Ухвала від 14.05.2025 по справі 910/2445/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

14.05.2025Справа № 910/2445/15-г

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про заміну стягувача за наказом, поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу у справі

За позовом Прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області

до Підприємства «Загальноосвітній навчальний заклад «Спеціалізована школа «Славія»

про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди, зобов`язання звільнити та повернути приміщення

Представники учасників справи:

від заявника: не з`явився;

від боржника: не з`явився;

від прокуратури: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 у справі №910/2445/15-г позов задоволено частково; стягнуто з Підприємства «Загальноосвітній навчальний заклад «Спеціалізована школа «Славія» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області 7849 грн. 78 коп. заборгованості з орендної плати, 1799 грн. 94 коп. пені, 784 грн. 98 коп. штрафу. Розірвано Договір оренди нерухомого державного майна №96 від 27.06.2012, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Підприємством «Загальноосвітній навчальний заклад «Спеціалізована школа «Славія». Зобов`язано Підприємство «Загальноосвітній навчальний заклад «Спеціалізована школа «Славія» звільнити орендовані вбудовані нежитлові приміщення №№17, 18, 25, 26 загальною площею 55,6 кв.м, які розташовані на першому поверсі триповерхової адміністративної будівлі літ. А-3 за адресою: м. Львів, вул. Солодова, 10 та повернути Львівському національному медичному університету імені Данила Галицького орендовані вбудовані нежитлові приміщення №№17, 18, 25, 26 загальною площею 55,6 кв.м, які розташовані на першому поверсі триповерхової адміністративної будівлі літ. А-3 за адресою: м. Львів, вул. Солодова, 10. Стягнуто з Підприємства «Загальноосвітній навчальний заклад «Спеціалізована школа «Славія» на користь Державного бюджету України 4263 грн. 00 коп. судового збору.

21.04.2015 Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

23.04.2025 до Господарського суду міста Києва від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях надійшла заява про заміну стягувача у наказі Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 у справі №910/2445/15-г; поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 розгляд вказаної заяви призначено на 30.04.2025.

У судовому засіданні 30.04.2025 судом було постановлено ухвалу про відкладення судового засідання на 14.05.2025.

У судове засідання 14.05.2025 представник прокуратури не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якої ухвала суду була отримана прокуратурою 07.05.2025 (за ідентифікатором пошуку 0610250147808).

У судове засідання 14.05.2025 представник заявника не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якої ухвала суду була отримана заявником 07.05.2025 (за ідентифікатором пошуку 0610250147778).

Представник боржника у судове засідання 14.05.2025 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (02222, м. Київ, вул. Сабурова, буд. 16-А), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (за ідентифікатором пошуку 0610250147794).

Розглянувши подану заяву, суд дійшов наступних висновків.

Як встановив суд, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 у справі №910/2445/15-г позов задоволено частково та, зокрема, стягнуто з Підприємства «Загальноосвітній навчальний заклад «Спеціалізована школа «Славія» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області 7849 грн. 78 коп. заборгованості з орендної плати, 1799 грн. 94 коп. пені, 784 грн. 98 коп. штрафу.

21.04.2015 Господарським судом міста Києва на виконання вказаного рішення суду видано наказ.

Як пояснив заявник у поданій до суду заяві, 14.09.2017 на адресу Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ у м. Києві (зараз Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі - Деснянський ВДВС) було скеровано в черговий раз заяву про відкриття виконавчого провадження №14-11-05693.

Регіональне відділення 10.08.2020 за №14-11-04411 скерувало запит у Деснянський ВДВС на отримання інформації щодо ходу виконавчого провадження з проханням надіслати відповідні постанови.

Однак, відповіді з Деснянського ВДВС регіональне відділення не отримало.

Регіональне відділення 30.06.2021 за №14-11-035607 скеровувало запит Деснянський ВДВС на отримання інформації щодо ходу виконавчого провадження з проханням надіслати відповідні постанови.

Втім, відповіді з Деснянського ВДВС регіональне відділення не отримало.

Регіональне відділення 13.06.2023 за №14-11-02725 скеровувало запит Деснянський ВДВС на отримання інформації щодо ходу виконавчого провадження з проханням надіслати відповідні постанови.

Проте, відповіді з Деснянського ВДВС регіональне відділення не отримало.

Регіональне відділення 30.07.2024 за №14-11-03048 скеровувало запит Деснянський ВДВС на отримання інформації щодо ходу виконавчого провадження з проханням надіслати відповідні постанови.

Відповіді з Деснянського ВДВС регіональне відділення не отримало.

Заявник пояснив, що Регіональне відділення 10.02.2025 за №14-11-03478 скеровувало запит до Деснянського ВДВС на отримання інформації щодо ходу виконавчого провадження з проханням надіслати відповідні постанови.

24.02.2025 Деснянський ВДВС повідомив листом №2938-Ю, що на виконанні у відділі перебувало два виконавчих проваджень з примусового виконання вищезазначеного наказу і 26.12.2019 державним виконавцем, керуючись п. 2 ч. 1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Заявник зазначає, що Регіональне відділення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.12.2019 не отримало. Станом на 01.04.2024 в Регіональному відділенні відсутня постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.12.2019 з оригіналом наказу Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 року у справі №910/2445/15-г.

За таких обставин заявник просить суд 1) поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі №910/2445/15-г про стягнення з Підприємства «Загальноосвітній навчальний заклад «Спеціальна школа «Славія» на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області 7849,78грн. орендної плати, 1799,94грн. пені та 784,98грн. штрафу, а також 2) видати дублікат вказаного наказу.

Крім того, заявник зазначає, що 06.03.2019 Фонд державного майна України наказом №232 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» утворив регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях. Згідно з п. 2 даного наказу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області.

У зв`язку з наведеним заявник просить суд замінити стягувача за наказом Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 у справі №910/2445/15-г з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Аналогічна норма встановлена і у статті 334 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини першої якої, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Частиною другою статті 334 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 Цивільного кодексу України).

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу (ч.ч.2, 3 ст.52 Господарського процесуального кодексу України).

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення.

Отже, процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміна сторони матеріального правовідношення її правонаступником), тому у кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості процесуального правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Вирішуючи питання про правонаступництво, потрібно мати на увазі, що істотне значення у справі має як запис в установчих документах про правонаступництво, так і фактично здійснені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов`язує перехід майнових прав та обов`язків, а саме: рішення власника (власників), підписання розподільчого балансу тощо (у випадку виділу). Отже, у вирішенні питань, пов`язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов`язків на майно (майнові права).

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

За приписами ч.ч.1,5 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Наказом Фонду державного майна України від 06.03.2019 №232 утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях як юридичну особу публічного права, що розташоване у м. Львові, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області.

Встановлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області.

Відомості про те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є правонаступником прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

01.10.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про припинення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області.

У ч. 5 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи вище викладені обставини, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів відкритого виконавчого провадження з примусового виконання спірного наказу Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 у справі №910/2445/15-г, суд дійшов висновку задовольнити подану Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях заяву та замінити стягувача за наказом Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 у справі №910/2445/15-г з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до п. 19.4 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Господарський процесуальний кодекс України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу.

За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 у справі №910/2445/15-г перебував на виконанні у Деснянському ВДВС та 26.12.2019 державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону

Відповідно до ч. 1 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Згідно з ч. 2 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Відповідно до ч. 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», який набув чинності 05.10.2016, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

У ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00), від 27.07.2004р. по справі «Ромашов проти України» (заява №67534/01), від 19.03.1997р. «Горнсбі проти Греції» зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії ст.6 Конвенції.

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Також, у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав/ людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

З вище викладеного вбачається, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних («Артіко проти Італії», рішення від 13.05.1980 року). Особливо це стосується права на доступ до правосуддя в світлі того демократичному суспільстві право на справедливий суд, а саме: не сподівання, що справа не лише буде розглянута, але й державна влада буде дотримуватися прийнятого судом у відповідній справі остаточного рішення, буде діяти з урахуванням встановлених в ньому юридичних фактів і прав осіб та забезпечуватиме таким чином виконання рішення суду.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини поняття «майна» охоплює цілу низку інтересів економічного характеру: рухоме і нерухоме майно, матеріальні і нематеріальні права, зокрема, акції, патенти, відшкодування шкоди згідно з рішеннями арбітражу, право на пенсію, право на орендну плату, економічні права, пов`язані з веденням підприємницької діяльності, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому (Постанова Європейського Суду у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції».

Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, виходячи з принципу обов`язковості виконання судових рішень, законодавцем передбачена можливість поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання, підставою для чого є наявність поважних причин пропуску строку.

Суд зазначає, що наведені заявником (стягувачем) причини пропуску пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 у справі №910/2445/15-г визнаються судом поважними (та щодо них боржником не було висловлено жодних заперечень) що є підставою для задоволення заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 у справі №910/2445/15-г та для видачі дублікату вказаного наказу.

Керуючись статтями 52, 233, 234, 334 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.

2. Замінити стягувача за наказом Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 у справі №910/2445/15-г з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (ідентифікаційний код: 20823070) на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (ідентифікаційний код: 42899921).

3. Поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 у справі №910/2445/15-г про стягнення з Підприємства «Загальноосвітній навчальний заклад «Спеціальна школа «Славія» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області 7849,78грн. орендної плати, 1799,94грн. пені та 784,98грн. штрафу.

4. Видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 у справі №910/2445/15-г про стягнення з Підприємства «Загальноосвітній навчальний заклад «Спеціальна школа «Славія» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області 7849,78грн. орендної плати, 1799,94грн. пені та 784,98грн. штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повний текст складено та підписано 15.05.2025.

Суддя О.М. Спичак