Постанова від 15.05.2025 по справі 915/1377/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2025 рокум. ОдесаСправа № 915/1377/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» м. Київ

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 року м. Миколаїв, суддя першої інстанції Семенчук Н.О., повний текст складено та підписано 27.01.2025 року

у справі № 915/1377/24

за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» м. Миколаїв

про стягнення 61 791 грн. 24 коп.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У листопаді 2024 Акціонерне товариство «Українська залізниця» м.Київ звернулося до Господарського суду Миколаївської області із позовною заявою в якій просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон», м.Миколаїв на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» м.Київ заборгованість в розмірі 61 791 грн. 24 коп. та вирішити питання про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат у справі.

В обґрунтування позову зазначає, що між акціонерним товариством «Українська залізниця», м.Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 26.06.2020 за №40-14291113/2020-0001. Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» м. Миколаїв надало заявку від 16.05.2024 №109/132/2-24 на накопичення вагонів на станції Кременчук Південної залізниці. У травні 2024 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» м. Миколаїв під навантаження вантажу зерно кукурудзи прибули 50 власних вагонів (власник Філіал «ЦТЛ» АТ «Укрзалізниця»). У подальшому проводилось подавання вагонів під навантаження окремими групами згідно умов Договору. Після навантаження та накопичення групи з 50 вагонів з вантажем зерно кукурудзи, на коліях загального користування станції відправлення Кременчук регіональної філії «Південна залізниця» вантажовідправником Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» м. Миколаїв було оформлено накладні від 18.05.2024 №№ 44317220, 44317154, 44317071, 44316958 на відправлення цієї групи вагонів призначенням на станцію Ізмаїл (експ.) регіональної філії «Одеська залізниця». Вантаж був прийнятий до перевезення 18.05.2024. Працівниками ПКОПД Полтава по станції Кременчук 21.05.2024 було сформовано накопичувальні картки форми ФДУ-92 №№21050933, 21050934, 21050935 та нараховано збір за зберігання вантажу в розмірі 51 492,70 грн (без ПДВ). Зазначені накопичувальні картки були направлені відповідачу для накладення електронного цифрового підпису (ЕЦП), але відповідачем була ініційована паперова версія документу, який підписаний із зауваженням: З нарахуванням не згодні. Вагони з вантажем перебували на коліях станції під накопичуванням маршрутного поїзда відповідно до Додатку 1-4 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом. Позивач посилаючись на п.9 Додатку 1-4 до Договору про надання послуг зазначає, що відповідач погодився зі стягненням: плати за вільним тарифом Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу та плати за користування вагонами, але від нарахованого збору за зберігання вантажу відмовився. Згідно п.9 Правил зберігання вантажів (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №866/5087) за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми. Позивач вважає, що відповідач не виконав свій обов`язок щодо сплати додаткового збору за зберігання вантажу, унормованого Правилами та договором.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 року у справі №915/1377/24 (суддя Семенчук Н.О.) у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Українська залізниця» м. Київ відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виснував про те, що підстави для нарахування збору відповідачу за зберігання вантажу відсутні. Позивач не навів підстав та не довів суду належними доказами порушення відповідачем його прав та законних інтересів, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Акціонерне товариства «Українська залізниця» м. Київ з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 року у справі № 915/1377/24 скасувати у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» м. Київ задовольнити у повному обсязі, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги, скаржник, посилаючись на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, зазначив про хибність висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні щодо відсутності вини відповідача у затримці вагонів.

Так, апелянт вважає, що спірні відносини були врегульовані не тільки укладеним договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, а й нормативно-правовими актами, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, якими є Правила зберігання вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644.

Отже, на думку скаржника висновок суду про те, що накопичення вагонів з вантажем (маршрут) в даному випадку відбувається в рамках договірних відносин (є предметом спеціальної послуги, за яку сплачується кореспондуючий тариф), не може кваліфікуватись як матеріальна відповідальність та не має такого елементу як вина відправника, зроблений без урахування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 року у справі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» м. Київ на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 року у справі №915/1377/24, розгляд справи призначено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

03.03.2025 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» надійшов відзив (вх. №542/25/Д1), у якому відповідач просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» м.Київ залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 року у справі №915/1377/24 залишити без змін. Відзив судовою колегією долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, за доводами відзиву, відповідач, посилаючись на висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, вказав, що на час розгляду даної справи судом, вже сформована єдина правозастосовча практика Верховного суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (висновок Верховного суду від 01.02.2024 року у справі №915/305/22, від 09.04.2024 року у справі №915/5/23).

Так, відповідач вказує, що пунктом 13.1 договору передбачено, що у випадку, якщо додатками до договору визначені умови інші, ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору. Відповідно до п.1 додатків №1-4 до договору умови організації накопичення вагонів на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами (маршрутами) на станції призначення (далі - накопичення вагонів).

Відтак, відповідач стверджує, що процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку/перебування вагонів з вантажем на певний час на коліях загального користування з метою формування маршрутного поїзда, на що залізниця надала свою згоду шляхом укладання з відповідачем спеціального договору та розробила спеціальний Тариф що кореспондується предмету послуги (п. 9.1 додатку 1-4). Умови спеціального договору мають переважну силу над умовами договору та загальних умов перевезень.

Відповідно до п. 8 додатку №1-4, час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23. Отже, сторонами в договірному порядку встановлено що акт форми ГУ-23 підтверджує час надання спеціальної договірної послуги накопичення вагонів з вантажем, чому кореспондується відповідна плата обумовлена додатком 1-4.

Також, відповідач вказує, що позивач, який, не враховуючи запропоновані ним же умови договору, трактує загальні підстави, визначені для укладення актів загальної форми ГУ-23 (може бути), на свою користь, незважаючи на те, що у даному випадку акт зазначеної форми не є документом, що засвідчує вину вантажовідправника, тобто відповідача, стосовно затримки вагонів. Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що затримка вагонів на коліях загального користування сталася поза межами встановлених у договорі строків та з порушенням порядку, визначеного у додатку №1-4 до договору «Умови накопичення вагонів», а тому, відсутня протиправна поведінка або вина когось із сторін, оскільки ними належним чином виконувались умови договору.

Відповідач просить суд звернути увагу на те, що п. 9.2, 9.3 додатку №1-4 до договору застосовується «на шляху прямування» (перевезення) а накопичення маршрутного потягу (9.1. додатку №1-4 до договору) відбувається на загальних коліях, коли маршрутний потяг ще не прийнято до перевезення залізницею (перевізні документи - накладна ще не складена).

Також, відповідач вказує, що в даному випадку часовий проміжок послуги «накопичення вагонів з вантажем» та нарахованого збору за зберігання вантажу є ідентичними і завершуються моментом подання Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарським підприємством «НІБУЛОН» накладних на маршрутний потяг 24.01.2024. Отже враховуючи що «на шляху прямування», тобто, саме перевезення можливе виключно після надання перевізного документу (накладної) то посилання позивача на п.9.2, 9.3 додатку 1-4 нерелевантне часовому періоду спірних правовідносин, оскільки спірний платіж нараховано за події, які відбувались «до» моменту подання накладних, а не «після».

Приписи п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму (що станом на момент подання позову у даній справі складає 328 000 грн. 00 коп.).

В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи, і в даному випадку єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову.

Судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа №915/1166/24 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 61 791 грн. 24 коп.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 року у справі №915/1377/24 є правомірним та таким, що не потребує скасування або зміни, враховуючи таке.

Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

10.02.2021 року між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі начальника виробничого підроздилу «Полтавська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «південня залізниця» акціонерного товариства «Українська зализниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» укладено договір №П/М-2114 про подачу та збирання вагонів з Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» при станції Кременчук Південної залізниці від 10.02.2021 (надалі - договір №П/М-2114).

Умовами п.1 договору №П/М-2114 визначено, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під`їзних колій, які належать Власнику, примикає стрілочним переводом №1 до під`їзної колії ПрАТ «Кременчуцькиц річковий порт» по станції Кременчук, і обслуговується локомотивом Залізниці. Межею під`їзної колії є знак Межа під`їзної колії, який встановлено навпроти переднього стика рамної рейки стрілочного переводу №1.

Відповідно до п.2 договору №П/М-2114 розгорнута довжина під`їзної колії становить 1166,88 погонних метри на балансі Власника.

Пунктом 6 договору №П/М-2114 визначено, що вагони на під`їзду колію подаються локомотивом Залізниці із розставленням вагонів на місцях завантаження, вивантаження. Здача вагонів провадиться: на місцях завантаження, вивантаження. Загальна кількість вагонів, які передаються на під`їзду колію однією групою становить, не більше 14 вагонів.

У зв`язку із тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» не має власних потужностей для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів на власній території, 26.06.2020 року між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (нове найменування - Акціонерне товариство «Українська залізниця») та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарським підприємством «Нібулон» було укладено договір №40-14291113/2020-0001 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, зокрема, Додаток 1-4 Умови організації накопичення вагонів з метою надання-отримання спеціальної послуги накопичення вагонів, яка передбачає накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування для відправлення їх маршрутними поїздами.

26.06.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарським підприємством «Нібулон» в порядку, встановленому ст.634 Цивільного кодексу України шляхом накладення електронного цифрового підпису, направлено Акціонерному товариству «Українська залізниця» заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору №40-14291113/2020-001 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

26.06.2020 року Акціонерним товариством «Українська залізниця» направлено відповідачу інформаційне повідомлення про укладення договору №40-14291113/2020-0001 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, яким позивач засвідчив прийняття від Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Нібулон» пропозиції (акцепт) укладення договору та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника/одержувача 8496 та платника 8211375 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером.

Повідомлено, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору.

Відповідно до п.1.1 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, укладеного сторонами 26.06.2020 року (в редакції, що оприлюднено 28.10.2021 року та яка вводиться в дію 01.11.2021 року) предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі-послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою.

Згідно із п.1.2 договору, при його виконанні сторони використовують такі скорочені найменування нормативно-правових актів:

- Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457 (далі - Статут залізниць України);

- Правила перевезення вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №861/5082 (далі - Правила №644);

- Правила планування перевезень вантажів (статті 17-21 Статуту), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 року №873 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 року за №1030/7318 (далі - Правила планування перевезень вантажів);

- Правила користування вагонами і контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за №165/3458 (далі - Правила користування вагонами);

- Збірник Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 року №317 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 року за №340/16356 (далі - Збірник Тарифів, Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, відповідно);

- Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС);

- Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ).

Відповідно до п.1.3 договору, наведені нижче визначення вживаються в договорі в такому значенні: - маршрутна відправка - партія вантажу за однією накладною, яка відповідає ваговій нормі та/або кількості вагонів у поїзді, що встановлені перевізником; - маршрутний поїзд - вантажний поїзд, одночасно пред`явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій перевізником масі та/або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами; - первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, зокрема: перевізні документи, зведена відомість, накопичувальна картка, відомість плати за користування вагонами та контейнерами, подавання, забирання вагонів та маневрову роботи інші; - послуги, пов`язані з організацією та здійсненням перевезення вантажів - послуги, що надаються перевізником замовнику згідно з договором (додатків до нього), у т.ч. на підставі окремої заявки Замовника.

Згідно із п.1.4 договору, надання послуг за договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.

Пунктом 2.1 договору сторони узгодили, що замовник зобов`язаний, зокрема:

- сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (п.2.1.4);

- відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п.2.1.5);

- у строки, встановлені розд. 4 договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п.2.1.7);

Відповідно до п.2.3 договору перевізник зобов`язаний, зокрема:

- приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та збірнику тарифів (п.2.3.2);

- складати документи, передбачені п.п.1.3,1.4 та розд.4 договору, щодо нарахування сум платежів (п.2.3.5).

Згідно із п.3.1 договору, розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов збірника Тарифів.

Відповідно до п.14 договору, невід`ємною частиною договору є додатки, зокрема:

- Додаток 1-1 "Ставки плати за додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами";

- Додаток 1-4 "Умови накопичення вагонів".

В той же час, відповідно до п.14.1 договору, у випадках, якщо додатками до договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору.

Пунктом 1 Додатку №1-4 до договору "Умови організації накопичення вагонів" сторони узгодили між собою, що на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними або контейнерними проїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів).

Згідно із п.2 Додатку, станціями накопичення можуть бути станції відправлення та /або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення.

Відповідно до п.3 Додатку, для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення замовника, перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.

Згідно із п.4 Додатку, в межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, замовник щомісячно надає перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки.

Відповідно до п.5 Додатку, на станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення.

Згідно із п.6 Додатку, початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику.

Відповідно до п.7 Додатку, часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником.

Згідно із п.8 Додатку, час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.

Відповідно до п.9 Додатку, за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує:

- плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до Додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п.9.1);

- за затримку вагонів замовника: платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно із Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п.9.2);

- за затримку власних вагонів перевізника: платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно із Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п.3.4. договору (п.9.3).

Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується.

Відповідно до п.10 Додатку, нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги.

Також в матеріалах справи містяться:

- заява про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 14291113/2020-001 від 24.03.2020;

- повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020;

- замовлення про надання окремих послуг № 14291113/2021-0005 від 22.09.2021;

- повідомлення Замовнику про умови надання окремих послуг № 43-14291113/2021-0001 від 30.09.2021;

- заявка на накопичення вагонів від 16.05.2024 №109/132/2-24;

- накопичувальні картки № 21050933 від 21.05.2024, № 21050935 від 21.05.2024;

- пам`ятки про подавання вагонів (форма ГУ-45);

- пам`ятки про забирання вагонів (форма ГУ-45);

- акти загальної форми (форма ГУ-23);

- накладна № 44317220, 44317154, 44317071, 44316958 від 18.05.2024;

- претензія № Д-02-06/374 від 20.08.2024.

Інших належних та допустимих письмових доказів стосовно наявних між позивачем та відповідачем спірних правовідносин, матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми нарахованих останнім коштів за послуги щодо накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування, яке передбачено укладеним між сторонами договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 та зокрема Додатком 1-4 Умови організації накопичення вагонів.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками, викладеними у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції та не погодився з твердженнями апелянта, викладеними в апеляційній скарзі.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 306 Господарського кодексу України, встановлено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України).

Частиною 5 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За змістом ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно із ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, та іншими актами законодавства України, в т.ч. Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2020 року, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року за №34, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №862/5083.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з п. 2 Статуту, останній визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (п. 3 Статуту).

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно з п. 22, 23 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Оформлення накладної має здійснюватися відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2020 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №863/5084, згідно з п. 1.1 яких на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року № 542, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 року за № 798/5989).

Відповідно до п. 2 Правил перевезення вантажів маршрутами відправника маршрутом відправника (далі - маршрут) уважається поїзд установленої маси або довжини, сформований відправником відповідно до Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.12.96 № 411 та зареєстрованих у Мін`юсті України 25.02.1997 року за № 50/1854, та плану формування поїздів на залізничній під`їзній колії підприємства або за договором із залізницею - на коліях залізничної станції призначенням на одну станцію або з розпиленням на кількох станціях з обов`язковим зменшенням кількості його переробок на попутних технічних станціях.

За приписами п. 1.1. Правил оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну).

Відповідно до цих Правил накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов`язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.

Пункт 8 Правил зберігання вантажів встановлює, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.

Згідно із п. 9 Правил зберігання вантажів за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.

Перевезення вантажів на особливих умовах здійснюються за окремими договорами. При цьому сторони вправі передбачати у договорах додаткову відповідальність за виконання зобов`язань щодо перевезень вантажів (п. 63 Статуту залізниць України).

Відповідно до п. 1 Правил складання актів при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 № 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99 за № 165/3458).

Пунктом 3 Правил складання актів (ст. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, визначено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за №165/3458, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Порядок визначення плати за користування вагонами і контейнерами визначений Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113, п. 3 яких зокрема визначено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними проводиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам`яток про подавання/збирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23 а, Актів загальної форми ГУ-23. Пам`ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, Пам`ятки про видачу/приймання контейнерів.

Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватись працівником станції і вантажовідправником (абз. 1-4 п. 4 Правил № 113).

Згідно з абз. 5, 6 п. 4 Правил № 113 час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника; час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам`ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій; пам`ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласник.

Отже, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідної події - затримки вагонів на станції є акт загальної форми ГУ-23, що складений згідно з додатком № 6 до Правил користування вагонами і контейнерами.

Окрім наведеного, пунктом 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів визначено, що усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику. У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.

Так, у даній справі судами встановлено, 10.02.2021 року між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі начальника виробничого підроздилу «Полтавська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «південня залізниця» акціонерного товариства «Українська зализниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» укладено договір №П/М-2114 про подачу та збирання вагонів з Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» при станції Кременчук Південної залізниці від 10.02.2021 (надалі - договір №П/М-2114).

Умовами п.1 договору №П/М-2114 визначено, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під`їзних колій, які належать Власнику, примикає стрілочним переводом №1 до під`їзної колії ПрАТ «Кременчуцькиц річковий порт» по станції Кременчук, і обслуговується локомотивом Залізниці. Межею під`їзної колії є знак Межа під`їзної колії, який встановлено навпроти переднього стика рамної рейки стрілочного переводу №1.

Відповідно до п.2 договору №П/М-2114 розгорнута довжина під`їзної колії становить 1166,88 погонних метри на балансі Власника.

Пунктом 6 договору №П/М-2114 визначено, що вагони на під`їзду колію подаються локомотивом Залізниці із розставленням вагонів на місцях завантаження, вивантаження. Здача вагонів провадиться: на місцях завантаження, вивантаження. Загальна кількість вагонів, які передаються на під`їзду колію однією групою становить, не більше 14 вагонів.

У зв`язку із тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» не має власних потужностей для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів на власній території, 26.06.2020 року між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (нове найменування - Акціонерне товариство «Українська залізниця») та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарським підприємством «Нібулон» було укладено договір №40-14291113/2020-0001 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, зокрема, Додаток 1-4 Умови організації накопичення вагонів з метою надання-отримання спеціальної послуги накопичення вагонів, яка передбачає накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування для відправлення їх маршрутними поїздами.

26.06.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарським підприємством «Нібулон» в порядку, встановленому ст.634 Цивільного кодексу України шляхом накладення електронного цифрового підпису, направлено Акціонерному товариству «Українська залізниця» заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору №40-14291113/2020-001 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Зокрема, за умовами п.1.1 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, укладеного сторонами 26.06.2020 року (в редакції, що оприлюднено 28.10.2021 року та яка вводиться в дію 01.11.2021 року) предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі-послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою.

Таким чином, як встановлено судами у даній справі, між позивачем та відповідачем сквлалися сталі спеціальні правовідносини у сфері перевезення вантажів залізницею, а саме, маршрутним потягом.

В той же час, відповідно до п.13 договору сторони погодили між собою, що невід`ємною частиною договору є додатки, зокрема: Додаток 1-1 "Ставки плати за додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами"; Додаток 1-4 "Умови накопичення вагонів". При цьому, умовами п.13.1 договору визначено, що у випадках, якщо додатками до договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору.

Так, п. 1 Додатку №1-4 до договору "Умови накопичення вагонів" сторони узгодили між собою, що на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними або контейнерними проїздами на станції призначення.

При цьому, згідно із п.8 Додатку, час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.

Відповідно до п.9 Додатку, за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує:

- плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до Додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п.9.1);

- за затримку вагонів замовника: платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно із Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п.9.2);

- за затримку власних вагонів перевізника: платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно із Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п.3.4. договору (п.9.3).

Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується.

Відповідно до п.10 Додатку, нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги.

Відповідно до заявки на накопичення вагонів № 109/132/2-24 від 16.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН», як замовник, замовило послугу з накопичення вагонів на станції накопичення Кременчук максимальною кількістю 50 вагон на період 18.05.2024 - 28.05.2024.

У травні 2024 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» м. Миколаїв під навантаження вантажу зерно кукурудзи прибули 50 власних вагонів (власник Філіал «ЦТЛ» АТ «Укрзалізниця») № №95615373, 95631362, 95760922, 95304333, 95320347, 95617502, 95757860, 58564634, 95620431, 95352050, 95679379, 95615928, 95528717, 95396008, 95023842, 95452744, 95681045, 95751327, 95639753, 95713277, 95637807, 95751061, 95366738, 95337572, 95800348, 95753752, 95523528, 95669487, 95380200, 95640462, 95454625, 58563420, 95833240, 95797627, 58562679, 95799748, 95792966, 95377438, 95330577, 95615910, 95753778, 95798864, 95523049, 95962122, 95634473, 95615662, 95983748, 95339446, 95629135, 95531646.

Далі проводилось подавання вагонів під навантаження окремими групами згідно умов Договору.

Після навантаження кожна група вагонів виставлялась з під`їзної колії та була затримана на станційних коліях в очікуванні накопичення маршруту та оформлення накладної.

Перша партія з 14 вагонів №№58516089, 58516212, 58564634, 95304333, 95320347, 95352050, 95541306, 95615373, 95617502, 95620431, 95631362, 95757860, 95760922, 95931465 подана під навантаження на під`їзну колію, про що складено пам`ятку про подавання вагонів форми ГУ-45 №192 від 17.05.2024 о 02-00год. З під`їзної колії були забрані 10 навантажених вагонів №№95352050, 95620431, 58564634, 95757860, 95617502, 95320347, 95304333, 95760922, 95631362, 95615373 про що складена пам`ятка про забирання вагонів форми ГУ-45 №191 від 17.05.2024 о 13- 30год.

Після закінчення навантаження вагони були затримані на станційних коліях для формування маршруту. На засвідчення факту затримки вагонів в очікуванні формування маршрутного поїзду та оформлення перевізних документів, були складені акти загальної форми ГУ-23: №6639 від 17.05.2024 о 13-30год, №6661 від 17.05.2024 о 18-10год, №6672 від 17.05.2024 о 23-30год, №6680 від 18.05.2024 о 05-00год, №6690 від 18.05.2024 о 06-45год., №6705 від 18.05.2024 о 13-45год.

Друга партія з 14 вагонів №№95023842, 95337572, 95366738, 95396008, 95452744, 95528717, 95615928, 95637807, 95639753, 95679379, 95681045, 95713277, 9575106, 95751327 подана під навантаження на під`їзну колію, про що складено пам`ятку про подавання вагонів форми ГУ-45 №193 від 17.05.2024 о 13-30год. Навантажені вагони були забрані з під`їзної колії, про що складена пам`ятка про забирання вагонів ф. ГУ-45 №192 від 17.05.2024 о 23-30год.

Після закінчення навантаження вагони були затримані на станційних коліях для формування маршруту. На засвідчення факту затримки вагонів в очікуванні формування маршрутного поїзду та оформлення перевізних документів, були складені акти загальної форми ГУ-23: №6672 від 17.05.2024 о 23-30год, №6680 від 18.05.2024 о 05-00год, №6690 від 18.05.2024 о 06-45год., №6705 від 18.05.2024 о 13-45год.

Третя партія з 14 вагонів №№58562679, 58563420, 95377438, 95380200, 95454625, 95523528, 95640462, 95669487, 95753752, 95792966, 95797627, 95799748,95800348, 95833240 подана під навантаження на під`їзну колію, про що складено пам`ятку про подавання вагонів форми ГУ-45 №194 від 17.05.2024 о 23-30год. Навантажені вагони були забрані з під`їзної колії, про що складена пам`ятка про забирання вагонів ф. ГУ-45 №193 від 18.05.2024 о 06-45год.

Після закінчення навантаження вагони були затримані на станційних коліях для формування маршруту. На засвідчення факту затримки вагонів в очікуванні формування маршрутного поїзду та оформлення перевізних документів, був складений акт загальної форми ГУ-23: №6690 від 18.05.2024 о 06-45год, №6705 від 18.05.2024 о 13-45год.

Четверта партія з 12 вагонів №№95330577, 95339446, 95523049, 95531646, 95615662, 95615910, 95629135, 95634473, 95753778, 95798864, 95962122, 95983748 подана під навантаження на під`їзну колію, про що складено пам`ятку про подавання вагонів ф. ГУ-45 №195 від 18.05.2024 о 06-45год. Навантажені вагони були забрані з під`їзної колії, про що складена пам`ятка про забирання вагонів ф. ГУ-45 №194 від 18.05.2024 о 13-45год.

Після навантаження та накопичення групи з 50 вагонів з вантажем зерно кукурудзи на коліях загального користування станції відправлення Кременчук регіональної філії «Південна залізниця» вантажовідправником Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» м. Миколаїв були оформлені накладні від 18.05.2024 №№44317220, 44317154, 44317071, 44316958 на відправлення цієї групи вагонів призначенням станція Ізмаїл (експ.) регіональної філії «Одеська залізниця». Вантаж був прийнятий до перевезення 18.05.2024

21.05.2024 працівниками ПКОПД Полтави по станції Кременчук були сформовані накопичувальні картки форми ФДУ-92 №№21050933, 21050934, 21050935, в яких нарахований збір за зберігання вантажів на загальну суму 51492,70грн (без ПДВ).

Накопичувальна картка була направлена відповідачу для накладення електронного цифрового підпису (ЕЦП), але відповідачем була ініційована паперова версія документу, який підписаний із зауваженням: З нарахуванням не згодні. Вагони з вантажем перебували на коліях станції під накопичуванням маршрутного поїзда відповідно до Додатку 1-4 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Так, за даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, останній погодився зі стягненням плати за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» та плати за користування вагонами, але від сплати нарахованого збору за зберігання вантажу відмовився.

Позивач зазначає, що згідно з пунктом 9 Правил зберігання вантажів (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644) (далі Правила № 644) за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми. Пунктом 2.1.4 Договору визначений обов`язок Замовника сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника, а пунктом 2.1.5 відшкодовувати Перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України.

З урахуванням наведеного, позивачем виконано розрахунок суми, належних залізниці платежів при оформленні накопичувальних карток за зберігання вантажу ф. ФДУ-92 № 21050933, 21050934, 21050935 на загальну суму 61 791 грн.70 коп. з ПДВ.

Вказаний розрахунок виконаний на підставі п. 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, враховуючи ставку плати в розмірі 4 грн за одну тонну вантажу за кожну добу із застосуванням коефіцієнту 5, 139 грн згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 22.06.2022 № 441.

Отже, судами у даній справі встановлено, що відповідач не сплатив нарахований позивачем збір за зберігання вантажів у сумі 61 791 грн. 70 коп. по вказаним вище накопичувальним карткам, та, звертаючись до суду з позовом, позивач, вважаючи, що відповідачем здійснено затримку вагонів, внаслідок чого останньому нараховано заборгованість за зберігання вантажу, обґрунтував свої вимоги посиланням на п. 8, 9 Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, якими врегульовано порядок та умови нарахування збору за зберігання вантажу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що підстави для нарахування збору відповідачу за зберігання вантажу відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити, з чим погоджується судова колегія враховуючи таке.

Як раніше наголошувалось судовою колегією, відповідно до п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за №165/3458 (далі Правила № 113), у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Пунктом 3 Правила № 113 визначено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними проводиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам`яток про подавання/збирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23 а, Актів загальної форми ГУ-23. Пам`ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, Пам`ятки про видачу/приймання контейнерів.

Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватись працівником станції і вантажовідправником (абз. 1-4 п. 4 Правил № 113).

Згідно з абз. 5, 6 п. 4 Правил № 113 час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника; час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам`ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій; пам`ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласник.

Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надається вантажовласнику (п. 2.6 Правил № 644).

Водночас, колегія суддів зазначає, що між сторонами наявні спеціальні правовідносини у сфері перевезення вантажів залізницею, а саме маршрутним потягом, що підтверджується тим, що 26.06.2020 року позивач направив відповідачу повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020, за яким позивач засвідчив прийняття пропозиції (акцепт) укладення вищенаведеного договору та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника/одержувача та платника 8211375 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 1.1 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання/користування власним вагоном перевізника не є орендною платою.

Водночас, судовою колегією встановлено, що вищевказаний договір має спеціальні умови, що відносяться до «окремих послуг», що унормовано, зокрема, додатком № 1-4 до договору, і які є відмінними від загальних умов перевезень внаслідок своєї специфіки і суті операцій - «накопичення вагонів з вантажем».

Додаток № 1-4 до договору є невід`ємною частиною останнього.

Виходячи з приписів додатку № 1-4 «Умови накопичення вагонів» до договору, при перевезенні вантажу маршрутними відправками та відсутності можливості формувати маршрут на під`їзній колії, що належить відповідачу, навантажені вагони затримуються на коліях станції.

Судом встановлено, що відповідач не має власних потужностей для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів на власній території, а тому саме для отримання послуги з накопичення вагонів, відповідач скористався передбаченими договором відповідними можливостями, а для проведення навантаження зернових вантажів на під`їзній колії Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» між сторонами у 2021 році укладено відповідний договір про подачу та забирання вагонів.

Отже, з урахуванням вимог додатку № 1-4 до договору та умов договору про подачу та забирання вагонів, у даному випадку метою відповідача при замовленні спеціальної послуги було саме накопичення вагонів для формування маршрутного поїзда кількістю у 50 вагонів.

При цьому, процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, що є цілком очевидно, і на що залізниця надала свою згоду шляхом укладання з відповідачем договору.

Тобто незалежно від обраного порядку оформлення накладної, як то на весь маршрутний поїзд, або на кожну партію окремо, окремі вагони/групи вагонів зі складу маршрутного поїзду не будуть відправлені до повного формування маршрутного поїзду обумовленої довжини, що повністю відповідає умовам договору та нормативних актів.

Відтак, затримка вагонів під час їх накопичення для формування маршрутного поїзда не може вважатись як одностороннє порушення зобов`язань з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами Договору, який передбачає надання спеціальних послуг та додатку 1-4 до нього.

При цьому, оформлення/не оформлення окремої накладної на кожну групу вагонів з маршрутного потягу, або одного документа на весь маршрутний потяг ніяк не впливає на відправлення маршрутного потягу до моменту формування (накопичення) складу в 50 вагонів з вантажем.

Та, накопичення вагонів з вантажем (маршрут) у цьому випадку відбувається в межах договірних відносин (є предметом послуги, за яку сплачується тариф), отже, не може кваліфікуватись як "матеріальна відповідальність" та не має такого елементу, як вина відправника.

До того ж, судова колегія зазначає, що складення актів форми ГУ-23 є обов`язком сторін, який встановлено умовами додатку № 1-4, за яким час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.

В актах загальної форми вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (пункт 8 Правил користування вагонами та контейнерами).

Тобто в умовах договору, що регулює спеціальну послугу, та відповідно до наведених вимог Правил користування вагонами та контейнерами сторони узгодили, що в актом форми ГУ-23 лише фіксується час перебування вагонів на коліях загального користування, що разом з тим є предметом послуги "Накопичення вагонів з вантажем до 50 вагонів - маршрутний поїзд", оскільки вказаний акт відображає час, за який сплачується тариф.

Водночас, відповідно до п. 6, 7 додатку 1-4, початком накопичення вагонів на станції відправлення є момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику, а часом закінчення накопичення на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником. Оскільки оформлення накладної на маршрут не могло відбутись до моменту накопичення (сформування) 50 вагонів (маршруту), то перебування вагонів на станції не було викликано «затримкою оформлення документів», а стало наслідком цілком законних дій обох сторін договору щодо «накопичення» маршрутного поїзда, що в свою чергу, є предметом договірної послуги з боку позивача, оскільки до моменту повного формування маршрутним поїздом установленої довжини він не міг бути відправленим.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу згідно договору послугу з накопичення вагонів за попередньо погодженим планом, який мав ознаку «маршрутний», та за попередньою заявкою, без отримання якої відповідач був неспроможний сформувати маршрутний поїзд, у зв`язку з чим, відповідачем сплачено збір за накопичення таких вагонів на коліях загального користування по накопичувальним карткам, що позивачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не спростовано жодним чином.

До того ж, інших платежів послуга «накопичення вагонів» не передбачає.

Разом з тим, відповідач отримав вказану послугу з накопичення вагонів, за яку сплатив, що не заперечується сторонами, оскільки, останнім було сформовано маршрутний поїзд, проведено навантаження вагонів та оформлено перевізний документ (накладні).

Водночас, позивач, і в позові, і в апеляційній скарзі, посилаючись на п. 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, у редакції від 28.11.2014, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 866/5087, вважає, що відповідач мав сплатити перевізнику збір за зберігання вантажу внаслідок прострочення строку накопичення вагонів та у ситуації, що склалася наявна вина саме відповідача.

Судова колегія з таким твердженням не погоджується та зазначає, що пунктом 8 наведених Правил зберігання вантажів передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Відповідно до п. 9 зазначених Правил зберігання вантажів за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми. Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.

Положення наведених пунктів Правил свідчать про те, що нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці, та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).

Відтак, зважаючи на те, що сторони домовились про перевезення вантажів на особливих умовах - за розкладом руху маршрутних поїздів та погодили специфічні умови перевезення вантажів, які є визначальними щодо порядку надання відповідних послуг та особливостей їх оплати, з урахуванням характеру укладеного між сторонами договору, а також те, що накопичення вагонів проводилось за попередньо погодженим планом, який мав ознаку маршрутний, та за попередніми заявками, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було допущено порушення умов договору, а також нормативних актів при оформленні маршрутного потягу.

Таким чином, у період накопичення вагонів (порожніх/з вантажем) маршрутного поїзду у позивача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, також і з огляду на те, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов додатку № 1-4 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої відповідачем спеціальної послуги.

Судова колегія наголошує про наявність сталої судової практики у подібних правовідносинах, сформованої Верховним Судом, зокрема, у справах № 915/305/22 та №915/5/23.

Так, за висновками Верховного Суду, п. 8, 9 Правил зберігання вантажів не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від позивача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях позивача з метою формування маршрутного потяга, про, що також вказував відповідач у зауваженнях до накопичувальних карток.

А тому, і у даному разі, позивачем не доведено існування обставин, з якими пов`язується можливість застосування до спірних правовідносин приписів, передбачених пунктами зазначених вище Правил зберігання вантажів, з огляду на що, доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі є неспроможними та такими, що спростовуються висновками даної постанови. При цьому, по своїй суті, доводи апеляційної скарги свідчать лише про фактичну незгоду позивача з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні, що не може слугувати підставами для його скасування або зміни.

А тому, з урахуванням зазначеного, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що вимоги позивача, зазначені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» м. Київ задоволення не потребує, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 року у справі №915/1377/24 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладається на скаржника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» м. Київ на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 року у справі №915/1377/24 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 року у справі №915/1377/24 залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено, підписано та скріплено підписами суддів 15 травня 2025 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді С.І.Колоколов Я.Ф.Савицький