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення (частина третя вказаної статті).

Види дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені на прокурора за вчинення ним дисциплінарного проступку, закріплені в частині першій статті 49 Закону № 1697-VII. До таких стягнень належать: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.

Застосування до прокурора дисциплінарного стягнення відповідно до статей 9 та 11 Закону № 1697-VII здійснюється Генеральним прокурором та керівниками обласних прокуратур на підставі рішення КДКП.

Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора також регламентується Положенням про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятий 27 квітня 2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів (далі - Положення КДКП).

За правилами пунктів 61-63 Положення КДКП комісія має право прийняти рішення, якщо на її засіданні присутні не менше дев`яти членів.

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального складу Комісії, передбаченого Законом.

Рішення Комісії викладаються в письмовій формі.

Комісія не приймає рішень на підставі припущень, неперевіреної, недостовірної інформації.

У рішенні Комісії зазначаються дата і місце його прийняття, члени комісії, які брали участь у засіданні, питання, що розглядалися, мотиви прийнятого рішення.

Рішення підписується головуючим та членами Комісії, які брали участь у засіданні.

За наявності окремої думки вона викладається у письмовій формі і додається до справи, про що головуючий повідомляє на засіданні, але зміст окремої думки проголошенню на засіданні не підлягає.

Відповідно до статті 3 Закону № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливість, неупередженості та об`єктивності.

Частиною другою статті 16 Закону № 1697-VII визначено, що здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами пунктів 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а також додержуватись правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

З метою визначення основних принципів, моральних норм та правил прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою, Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року затверджено Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів (далі - Кодекс).

Відповідно до статті 1 Кодексу його завданнями є, зокрема, підвищення авторитету органів прокуратури, сприяння зміцненню довіри громадян до них, створення умов для розвитку у прокурорів почуття справедливості, відповідальності й додержання загальнолюдських моральних цінностей.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Кодексу прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов`язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.

При виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність (частина перша статті 16 Кодексу).

За змістом статті 19 Кодексу прокурор має суворо дотримуватись обмежень, передбачених антикорупційним законодавством, не допускати будь- яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі: вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища; неправомірно втручатися чи здійснювати у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, вплив на службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи суддів.

У розділі III цього Кодексу визначені вимоги до позаслужбової поведінки прокурора.

За правилами частин другої та третьої статті 21 Кодексу прокурору слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Поза службою поводитися коректно і пристойно. При з`ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення прокурора з метою впливу на посадових осіб..

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав і обов`язків прокурорів, прийнятих Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов`язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності.

Кожен прокурор повинен дотримуватися високих стандартів професійної підготовки та етичної поведінки як під час виконання службових обов`язків, так і у повсякденному житті. Робота на посадах в органах прокуратури передбачає підвищену відповідальність перед державою та суспільством, а тому вимоги щодо обов`язків працівників прокуратури є більш суворими і вимагають від них додержуватись та поважати вимоги закону.

Це зумовлено статусом прокурора та необхідністю сприяти підвищенню авторитету прокуратури у суспільстві.

До дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать протиправні позаслужбові стосунки - використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов`язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб (пункт 2 розділу 1 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України № 111 від 13 квітня 2017 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2017 року за № 623/30491.

Згідно з пунктом 51 Висновку Консультативної ради європейських прокурорів № 13 (2018) повага до верховенства права зумовлює високі етичні стандарти у поведінці прокурорів та суддів, як під час, так і за межами виконання службових обов`язків, що дозволяє створити у суспільстві довіру до правосуддя. Прокурори діють від імені людей і в інтересах суспільства. Тому вони повинні завжди підтримувати особисту доброчесність і діяти відповідно до закону.

Пунктами 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об`єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня - 07 вересня 1990 року) передбачено, що особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи відправлення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

З матеріалів справи вбачається, що кримінальне провадження, процесуальне керівництво яким як старший групи прокурорів здійснював ОСОБА_1, було розпочате за заявою КП «Київжитлоспецексплуатація» за фактом шахрайського замаху на заволодіння комунальними земельними ділянками у Голосіївському районі м. Києва.

17 травня 2023 року депутатом Київської міської ради ОСОБА_17 було оприлюднено у Facebook допис, в якому висловлено думку щодо причетності прокурора міської прокуратури до виселення притулку для тварин з метою забезпечення інтересів його батька, який обіймає певну посаду в ГБК «Деміївський Яр».

На підставі цієї публікації 18 травня 2023 року прокурора ОСОБА_1 виключено зі складу групи прокурорів, а згодом розпочато службове розслідування. У висновку комісії за його результатами не встановлено ознак корупційного правопорушення, однак без розкриття конкретних фактів зазначено про порушення прокурорської етики.

Комісією КДКП встановлено, що дії прокурора виглядали як спрямовані на забезпечення інтересів ГБК «Деміївський Яр», в якому прокурор має гараж, а його батько - член правління.

Даючи правову оцінку цим правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.

За матеріалів справи гаражно-будівельний кооператив «Деміївський Яр» діє з 1996 року, який має на праві постійного користування земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:142:0249, площею 2,0869 га, за адресою: м. Київ, вул. Деміївська, 37, що підтверджується державним актом серії І-КВ № 003956.

У 2007 році ОСОБА_1 та його батьку ОСОБА_18 підрядна організація на підставі договору, за проектом, побудувала 2 гаражі. Вказані гаражі офіційно зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і ОСОБА_1 як прокурор щорічно в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначає про це.

Батько позивача - ОСОБА_18 з 2018 року є членом кооперативу та членом правління кооперативу, а з серпня 2022 року по теперішній час обіймає посаду заступника голови ГБК «Деміївський Яр».

Позивач як старший групи прокурорів здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12021100010002228 за фактом вчинення замаху на заволодіння трьома земельними ділянками з кадастровими номерами 8000000000:79:142:0021, 8000000000:79:142:0022 та 8000000000:79:142:0017 комунальної форми власності, загальною площею 30 соток, вартістю 8,5 млн. грн., способом заволодіння яких була незаконна реєстрація права власності на три неіснуючі житлові будинки, які нібито на них знаходяться.

На земельних ділянках, які є предметом злочинного посягання у кримінальному провадженні № 12021100010002228 від 18 вересня 2021 року, розташований притулок для тварин та самовільно побудована ОСОБА_2 цегляна споруда, яка використовувалась як нелегальна станція технічного обслуговування автомобілів.

Земельні ділянки, які є предметом злочинного посягання у кримінальному провадженні № 12021100010002228 від 18 вересня 2021 року, що визнані слідчим речовим доказом і на які накладено судом арешт, не межують із земельною ділянкою, якою користується ГБК «Деміївський Яр», та мають окремий в`їзд-виїзд на загальну вулицю.

Підтвердженням цієї інформації є план-схема до протоколу огляду земельних ділянок від 19 січня 2023 року, складена слідчим у кримінальному провадженні № 12021100010002228, з якої вбачається, що між трьома земельними ділянками з кадастровими номерами 8000000000:79:142:0017, 8000000000:79:142:0022, 8000000000:79:142:0023 та земельною ділянкою ГБК «Деміївський Яр» з кадастровим номером 8000000000:79:142:0249 немає спільної межі. Ці ділянки розділені між собою земельною ділянкою комунальної форми власності.

З витягу з бази даних Державного земельного кадастру наглядно видно земельну ділянку комунальної форми власності між ГБК «Деміївський Яр» та притулком для тварин під номером 86 з кодом ділянки 79:142:086.

Окрім того, представники притулку ОСОБА_19 та ОСОБА_20 у своїх поясненнях, наданих як під час службового розслідування, так і під час допитів у якості свідків у кримінальному провадженні, не зазначають про існування конфлікту з приводу меж землекористування.

Навпаки, голова ГБК «Деміївський Яр» ОСОБА_21 та його заступник ОСОБА_18 у своїх поясненнях повідомили, що з часу створення кооперативу ніколи не було конфліктів щодо меж землекористування ані з представниками притулку для тварин, ані з іншими фізичними чи юридичними особами, оскільки кооператив має оформлену земельну ділянку. Земля кооперативу виділена у постійне користування у 1998 році на підставі відповідного розпорядження КМДА. У 1999 році кооператив отримав Державний акт на право постійного користування цією землею. Гаражний кооператив ніколи не претендував на земельну ділянку притулку, оскільки у кооперативу більше 2 га землі, з яких забудовано приблизно 75 % з 1996 року і тому кооператив планує продовження будівництва гаражів тільки на власній території у майбутньому. Між кооперативом та притулком для тварин є земельна ділянка, яка належить територіальній громаді міста Києва. У притулку є свій підхід і під`їзд до власної території і кооператив жодним чином не може перешкодити їм у доступі на власну територію.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що між ГБК «Деміївський Яр» з однієї сторони, та притулком для утримання тварин, який адмініструється БО «Благодійне товариство «Дайте жити тварині», і ОСОБА_2 , з іншої сторони, не існувало конфлікту із землекористування, оскільки їхні земельні ділянки не є суміжними та не перетинаються на місцевості.

Як правильно звернув увагу суд першої інстанції, відсутність будь-якої претензійної, позовної роботи чи скарг до відповідних установ як з боку ГБК «Деміївський Яр», так і з боку БО «Благодійне товариство «Дайте жити тварині» та ОСОБА_2 свідчить про відсутність конфлікту між цими особами.

З огляду на викладене, у позивача як прокурора у кримінальному провадженні № 12021100010002228 не було конфлікту інтересів і особистої заінтересованості у звільненні земельної ділянки, яка є предметом заволодіння іншими особами у цьому кримінальному провадженні.

Твердження КДКП, наведені в оскаржуваному рішенні № 14дп-24 від 17 січня 2024 року, про наявність особистої заінтересованості в результатах досудового розслідування як члена ГБК «Деміївський Яр», власника гаража та сина члена правління цього кооперативу є безпідставними, так як не відповідають матеріалам справи.

Окрім цього, про відсутність конфлікту інтересів у позивача як прокурора у кримінальному провадженні № 12021100010002228 свідчать наступні обставини.

Так, вперше про можливий конфлікт інтересів у діях ОСОБА_1 було зазначено у висновку службового розслідування від 21 липня 2023 року, зокрема, у пункті 4 його резолютивної частини вказано наступне: «Підлягає вирішенню питання щодо направлення окремих матеріалів службового розслідування до НАЗК з метою отримання роз`яснень з приводу наявності чи відсутності в діях прокурора ОСОБА_1 конфлікту інтересів...».

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 814/886/17 дійшов висновку про те, що повноваження щодо проведення перевірок на наявність конфлікту інтересів відноситься до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК).

04 серпня 2023 року Київська міська прокуратура листом № 23-232вих-23 направила до НАЗК копії матеріалів службового розслідування не для отримання роз`яснень, а для розгляду та вжиття, за необхідності, відповідних заходів реагування.

Національне агентство з питань запобігання корупції розглядало ці матеріали як повідомлення стосовно можливого вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що у подальшому зазначило у своєму листі.

За результатами вивчення вказаних матеріалів НАЗК 21 серпня 2023 року листом № 37-01/19160-23 направило їх для розгляду в межах компетенції до Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора без складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення стосовно позивача, про що повідомило Київську міську прокуратуру, констатувавши відсутність у діях позивача складу вказаного адміністративного правопорушення.

Окрім того, 09 серпня 2023 року Генеральна інспекція Офісу Генерального прокурора направила до НАЗК листом № 17/1/1-65679ВИХ-23 інформацію та окремі матеріали службового розслідування для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частинами першою та другою статті 172-7 КУпАП.

За результатами розгляду НАЗК 24 серпня 2023 року листом № 37-01/19401-23 роз`яснило Генеральній інспекції Офісу Генерального прокурора чинне антикорупційне законодавство, зокрема, за яких умов можлива констатація порушення вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 172-7 КУпАП.

Також НАЗК зазначило, що у листі Офісу Генерального прокурора від 09 серпня 2023 року та доданих документах не наведено документально підтверджених обставин про наявність приватного інтересу у прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_1 у сфері, в якій він виконує свої службові повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття ним рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Для розгляду питання можливого допущення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених статтею 172-7 КУпАП, НАЗК пояснило про необхідність надання йому для опрацювання додаткових відомостей та документів.

НАЗК виснувало, що в наданих матеріалах відсутні докази, які підтверджують:

- чи стосуються обставини, які досліджуються у кримінальному провадженні, інтересів ГБК «Деміївський Яр»;

- чи встановлено під час досудового розслідування кримінального провадження факт заволодіння земельною ділянкою (або її частиною), яка перебуває у власності (користуванні) ГБК «Деміївський Яр»;

- чи приймались будь-які процесуальні рішення прокурором ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, які стосуються інтересів ГБК «Деміївський Яр» та інші.

Також НАЗК поінформувало заявника, що після отримання зазначених відомостей повернеться до розгляду питання щодо встановлення можливого порушення прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених статтею 172-7 КУпАП.

У подальшому, 13 листопада 2023 року Генеральна інспекція Офісу Генерального прокурора листом № 17/1/1-94350ВИХ-23 надала до НАЗК додаткові відомості та матеріали та зазначила, що наведені додаткові відомості свідчать про вчинення прокурором ОСОБА_1 дій в умовах реального конфлікту інтересів.

Листом від 01 грудня 2023 року НАЗК повідомило про відсутність у діях прокурора ОСОБА_1 потенційного та/або реального конфлікту інтересів за обставинами, викладеними у повідомлені, і підстав для реагування в межах прав та повноважень, визначених Законом.

За правовими позиціями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах у справах № 1440/2177/18 від 02 жовтня 2019 року та № 560/1779/19 від 10 червня 2020 року, потенційний чи реальний конфлікт інтересів може бути підставою для дисциплінарної відповідальності у випадку надходження подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або припису НАЗК.

Відповідно до вимог частини другої статті 65-1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов`язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов`язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Отже, територіальна наближеність земельних ділянок, що є предметом кримінального провадження, до земельної ділянки ГБК «Деміївський Яр», в якому займає певну посаду батько позивача, само собою не доводить особисту заінтересованість ОСОБА_1 у систематичному вчиненні дій на користь цього гаражного кооперативу.

З урахуванням наведених обставин, матеріалів дисциплінарного провадження, висновків службового розслідування, а також офіційної позиції НАЗК, яка підтверджує відсутність у діях прокурора ОСОБА_1 особистої заінтересованості та конфлікту інтересів, колегія суддів погоджується з правовою оцінкою суду першої інстанції щодо відсутності підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за цією підставою.

КДКП не надано жодного належного доказу, який би підтверджував особисту заінтересованість прокурора або наявність будь-яких процесуальних дій, вчинених ним на користь юридичної особи, в якій він або його близькі родичі мають інтерес.

Особиста заінтересованість ОСОБА_1 у результатах кримінального провадження, пов`язана із звільненням земельних ділянок, займаних ОСОБА_2 та ГО «Острівець Надії» і БО «Дайте життя тварині», в інтересах ГБК «Деміївський Яр», має розцінюватись як реальний конфлікт інтересів, який не підтверджується ні матеріалами дисциплінарного провадження, ні висновками НАЗК, до якого відповідачі неодноразово звертались з цього питання.

Доводи прокуратури та Комісії про виконання ОСОБА_1 не передбачених законодавством про прокуратуру функцій та вихід ним за межі повноважень, наданих КПК України як прокурору в кримінальному провадженні, які на погляд стороннього спостерігача за своєю сутністю виглядають як використання авторитету прокуратури та засобів кримінального процесу для задоволення інтересів юридичної особи, яка не є учасником кримінального провадження - ГБК «Деміївський Яр», є необґрунтованими з огляду на попередній висновок щодо відсутності конфлікту інтересів та таємниці досудового розслідування, матеріали якого не могли бути відомі стороннім особам.

Неправомірні дії процесуального керівника в кримінальному провадженні мали б оскаржуватись в установленому порядку, однак такі скарги не подавались жодною особою, конституційні права яких, на думку прокуратури та Комісії, порушував ОСОБА_1 , перешкоджаючи їх користуватись земельними ділянками без установлених законом підстав.

Тому певні посадові особи зазначеної благодійної організації та ОСОБА_2 , щодо якого була порушена окрема кримінальна справа за фактом незаконного заволодіння земельною ділянкою, очевидно не можуть вважатися сторонніми незаангажованими спостерігачами, які надали відповідачам пояснення про негативну поведінку прокурора ОСОБА_1 з приводу спонукань до звільнення займаних ними земельних ділянок.

Їх заяви комісії про перешкоджання гаражним кооперативам у належному користуванні земельними ділянками, зокрема перегородження в`їзду, знеструмлення і перекриття подачі води, що в дійсності полягало в припиненні самовільного підключення та використання електроенергії і водних ресурсів цього кооперативу ще до січня 2022 року, не підтверджують направленість дій ОСОБА_1 в інтересах ГБК «Деміївський Яр» ні під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021100010002228, ні за його межами, так як процесуальне керівництво позивача стосувалося з`ясування обставин замаху на злочинне заволодіння іншими особами, зокрема, цими земельними ділянками.

Матеріали справи не містять і до суду апеляційної інстанції не подано жодного доказу, які б об`єктивно свідчили у цій частині про порушення з боку прокурора вимог законодавства чи прокурорської етики.

Доводи КДКП щодо наявності у Комісії широких дискреційних повноважень не підміняють її обов`язку про дотримання принципів законності, об`єктивності, повноти та неупередженості під час здійснення дисциплінарного провадження. Повноваження КДКП щодо оцінки фактів і поведінки прокурора не є абсолютними та не виключають судового контролю за дотриманням норм права і належною оцінкою доказів.

Тому, безпідставними є аргументи апеляційної скарги Комісії щодо перевищення судом першої інстанції меж своїх повноважень, оскільки суд не підміняв собою оцінку КДКП, а перевіряв відповідність її висновків матеріалам справи, їх повноту та правову обґрунтованість.

Як вбачається з матеріалів провадження, рішення КДКП ґрунтується на припущеннях щодо особистої заінтересованості, тобто по суті конфлікту інтересів, які не були підтверджені ні матеріалами службового розслідування, ні висновком НАЗК, ні будь-якими іншими об`єктивними доказами. Натомість, як було встановлено судом, відповіді НАЗК чітко констатують відсутність ознак конфлікту інтересів у діях прокурора.

Таким чином, рішення КДКП № 14дп-24 від 17 січня 2024 року ухвалене на підставі припущень і недостовірної інформації, не ґрунтується на фактичних даних та свідчить про протиправність висновків у цій частині.

Щодо надсилання листів у кримінальному провадженні на адреси контролюючих органів, органів місцевого самоврядування та державної влади, слід зазначити наступне.

Як вже зазначалось раніше, позивач як старший групи прокурорів, здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12021100010002228 щодо замаху на заволодіння трьома земельними ділянками комунальної власності загальною площею 0,30 га шляхом незаконної реєстрації неіснуючих об`єктів нерухомості.

Матеріалами досудового розслідування встановлено, що до вчинення вказаного злочину залучалися: приватний нотаріус, який вчиняв реєстрацію неіснуючих об`єктів нерухомості; інженер-землевпорядник, який виготовив технічну документацію на підставі підроблених документів; особа, яка виготовляла підроблені документи на неіснуючі будинки.

В січні 2022 року встановлено, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу М. К.С. зареєструвала право власності на три неіснуючі житлові будинки з порушенням пункту 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, без документів, що підтверджують присвоєння адреси об`єктам нерухомого майна. У подальшому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу К. Ю.В. вказані 3 будинки на підставі договорів купівлі-продажу переоформлено на інших осіб, які на сьогодні вже мають статус обвинувачених.

За твердженнями позивача, які останній висловлював у суді першої інстанції та підтримав під час апеляційного розгляду справи, враховуючи обставини заволодіння земельною ділянкою, які мали місце у кримінальному провадженні № 12021100010002228, необхідно було обов`язково детально дослідити ці земельні ділянки на предмет розташування на них об`єктів нерухомості та законності їх розташування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Зважаючи на те, що у даному випадку розслідувались кримінальні правопорушення щодо заволодіння земельними ділянками, способом якого була незаконна реєстрація речових прав неіснуючих на них об`єктів нерухомості на підставі завідомо підроблених документів, то при розслідуванні цих правопорушень підлягали встановленню обставини як заволодіння земельними ділянками, так і розміщення на них об`єктів нерухомості (зважаючи на специфіку кримінального провадження).

У процесі доказування вчинення особами кримінального правопорушення у сфері земельних відносин необхідно проводити наступні слідчі (розшукові) та процесуальні дії, а саме: 1) невідкладно провести огляд земельної ділянки; вилучити документи з Державного земельного кадастру щодо права власності на земельні ділянки; 2) вилучити в органах, уповноважених на погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок; 3) вилучити нотаріальні справи по укладенню правочинів щодо відчуження об`єктів нерухомості; 4) провести НСРД стосовно осіб причетних до вчинення злочину; 5) допитати осіб, які звертались із заявами про виділення земельних ділянок; 6) провести експертизи (земельно-технічна, оціночно-земельна, експертиза з питань землеустрою) тощо. Вказаний перелік є типовим та може змінюватись в залежності від обставин вчиненого кримінального правопорушення.

З метою отримання інформації та документів, які мають доказове значення, а також інформування органу державної влади про можливі виявлені прокурором порушення законодавства України, які стали відомі під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням, 12 січня 2022 року позивачем підготовлено лист до Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Лист містив інформацію про проведені приватними нотаріусами реєстраційні та нотаріальні дії для врахування у своїй відомчій подальшій оцінці їх роботи, а також щодо надання інформації, зокрема: чи є М. К.С. та К. Ю.В. діючими нотаріусами, які адреси здійснення їх діяльності, інформацію щодо фактів анулювання їх свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю, висновки, акти та іншу інформацію щодо проведених перевірок нотаріальної діяльності цих нотаріусів тощо.

Запитувана інформація необхідна була, у тому числі, для подальшого тимчасового доступу до документів, на підставі яких вказаними нотаріусами проводилися реєстраційні дії щодо трьох неіснуючих житлових будинків та їх подальшого відчуження на підставі договорів купівлі-продажу.

Відповідь Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції дозволила отримати необхідну інформацію та документи. Крім того, процесуального керівника було проінформовано, що питання проведення перевірки державних реєстраторів, у тому числі приватних нотаріусів, відносяться до виключної компетенції Міністерства юстиції України.

17 січня 2022 року підготовлено лист до Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України щодо інформування органу державної влади про виявлені прокурором можливі порушення законодавства України, які стали йому відомі під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням, а також надання відомчої оцінки реєстраційним діям нотаріуса М. К.С. та нотаріальним діям нотаріуса К. Ю.В.

За результатами відомчої оцінки згідно з наказом Міністерства юстиції України № 2714/5 від 29 червня 2022 року приватному нотаріусу М. К.С. тимчасово заблоковано як державному реєстратору доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 2 місяці. Встановлено, що приватному нотаріусу М. К.С. для проведення державної реєстрації 3 житлових будинків ініціатором не подано документ, що підтверджує присвоєння адреси об`єктам нерухомого майна. Отже, приватний нотаріус М. К.С. зобов`язана була зупинити розгляд заяв. Таким чином, при проведенні реєстраційних дій за результатами розгляду заяв про реєстрацію трьох житлових будинків порушено пункти 12, 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і статей 10, 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Запитувана інформація і документи були долучені до матеріалів кримінального провадження, що мають доказове значення для підтвердження протиправності дій ОСОБА_22 .

Також з метою інформування органу державної влади про виявлені позивачем можливі порушення законодавства України, які йому стали відомі під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням, врахування у подальшій відомчій оцінці та долучення до матеріалів кримінального провадження інформації зі звітів про оцінку щодо об`єктів нерухомого майна та земельних ділянок, яка внесена до Єдиної бази даних звітів про оцінку, складених суб`єктом оціночної діяльності, позивачем 19 січня 2022 року підготовлено лист до Фонду державного майна України. Як наслідок, запитувана інформація та документи були долучені до матеріалів кримінального провадження, що мають доказове значення для підтвердження підроблення звітів про оцінку трьох житлових будинків, яких не існувало.

У подальшому органом досудового розслідування було заплановано провести огляд трьох земельних ділянок щодо підтвердження/спростування наявності на них трьох житлових будинків, яких за інформацією заявника, не існує.

Зі змісту заяви про вчинення злочину та матеріалів кримінального провадження було відомо, що на вказаних 3-х земельних ділянках повинні бути розміщені 4 будівлі: 3 житлові розмірами 35,8 кв.м., 30,7 кв.м. та 38,3 кв.м., які належать фізичним особам, а також об`єкт комунального майна - нежитлове приміщення загальною площею 45 кв.м., яке на підставі договору оренди № 408-2 від 28 березня 2020 року, укладеного між Департаментом комунальної власності м. Києва, КП «Київжитлоспецексплуатація» (балансоутримувачем комунального майна) та благодійною організацією «Дайте жити тварині» використовується останньою.

З метою забезпечення доступу до комунального майна та ідентифікації його на місцевості, дотримання вимог статті 237 КПК України 20 січня 2022 року підготовлені два листи:

- до благодійної організації «Благодійне товариство «Дайте жити тварині» для участі їх представника 25 січня 2022 року в огляді земельних ділянок і у разі наявності на об`єкті тварин - забезпечення доступу працівникам правоохоронних органів до території земельної ділянки та об`єкту оренди;

- до КП «Київжитлоспецексплуатація» як до заявника у кримінальному провадженні, балансоутримувача комунального майна та сторони по договору оренди, для участі їх представника 25 січня 2022 року в огляді земельних ділянок.

Також з метою визначення на місцевості точних координат розташування об`єктів нерухомого майна та у разі можливого демонтажу будинків, обстеження наявності їх залишків (фундаментів), на підставі статті 71 КПК України 20 січня 2022 року позивачем підготовлені листи для залучення до огляду спеціалістів:

- до спеціаліста - інженера-землевпорядника Головненка B.C., якого запропонував о/у УСР у м. Києві ДСР НП України Олівінський В.В. з метою визначення 25 січня 2022 року під час проведення огляду на місцевості меж зазначених земельних ділянок та місця розташування (із зазначенням розмірів) на них будівель і споруд;

- до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» для участі спеціаліста для визначення відповідності характеристик будівель, наявних на земельних ділянках, тим будівлям, які зазначені у договорах купівлі-продажу, технічних паспортах, договорі оренди комунального майна; обстеження фундаментів будинків.

Як наслідок, 25 січня 2022 року старшим слідчим в ОВС слідчого управління ГУ НП у місті Києві Василевським О.Ф. за участі понятих, спеціаліста (сертифікованого інженера-землевпорядника) Головненка B.C., інженера-інспектора І категорії КП «Київжитлоспецексплуатація» Кравченко Ю.Б., провідного юрисконсульта КП ««Київжитлоспецексплуатація» Ковальчук В.М., директора благодійної організації «Дайте життя тварині» Гури Д.М. було проведено огляд земельних ділянок.

Під час огляду встановлено, що житлові будинки на земельній ділянці відсутні, як і об`єкт оренди комунального майна. Проте, на земельній ділянці виявлено ще одну нежитлову будівлю, схожу на гаражні бокси, огороджену парканом.

За результатами проведеного огляду земельних ділянок складено відповідний протокол з додатками (схемою, фототаблицями), який долучений до матеріалів кримінального провадження і має доказове значення у кримінальному провадженні.

Вказане спростовує твердження КДКП про незаконне направлення листа до КП «Київжитлоспецексплуатація» з вимогою забезпечити на встановлений ним час прибуття представників комунального підприємства для доступу та огляду майна як початок вчинення дисциплінарного проступку.

Крім того, 01 лютого 2022 року та 02 грудня 2022 підготовлено листи до Держгеокадастру України щодо законності виготовлення інженером-землевпорядником Х. В.М. технічної документації на земельні ділянки для обслуговування трьох неіснуючих житлових будинків. Отримана інформація та документи були долучені до матеріалів кримінального провадження, що мають доказове значення для підтвердження протиправності діяння Х. В.М., якому за результатами відомчої оцінки анульовано кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника.

З метою обстеження в межах розташування трьох неіснуючих житлових будинків зелених насаджень, фундаментів будівель, які б спростовували показання землевпорядника Х. В.М., який стверджував, що на час виготовлення ним технічної документації житлові будинки на земельних ділянках були наявні, органом досудового розслідування на 11 серпня 2022 року було заплановано провести додатковий огляд трьох земельних ділянок за участі спеціалістів.

З цією метою на підставі статті 71 КПК України позивачем були підготовлені три листи для залучення до проведення додаткового огляду наступних спеціалістів:

- до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» від 04.08.2022 для участі спеціаліста для визначення відповідності характеристик будівель, наявних на земельних ділянках тим будівлям, які зазначені у договорах купівлі-продажу, технічних паспортах, договорі оренди комунального майна; обстеження фундаментів будинків;

- до Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» від 04 серпня 2022 року для участі спеціаліста для визначення виду і віку зелених насаджень на земельних ділянках;

- до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації» від 04 серпня 2022 року та 08 серпня 2022 року для участі спеціаліста в огляді земельних ділянок комунальної форми власності, а також для їх самостійного обстеження земельних ділянок, як органом самоврядного контролю, у т. ч. для підтвердження самовільного зайняття та самовільного будівництва на них.

Старшим слідчим слідчого управління ГУ НП у м. Києві Василевським О.Ф. 11 серпня 2022 року за участі державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Департаменту земельних ресурсів Ліневич П.Л. проведено огляд земельних ділянок комунальної форми власності у Голосіївському районі столиці (8000000000:79:142:0021, 8000000000:79:142:0022 та 8000000000:79:142:0017). Також в огляді прийняли участь представники благодійної організації «Благодійного товариства «Дайте жити тварині» ОСОБА_23 та ОСОБА_24 з метою забезпечення доступу працівникам правоохоронних органів до території земельної ділянки та об`єкту оренди.

За результатами огляду встановлено, що вказані земельні ділянки, які визнані речовими доказами, належать територіальній громаді та на які судом накладено арешт у кримінальному провадженні, будучи не наданими у власність або користування, вже тривалий час самовільно зайняті та використовуються фізичними і юридичними особами з порушенням Земельного кодексу України, без правовстановлюючих документів. Зокрема, на самовільно зайнятій земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:142:0017, огородженій парканом, самовільно збудовано будівлю. Також у ході огляду було встановлено відсутність на земельній ділянці об`єкту оренди комунального майна - нежитлового приміщення загальною площею 45 кв.м.

Зважаючи на такі обставини, позивач листом від 19 серпня 2022 року повідомив Департамент земельних ресурсів міста Києва та Департамент міського благоустрою міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про виявлені порушення для врахування цієї інформації під час самоврядного контролю.

Також, зважаючи на відсутність об`єкта оренди комунальної форми власності, позивач листом від 22 серпня 2022 року інформував про вказане КП «Київжитлоспецексплуатація» з метою отримання інформації про перебування на балансі цього приміщення чи його списання з балансу.

Листом від 07 вересня 2022 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві для отримання трьох технічних документацій на земельні ділянки для обслуговування неіснуючих житлових будинків з метою призначення судової експертизи з питань землеустрою, яка є доказом у вказаному кримінальному провадженні. Отримані документи долучені до матеріалів кримінального провадження і використані під час проведення судових експертиз.

Окрім того, листом від 12 вересня 2022 року він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві для отримання нормативно-грошових оцінок земельних ділянок з метою призначення судової земельно-оціночної експертизи та визначення вартості предмету злочинного посягання.

З метою перевірки законності виготовлення документів землеустрою по інших земельних ділянках, виготовлених інженером землевпорядником Х. В.М., інформація щодо окремих з яких була отримана під час досудового розслідування, позивач звернувся листом від 14 листопада 2022 року до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві.

Також листом від 13 грудня 2022 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві для отримання оригіналу технічної документації на четверту земельну ділянку, примірник якої виявлено під час обшуку у організатора злочинної групи, з метою призначення судової експертизи з питань землеустрою. Отримані документи долучені до матеріалів кримінального провадження і використані під час проведення судової експертизи.

13 грудня 2022 року звернувся до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з метою отримання інформації про присвоєння поштової адреси об`єкту житлового призначення по четвертій земельній ділянці, технічну документацію по якій було вилучено під час обшуку за місцем проживання у організатора групи. Отримані документи долучені до матеріалів кримінального провадження, мають важливе доказове значення і використані, у т.ч., під час проведення судової експертизи з питань землеустрою.

Після додаткового огляду земельної ділянки 19 січня 2023 року старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП у м. Києві Василевським О.Ф. за участі понятих та спеціаліста Державної екологічної інспекції Столичного округу було встановлено, що три земельні ділянки комунальної форми власності, які належать територіальній громаді міста Києва і нікому не надані у власність чи користування та у кримінальному провадженні № 12021100010002228 від 18 вересня 2021 року визнані речовим доказом та арештовані на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва, безпідставно огороджені невідомими особами і використовуються без правовстановлюючих документів, у тому числі під розміщення притулку для тварин.

З метою інформування органу місцевого самоврядування про самовільне повторне огородження невідомими особами земельної ділянки, яка у кримінальному провадженні № 12021100010002228 від 18 вересня 2021 року визнана речовим доказом та на яку судом накладено арешт, позивач листом від 02 січня 2023 року звернувся до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Вказаним листом прокурор інформував орган місцевого самоврядування як власника земельної ділянки про виявлені ним порушення законодавства України, які йому стали відомі під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням, вживав заходи до збереження речових доказів.

Позивач листом від 01 березня 2023 року звернувся до Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України щодо інформування органу державної влади про виявлені прокурором порушення законодавства України, які йому стали відомі під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням, а також надання відомчої оцінки реєстраційним діям нотаріуса М. К.С. по реєстрації неіснуючого будинку на четвертій земельній ділянці, про яку правоохоронним органам стало відомо під час проведення обшуку у організатора групи.

За результатами відомчої оцінки, згідно з наказом Міністерства юстиції України № 1067/5 від 22 березня 2023 року приватному нотаріусу М. К.С. анульовано як державному реєстратору доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відомчою оцінкою встановлено, що приватному нотаріусу М. К.С. для проведення державної реєстрації житлового будинку ініціатором не подано документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Отже, приватний нотаріус М. К.С. зобов`язана була зупинити розгляд заяви.

Таким чином, при проведенні реєстраційних дій за результатами розгляду заяви про реєстрацію житлового будинку порушено пункти 12, 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і статей 10, 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зазначена інформація і документи були долучені до матеріалів кримінального провадження, що мають доказове значення для підтвердження протиправності діяння М. К.С. щодо державної реєстрації неіснуючих об`єктів нерухомості на земельних ділянках, що виступало способом заволодіння останніми.

Також про вказані правопорушення позивачем проінформовано Голосіївське управління поліції ГУ НП у місті Києві листом від 11 квітня 2023 року, КП «Київська міська лікарня ветеринарної медицини» від 13 квітня 2023 року та орган місцевого самоврядування - Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації» листом від 25 квітня 2023 року щодо вжиття заходів реагування до самовільного огородження невідомими особами земельних ділянок, які у кримінальному провадженні №12021100010002228 від 18 вересня 2021 року визнані речовим доказом та на які судом накладено арешт.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що дії прокурора ОСОБА_1 із направленням листів до контролюючих органів, органів місцевого самоврядування і органів державної влади були вчинені у межах його повноважень як процесуального керівника виключно з метою встановлення обставин у кримінальному провадженні № 12021100010002228, перешкоджання вчиненню інших протиправних дій із земельними ділянками, які є предметом розслідування, і припинення подальшої незаконної поведінки учасниками злочинної групи та особами, причетними (дотичними) до таких дій.

Враховуючи предмет розслідування, яким є замах на заволодіння комунальними земельними ділянками шляхом незаконної реєстрації неіснуючих об`єктів нерухомості, позивач був зобов`язаний встановити як фактичну наявність або відсутність таких об`єктів, так і дотримання законодавства щодо оформлення документів, які стали підставою для їх реєстрації. Надіслані листи мали інформаційний та процесуальний характер, спрямовані на отримання доказів, що мають значення для розслідування, підтверджуються відповідями уповноважених органів і були долучені до матеріалів кримінального провадження.

При цьому КДКП не проаналізувала належним чином відповіді на ці листи, не оцінила зміст отриманих даних, а окремі листи-запити, зазначені у рішенні Комісії, фактично залишилися без виконання. Відповіді від КП «Ветеринарна медицина» та Департаменту благоустрою КМДА взагалі не надходили, а Голосіївське УП ГУНП у м. Києві не виявило порушень, що свідчить про відсутність будь-якого реального впливу або втручання в права третіх осіб.

Комісією не були досліджені всі докази, надані позивачем та його представниками, що є порушенням вимог пункту 2 частини шостої статті 48 Закону України «Про прокуратуру» та пункту 62 Положення КДКП.

Таким чином, у діях прокурора ОСОБА_1 відсутні ознаки перевищення службових повноважень або використання владного статусу в особистих чи корпоративних інтересах. Його дії відповідали завданням кримінального провадження, не вийшли за межі наданих законом повноважень, а звинувачення КДКП щодо вчинення дисциплінарного проступку є необґрунтованими і не підтверджуються матеріалами справи.

Щодо надсилання запитів поза межами інформаційної системи «Система електронного документообігу органів прокуратури України», колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що такі дії позивача відповідали положенням пунктів 1.16 та 3.5 Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора № 27 від 12 лютого 2019 року, які передбачають можливість обміну документами поза ІС «СЕД» у випадках, зокрема, обґрунтованих вимогами кримінального процесуального законодавства.

Позивач вказував на наявність ризиків розголошення таємниці досудового розслідування як підставу для обрання такої форми комунікації. Колегія суддів вважає, що подібні дії не зашкодили цілям кримінального провадження, оскільки відповіді на запити надходили на офіційну адресу Київської міської прокуратури, яку вказував позивач, та долучені до матеріалів зазначеного провадження.

Окрім того, надсилання листів у такий спосіб з метою встановлення обставин скоєння кримінального правопорушення (злочину) не може бути самостійною і достатньою правовою підставою для звільнення з посади в органах прокуратури особи з понад 20-річним стажем прокурорської діяльності.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до пунктів 1.4 та 1.5 наказу Генерального прокурора від 11 листопада 2020 року № 520 «Про організацію інформування суспільства щодо діяльності органів прокуратури», органи прокуратури зобов`язані оперативно реагувати на критичні публікації та повідомлення, пов`язані з їх діяльністю або діяльністю їх посадових осіб, у тому числі шляхом спростування недостовірної інформації, що поширюється в медіа. Крім того, у разі виникнення ситуацій, які набули суспільного резонансу, органи прокуратури повинні інформувати громадськість про встановлені обставини та вжиті заходи через усі доступні канали комунікації.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з тим, що окремі публікації, зокрема в соціальних мережах, самі по собі не можуть свідчити про реальні негативні наслідки або резонанс, якщо з боку органів прокуратури не було вжито передбачених нормативними актами заходів реагування чи спростування, як того вимагає зазначений наказ. Відтак, посилання КДКП на «суспільний резонанс» як підставу для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не підтверджується жодними об`єктивними діями з боку самих органів прокуратури, а отже є необґрунтованим.

Відтак, посилання КДКП на «суспільний резонанс» як підставу для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не підтверджується жодними об`єктивними діями з боку самих органів прокуратури, зокрема Київської міської прокуратури, яка, як вбачається з матеріалів справи, не надала до суду жодних доказів виконання вимог наказу Генерального прокурора № 520.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення КДКП № 14дп-24 від 17 січня 2024 року є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

У зв`язку з цим також обґрунтованими є похідні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу в.о. Генерального прокурора № 7-дц від 01 лютого 2024 року і поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора з 05 лютого 2024 року.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про поновлення позивача на попередній посаді.

Частиною третьою статті 235 КЗпП визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції правильно керувався положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Доводів щодо неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судом першої інстанції в частині, що стосується поновлення позивача на посаді, з якої його було звільнено, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційна скарга не містить.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

Судді: Василенко Я.М.

Кобаль М.І.

Повний текст постанови складено 12.05.2025.