Ухвала від 15.05.2025 по справі 916/3858/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

15 травня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/3858/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевська Н.М.

розглянувши заяву керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову

при розгляді апеляційної скарги Акціонерного товариства Укртелеком

на рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2025 року, суддя в І інстанції Петренко Н.Д., повний текст якого складено 10.03.2025, в м. Одесі

у справі №916/3858/24

за позовом: виконувача обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі: Фонду державного майна України

до відповідачів:

1.Акціонерного товариства Укртелеком;

2.Виконавчого комітету Болградської міської ради Одеської області;

3.Болградської міської ради Одеської області

про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності та повернення державі захисної споруди цивільного захисту

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.02.2025 у справі №916/3858/24 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Усунуто перешкоди державі в особі Фонду державного майна України у здійсненні права користування та розпорядження захисною спорудою цивільного захисту ПРУ №57581 площею 42 кв.м. шляхом визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Болградської міської ради Одеської області від 15.04.2004 № 177 "Про скасування рішення міськвиконкому від 18.03.2004 р. № 119 та видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно, розташоване у м. Болграді по вул. Інзовській, 189-191". Усунуто перешкоди державі в особі Фонду державного майна України у здійсненні права користування та розпорядження захисною спорудою цивільного захисту ПРУ №57581 площею 42 кв.м. шляхом визнання недійсним (нечинним) та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що розташоване по вул. Інзовська, 191, у м. Болграді Одеської області, видане 21.04.2004 Болградською міською радою Одеської області. Усунуто перешкоди державі в особі Фонду державного майна України у здійсненні права користування та розпорядження захисною спорудою цивільного захисту ПРУ № 57581 площею 42 кв.м. шляхом зобов`язання акціонерне товариства Укртелеком повернути приміщення протирадіаційного укриття № 57581 площею 42 кв.м, що розташоване по вул. Інзовська, 191 у м. Болграді Одеської області, державі в особі Фонду державного майна України. Стягнуто в рівних частках з Акціонерного товариства Укртелеком, Виконавчого комітету Болградської міської ради Одеської області, Болградської міської ради Одеської області на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 22 349,94 грн.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства Укртелеком, в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2025 у справі №916/3858/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Укртелеком на рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2025 у справі №916/3858/24; призначено справу №916/3858/24 до розгляду на 03.06.2025 о 12:30.

14.05.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області надійшла заява про забезпечення позову у даній справі, якою прокурор просить:

- накласти арешт на підвальне приміщення під літ. «В», загальною площею 42 кв.м, розташованого за адресою: м. Болград, вул. Інзовська, 191, Болградського району Одеської області, яке є протирадіаційним укриттям № 57581 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2212963251214).

- заборонити АТ «Укртелеком» (код ЄДРПОУ 21560766), іншим фізичним та юридичним особам, а також будь-яким суб`єктам реєстраційних дій вчиняти будьякі реєстраційні дії щодо підвального приміщення під літ. «В», загальною площею 42 кв.м, розташованого за адресою: м. Болград, вул. Інзовська, 191, Болградського району Одеської області, яке є протирадіаційним укриттям № 57581 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2212963251214).

В обґрунтування вказаної заяви прокурор зазначає, що оскільки предметом позову окружної прокуратури є вимоги про зобов`язання Акціонерного товариства Укртелеком повернути нерухоме майно, власником якого є відповідач-1, та яке є об`єктом цивільного захисту протирадіаційним укриттям №57581, то у разі відчуження, АТ Укртелеком спірної нежитлової будівлі на користь третіх осіб та внесення запису про реєстрацію права власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (у випадку винесення рішення на користь позивача) під час розгляду справи, виконання судового рішення буду унеможливлено, що нівелює мету звернення з позовом, адже з метою належного відновлення порушених прав, на захист яких подано даний позов, зумовить необхідність ініціювати інший позов, що потребуватиме, у тому числі, значних фінансових витрат позивача.

Отже, з метою запобігання відчуження, знищення або вчинення реєстраційних дій щодо спірного об`єкту нерухомості, прокурор просить вжити вищезазначені заходи забезпечення позову у справі №916/3858/24.

Розглянувши вказану заяву, судова колегія зазначає наступне.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначила, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Порядок вжиття судом заходів забезпечення позову врегульований нормами ст. ст. 136, 137, 140, 144 Господарського процесуального кодексу України.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час звернення із відповідною заявою та її розгляду у суді), згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

За положеннями ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Здійснюючи аналіз норм права, які регулюють інститут забезпечення позову, Верховний Суд неодноразово висновував, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню, у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанови Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 915/249/24, від 21.02.2024 у справі №201/9686/23).

Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17).

Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Верховний Суд в постановах від 23.03.2020 у справі № 910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі № 915/373/20, від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20, від 28.07.2021 у справі №910/3704/21, від 12.10.2021 у справі № 908/1487/21 (908/1624/21), від 19.05.2022 у справі № 913/2239/21.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Така правова позиція, наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі №917/1274/19.

При цьому, враховуючи те, що у даному випадку позовні вимоги є немайновими, колегія суддів зазначає, що необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 Господарського процесуального кодексу України.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27 02 2024 у справі №916/4159/23.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою (судове рішення, у разі задоволення якого, не вимагається примусове виконання), то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі №915/1185/20).

Також наведена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22.

Судова колегія звертає увагу на те, що у постанові від 19.12.2024 у справі №910/6192/24 Верховний Суд дійшов висновку про те, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Разом з тим, законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності (див. також постанову Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №915/249/24).

При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Водночас, апеляційний суд наголошує на тому, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 12.06.2019 у справі №910/773/19, від 20.04.2018 у справі № 914/1475/17.

З урахуванням наведеного, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі №904/4982/21.

Про такі обставини може свідчити, зокрема, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів, які б свідчили про відчуження майна тощо).

Колегія суддів вважає, що доводи прокурора про імовірне утруднення виконання судового рішення у справі є необґрунтованими та базуються на припущеннях. Останнім не надано належних доказів, які б свідчили б про можливе ускладнення виконання рішення суду, у разі задоволення апеляційної скарги, за умов невжиття заявлених заходів забезпечення позову. Доводи заявника ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідачів та не доведені належними і допустимими доказами на підтвердження реально існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду.

Апеляційним судом враховується, що позов у даній справі було подано до суду першої інстанції 28.08.2024. Рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/3858/24 датовано 28.02.2025.

При подачі позову та при розгляді справи в суді першої інстанції прокурор не звертався із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, не наводив суду інформації щодо можливого наміру АТ Укртелеком відчужити належне йому майно іншім особам та потенційної підготовки до проведення дій щодо зміни власників, або перебудови нерухомого майна, зміни його площі, знищення нерухомості.

З апеляційною скаргою відповідач звернувся 27.03.2025.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що прокурором не наведено обставин щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, які відбулися чи змінилися з серпня 2024 з моменту подачі позову, по травень 2025 - подача даної заяви, а також після розгляду справи Господарським судом Одеської області, які б вказували на необхідність застосування забезпечувальних мір, як-то відчуження об`єкта нерухомості або його частки іншим особам, зміни площі нерухомості тощо.

В заяві про забезпечення позову прокурора посилається на те, що моніторингом сайту «Prozorro.Sale» встановлено, що АТ «Укртелеком» оголошені аукціони, зокрема в Одеській області щодо 9330 об`єктів нерухомості, що перебувають у власності АТ «Укртелеком» (скріншот додається).

Також посилається на те, що АТ «Укртелеком» вчинялись дії щодо передачі в оренду будівлі за адресою: м. Болград, вул. Інзовська, 191.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом позову у цій справі є зобов`язання відповідача повернути підвальне приміщення під літ. «В», загальною площею 42 кв.м, розташованого за адресою: м. Болград, вул. Інзовська, 191, Болградського району Одеської області, яке є протирадіаційним укриттям № 57581 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2212963251214.

Згідно наданого прокурором копії протоколу аукціону № CLE001-UA-20240419-16059 вбачається, що аукціон був проведений ще 21.05.2024, тобто за рік до подання відповідної заяви про забезпечення позову та стосувався не спірного приміщення 2-го поверху площею 30,80 кв.м, Одеська обл., Болградський р-н, м. Болград, вул. Інзовська, 191.

Згідно наданого прокурором копії протоколу аукціону № CLE001-UA-20240621-70741вбачається, що аукціон був проведений ще 26.07.2024 та стосувався не спірного приміщення 1-го поверху площею 22,50 кв.м (П) Одеська обл., Болградський р-н, м. Болград, вул. Інзовська, 191.

Наданий прокурором до заяви паспорт торгів не стосується також спірного приміщення, а іншого приміщення 2-го поверху площею 10,30 кв.м (В). Одеська обл., Болградський р-н, м. Болград, вул. Інзовська, 191.

Отже, судова колегія зазначає, що надані прокурором копії протоколів аукціону та скріншотів із сайту не є належними доказами на підтвердження наявності дій з боку відповідача, націлених на подальшу перереєстрацію права власності саме спірного об`єкту на користь третіх осіб, натомість жодних доказів щодо проведення аукціону чи передачі саме спірного майна на користь третіх осіб до суду апеляційної інстанції прокурором не надано.

Таким чином, судова колегія доходить висновку про те, що заявником не надано будь-яких належних та допустимих доказів в якості підтвердження наявності дій з боку відповідача, націлених на подальшу перереєстрацію права власності на спірний об`єкт на користь третіх осіб саме наразі, на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції. Саме лише припущення про можливість здійснення таких дій в подальшому жодним чином не свідчить про вжиття дій з перереєстрації права власності на спірний об`єкт на третіх осіб відповідачем у справі.

Слід наголосити, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення або істотного ускладнення ефективного захисту, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (правові позиції Верховного Суду у постанові від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17, від 13.05.2022 у справі №922/4415/21, від 24.05.2022 у справі № 926/3300/21, від 09.06.2022 у справі № 924/1277/20, від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21, від 21.07.2022 у справі №914/1351/16, від 25.07.2022 у справі № 910/8482/18, від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, від 18.08.2022 у справі № 72з-22).

Також, колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.

Отже, з урахуванням вищевикладеного правового регулювання спірних правовідносин, а також висновків Верховного Суду щодо питання застосування ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів доходить висновку про те, що прокурором не наведено належного обґрунтування, з посиланням на відповідні докази, яким чином невжиття заходів забезпечення позову, про які він просить, перешкоджатиме виконати рішення суду за обставин відсутності будь-яких змін щодо спірного об`єкту нерухомості - підвального приміщення під літ. «В», загальною площею 42 кв.м, розташованого за адресою: м. Болград, вул. Інзовська, 191, Болградського району Одеської області, яке є протирадіаційним укриттям № 57581 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2212963251214.

З огляду на вищевикладене, встановлені обставини свідчать про відсутність правових та фактичних підстав для застосування заходів забезпечення позову у справі №916/3858/24, а тому судова колегія відмовляє у задоволенні відповідної заяви прокурора.

Як передбачено ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136-140, 233-235, 269, 281 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову у справі №916/3858/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий суддя А.І. Ярош

суддіГ.І. Діброва

Н.М. Принцевська