Постанова

від 13.05.2025 по справі 915/1917/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 рокум. ОдесаСправа № 915/1917/19м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Богацької Н.С.,

Колоколова С.І.,

секретар судового засідання Полінецька В.С.

за участю представників учасників судового процесу:

від прокуратури: Пендей А.В., за посвідченням;

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Ткаченко О.І., за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 09 січня 2025 року (повний текст складено 07.02.2025)

у справі № 915/1917/19

за позовом Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області

до відповідачів:

1. Миколаївської районної державної адміністрації;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська водна компанія"

про визнання незаконними та скасування розпоряджень райдержадміністрації, визнання недійсним договору оренди землі; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки; зобов`язання повернути земельну ділянку; скасування реєстрації,-

суддя суду першої інстанції: Адаховська В.С.

місце винесення рішення: м. Миколаїв, вулиця Фалєєвська, 14, Господарський суд Миколаївської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 13.05.2025, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року виконуючий обов`язки керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 Миколаївської області (далі прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (далі також позивач, Сільська рада) до Вітовської районної державної адміністрації (далі також відповідач-1, Вітовська РДА) та Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Миколаївська водна компанія (далі також відповідач-2, Товариство) з позовом (у редакції уточненої позовної заяви від 13.09.2019 № 32/2-715вих-19 та з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 02.10.2020 № 32/2-6161вих-20) про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження Вітовської районної державної адміністрації від 13.04.2018 №122-р "Про дострокове припинення права постійного користування земельною ділянкою Галицинівською міською радою Вітовського району Миколаївської області";

- визнання незаконним та скасування розпорядження Вітовської районної державної адміністрації від 13.04.2018 №123-р Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ Миколаївська водна компанія;

- визнання недійсним укладеного 25.04.2018 між Вітовською РДА та ТОВ Миколаївська водна компанія договору оренди земельної ділянки площею 5,5 га з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247 для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (будівництво сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів) в межах території Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області;

- визнання незаконним та скасування розпорядження Вітовської районної державної адміністрації від 05.04.2019 №79-р "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення";

- визнання недійсним укладеного 10.04.2019 між Вітовською РДА та ТОВ Миколаївська водна компанія договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 5,5 га з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247 для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (будівництво сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів) в межах території Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області;

- зобов`язання ТОВ Миколаївська водна компанія повернути територіальній громаді в особі Галицинівської сільської ради земельну ділянку площею 5,5 га (кадастровий номер 4823380600:03:000:0247), вартістю 469150 грн., розташовану в межах території Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області;

- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації за ТОВ Миколаївська водна компанія права власності на об`єкт незавершеного будівництва - полігон твердих побутових відходів (відсоток готовності 75%), (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1568056748233).

В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що Вітовською РДА, за відсутності достатнього обсягу повноважень, передано в оренду ТОВ Миколаївська водна компанія спірну земельну ділянку, згідно договору від 25.04.2019 оренди землі, та у подальшому продано останню за договором купівлі-продажу від 10.04.2019. Такими діями, на думку прокурора, порушено право користування спірною земельною ділянкою, оскільки земельна ділянка є комунальною власністю.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2020 у справі №915/1917/19 (суддя Смородінова О.Г.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна земельна ділянка не передавалась до комунальної власності, а була передана Галицинівській сільській раді на праві постійного користування, яке згодом було припинено.

Водночас, з огляду на ненадання доказів дотримання норм чинного законодавства України при здійсненні передачі спірної земельної ділянки в постійне користування, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати, що існує матеріальне право Галицинівської сільської ради на володіння або користування цією земельною ділянкою, яке оспорюється або не визнається відповідачами.

Враховуючи викладене, господарський суд зазначив, що відсутність у даній справі права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2020 у справі №915/1917/19 було залишено без змін, апеляційну скаргу Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури без задоволення.

Апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду про відсутність належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка належала до земель комунальної власності, визнавши хибним посилання прокурора на частину 11 статті 123 Земельного кодексу України, оскільки зазначена норма не передбачає автоматичного переходу права власності.

Також суд апеляційної інстанції відхилив доводи прокурора про незаконне припинення права постійного користування позивача спірною земельною ділянкою, адже він помилково вважає, що вирішення питання щодо добровільної відмови землекористувача від спірної земельної ділянки повинно було відбуватися виключно прийняттям на пленарному засіданні сесії сільської ради відповідного рішення.

Крім того, суд дійшов висновку про те, що Вітовська районна державна адміністрація законно передала спірну земельну ділянку спочатку в оренду ТОВ "Миколаївська водна компанія", а згодом продала зазначеній особі без проведення земельних торгів відповідно до положень статей 124, 127, 134 Земельного кодексу України.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 14.07.2021 у справі №915/1917/19 частково задоволено касаційну скаргу прокурора; рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у даній справі було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи постанову судів попередніх інстанцій Верховний Суд зазначив, що при вирішенні даного спору суди попередніх інстанцій виходили позовних підстав щодо відсутності у Вітовської РДА достатнього обсягу повноважень для передання в оренду спірної земельної ділянки Товариству та подальшого її продажу за договором від 10.04.2019. Однак, з огляду зміст позовної заяви вбачається, що суди належним чином не визначили підстави позову в цій справі, з урахуванням встановленого вимогами статей 2, 14 Господарського процесуального кодексу України принципу диспозитивності, оскільки прокурором також були заявлені інші позовні вимоги.

Проте, внаслідок неналежного визначення судами попередніх інстанцій меж розгляду цієї справи, відповідно до підстав заявленого прокурором позову, низка аргументів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не отримали жодної правової оцінки суду. Відповідно, в порушення вимог статті 238 Господарського процесуального кодексу України в рішенні місцевого господарського суду відсутні висновки про встановлення або спростування усіх обставин, що мали б бути предметом доказування у справі відповідно до заявлених позовних вимог.

Тому Верховним Судом було наголошено на необхідності належним чином дослідити обставини щодо законності припинення права позивача на постійне користування спірною земельною ділянкою, зі урахуванням наявності оформленого відповідно до вимог Закону України Про місцеве самоврядування в Україні волевиявлення територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування на добровільну відмову від зазначеного права та з урахуванням того, що правом добровільної відмови від права користування земельною ділянкою має саме землекористувач, а повноваженнями з прийняття рішення про припинення такого права наділений лише власник земельної ділянки.

Передаючи справу №915/1917/19 на новий розгляд, Верховний Суд визначив, що під час такого нового розгляду судам слід врахувати викладене у постанові суду касаційної інстанції та при вирішенні питання щодо наявності в голови Галицинівської сільської ради повноважень з прийняття рішення про добровільну відмову від спірної земельної ділянки, судам слід врахувати відповідні норми законодавства (зокрема, положення статей 12, 16, 26, 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні), які встановлюють порядок реалізації прав територіальної громади, вирішення питань місцевого значення, розподіл повноважень представницьких органів місцевого самоврядування та сільських, селищних, міських голів, у їх системному взаємозв`язку.

Також Верховний Суд звернув увагу на необхідність належного дослідження на підставі наданих учасниками справи доказів обставин щодо того, який саме об`єкт незавершеного будівництва створений на спірній земельній ділянці, а також щодо часу, підстав та джерел фінансування його будівництва (з наданням правової оцінки наданим учасниками справи суперечливим доводам з наведених питань). Адже встановлення наведених обставин має суттєве значення для вирішення питань щодо законності припинення права постійного користування позивачем спірною земельною ділянкою, передання її в оренду і продажу ТОВ Миколаївська водна компанія в позаконкурентному порядку, а також щодо правомірності здійснення оспорюваної державної реєстрації права власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва.

Під час нового розгляду справи №915/1917/19 до Господарського суду Миколаївської області прокурором було подано заяву №15/1-1166вих-21 від 19.08.2021 про зміну предмету позову, в якій заявник, з урахуванням уточнення до заяви про зміну предмету позову №15/1-279вих-23 від 13.04.2023, просив розглядати позовні вимоги у наступній редакції:

1. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Вітовської РДА від 13.04.2018 №122-р Про дострокове припинення права постійного користування земельною ділянкою Галицинівською сільською радою Вітовського району Миколаївської області;

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Вітовської РДА від 13.04.2018 №123-р Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ Миколаївська водна компанія;

3. Визнати недійсним, укладений 25.04.2018 між Вітовською РДА та ТОВ Миколаївська водна компанія, договір оренди земельної ділянки площею 5,5 га з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247 для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (будівництво сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів) в межах території Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (далі спірна земельна ділянка);

4. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Вітовської районної державної адміністрації від 05.04.2019 №79-р Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення;

5. Визнати недійсним укладений 10.04.2019 між Вітовською РДА та ТОВ Миколаївська водна компанія договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки;

6. Зобов`язати ТОВ Миколаївська водна компанія (ЄДРПОУ 38979801) повернути територіальній громаді в особі Галицинівської сільської ради земельну ділянку площею 5,5 га (кадастровий номер 4823380600:03:000:0247), вартістю 469150 грн., розташовану в межах території Галицинівської сільської ради, у придатному для використання стані, у тому числі, шляхом знесення (демонтажу) об`єкту нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2250416648233), розташованого по вул. Степовій буд. 1/2 у с. Галицинове Миколаївського (Вітовського) району Миколаївської області;

7. Скасувати вчинену 11.12.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ТОВ Миколаївська водна компанія (ЄДРПОУ 38979801) на об`єкт нерухомого майна полігон твердих побутових відходів (реєстраційний номер об`єкта 2250416648233);

8. Стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури (54030, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, ідентифікаційний номер 02910048) на р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172 сплачений судовий збір за подачу позову.

Вказані зміни позовних вимог обґрунтовані прокурором наявними змінами у чинному законодавстві України ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та обранням такого способу захисту, який забезпечить ефективне відновлення порушених прав позивача.

Крім того, в процесі нового розгляду даної справи судом першої інстанції до участі в останній було залучено Миколаївську районну державну адміністрацію, як правонаступника відповідача Вітовської районної державної адміністрації (ухвала від 23.09.2021).

Позиція ТОВ "Миколаївська водна компанія" в суді першої інстанції полягала, зокрема, у тому, що Товариство правомірно володіє спірним нерухомим майном Полігоном твердих побутових відходів та земельною ділянкою, на якій він розташований; посилання прокурора на недотримання позивачем процедури повернення земельної ділянки відповідачу-1 є прямим порушенням принципу належного урядування; невиконання позивачем зобов`язання щодо надання кошторисної документації не може бути підставою для висновків, що обов`язок позивача приймати участь у фінансуванні будівництва не доведено, оскільки таке тлумачення буде також прямим порушенням принципу належного урядування; фактично спірний інфраструктурний об`єкт побудований за кошти приватного бізнесу, без залучення бюджетних коштів, працює задля задоволення потреб територіальної громади та населення у чистому безпечному довкіллі, тобто відповідає меті його побудови та не покладає на відповідні бюджети додаткових фінансових навантажень.

Позивач - Галицинівська сільська рада Вітовського району Миколаївської області не підтримувала позовні вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в його особі, оскільки задоволення таких вимог матиме негативні наслідки для територіальної громади. Водночас, за твердженням Сільської ради, останньою не було порушено вимоги законодавства при поверненні спірної земельної ділянки після добровільної відмови від права постійного користування нею.

За результатами нового розгляду даної справи, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2025 у справі №915/1917/19 (суддя Адаховська В.С.) у задоволенні позову Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області до Миколаївської районної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська водна компанія" - відмовлено в повному обсязі.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції, врахувавши зауваження та вказівки Верховного Суду, дійшов висновку про те, що спірна земельна ділянка не вибувала з державної власності, не переходила до комунальної власності, і, відповідно, у територіальної громади Галицинівської сільської ради не виникло на вказану земельну ділянку права власності. Водночас, відмова голови Галицинівської сільської ради від права постійного користування земельною ділянкою була прийнята одноособово головою, без прийняття відповідного рішення власне сільською радою, що в свою чергу, є діями, віднесеними до повноважень не власника, а землекористувача, з огляду на що спростовуються твердження прокурора про перебування земель спірної земельної ділянки у складі земель комунальної власності.

Крім того, судом першої інстанції на підставі наявних у матеріалах справи доказів було встановлено, що спірний об`єкт нерухомого майна полігон твердих побутових відходів був створений саме ТОВ Миколаївська водна компанія вже після отримання Товариством земельної ділянки з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247 у користування і прокурором не надано суду належних та допустимих доказів того, що фактично будівництво об`єкту відбувалось в період дії договору концесії; при цьому, враховуючи те, що у матеріалах даної справи відсутні докази співфінансування Галицинівською сільською радою будівництва полігон твердих побутових відходів, суд першої інстанції відхилив твердження прокурора щодо створення об`єкта нерухомого майна за участі Галицинівської сільської ради та щодо того, що вказаний об`єкт є комунальною власністю.

Водночас, суд зазначив, що не знайшли свого підтвердження і посилання прокурора на те, що ТОВ Миколаївська водна компанія, в порушення норм статей 116, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, набуло право на спірну земельну ділянку в позаконкурентному порядку. Зокрема, вказуючи, що існує суспільна потреба мешканців територіальної громади Галицинівської сільської ради в об`єкті полігоні твердих побутових відходів, суд дійшов висновку, що відведення спірної земельної ділянки відбувалось Вітовською районною державною адміністрацією з дотриманням приписів ст. 134 Земельного кодексу України.

Таким чином, оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням господарського суду, перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2025 у справі №915/1917/19 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалене при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Так, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що на момент виникнення спірних правовідносин власником земельної ділянки з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247 була Вітовська РДА, а Галицинівська сільська рада - лише постійним землекористувачем, що призвело до визнання помилковими доводів прокурора щодо неможливості одноособової відмови сільського голови від права постійного користування землею, яке належить сільській раді.

Прокурор зауважує, що право постійного користування на спірну земельну ділянку належало не сільському голові одноособово, а Галицинівській сільській раді на підставі розпорядження Вітовської райдержадміністрації №88-р від 06.03.2014. Водночас, посилаючись на положення ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», прокурор переконаний у тому, що питання відмови від права постійного користування спірною ділянкою мало бути ініційоване виключно на пленарному засіданні сільської ради, незалежно від факту набуття чи ненабуття права комунальної власності на таку землю. Відсутність відповідного рішення органу місцевого самоврядування щодо відмови від належного йому речового права свідчить про порушення права територіальної громади на володіння та користування своїм майном. Таким чином, на переконання апелянта, дійшовши до висновку про відсутність порушень при припиненні права постійного користування на спірну ділянку, суд першої інстанції проігнорував норми права та висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 14.07.2021 у цій же справі (при її первісному розгляді).

Також апелянт не погоджується з позицію суду щодо того, що спірна ділянка на момент виникнення правовідносин була державною.

Зокрема, прокурор зауважує, що зі змісту ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та обставин справи випливає, що здійснення державної реєстрації права власності держави в особі Жовтневої (Вітовської) РДА на спірну ділянку було передумовою для реєстрації у Державному реєстрі права постійного користування Галицинівської сільської ради на цю землю, а не підтвердженням виникнення у держави права на цю ділянку. Тобто, така реєстрація відповідних речових прав не може слугувати підставою для висновку щодо ненабуття Галицинівською сільською радою права комунальної власності на земельну ділянку, яку передано їй у постійне користування.

При цьому, звертаючи увагу на те, що у 2014 році земельну ділянку з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247 було відведено у постійне користування Галицинівській сільській раді для цілей будівництва та обслуговування будівель комунального обслуговування (будівництво сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів), прокурор, посилаючись на приписі ч. 3 ст. 117, ч. 11 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції на момент набуття сільською радою права постійного користування), зазначає, що передача спірної земельної ділянки у постійне користування органу місцевого самоврядування свідчить про одночасний автоматичний перехід цієї ділянки із державної у комунальну власність. Відтак, з моменту набуття Галицинівською сільською радою права постійного користування спірною ділянкою, у сільської ради в силу закону виникло право комунальної власності на неї.

Крім того, апелянт вказує, що норма ст. 134 Земельного кодексу України містить вичерпний перелік об`єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів, для будівництва яких дозволено законодавством отримувати земельні ділянки державної чи комунальної власності у позаконкурентному порядку і будівництво полігону побутових відходів не відноситься до переліку об`єктів, для яких згідно з ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України може надаватися земельна ділянка без проведення земельних торгів.

Водночас, прокурор звертає увагу на те, що умовами договору концесії від 30.05.2014 передбачено створення полігону твердих побутових відходів, що є комунальною власністю.

Детальніше доводи Миколаївської обласної прокуратури викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2025 у справі №915/1917/19 та призначено її розгляд на 13.05.2025 року о 15:00 год. Учасникам справи встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, відзивів на апеляційну скаргу прокурора суду не надалі, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

У судовому засіданні 13.05.2025 представник прокуратури підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2025 у справі №915/1917/19 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник ТОВ "Миколаївська водна компанія" заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

Представники Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області та Миколаївської районної державної адміністрації у судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, а їх явка обов`язковою не визнавалась, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивача та відповідача-1.

У судовому засіданні 13.05.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши представників учасників справи, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

29.12.2012 Розпорядженням Жовтневої районної державної адміністрації №891-р було надано дозвіл Галицинівській сільській раді Жовтневого району Миколаївської області на: розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування загальною площею 5,5 га під будівництво сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів із земель державної власності (запасу) в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області; а також на виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки.

Вказане розпорядження було прийнято на підставі листа сільського голови Галицинівської сільської ради б/н, вхідний номер до Жовтневої райдержадміністрації 4985-01-19/42-12 від 26.12.2012.

06.03.2014 Розпорядженням Жовтневої районної державної адміністрації від №88-р було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування, площею 5,5 га з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247 із земель державної власності (запасу) для будівництва та обслуговування будівель комунального обслуговування (будівництво сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів) в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, та вирішено передати у постійне користування Галицинівській сільській раді земельну ділянку площею 5,5 га з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247 із земель державної власності (запасу) (відповідно до Витягу з ДЗК про земельну ділянку від 04.03.2014 №НВ-4800753562014) для будівництва та обслуговування будівель комунального обслуговування (будівництво сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів) в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області. (т.1 а.с.77).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.06.2014 земельну ділянку площею 5,5 га з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247, розташовану за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, с/рада Галицинівська, було зареєстровано як об`єкт нерухомого майна з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування, власником зазначено Жовтневу районну державну адміністрацію, правокористувача Галицинівську сільську раду. Форма власності державна.(т.1 а.с. 26-32).

30.05.2014 між Галицинівською сільською радою, як концесієдавцем, та ТОВ Миколаївська водна компанія, як концесіонером, був укладений договір концесії, відповідно до умов якого концесієдавець надав концесіонеру право на створення (будівництво) полігону побутових відходів на земельній ділянці площею 5,5 га, що розташована в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району, яка належить на праві постійного користування концесієдавцю з метою задоволення громадських потреб у сфері поводження з відходами (збирання, переробки, утилізації твердих побутових відходів та інше) та подальшу експлуатацію за умови сплати концесіонером відповідно до цього договору концесійних платежів та виконання інших умов цього договору обома сторонами.

Об`єктом концесії за Договором концесії визначений полігон твердих побутових відходів, що має бути створений (побудований) концесіонером з урахуванням його мінімального розміру, що складає 5,5 га та усіма необхідними під`їзними шляхами за умови співфінансування з боку концесієдавця на земельній ділянці, що розташована в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району, яка належить на праві постійного користування концесієдавцю на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Галицинівській сільській раді (п.1.2.1 Договору концесії).

13.03.2018 Галицинівський сільський голова звернувся до Вітовської районної державної адміністрації (попередня назва Жовтнева районна державна адміністрація) з листом про припинення права постійного користування вказаною земельною ділянкою та про передачу цієї земельної ділянки ТОВ Миколаївська водна компанія на умовах оренди без зміни цільового призначення, для будівництва та обслуговування будівель, закладів комунального обслуговування (будівництво сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів).

13.04.2018 Розпорядженням Вітовської районної державної адміністрації №122-р було припинено право постійного користування позивачем спірною земельною ділянкою державної власності.

Також, 13.04.2018 між Галицинівською сільською радою, як концесієдавцем, та ТОВ Миколаївська водна компанія, як концесіонером, була укладена угода про розірвання Договору концесії від 30.05.2014, у зв`язку з неможливістю концесієдавця проводити співфінансування, як то передбачено Договором концесії щодо створення (будівництво) полігону побутових відходів. За умовами п. 3 зазначеної угоди, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за Договором до моменту його розірвання.

В подальшому, згідно з розпорядженням Вітовської районної державної адміністрації від 13.04.2018 №123-р, Товариству з обмеженою відповідальністю Миколаївська водна компанія було передано в оренду спірну земельну ділянку терміном на 45 років - до 30.05.2063 року; між відповідачами 25.04.2018 було укладено відповідний договір оренди землі.

Розпорядженням Вітовської районної державної адміністрації від 05.04.2019 №79-р "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського значення" вирішено: затвердити звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 55000 кв.м з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247, цільовим призначенням В.03.12 (код згідно КВЦПЗ) (землі громадської забудови) для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (для будівництва сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів) із земель державної власності, що розташована в межах території Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (за межами населених пунктів); припинити ТОВ "Миколаївська водна компанія" право оренди спірної земельної ділянки; продати ТОВ "Миколаївська водна компанія" спірну земельну ділянку за ціною 469150,00 грн без урахування ПДВ.

10.04.2019 між Вітовською районною державною адміністрацією Миколаївської області, як продавцем, та ТОВ Миколаївська водна компанія, як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняв у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (03.12), категорія земель: землі житлової та громадської забудови площею 5,5 га в межах згідно з планом, яка розташована за адресою Миколаївська обл., Вітовський район, Галицинівська сільська рада, має кадастровий номер 4823380600:03:000:0247, із зазначенням, що земельна ділянка відчужується без зміни її цільового призначення.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Насамперед, судова колегія звертає увагу на те, що судом першої інстанції правильно зазначено, що у даному випадку розгляду підлягають позовні вимоги прокурора саме у зміненої редакції, з урахуванням уточнень від 13.04.2023.

Також, суд апеляційної інстанції враховує, що в процесі нового розгляду справи сторони, крім змінених та уточнених позовних вимог прокурора, не подавали суду будь-які нові пояснення по суті спору.

Водночас, виходячи зі змісту рішення суду першої інстанції при новому розгляді даної справи, вбачається, що останній базувався на положеннях ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

При цьому, апеляційна колегія вказує, що позиція прокурора полягає у тому, що спірна земельна ділянка після передачі її у постійне користування Галицинівській сільській раді стала комунальною власністю, а тому Вітовська райдержадміністрація не мала повноважень на розпорядження нею шляхом як передачі в оренду, так і продажу ТОВ Миколаївська водна компанія. Крім того, право постійного користування Галицинівської сільської ради спірною земельною ділянкою було припинено незаконно, оскільки таке припинення відбулось на підставі листа голови Галицинівської сільської ради без ухвалення відповідного рішення сесією сільської ради, що суперечить вимогам Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Земельного кодексу України.

У даному контексті судова колегія зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина 1 статті 3 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

За змістом частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

У пунктах 30, 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

При цьому, положення наведеної норми кореспондують вимогам частини 5 статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, відповідно до якої від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Разом з цим, пунктом 51 частини 1 ст. 26 цього ж Закону визначено, що також виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо надання згоди на передачу об`єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об`єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об`єктів державної власності.

Положеннями частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність визначено статтею 117 Земельного кодексу України.

Так, за частиною 1 вказаної статті (в редакції як станом на дату прийняття Жовтневої РДА розпорядження від 06.03.2014 №88-р, так і станом на даний час), передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Водночас, такими суб`єктами процедури передання земель є: міські, селищні, сільські ради, що представляють об`єднані територіальні громади, відповідно до частини 1 статті 12 Земельного кодексу України; Держгеокадастр, відповідно до частини 4 ст. 122 Земельного кодексу України та постанови КМУ від 14.01.2015 №15 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру».

При цьому, також, відповідно до частини1 статті 117 Земельного кодексу України, на підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Отже, факт передання земельної ділянки з державної у комунальну власність має закріплюватися відповідним актом приймання-передачі, який складається на підставі відповідного рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про передання земельної ділянки в комунальну власність.

У цьому контексті судова колегія вважає за доцільне зауважити, що даним положенням Законодавець визначив законну можливість органу місцевого самоврядування не приймати передану йому рішенням відповідного органу виконавчої влади земельну ділянку.

Відтак, саме сукупність наявності рішення уповноваженого органу і акту приймання-передачі є умовою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на земельну ділянку.

Враховуючи наведене, судова колегія наголошує на тому, що у матеріалах даної справи не міститься рішення Галицинівської сільської ради щодо вирішення питання про прийняття спірної земельної ділянки до комунальної власності або про передачу цієї земельної ділянки у постійне користування сільській раді.

Так, з огляду на наявні у даній справі докази вбачається, що розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації від 29.12.2012 №891-р про надання дозволу Галицинівській сільській раді на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у постійне користування приймалось лише на підставі листа голови Галицинівської сільської ради (т. 1 а.с. 46-47, т. 2 а.с. 31-32).

Розпорядження Жовтневої РДА від 06.03.2014 №88-р, яким було передано спірну земельну ділянку у постійне користування Галицинівській сільській раді, взагалі не містить посилань на відповідне рішення сільської ради про передачу у постійне користування до комунальної власності спірної земельної ділянки (т. 1 а.с. 77, 83, т. 2 а.с. 61).

Акту приймання-передачі спірної земельної ділянки в комунальну власність у матеріалах справи також не міститься.

Більш того, зі вказаного розпорядження та з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.06.2014 (тобто вже після винесеного розпорядження №88-р) вбачається, що земельна ділянка належить до земель державної власності (т.1 а.с. 26-32).

Також, відповідно до пояснень Галицинівської сільської ради від 27.11.2019 №1214-02-54 (т. 3 а.с. 8-11), рішення про прийняття спірної земельної ділянки до земель комунальної власності Сільською радою не приймалось.

Тобто аналізуючи наданий обсяг доказів у даній справі вбачається, що останніми підтверджується фактичне користування Галицинівською сільською радою спірною земельною ділянкою без набуття на неї права власності, про що, зокрема, свідчить наявний у матеріалах справи Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №22864106 від 11.06.2014, відповідно до якого правокористувачем спірної земельної ділянки є Галицинівська сільська рада, натомість власником вказано Жовтневу (в подальшому назву змінно на Вітовську) районну державну адміністрацію.

Додатково факт відсутності передачі у комунальну власність спірної земельної ділянки підтверджується подальшим припиненням з боку Вітовської РДА (як власника), у відповідності до положень частини 4 статті 142 Земельного кодексу України, права Сільської ради у постійному користуванні відповідною земельною ділянкою.

Отже, з огляду на матеріали даної справи вбачається, що власником земельної ділянки у 2014 році була і залишалась до 2018 року саме Жовтнева (Вітовська) РДА.

Судова колегія наголошує, що сам факт надання спірної земельної ділянки Галицинівській сільській раді у постійне користування та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування не свідчить про зміну її форми власності, не означає автоматичний перехід земельної ділянки до комунальної власності, без схвалення відповідного рішення та складання акту приймання-передачі.

Уданому контексті судова колегія критично ставиться до апеляційних аргументів прокурора стосовно того, що передача спірної земельної ділянки у постійне користування органу місцевого самоврядування, враховуючи положення частини 3 статті 117, частини 11 статті 123 Земельного кодексу України, свідчить про одночасний автоматичний перехід цієї ділянки із державної у комунальну власність.

Так, частина 3 статті 117 Земельного кодексу України встановлює, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у державну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у державну власність.

Водночас, згідно з частиною 11 статті 123 Земельного кодексу України, у разі надання земельних ділянок державної власності у постійне користування підприємствам, установам, організаціям комунальної власності одночасно здійснюється передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність і навпаки.

Однак, вказане не свідчить про автоматичний перехід земельної ділянки із державної у комунальну власність у разі надання такої земельної ділянки у постійне користування, враховуючи обов`язковість вчинення суб`єктами процедури передання земель встановлених чинним законодавством дій, оскільки основним нормативно-правовим положенням, що регулює відповідне питання є стаття 117 Земельного кодексу України.

З огляду на виказане, апеляційна колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірна земельна ділянка не вибувала з державної власності, не переходила до комунальної власності, і, відповідно, у територіальної громади Галицинівської сільської ради не виникло на вказану земельну ділянку права власності.

Відтак, щодо вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження Вітовської районної державної адміністрації від 13.04.2018 №122-р, судова колегія зазначає наступне.

Звертаючись зі вказаною вимогою, прокурор зазначив, що наведене розпорядження прийнято з порушенням норм законодавства та підлягає визнанню незаконним та скасуванню з огляду на положення статті 142 Земельного кодексу України, статей 1, 12, пункту 34 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, оскільки рішення про дострокову відмову від права постійного користування спірною земельною ділянкою прийнято головою сільської ради одноособово без ухвалення відповідного рішення сесією сільської ради.

Згідно з частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що законодавством передбачено відповідні підстави припинення права користування землями, зокрема й права постійного користування земельними ділянками, які належать до земель державної та комунальної власності.

Так, відповідно до пункту «а» статті 141 Земельного кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки (частина 3 статті 142 Земельного кодексу України).

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (частина 4 статті 142 Земельного кодексу України).

При цьому, за змістом частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд.

Тобто лише власник має право визначати юридичну долю свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов цілком правильного висновку про те, що з аналізу наведених норм вбачається, що правом добровільної відмови від права користування земельною ділянкою має саме землекористувач, а повноваженнями з прийняття рішення про припинення такого права наділений лише власник земельної ділянки.

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У той же час представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами (частина 3 статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Так, у відповідності до частини 1 статті 12 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Повноваження сільського, селищного, міського голови визначені у статті 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, згідно з пунктами 8, 9, 14, 19 частини 4 якої він, зокрема, скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує підготовку на розгляд ради проектів рішень ради з питань, що належать до її відання; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами тощо; а також здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів.

Як зазначалось вище, за вимогами пунктів 30, 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Положення наведеної норми кореспондують вимогам частини 5 статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, відповідно до якої від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Також, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання надання згоди на передачу об`єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об`єктів з комунальної у державну власність (пункт 51 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Разом з цим, господарським судом встановлено факт не набуття права комунальної власності Сільською радою, оскільки спірна земельна ділянка із власності Вітовської районної державної адміністрації не вибувала.

Отже, у даному випадку не вимагається прийняття виключно на пленарному засіданні сесії Галицинівської сільської ради рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою, з урахуванням позиції Верховного Суду, наведеної у постанові від 14.07.2021 при касаційному перегляді даної справи, що правом добровільної відмови від права користування земельною ділянкою має саме землекористувач, а повноваженнями з прийняття рішення про припинення такого права наділений лише власник земельної ділянки.

Відмова голови Галицинівської сільської ради від права постійного користування земельною ділянкою була прийнята одноособово головою, без прийняття відповідного рішення власне сільською радою.

При цьому, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що така відмова є саме діями, віднесеними до повноважень не власника, а землекористувача, що спростовує висновок прокурора про перебування земель спірної земельної ділянки у складі земель комунальної власності.

Також судова колегія враховує, що і припинення права користування спірною земельною ділянкою, і звернення з відповідними заявами про відведення у постійне користування спірної земельної ділянки відбувалось на підставі листів голови Галицинівської сільської ради, тобто без відповідних рішень сільської ради, прийнятих на пленарних засіданнях у 2014 році та у 2018 році, відповідно.

Отже, судова колегія відхиляє апеляційні доводи про те, що право постійного користування Галицинівської сільської ради спірною земельною ділянкою було припинено незаконно, оскільки прокурор помилково вважає, що вирішення питання щодо добровільної відмови землекористувача від спірної земельної ділянки (Галицинівської сільської ради) повинно було відбуватися виключно прийняттям на пленарному засідання сесії сільської ради відповідного рішення.

Водночас, судова колегія враховує, що відповідна відмова від постійного землекористування відбулась, у зв`язку із неможливістю Галицинівською сільською радою, як концесієдавцем, виконувати перед ТОВ Миколаївська водна компанія, як концесіонером, своїх зобов`язань за укладеним між останніми договором концесії від 30.05.2014, щодо проведення концесієдавцем співфінансування будівництва на спірній земельній ділянці полігону побутових відходів.

Так, 13.04.2018 Сільською радою та ТОВ Миколаївська водна компанія була укладена угода про розірвання договору концесії від 30.05.2014, у зв`язку з неможливістю концесієдавця проводити співфінансування, як то передбачено договором концесії щодо створення (будівництво) полігону побутових відходів.

Після цього розпорядженням Вітовської РДА від 13.04.2018 №123-р Товариству було передано в оренду спірну земельну ділянку терміном на 45 років, внаслідок чого між Вітовською РДА та ТОВ Миколаївська водна компанія 25.04.2018 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 5,5 га з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247 для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (будівництво сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів) в межах території Галицинівської сільської ради. Вказані розпорядження та договір оренди оспорюються прокурором як і винесене в подальшому розпорядження Вітовської РДА від 05.04.2019 за №79-р Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського значення з наступним укладенням між відповідачами договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 10.04.2019.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, у позовній заяві прокурор послався на порушення положень статей 116, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, у зв`язку з набуттям ТОВ Миколаївська водна компанія прав на спірну земельну ділянку в позаконкурентному порядку за відсутністю в нього наміру продовжувати концесійну діяльність з будівництва полігону твердих побутових відходів.

Крім того, прокурор заявив позовну вимогу про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису №26451692 від 04.06.2018 про реєстрацію права власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва, оскільки зазначений об`єкт створений під час дії та на виконання Договору концесії, а тому є об`єктом комунальної власності територіальної громади Галицинівської сільської ради.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, об`єкт нерухомого майна полігон твердих побутових відходів був створений саме ТОВ Миколаївська водна компанія.

З наявних листів та письмових пояснень Галицинівської сільської ради фінансування вказаного об`єкту радою не здійснювалось у зв`язку з відсутністю коштів.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, саме Галицинівська сільська рада, як учасник договору концесії, була ініціатором дострокового розірвання договору концесії з підстав відсутності коштів.

Однак, як правильно було встановлено судом першої інстанції, ТОВ Миколаївська водна компанія продовжувало діяльність з будівництва вказаного полігону та з огляду на відмову концесіонера Галицинівської сільської ради від права на постійне користування земельної ділянки, зважаючи на правову невизначеність своєї подальшої діяльності та наявність наміру здійснити будівництво полігону твердих побутових відходів, самостійно звернулось за відведенням йому на праві користування спірної земельної ділянки, яку в подальшому, придбало на праві власності.

Разом з тим, у квітні 2018 року, при передачі спірної земельної ділянки в оренду ТОВ Миколаївська водна компанія, з договору оренди вбачається, що в оренду передавалась земельна ділянка без будинків, будівель, споруд та будь-яких інших об`єктів, та на земельній ділянці не розміщені об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури (п. 3,4 договору оренди).

Також місцевий господарський суд правильно встановив, що лише у червні 2018 року, фактично після отримання спірної земельної ділянки у користування, ТОВ Миколаївська водна компанія (тобто юридична особа, за кошти якої відбувалось будівництво полігону твердих побутових відходів) здійснило реєстрацію права власності на об`єкт недобудованого будівництва полігон твердих побутових відходів.

Судова колегія вказує, що прокурором не надано суду належних та допустимих доказів того, що фактично будівництво об`єкту відбувалось в період дії договору концесії.

З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів співфінансування Галицинівською сільською радою будівництва вказаного об`єкту, зважаючи на здійснення такого будівництва після розірвання договору концесії, твердження прокурора щодо створення об`єкта нерухомого майна за участі Сільської ради та щодо того, що вказаний об`єкт є комунальною власністю спростовуються матеріалами справи, а тому є безпідставними.

Водночас, з огляду на перелічені вище докази, судова колегія вважає, що посилання прокурора на те, що ТОВ Миколаївська водна компанія набуто право на спірну земельну ділянку в позаконкурентному порядку, за відсутністю в нього наміру продовжувати концесійну діяльність з будівництва полігону твердих побутових відходів, також не знайшли свого підтвердження.

Як зазначалось вище, фактично до продажу земельної ділянки, відповідно до розпорядження Вітовської РДА від 05.04.2019 №79-р Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ Миколаївська водна компанія, власником земельної ділянки залишалась Вітовська РДА, що свідчить про те, що спірна земельна ділянка належала до земель державної власності і саме власником було прийнято рішення щодо продажу спірної земельної ділянки ТОВ Миколаївська водна компанія.

Відтак, судова колегія відхиляє доводи апелянта про відсутність повноважень у Вітовської РДА щодо передачі 30.04.2018 року в оренду спірної земельної ділянки та продажу її за договором купівлі-продажу від 10.04.2019 року.

Апеляційна колегія зазначає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 Земельного кодексу України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (частина 1 стаття 124 Земельного кодексу України, в редакції станом на час прийняття розпорядження від 13.04.2018).

Відповідно до частини 2 вказаної статті, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 Земельного кодексу України.

Разом з тим, згідно зі статтею 127 Земельного кодексу України, органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.

За положеннями частини 1 статті 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Так, частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, будівництва об`єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об`єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд).

Отже, з огляду на вищезазначені норми земельного законодавства, судова колегія зазначає, що Вітовською РДА законно було передано земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 55000 кв.м з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247 спочатку в оренду ТОВ Миколаївська водна компанія розпорядженням від 13.04.2018 №123-р, а згодом продано у власність ТОВ Миколаївська водна компанія у позаконкурентному порядку без проведення земельних торгів.

Таким чином, доводи прокурора про неправомірне відведення спірної земельної ділянки поза конкурсом є хибними, оскільки в силу приписів частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної власності не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах), у разі будівництва об`єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об`єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд).

При цьому, суд апеляційної інстанції у судовому засіданні 13.05.2025 встановив, що до складу об`єкту нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2250416648233), розташованого на спірній земельній ділянці, входить сміттєпереробний об`єкт, що спростовує доводи прокурора про необґрунтоване застосування судом першої інстанції положень частини 2 ст. 134 Земельного кодексу України.

З огляду на вказане, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для визнання незаконними та скасування розпорядження Вітовської РДА від 13.04.2018 №123-р Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ Миколаївська водна компанія та розпорядження Вітовської РДА від 05.04.2019 №79-р Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення.

Відповідно, відсутні підстави і для визнання недійсними договору оренди земельної ділянки площею 5,5 га з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247 від 25.04.2018 та договору її купівлі-продажу від 10.04.2019 року.

Оскільки вимога прокурора про зобов`язання зобов`язання ТОВ Миколаївська водна компанія повернути територіальній громаді в особі Галицинівської сільської ради спірну земельну ділянку за кадастровим номером 4823380600:03:000:0247 є похідною від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, якої вже було надано оцінку судом апеляційної інстанції, то остання, відповідно, підлягає відхиленню.

Аналогічно колегія суддів відхиляє похідну вимогу прокурора про скасування реєстрації права власності ТОВ Миколаївська водна компанія на об`єкт нерухомого майна полігон твердих побутових відходів (реєстраційний номер об`єкта 2250416648233).

З огляду на встановлені господарським судом у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, судова колегія вважає позовні вимоги Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області безпідставними.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, оскаржуване судове рішення прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, а також з урахуванням зауважень суду касаційної інстанції, викладених у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у даній справі, з огляду на що підстав для його скасування не вбачається.

Водночас, доводи апеляційної скарги прокурора не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного у справі судового рішення, оскільки їм вже було надано належну оцінку судом першої інстанції, вони не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2025 у справі №915/1917/19, а також зроблених судом висновків, оскільки зводяться до намагання позивачем здійснити переоцінку доказів у даній справі.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи.І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Тому решта доводів апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки не спростовують законності рішення суду першої інстанції.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та постановлено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення останнього без змін, апеляційної скарги без задоволення.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2025 у справі №915/1917/19 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений та підписаний 15.05.2025.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяБогацька Н.С.

СуддяКолоколов С.І.