Вирок від 09.05.2025 по справі 359/12379/23

359/12379/23

1-кп/359/211/2025

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2025 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді

ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023111100002336 від 12.08.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миргорода Полтавської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 вчинив носіння, зберігання і придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України за таких обставин.

24.02.2022 у м. Київ під час повномасштабного вторгнення військ російської федерації ОСОБА_4 за невстановлених обставин придбав 20 патронів калібру 7,62х39 мм що споряджені кулями «ПС» зі сталевим осердям, які належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї, та достовірно знаючи, що такі патрони є бойовими припасами, став їх утримувати при собі, тим самим вчинив придбання цих бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Не припиняючи своїх кримінально протиправних дій, ОСОБА_4 , діючи умисно, не маючи дозволу на придбання і зберігання бойових припасів, стандартних бойових припасів передбаченого п. 2.1, п. 2.3 Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998, почав зберігати 20 патронів калібру 7,62х39 мм, що споряджені кулями «ПС» зі сталевим осердям, які належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї, при собі та в місці свого проживання.

Незаконно зберігаючи 20 патронів калібру 7,62х39 мм, ОСОБА_4 спорядив ними магазин до власної мисливської нарізної вогнепальної зброї до часу виявлення такого факту 12.08.2023 працівниками поліції на блокпості першого шлюзу за адресою: АДРЕСА_3 .

Крім цього, 12.08.2023 ОСОБА_4 , незаконно зберігаючи 20 патронів калібру 7,62х39 мм в магазині до власної мисливської нарізної вогнепальної зброї, здійснив їх носіння без передбаченого законом дозволу, шляхом їх перевезення з місця свого проживання в м. Києві на власному автомобілі «Volkswagen Passat B7» номерний знак НОМЕР_1 до села Гнідин Бориспільського району та в зворотному напрямку, до часу виявлення такого факту 12.08.2023 працівниками поліції на блокпості першого шлюзу за адресою: АДРЕСА_3 , які здійснили вилучення цих бойових припасів.

Відповідно висновку судової балістичної експертизи, надані на дослідження 20 патронів, належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї, є бойовими проміжними патронами, калібру 7,62х39 мм, що споряджені кулями «ПС» зі сталевим осердям та придатні для стрільби.

Обвинувачений ОСОБА_4 вину не визнав, не погодився з обставинами викладеними в обвинувальному акті. В суді ОСОБА_4 підтвердив, що дійсно 24 лютого 2022, тобто після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, з різних джерел він почув заклики з боку органів влади щодо захисту Вітчизни та прийняв рішення захищати столицю. У засобах масової інформації він також дізнався місце де видають громадянам зброю і боєприпаси. Цього ж дня він прибув на територію якогось заводу у районі Оболоні в м. Київ, де був розташований пункт видачі населенню зброї та боєприпасів. Люди у військовій формі видавали зброю громадянам без будь-яких документів. Так як в обвинуваченого вже була своя зареєстрована зброя (карабін калібру 7.62), тому він попросив видати йому лише набої. Громадяни у військовій формі видали йому близько 20 чи 30 штук патронів. Отже, обвинувачений підтвердив, що 24 лютого 2022 року він придбав 20 патронів калібру 7,62х39 мм. З цього часу і до кінця березня 2022 року він. перебував в м. Києві і нікуди не евакуйовувався, а отримані патрони використовував на полігоні під час тренувань разом із мисливськими. Також, ОСОБА_4 підтвердив, що отримані 20 патронів калібру 7,62х39 мм він зберігав в магазині до своєї зброї, яку придбав ще до початку війни з метою спортивної стрільби. Обвинувачений наголосив, що після повномасштабного вторгнення він почав відвідувати полігони з метою вдосконалення своїх навичок поводження зі зброєю для захисту себе, своєї сім`ї і держави. Обвинувачений показав, що у серпні 2023 він дійсно був зупинений на блок пості біля Золоче Бориспільського району Київської області та під час огляду працівники поліції в магазині його зареєстрованої рушниці виявили боєприпаси, в тому числі 20 патронів калібру 7,62х39 мм. ОСОБА_4 пояснив, що через тривалий проміжок часу він вирішив не повертати видані йому патрони, оскільки всі набої у нього зберігалися разом з його мисливськими та ніякої різниці між ними (бойовими та мисливськими) він не бачив. На думку обвинуваченого, він законно отримав бойові патрони та здійснював їх носіння і зберігання, оскільки має дозвіл на зброю, яка легально зареєстрована.

Не дивлячись на позицію та показання обвинуваченого ОСОБА_4 , його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, підтверджується наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Даними протоколу огляду місця події від 12.08.2023, з ілюстрованою таблицею встановлено, що слідчий СВ Бориспільського РУП в присутності понятих оглянув відкриту ділянку місцевості біля 1 шлюзу на території блок посту № 43, розташованої за адресою: вул. Центральна, 1, с. Гнідин, Бориспільський район Київська область. На вказаній ділянці знаходився гр. ОСОБА_4 , поруч з яким виявлено та вилучено предмет зовні схожий на « ОСОБА_8 » чорного кольору із маркуванням МКМ-072 7,62x39, 1970, ПИ8125, КІ-МД4108, магазин чорного кольору в якому наявні металеві предмети схожі на набої калібру 7,62 загальною кількістю 30 шт., а саме: із маркуванням 711-78 у кількості 7 шт.; із маркуванням 539-63 у кількості 9 шт.; із маркуванням zvz 7,62x39 у кількості 8 шт.; із маркуванням 3-Д у кількості 4 шт.; із маркуванням 539-87 у кількості 1 шт.; із маркуванням 539-80 у кількості 1 шт. та дозвіл на зброю на ім`я ОСОБА_4 . При цьому, вилучені під час огляду предмети постановою слідчого визнано речовими доказами.

Висновком експерта Київського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_9 № СЕ-19/111-23/43235-БЛ від 05.09.2023 встановлено, що із числа наданих на дослідження 30 патронів: 9 патронів з маркуванням «ZVS 7,62x39» належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї, є мисливськими проміжними патронами калібру 7,62x39 мм, що споряджені оболонковими кулями зі свинцевим осердям, придатні до стрільби; 20 патронів з маркуванням «3 Д», «711 78», «539 63», «539 87» належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї, є бойовими проміжними патронами калібру 7,62x39 мм, що споряджені кулями «ПС» зі сталевим осердям, придатні до стрільби; 1 патрон з маркуванням «539 80» до боєприпасів не належить, а є холостим проміжним патроном калібру 7,62x39 мм та призначений для стрільби зі зброї калібру 7,62x39 мм. Встановити придатність для проведення пострілів патрона з маркуванням «539 80» не виявилося можливим, в зв`язку з деформацією гільзи патрона після його демонтажу. Наданий на дослідження карабін належить до мисливської нарізної вогнепальної зброї - є самозарядним карабіном моделі «МКМ-072» серії НОМЕР_2 , калібру 7,62x39, що виготовлений промисловим способом, придатний до стрільби.

Судовий експерт ОСОБА_10 в судовому засіданні роз`яснив свій висновок та додатково зазначив, що на 20 патронів, які є бойовими проміжними патронами необхідний спеціальний дозвіл, оскільки вони можуть використовуватися лише у військових зразках стрілецької зброї і призначенні для військових чи правоохоронців. Тобто вказані 20 бойових патронів взагалі не можуть перебувати в користуванні цивільних громадян, їх в магазині зброї купити не можна, а використовуються лише силовими структурами. Інші 9 патронів, які були предметом дослідження є мисливськими проміжними патронами та їх можна придбати за наявності дозволу на зброю. Зазначив, що бойові патрони становлять небезпеку та останні могли бути використанні за допомогою наданого на експертизу саморядного карабіну моделі «МКМ-072». Основною відмінністю між мисливським і бойовим патроном є його призначення, тобто мисливський патрон призначений для ураження тварини під час спортивного полювання, тоді як бойові патрони призначенні для ураження людини або техніки під час військових дій. Ще однією відмінністю є склад самих набоїв, а саме в бойових патронах використовується куля, яка має більшу пробивну здатність (пробити бронежилет чи техніку), в мисливських патронах використовується куля, яка має більш зупиняючу дію (експансивну, розвертаючу).

Даними відповіді відділу контролю за обігом зброї № 2713 від 04.12.2023 встановлено, що громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку як власник мисливського нарізного карабіна «МКМ-072», к-р 7.62, № НОМЕР_2 , зареєстрованого в ГУНП у м. Києві, дозвіл на зберігання та носіння № НОМЕР_3 виданий 11.11.2019. Також зазначено, що відповідно до п. 4, п. 12 Постанови КМУ № 1000 від 02.15.2015, продаж у магазинах боєприпасів до вогнепальної зброї невійськового призначення та патронів до газових пістолетів, револьверів, пристроїв здійснюється громадянинові на підставі дозволу на зберігання та носіння вогнепальної зброї невійськового призначення, газових пістолетів, револьверів, пристроїв.

Даними листа Управління забезпечення засобами ближнього бою та розвідки Озброєння Командування Сил логістики ЗСУ № 716/2/3/1946 від 21.11.2023 в якому зазначено, що інформація про отримання зазначених у запиті набоїв та стрілецької зброї ОСОБА_4 відсутня; даними листа Департаменту муніципальної безпеки виконавчого органу Київської міської ради № 079-4912 від 27.10.2023 повідомлено, що Київською міською державною адміністрацією стрілецька зброя та боєприпаси до неї населенню міста не видавалася.

За клопотанням сторони захисту під час судового розгляду досліджено, копію дозволу на зброю, роздруківки статей із сайтів щодо видачі людям зброї та патронів у межах оборони Києва від наступу російських військ; роздруківку нормативного визначення поняття «закон» та протиправність за ст. 263 КК України; копії постанов Верховного Суду, в яких міститься судова практика щодо кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України. Крім того стороною захисту долучено монографію ОСОБА_11 загальної теорії визначення караності кримінальних правопорушень.

Також, під час судового розгляду досліджено речові докази, а саме: 8 патронів із маркуванням «ZVS 7,62x39»; 9 патронів із маркуванням «539 63»; 4 патрони із маркуванням «3 Д»; 1 патрон із маркуванням «539-87»; 7 патронів із маркуванням «711-78»; 1 патрон із маркуванням «539-80».

Суд наголошує на тому, що судовий розгляд проведений на основі принципів змагальності та диспозитивності. За клопотанням прокурора, яке було підтримано стороною захисту, виключені зі списку свідків сторони обвинувачення та не допитувались свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у зв`язку з неможливістю забезпечення їх прибуття.

Твердження сторони захисту про те, що кримінальне провадження за ч. 1ст. 263 КК Українищодо ОСОБА_4 підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1ст. 284 КПК Україниза малозначністю (ч. 2ст. 11 КК України), є необгрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2015 року (справа № 5-221кс15) - закріплене у ч. 2ст. 11 КК Українипоняття істотної шкоди носить оціночний характер, його зміст визначається оцінкою правозастосовними органами всіх конкретних обставин справи. Про оціночний характер шкоди можна говорити лише в тому випадку, коли законодавець у відповідних статтях (частинах статей) Особливої частиниККвикористовує загальні оціночні поняття: тяжкі наслідки, інші тяжкі наслідки (відносно визначені правові норми). Якщо істотність шкоди знаходить своє чітке відображення у визначенні об`єктивних ознак того чи іншого складу злочину, тобто характер шкоди є фіксованим і не може оцінюватись на розсуд правозастосувача (абсолютно визначені правові норми), застосування кримінально-правової норми про малозначність виключається.

На встановлення малозначності діяння жодні інші фактори, крім вказаних вище обов`язкових умов, не впливають. Відповідно, посткримінальна поведінка порушника кримінально-правової заборони, характеристика його особи, ступінь реалізації злочинного умислу, інші обставини, що відповідно до закону є правовими підставами для пом`якшення покарання або звільнення від кримінальної відповідальності, значення в контексті встановлення наявності чи відсутності малозначності діяння за частиною другоюстатті 11 ККне мають. Так, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, примирення винного з потерпілим, втрата особою суспільної небезпечності на час розслідування злочину не перетворюють злочин у малозначне діяння.

Значення частини другоїстатті 11 ККполягає в тому, що вона, підкреслюючи важливість такої матеріальної ознаки злочину, як його суттєва суспільна небезпечність, виключає злочин у випадках, коли вчинене діяння лише формально містить ознаки, передбачені в певній статті Особливої частиниКК. Положення про малозначність діяння може розцінюватись як законодавчо закріплений засіб подолання колізії між формальною (кримінальна протиправність) і матеріальною (суспільна небезпека) ознаками злочину.

В згаданій постанові зазначено, що специфіка встановлення малозначності діяння полягає в обов`язковій сукупності трьох умов:

1) формальна наявність у вчиненому діянні ознак складу злочину, передбаченогоКК України, тобто всіх тих передбачених у законі об`єктивних і суб`єктивних ознак, що у відповідній статті (частині статті) Особливої частиниКК Українихарактеризують певний склад злочину. Діяння, яке не містить хоча б однієї ознаки складу злочину, не може визнаватись малозначним;

2) малозначне діяння не становить суспільної небезпеки, яка є типовою для певного злочину. Це виражається в тому, що воно не заподіює взагалі шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству чи державі, або заподіює їм явно незначну (мізерну) шкоду;

3) малозначне діяння не повинно бути суб`єктивно спрямоване на заподіяння істотної шкоди.

Суд звертає увагу на те, що у володінні ОСОБА_4 була зброя для відстрілу зазначених в обвинувальному акті 20 патронів, які належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї, що давало останньому змогу використання бойових припасів за цільовим призначенням. Більше того зазначені бойові патрони постійно перебували в магазині належної йому зброї та могли бути застосовані в будь який момент.

Приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що тривале носіння та зберігання значної кількості боєприпасів у кількості 20 штук в магазині власної мисливської нарізної вогнепальної зброї суб`єктивно спрямоване на заподіяння істотної шкоди, при цьому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 263 КК України, відповідно до вимогст. 12 цього Кодексу, є тяжким злочином, тому вказане діяння не є таким, яке через малозначність не становить суспільної небезпеки, в зв`язку з чим, кримінальне провадження в цій частині, не підлягає закриттю.

Посилання сторони захисту на висновки Верховного Суду з долученням відповідних рішень, є недоречним, оскільки описані у них обставини не є релевантними до цього кримінального провадження.

З приводу тверджень захисника про відсутність конкретного закону, який би порушив ОСОБА_4 , суд зазначає наступне. У постанові Великої Палати Верховного суду по справі № 288/1158/16-к від 03.07.2019 року, сформований наступний правовий висновок.

Виходячи зі змісту статті 92 Конституції України правовий режим обігу зброї не належить до кола питань, які визначаються виключно законами України, тобто законами у вузькому розумінні.

Порядок поводження зі зброєю, в тому числі підстави і процедуру одержання спеціальних дозволів на її придбання, носіння і зберігання, на даний час установлено Положенням про дозвільну систему, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 з наступними змінами (далі - Положення), та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21серпня 1998 року № 622 (далі - Інструкція).

Норми Інструкції та Положення, оприлюднених в установленому законом порядку, чітко визначають умови, за яких придбання, зберігання, носіння та інші дії щодо зброї санкціонуються державою і таким чином набувають правомірного характеру. З положень частини першої статті 263 ККособа має можливість з достатньою точністю наперед передбачити, що за відсутності дозволу наведені дії становитимуть злочин і спричинять передбачені цим Кодексом правові наслідки. З огляду на викладене, зміст диспозиції статті 263 ККузгоджується з такими критеріями якості закону, як доступність і передбачуваність. Таким чином, посилання сторони захисту на безпідставність притягнення до кримінальної відповідальності за вказаною статтею не знайшли свого підтвердження.

Долучена захистом обвинуваченого монографія ОСОБА_14 «Загальна теорія визначення караності кримінальних правопорушень» без жодного посилання чи будь якого обґрунтування не спростовує обставини справи та вчинення кримінального правопорушення.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1ст. 39 КК України не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

Правом на заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності особа може скористатися лише в тому разі, якщо в цій обстановці заподіяння шкоди є вимушеним, крайнім, останнім засобом усунення небезпеки. На переконання суду протиправні дії ОСОБА_4 станом на 12 серпня 2023 року не мали реального підґрунтя, оскільки на цей момент уже припинився активний період формування лінії оборони м. Києва, не існувало реальної загрози збройного нападу в цьому напрямку та обвинувачений участі у бойових діях не приймав. Отже, суд не вбачає підстав вважати зберігання, носіння протиправно придбаних бойових припасів вчиненим у стані крайньої необхідності.

Крім того, посилання сторони захисту на положення ст. 43-1ККУкраїни щодо виконання обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є необґрунтованим, оскільки не доведено, що ОСОБА_4 виконував обов`язки щодо захисту Вітчизни, був членом добровольчого формування, здійснював патрулювання на блокпостах, тощо. Тому підстав для застосування цієї норми у суду немає.

На думку суду версія обвинуваченого, захисту щодо обставин подій та невинуватості у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення спростовується сукупністю обставин справи, встановлених під час судового розгляду на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які виключають будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні, стороною обвинувачення, на переконання суду, поза розумним сумнівом доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діянь.

Отже, судом визнається доведеним, що ОСОБА_4 вчинив придбання, зберігання та носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 не встановлено.

Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_4 є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд виходить з того, що обвинуваченим вчинено тяжкий злочин проти громадської безпеки. Дані про особу обвинуваченого свідчать про те, що згідно вимоги про судимість він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності. Згідно наданого диплому та сертифікатів є лікарем стоматологом, який регулярно підвищує кваліфікацію. Має на утриманні малолітню дитину. З огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують покарання та наявність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

У судовому засіданні прокурор просив суд застосувати ст. 75 КК України та звільнити обвинуваченого від реального відбування основного покарання з випробуванням.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства. При обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосуванняст. 75 КК України. Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання, при цьому, з огляду на положенняст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Враховуючи тяжкість та особливість цього злочину, зокрема характер діяння, наслідки які настали, обстановку, спосіб, місце його вчинення, зважаючи на індивідуальні особливості обвинуваченого, суд приходить до висновку про наявність обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь небезпечності винної особи для суспільства.

На думку суду, виправлення ОСОБА_4 можливе без реального відбування основного покарання, у зв`язку із чим на підставі ст. 75 КК України він підлягає звільненню від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном один рік. Відповідно до ст. 76 КК України необхідно покласти на нього наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Документи, надані учасниками судового провадження на підставіст. 100 КПК Українислідзалишити в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази, а саме: ОСОБА_8 » чорного кольору із маркуванням МКМ-072 7,62x39, 1970, ПИ8125, КІ-МД4108, магазин від карабіну чорного кольору, 8 набоїв з маркуванням «zvz 7,62x39 мм», які є мисливськими проміжними патронами, посвідчення про дозвіл на зброю повернути ОСОБА_4 ;

20 патронів з маркуванням «3 Д», «711-78», «539-63», «539 87», які є бойовими проміжними патронами - знищити у встановленому законом порядку.

З обвинуваченого слід стягнути на користь держави витрати, пов`язані із залученням експертів у кримінальних провадженнях у загальній сумі 3585,00 грн.

Керуючись ст. 368,373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном один рік. Відповідно до ст. 76 КК України необхідно покласти на нього наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь держави витрати, пов`язані із залученням експертів у кримінальних провадженнях у загальній сумі 3585,00 гривень.

Речові докази, а саме: ОСОБА_8 » чорного кольору із маркуванням МКМ-072 7,62x39, 1970, ПИ8125, КІ-МД4108, магазин від карабіну чорного кольору, 8 набоїв з маркуванням «zvz 7,62x39 мм», які є мисливськими проміжними патронами, посвідчення про дозвіл на зброю повернути ОСОБА_4 ; 20 патронів з маркуванням «3 Д», «711-78», «539-63», «539 87», які є бойовими проміжними патронами - знищити у встановленому законом порядку.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. На підставі ч. 3 ст. 376 КПК України роз`яснити обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1