Повістка

від 13.05.2025 по справі 908/3312/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 7/8/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2025 Справа № 908/3312/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, при секретарі судового засідання Даниленко В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви (сформована у системі «Електронний суд» 02.05.2025, зареєстрованої в канцелярії суду за № 9149/08-08/25 від 05.05.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/3312/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод, (57286, Миколаївська область, село Галицинове, вул. Набережна, буд. 64, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 33133003)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Дніпроенергосталь, (69008, м. Запоріжжя, вул. Експресівська, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 23881078)

про стягнення 13 906 800,00 грн

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (документ сформований в системі Електронний суд 20.12.2024, зареєстрований в канцелярії Господарського суду Запорізької області 20.12.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод (надалі - ТОВ Миколаївський глиноземний завод, ТОВ «МГЗ») про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Дніпроенергосталь (надалі - ТОВ НВП Дніпроенергосталь) 13 906 800,00 грн суми попередньої оплати за договором поставки № НГЗ-Д-21-538 від 01.12.2021.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 20.12.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3312/24 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.

Ухвалою суду від 24.12.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі №908/3312/24, яке суд ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.05.2025 у справі №908/3312/24 позовні вимоги задоволено повністю.

У системі «Електроннинй суд» 02.05.2025 позивачем сформовано заяву про ухвалення додаткового рішення у даній справі про стягнення з відповідача на користь позивача 23000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.05.2025 заява передана на розгляд судді Лєскіній І.Є.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.05.2025 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/3312/24 до розгляду. Призначено судове засідання з розгляду заяви на 13.05.2025 о 14 год. 30 хв.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду заяви.

Представники сторін у судове засідання13.05.2025 не з`явилися, подали суду клопотання про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без участі їх представників.

Фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась з огляду на положення ст. 222 ГПК України.

Судом 13.05.2025 ухвалено додаткове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 124 ГПК України визначено, що разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, право сторони, яка має намір отримати відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона має бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою до закінчення судових дебатів (п. 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21).

Суд констатує, що позивач у позовній заяві зазначив орієнтовний розмір судових витрат, які очікує понести під час розгляду справи судом першої інстанції (від 15000,00 грн до 30000,00грн), повідомив суд, що докази здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги, будуть надані суду після ухвалення рішення, просив суд здійснити розподіл судових витрат.

Позивач також подав до суду докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Отже, позивач дотримався визначеного процесуальним законом порядку.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач як докази надав договір про надання правничої допомоги від 03.09.2024, укладений між позивачем та адвокатом Мезіновим Олегом Григоровичем з додатком № 1, акт № 1 від 20.12.2024, акт № 2 від 24.04.2025.

У п. 3.1 договору сторони погодили, що вартість послуг та порядок розрахунків встановлюється за домовленістю сторін та вказується у додатках до цього договору.

У додатку № 1 до договору сторонами погоджено вартість послуг адвоката (гонорар) у фіксованому виді:

-за складання тексту позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, пояснень, заперечень проти клопотань та пояснень інших сторін, клопотань про призначення експертизи, заяв про забезпечення позову або доказів… - 5000 грн за один процесуальний документ (п.1.1.1 додатку);

-за складання інших процесуальних документів (заяв, клопотань), не зазначених у п. 1.1.1 додатку, - 1000 грн за один процесуальний документ (п. 1.1.2);

-за складання адвокатських запитів, звернень до різних суб`єктів з питань, пов`язаних із наданням правової допомоги при супроводженні справ у судах - 1000 грн за один процесуальний документ (п. 1.1.3);

-за надання послуг з представництва замовника у судовому засіданні - 1000 грн за один процесуальний документ (п. 1.1.4).

Оплата послуг здійснюється при супроводженні справ у судах першої інстанції через 45 календарних днів після ухвалення судом судового рішення за наслідками розгляду справи по суті (п. 2.1).

Відповідно до акту приймання-передачі послуг від 20.12.2024 адвокатом надані юридичні послуги:

-підготовлено позовну заяву до Господарського суду Запорізької області про стягнення грошових коштів з ТОВ НВП «Дніпроспецсталь» вартість послуг: 5000,00грн (п.1.1.1 Додатку № 1 до договору).

Відповідно до акту приймання-передачі послуг від 24.04.2025 адвокатом надані юридичні послуги:

- 24.01.2025 підготовлено відповідь на відзив до Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3312/24 - вартість послуг; 5000грн (п.1.1.1. Додатку № 1 до Договору);

- 07.04.2025 підготовлено додаткові пояснення до Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3312/24-вартість послуг: 5000грн (п.1.1.1. Додатку № 1 до Договору);

- Участь у судових засіданнях: прийнято участь у 8 судових засіданнях Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3312/24, які відбулися: 15.01.2025, 05.02.2025, 13.03.2025, 19.03.2025, 25.03.2025, 08.04.2025, 16.04.2025, 23.04.2025 - вартість послуг: 8000грн (л.1.1.4. Додатку № 1 до Договору).

Загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу склав 23000 грн.

Акти підписані сторонами без зауважень.

Отже, позивач підтвердив відповідними доказами факт надання професійної правничої допомоги адвокатом у даній справі.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

У постанові від 31.05.2022 у справі № 927/727/21 Верховний Суд сформував наступний висновок: «Судами з урахуванням відповідних законодавчих приписів та правових висновків, викладених у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/996/18, правильно відзначено, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено».

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

За правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21: «Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права».

За приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5, ч. 6 ст. 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Суд зазначає, що надання правової допомоги позивачу підтверджується матеріалами справи, зокрема: поданням позову та інших процесуальних документів у справі, представництвом інтересів позивача в суді, протоколами судових засідань, з яких вбачається участь адвоката у судових засіданнях.

Судом не встановлено подання адвокатом необґрунтованих заяв і клопотань.

В актах приймання-передачі наданих послуг від 20.12.2024 № 1, від 24.04.2025 №2 відображені послуги, які реально надані адвокатом позивачу.

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката від відповідача не надходило.

Судом також враховано пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову.

Отже, надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача, оскільки їх розмір відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 125 ГПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 126, частини п`ятої статті 127 та частини п`ятої статті 129 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

Ураховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, результат розгляду справи, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 23000,00грн є співмірним і розумним у даній справі та підлягає задоволенню повністю.

З урахуванням викладеного, суд вирішив заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/3312/24 задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/3312/24 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Дніпроенергосталь (69008, м. Запоріжжя, вул. Експресівська, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 23881078) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод (57286, Миколаївська область, село Галицинове, вул. Набережна, буд. 64, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 33133003) 23 000 (двадцять три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення може бути оскаржено.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового судового рішення.

Повне додаткове рішення складено та підписано 15.05.2025.

Суддя І.Є. Лєскіна