Рішення

від 13.05.2025 по справі 918/139/25

ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2025 р. м. РівнеСправа № 918/139/25

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: керівника Вараської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі: Регіонального відділення Фонду державного майна по Рівненській та Житомирській області

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15634"

про: усунення перешкод у користуванні майном

секретар судового засідання: С.Коваль

представники сторін:

від позивача: О.Крук

від відповідача: А.Дяденчук

від органу прокуратури: О.Кректун

ОПИС СПОРУ

Керівник Вараської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Рівненській та Житомирській області до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15634" про усунення перешкод у користуванні майном, а саме прокурор просив суд усунути перешкоди у здійсненні власником - державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях права користування та розпорядження державним майном шляхом:

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП - 15637" на нерухоме майно - будівлю адміністративно - побутового корпусу площею 1497,9 кв.м., за адресою: Рівненська область, м.Вараш, мікрорайон Північний промислової зони, будинок 30, корпус 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2310605756107, (складовою частиною якого є протирадіаційне укриття №64333 державної форми власності);

- зобов`язання Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП - 15637" повернути протирадіаційне укриття №64333 площею 296,6 кв.м., що розташоване за адресою: Рівненська область, м.Вараш, мікрорайон Північний промислової зони, будинок 30, корпус 1, державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до пункту 10 Указу Президента України №699/94 від 26.11.1994 року, після проведення 11.10.1995 року державної реєстрації ВАТ "Кузнецовське АТП 15637" стало власником будівель та споруд приватизованого Кузнецовського автотранспортного підприємства - 15637, в тому числі адміністративно-побутових корпусів.

На підставі рішення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради від 13.04.2007 року №120, Кузнецовським міським бюро технічної інвентаризації проведено реєстрацію права приватної власності на майно розташоване за адресою: м. Кузнецовськ, мікрорайон Північний промислової зони, буд. 30, корпус, 1, зокрема на триповерхову нежитлову будівлю адміністративно-побутового корпусу №1 за ВАТ "Кузнецовське АТП 15637".

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ТДВ "Кузнецовське АТП - 15637", на даний час є власником нерухомого майна, а саме адміністративно побутового корпусу, який розташований за адресою: м. Кузнецовськ, мікрорайон Північний промислової зони, буд. 30, корпус 1.

Разом з тим, захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягали та не підлягають приватизації (відчуженню), а тому існують існують правові підстави для усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні протирадіаційним укриттям № 64333 та повернення протирадіаційного укриття.

У своїх поясненнях, Регіональне відділення Фонду державного майна по Рівненській та Житомирській області вказало, що спірне протирадіаційне укриття не могло бути приватизоване.

У своєму відзиві на позов відповідач вказав, що ним позов не визнається. Як підставу для відмови у задоволенні позову відповідач вказує, що прокурором обрано невірний спосіб захисту. Належним способом захисту прав держави є необхідність заявлення віндикаційного позову.

Обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на будівлю адміністративно-побутового корпусу є неналежним та неефективним, оскільки призведе до юридичної невизначеності щодо решти приміщень адміністративно-побутового корпусу, що є самостійно підставою для відмови у позові незалежно від встановлених судом інших обставин у справі.

ТДВ "Кузнецовське АТП-15637" не може нести негативних наслідків у зв`язку з порушенням процедури прийняття рішення органами державної влади чи місцевого самоврядування, які зобов`язанні діяти у межах правового поля.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 18 лютого 2025 року суд відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішив здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 18 березня 2025 року.

27 лютого 2025 року позивачем (Фонд державного майна по Рівненській та Житомирській області до Господарського суду Рівненської області) подані пояснення по справі.

5 березня 2025 року відповідачем подане клопотання про продовження строку на подачу відзиву.

Ухвалою від 6 березня 2025 року суд задоволив клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву.

11 березня 2025 року відповідач подав до суду відзив на позов.

18 березня 2025 року прокурор подав до суду відповідь на відзив.

У судовому засіданні 18 березня 2025 року оголошена перерва до 1 квітня 2025 року.

1 квітня 2025 року відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив.

1 квітня 2025 року прокурором подана заява про уточнення позовних вимог, а саме прокурор вказує що спірне приміщення розташоване у місті Вараш.

Ухвалою від 1 квітня 2025 року суд закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 22 квітня 2025 року.

У судовому засіданні 22 квітня 2025 року суд оголосив перерву до 6 травня 2025 року.

6 травня 2025 року відповідач подав до суду клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження. Вказане клопотання аргументоване заявленням відповідачем клопотання про призначення судової експертизи щодо визначення призначення спірного приміщення.

Суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання з огляду на наступне.

Згідно з правилами статті 98 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Відповідно до статті 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

За статтею 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з визначенням статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з правилами статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Розглянувши подане клопотання про призначення експертизи, суд не знаходить підстав для його задоволення, оскільки суд вважає, що обставини належності спірного майна до захисних споруд можуть стверджуватися відповідним доказами, на основі дослідження яких суд з врахуванням вимог закону, в тому числі на основі оцінки таких доказів вимогам належності та допустимості, може зробити висновок про доведення чи не доведення таких обставин справи.

З врахуванням наявних матеріалів справи, в даному конкретному випадку суд не встановив наявність підстав, передбачених статтею 99 ГПК України, для призначення у справі судової експертизи. Відповідно суд не встановив підстав для повернення на стадію підготовчого провадження.

У судовому засіданні 6 травня 2025 року оголошена перерва до 13 травня 2025 року.

Ухвалою від 13 травня 2025 року суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку для подання доказів.

Згідно з нормами частини 8 статті 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

З врахуванням вимог статі 80 ГПК України, суд не прийняв до розгляду наданий відповідачем висновок експерта.

В судовому засіданні прокурор та позивач підтримав позов.

В судовому засіданні відповідач позов не визнав.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання Указу Президента України №699/94 від 26.11.1994 року, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області прийнято наказ №23 від 31.01.1995 року, яким затверджено склад комісії з підготовки до приватизації Кузнецовського автотранспортного підприємства 15637.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 14.09.1995 року №750 "Про затвердження акту оцінки державного підприємства Кузнецовське автотранспортне підприємство 15637 та статуту відкритого акціонерного товариства Кузнецовське автотранспортне підприємство 15637" затверджено акт оцінки державного підприємства "Кузнецовське автотранспортне підприємство 15637".

11 жовтня 1995 року проведено державну реєстрацію Відкритого акціонерного товариства "Кузнецовське АТП 15637".

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 23 листопада 1995 року №1040 затверджено план розміщення акцій та проведення продажу ВАТ "Кузнецовське автотранспортне підприємство 15637".

Згідно з технічним паспортом, складеним Кузнецовським міським бюро технічної інвентаризації від 26 січня 2007 року на адміністративний корпус №1, в плані будівлі вказано наявність протирадіаційного укриття (ПРУ).

Відповідно до рішення Кузнецовської міської ради від 29 березня 2007 року №120 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомості - адміністративно-побутовий корпус №1 та адміністративно-побутовий корпус №2", орган місцевого самоврядування вирішив оформити право власності на об`єкти не рухомості - адміністративно-побутовий корпус №1, що знаходиться за адресою: будинок №30, корпус 1, м-н Північний промислової зони м.Кузнецовськ, - адміністративно-побутовий корпус №2, що знаходиться за адресою: будинок №30, корпус 2, м-н Північний промислової зони м.Кузнецовськ за Відкритим акціонерним товариством "Кузнецовське АТП 15637".

Згідно з наказом №1 від 26 січня 2012 року, виданого Товариством з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП - 15637", ВАТ "Кузнецовське АТП - 15637", у зв`язку із завершенням процедури реорганізації, перетворилося у ТДВ "Кузнецовське АТП - 15637".

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за Товариством з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15634" зареєстроване право власності на адміністративно - побутовий корпус, загальною площею 1497,9 кв.м., в тому числі ПРУ, яке знаходиться за адресою: м.Вараш, мікрорайон Північний промислової зони 30, корпус 1 на праві власності. Дата державної реєстрації 9 березня 2021 року. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №57051720 від 12 березня 2021 року. Документ, поданий для державної реєстрації: свідоцтво про право власності, серія та номер б/н (бл. САВ №603144) виданий 11.12.2012.

Як слідує з листа Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації, за адресою: місто Вараш, у віданні Кузнецовського автотранспортного підприємства знаходиться протирадіаційне укриття №64333, прийняте у експлуатацію 1984 року, площею 280 кв.м.

Згідно з паспортом сховища (ПРУ) №64333, у власності Кузнецовського АТП-15637 знаходиться укриття 1984 року введення у експлуатацію площею 280 кв.м.

Згідно з обліковою карткою на протирадіаційне укриття №64333 (талон ІІ), у місті Кузнецовськ (Вараш) у власності АТП-21822 перебуває протирадіаційне укриття площею 280 м.кв., 1984 року введення в експлуатацію.

Відповідно до паспорту протирадіаційного укриття №64333, який заповнений 20 жовтня 2006 року, у Рівненській області у місті Кузнецовську власності ВАТ "Кузнецовське АТП-15637" перебуває укриття, площею 280 м.кв.

Згідно з обліковою карткою на протирадіаційне укриття №64333 (талон І), у місті Кузнецовськ (Вараш) у власності АТП 15637 перебуває протирадіаційне укриття площею 280 м.кв., 1984 року введення в експлуатацію.

Згідно з технічним паспортом на захисну споруду цивільного захисту, розташовану за адресою м.Кузнецовськ (Вараш), мікрорайон Північний промислової зони, буд. 30, корпус, 1, Кузнецовським міським бюро технічної інвентаризації, 4 грудня 2012 на замовленням ТДВ "Кузнецовське АТП 15637" проведено обміри площ та виготовлено технічний паспорт на протирадіаційне укриття, відповідно до якого будівля складається з підвалу, першого, другого та третього поверхів. Водночас вказано, що загальна площа протирадіаційного укриття становить 296,6 м.кв.

У справі також наявний паспорт сховища (ПРУ), розташованого за адресою: м.Кузнецовськ (Вараш), мікрорайон Північний промислової зони, буд. 30, корпус, 1. Рік введення в експлуатацію 1984 рік, загальною площею 296,6 кв.м.

Як видно з матеріалів справи, 12 січня 2024 року та 4 червня 2024 року комісією за участю працівників ГУ ДСНС України в Рівненській області проводилась оцінка стану готовності вказаної захисної споруди цивільного захисту, про що було складено акти.

Прокурор вказує, що на момент реєстрації ВАТ "Кузнецовське АТП - 15637" та набуття ним майна приватизованого підприємства в приміщенні адміністративно побутового корпусу №1 була наявна захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття під обліковим записом №64333), яка не підлягала приватизації (відчуженню).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, та стосуються усунення перешкод власнику майна щодо здійснення користування та розпорядження цим майном. Спірний характер правовідносин базується на тому, що прокурор вважає, що майно належить державі, оскільки законом передбачено неможливість приватизації захисних споруд цивільного захисту, а отже власник, яким є держава, обмежений у користуванні та розпорядженні майном через наявні перешкоди з боку відповідача. Натомість відповідач такі вимоги не визнає.

Відповідно до частин першої та другої статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Велика Палата Верховного Суду сформувала позицію, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов (пункт 230 постанови Великої Палати від 12.09.2023 у справі №910/8413/21).

Дослідивши надані сторонами суду докази суд встановив, що підвальне приміщення площею, що розташоване за адресою: Рівненська область, м.Вараш, мікрорайон Північний промислової зони, будинок 30, корпус 1 є протирадіаційним укриттям. А тому спірне приміщення є окремим самостійним об`єктом цивільно-правових відносин. Зокрема в даному випадку суд ураховує сукупність властивостей приміщення (конструктивна відокремленість, розташування у підвальній частині будівлі, окремий вхід); статус приміщення (об`єкт цивільного захисту); спосіб і порядок використання приміщення; здатність перебувати у цивільному обороті як окрема річ (оборотоздатність). Такий статус цей об`єкт має із часу введення в експлуатацію у 1984 році. Про такі обставини зокрема свідчить облікова картка на протирадіаційне укриття.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 січня 1994 року затверджено Державну програму приватизації на 1994 рік.

Відповідно до пункту 2.3. вказаної програми, визначено підприємства та об`єкти, що не підлягають приватизації в 1994 році, в тому числі протирадіаційні споруди.

Згідно з положеннями Декрету Кабінету Міністрів України "Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається" було затверджено переліки майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається (додаються).

Додаток №1 якого містить перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається, пунктом 20 якого передбачено протирадіаційні споруди.

Частиною першою статті 345 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Відповідно до частини третьої статті 145 Господарського кодексу України правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим на час розгляду справи визначені Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України. Крім передбачених частиною третьою цієї статті випадків, приватизації не підлягають казенні підприємства та об`єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, та об`єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема, захисні споруди цивільного захисту.

Частиною другою статті 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" визначалось, що приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення. До об`єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають, зокрема, протирадіаційні споруди.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту належить протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості.

Частиною дванадцятою статті 32 Кодексу цивільного захисту України визначено, що захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

Суд установив, що дане ПРУ №64333 розташоване за адресою: м.Вараш, мікрорайон Північний промислової зони, буд. 30, корпус, 1, перебуває на обліку в компетентних органах як об`єкт цивільного захисту, щодо нього застосовуються положення статей 18, 19 Кодексу цивільного захисту України, а також положення Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, положення Порядку використання у мирний час захисних споруд цивільного захисту для господарських, культурних і побутових потреб затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 138 від 10.03.2017, положення Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту та Вимог щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09 липня 2018 року № 579.

Суд зазначає, що цивільний обіг цього об`єкта є обмеженим, та регулюється відповідними правилами, особливим обліком таких об`єктів та контролем з боку державних органів, що здійснюють функції держави у сфері цивільного захисту населення. Виведення зі складу об`єктів цивільного захисту даної захисної споруди можливе лише за участю компетентних органів.

Так, повновження центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту щодо виключення споруд цивільного захисту з фонду таких споруд передбачено пунктом 13 частини 1 статті 18, пунктом 28 частини 1 статті 19, пунктом 29 частини 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України.

Відповідно до частини 5 статті 32 Кодексу цивільного захисту України порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, включення об`єктів до складу та виключення таких об`єктів з фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 № 138 затверджено Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, включення об`єктів до складу та виключення таких об`єктів з фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку. Пунктом 18 цього порядку передбачено, що включення об`єктів до фонду захисних споруд та виключення їх з такого фонду оформлюється рішенням міністерства, іншого центрального та місцевого органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на території якого розташовано такий об`єкт або до сфери управління якого він відноситься. Виключення захисних споруд/споруд подвійного призначення з обліку фонду захисних споруд здійснюється міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування після прийняття ними відповідних рішень на підставі погоджених із ДСНС матеріалів (пункт 25 цього Порядку).

А проте відповідач не надав доказів виключення спірного приміщення з фонду захисних споруд цивільного захисту.

Cуд зауважує, що вказаний об`єкт цивільного захисту не міг бути приватизований, а отже на нього за жодних умов не може виникнути право приватної власності.

Ураховуючи, що спірне протирадіаційне укриття не могло бути приватизовано, тобто право власності держави на нього не могло бути передано приватній особі, поновлення порушених прав у спірних правовідносинах може відбутися внаслідок заявлення саме негаторного позову, тобто вимоги про усунення перешкод у користуванні майном. Належним способом захисту прав у спірних правовідносинах має бути заявлення саме негаторного позову. Подібний висновок Верховного Суду викладено у постанові від 12.06.2024 у справі № 918/744/23, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21.

Суд приймає до уваги, що відповідно до приписів частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У своєму позові прокурор просить суд усунути перешкоди власнику - державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Рівненській та Житомирській області у здійсненні права користування та розпорядження державним майном (протирадіаційне укриття №64333) шляхом:

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП - 15637" на нерухоме майно - будівлю адміністративно - побутового корпусу площею 1497,9 кв.м., за адресою: Рівненська область, м.Вараш, мікрорайон Північний промислової зони, будинок 30, корпус 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2310605756107, (складовою частиною якого є протирадіаційне укриття №64333 державної форми власності);

- зобов`язання Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП - 15637" повернути протирадіаційне укриття №64333 площею 296,6 кв.м., що розташоване за адресою: Рівненська область, м.Вараш, мікрорайон Північний промислової зони, будинок 30, корпус 1, державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях.

Отже прокурор вимагає скасувати державну реєстрацію права приватної власності відповідача на усю будівлю.

Щодо даної вимоги суд зауважує, що скасування державної реєстрації права власності відповідача на належне йому нерухоме майно є сумнівним. Задоволення такої вимоги створить прогалину в реєстрі речових прав щодо права власності відповідача на належну йому нерухомість. Окрім цього, у зв`язку із належністю та ефективністю у спірних правовідносинах такого способу захисту порушеного права власності держави як негаторний позов, задоволення інших вимог у даному випадку не є необхідним. Подібну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2024 року cправа №922/221/24.

Суд також звертає увагу, що у випадку скасування державної реєстрації права власності відповідача на належне йому нерухоме майно, тобто усе приміщення, як цього вимагає прокурор, постане питання щодо дотримання вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало заходів втручання у право мирного володіння майном.

Водночас, задоволення позовної вимоги про скасування реєстрації права приватної власності на весь об`єкт нерухомості, складовою якого є спірне майно, не ґрунтуватиметься на розумних підставах та буде непропорційним втручанням у право власності відповідача щодо його права на майно в тій частині яке набуте на законних правових підставах.

А тому, суд вважає, що вимога про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП - 15637" на нежитлову будівлю не може бути задоволена.

Разом з тим, вимога про усунення перешкод у здійсненні власником - державою права користування та розпорядження державним майном шляхом зобов`язання відповідача повернути протирадіаційне укриття є обґрунтованою та такою, що має бути задоволена.

Суд зауважує, що спірне приміщення має статус об`єкта цивільного захисту із часу введення в експлуатацію у 1984 року, про що свідчить облікова картка протирадіаційного укриття, а також наявність відповідного номеру (64333).

Окрім цього відповідач долучив до свого відзиву інвентаризаційну справу № 08641 сформовану у 2013 році, матеріали якої зокрема містять технічний паспорт ПРУ, план ПРУ, журнал внутрішніх обмірів та розрахунок площ на захисну споруду цивільного захисту - ПРУ, яке розміщено у будівлі, котра належить відповідачу, технічний паспорт на будівлю адміністративно побутового корпусу № 1 від 2007 року, який містить експлікацію приміщень до планів поверхів із зазначенням наявності ПРУ у підвальній частині приміщення, а також лист відповідача від 7 листопада 2012 року адресований КП "Кузнецовське міське БТІ" з проханням провести технічну інвентаризацію та внести зміни у технічний паспорт на об`єкт нерухомості, розташований за адресою: м. Кузнецовськ, м-н Північний промислової зони, 30/1 з виготовленням технічного паспорта на ПРУ.

За таких обставин суд вважає, що відповідач був обізнаний із наявністю ПРУ у складі приватизованої ним будівлі, а отже у відповідача були відсутні перешкоди ознайомитися із вимогами законодавства та зробити висновки щодо режиму цього об`єкта та неможливості набуття на нього права приватної власності із формальним посиланням на відсутність відповідних записів, ігноруючи функціональне призначення приміщення.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави суд відзначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такі випадки передбачено частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", за приписами якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У пунктах 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 23.05.2006 у справі №16/472, від 03.04.2007 у справі №05-5-46/8142, від 15.05.2007 у справі №12/111 та Верховний Суд від 26.07.2018у справі №926/1111/15.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Окремо необхідно зазначити, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Згідно з нормами статті 1 Закону України "Про Фонд державного майна України", Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно з положеннями статті 4 Закону України "Про Фонд державного майна України", до основних завдань Фонду державного майна України належать зокрема; реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; управління об`єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України; здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.

Внаслідок приватизації ВАТ (ТДВ) "Кузнецовське АТП - 15637" будівлі, розташованої у м.Вараш, мікрорайон Північний промислової зони, будинок 30, корпус 1 в цілому без урахування наявності у ній протирадіаційного укриття №64333, яке належить до державної власності, порушено право власника - держави щодо користування та розпорядження вказаним майном, а отже належним органом щодо захисту інтересів держави у даних правовідносинах є саме Регіонального відділення Фонду державного майна по Рівненській та Житомирській областях.

Як слідує з матеріалів справи у жовтні 2024 року Вараська окружна прокуратура звернулась листом до РВ Фонду Державного майна по Рівненській та Житомирській областях щодо встановлених порушень, а також надання інформації про вжиті заходи, спрямовані на захист інтересів держави з метою повернення державі спірного майна.

Згідно з листом РВ Фонду Державного майна по Рівненській та Житомирській областях №10-021-1-3096 від 15 листопада 2024 року прокуратуру повідомлено, що у фонду відсутні підстави для вжиття заходів щодо приватизації спірного майна.

14 лютого 2025 року Вараська окружна прокуратура відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомила позивача про встановлення прокурором підстав для представництва інтересів держави у суді та намір звернутись із позовом до суду.

Оцінюючи неналежний захист інтересів держави та бездіяльність компетентного органу державної влади, суд вважає за необхідне зауважити також наступне.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" для спільної участі у приватизації громадяни можуть засновувати господарське товариство або товариство покупців шляхом укладання угоди про сумісну діяльність (редакція на момент приватизації спірного майна).

Відповідно до частини 1 статті 12 цього Закону заяви про приватизацію подаються до Фонду, його органів або відповідних республіканських (Республіки Крим) чи місцевих органів приватизації за місцезнаходженням об`єкта, що приватизується, у письмовій формі. Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли (серед іншого): майно у встановленому порядку включено до переліку об`єктів (групи об`єктів), що не підлягають приватизації. (частина 3 статті 12 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств").

Відповідно до частин 1, 3 статті 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції на час приватизації) об`єктами малої приватизації є цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, в тому числі об`єкти незавершеного будівництва. Будівлі (споруди, приміщення) за бажанням покупця приватизуються разом з розташованими в них об`єктами приватизації, якщо на це немає прямої заборони відповідно Фонду, Верховної Ради Республіки Крим чи місцевої Ради народних депутатів. При наявності такої заборони зазначені будівлі, споруди, приміщення, а також земельні ділянки, на яких розташовані приватизовані об`єкти, передаються у довгострокову оренду.

У частині 5 цієї статті зазначено, що заклади культури, приміщення та будівлі соціально-побутового призначення, споруджені на кошти державних підприємств, які обслуговують населені пункти, райони чи мікрорайони у містах, громадські організації чи певні професійні виробничі) колективи можуть бути вилучені з переліку об`єктів приватизації за рішенням Фонду або місцевих органів приватизації.

Згідно з нормами статті 3 "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється зокрема шляхом викупу об`єктів, що підлягають приватизації, працівниками цих об`єктів.

Відповідно до частини 1 статті 8 цього ж Закону з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації.

Згідно з положеннями частини 1 статті 25 цього ж Закону право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації.

Відповідно до частин 1, 4 статті 27 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції на час приватизації) при приватизації майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню, а також реєстрації виконкомами Рад народних депутатів протягом одного місяця з дня його укладення.

Таким чином саме Фонд, як уповноважений державний орган, мав визначити майно, яке не підлягає приватизації та відмовити у приватизації цього приміщення.

Cуд вважає, що здійснюючи приватизацію цілісного майнового комплексу у складі якого був об`єкт, що не міг приватизуватися, Фонд діяв як орган публічної влади і повинен був ухвалювати свої рішення в межах чинних на той час законів. Фонд мав виключні повноваження щодо встановлення умов приватизації, затвердження плану приватизації, визначення переліку об`єктів, що мають бути включені до плану приватизації, ухвалення необхідних для проведення приватизації актів, не погоджуючи своїх дій та рішень з особами, які набувають у власність приватизоване майно.

У цьому випадку спірне майно відчужувалося разом з іншим майном, яке входило до цілісного майнового комплексу. А особою яка мала права відчужувача, мала повноваження визначати майно яке може бути приватизоване та водночас особою, котра зобов`язана забезпечувати дотримання відповідного законодавства та законності правочину щодо приватизації державного майна, є саме Фонд та його підрозділи.

Таким чином існував обов`язок Фонду переконатися у законності приватизації та у складі майна, що передавалося у процедурі приватизації у 1995 році. А проте Фонд в цьому випадку знехтував такими обов`язками та допустив відчуження з державної власності об`єкта нерухомого майна, який не міг бути приватизований.

Окрім цього суд зауважує, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року № 1473-р "Про підготовку та проведення у 2009-2010 роках технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту)", затверджено план заходів з підготовки та проведення у 2009-2010 роках технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту), що додавався до розпорядження. А також зобов`язано міністерства, та інші центральні органи виконавчої влади (серед них і Фонд), Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації: забезпечити проведення протягом 2009-2010 років технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту) відповідно до плану заходів, затвердженого цим розпорядженням, та до 1 грудня 2010 року поінформувати МНС про його виконання.

Так, відповідно до названого плану, серед іншого, визначено наступні заходи: "Найменування заходу: 1. Формування переліку таких, що підлягають технічній інвентаризації, захисних споруд:

- що перебувають у державній власності; відповідальні за виконання: МНС, Фонд державного майна, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, строк виконання до 30 квітня 2009 року;

- що перебувають у комунальній власності та у власності підприємств (організацій) і приватних осіб; відповідальні за виконання: МНС, Фонд державного майна, центральні та місцеві органи виконавчої влади, строк виконання до 30 квітня 2009 року".

В даному випадку КМУ зобов`язав відповідальних осіб провести технічну інвентаризацію захисних споруд цивільної оборони. Серед відповідальних за проведення технічної інвентаризації визначено Фонд та його підрозділи. Про необхідність проведення інвентаризації захисних споруд як державної власності, так і тих, котрі перебувають у комунальній чи приватній власності, Фонд був обізнаний з листопада 2008 року. А понад те Фонд мав виконати вимоги розпорядження КМУ № 1473-р у строк до 30 квітня 2009 року, а отже був зобов`язаний віднайти усі об`єкти державної власності - захисні споруди цивільної оборони та провести їхню технічну інвентаризацію, а у необхідних випадках вимагати їх повернення державі.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" (у редакції, що була чинною на час прийняття вказаного розпорядження КМУ 1473-р) управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Суб`єктами управління об`єктами державної власності є (серед інших державних органів) Фонд державного майна України (частина 1 статті 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності").

На виконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року 1473-р "Про підготовку та проведення у 2009-2010 роках технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту)" та з метою встановлення єдиного підходу до організації підготовки та проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту), Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи 10 червня 2009 року прийнято наказ № 390 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту)". Вказані методичні рекомендації роз`яснюють мету, основні завдання та організацію роботи з підготовки та проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту) (далі - захисні споруди), вимоги щодо оформлення її результатів, а також завдання та повноваження спеціально створених для цих цілей інвентаризаційних комісій.

У згаданих Методичних рекомендаціях визначено, що технічна інвентаризація захисних споруд - комплекс заходів, який проводиться із метою контролю за наявністю та фактичним технічним станом захисних споруд, їх належним утриманням та експлуатацією, встановлення рівня їх готовності до використання за призначенням, уточнення державного обліку захисних споруд, а також недопущення їх хаотичної реконструкції та переобладнання.

Ці Методичні рекомендації призначені для використання працівниками органів виконавчої влади та інших державних органів і установ, органів місцевого самоврядування, підприємствами (установами, організаціями), юридичними та фізичними особами, які є власниками (уповноваженими особами) захисних споруд, а також фахівцями бюро технічної інвентаризації при проведенні технічної інвентаризації захисних споруд. Об`єктами технічної інвентаризації є захисні споруди (сховища, протирадіаційні укриття) усіх форм власності, які прийняті в експлуатацію в установленому порядку та знаходяться на обліку в органах виконавчої влади та інших державних органах і установах, органах місцевого самоврядування.

У пункті 4 Методичних рекомендацій зазначено, що проведення технічної інвентаризації захисних споруд забезпечує, серед інших державних органів, Фонд який здійснює управління державним майном (у складі якого є захисні споруди), що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації. Об`єктами технічної інвентаризації у Методичних рекомендаціях визначено захисні споруди (сховища, протирадіаційні укриття) усіх форм власності, які прийняті в експлуатацію в установленому порядку та знаходяться на обліку в органах виконавчої влади та інших державних органах і установах, органах місцевого самоврядування.

А отже Фонд ще у кінці 2008 року був обізнаний про свій обов`язок забезпечити проведення у 2009 - 2010 роках технічної інвентаризації захисних споруд, зокрема тих, що не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації.

Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази належного виконання зазначених заходів органами та посадовими особами Фонду щодо спірного приміщення.

Отже, суд встановив неодноразове "неналежне урядування" Фонду. Спершу, під час приватизації спірного майна у 1995 році, коли Фонд всупереч вимогам закону допустив приватизацію захисної споруди, а згодом у 2009-2010 роках, коли Фонд повинен був виконати вимоги розпорядження уряду стосовно організації та забезпечення проведення інвентаризації протирадіаційного укриття, однак зобов`язання щодо інвентаризації спірного приміщення залишилися поза увагою позивача.

Упродовж тривалого часу, а точніше близько тридцяти років, Фонд не цікавився цим приміщенням, та, як стверджується у позові, вважаючи це майно державним на час звернення до суду, не здійснював жодних дій щодо перевірки, утримання, збереження та використання державного майна, яке в процесі приватизації не могло бути відчужене та не повинно було переходити у власність відповідача.

На думку суду така поведінка позивача, як компетентного органу держави, є вражаючою бездіяльністю, нехтуванням інтересів держави всупереч завданням задля яких такий державний орган створювався.

Отже, підсумовуючи зазначене, прокурор обґрунтував правомірність звернення до суду із цим позовом.

У своєму відзиві на позов відповідач заперечив проти позову зазначивши, що прокурором обрано невірний спосіб захисту, а також те, що обраний спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на будівлю адміністративно-побутового корпусу є неналежним та неефективним, оскільки призведе до юридичної невизначеності щодо решти приміщень адміністративно-побутового корпусу, що є самостійно підставою для відмови у позові незалежно від встановлених судом інших обставин у справі.

Щодо вказаних доводів суд зазначає, що правова оцінка належності способу захисту надана у даному рішенні, водночас позовні вимоги задоволено в частині протирадіаційного укриття, а тому в даному випадку законні права відповідача не порушені.

Стосовно озвучених у судовому засіданні тез представника відповідача щодо відсутності компенсації з боку держави за понесені відповідачем витрати на утримання спірного майна та позбавлення відповідача частини його власності, суд зазначає, що відповідач не позбавлений можливості ініціювати судовий процес та заявити, зокрема, вимогу про стягнення витрат, пов`язаних із діями, спрямованими на перехід права власності на спірний об`єкт та подальшим вчиненням відповідачем правомірних і необхідних дій стосовно цього об`єкта. Відповідна вимога, у випадку її заявлення відповідачем, має бути розглянута судом у процесі, в межах якого суду слід надати оцінку доводам позивача та доказам, наданим на підтвердження понесених ним обґрунтованих витрат.

Додатково суд наголошує, що і сам відповідач під час розгляду справи, достеменно знаючи про статус спірного майна, не скористався своїми процесуальними правами шляхом подання зустрічного позову про надання належного відшкодування шкоди у зв`язку з вимогою про зобов`язання повернути спірний об`єкт державі.

Аналогічну позицію наведено у постанові Верховного Суду від 8 листопада 2023 року у справі № 918/1141/22.

Висновки суду

За наслідками розгляду справи суд встановив наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про усунення перешкод у здійсненні позивачем права користування та розпоряджання своїм майном шляхом зобов`язання відповідача повернути майно, набуте ним у порушення встановленої законодавчої заборони на його відчуження.

Водночас суд не встановив підстав для задоволення позову в частині вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності на нежитлову будівлю, складовою частиною якої є протирадіаційне укриття №64333.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позову про усунення перешкод у здійсненні власником - державою права користування та розпорядження державним майном шляхом зобов`язання повернути таке майно судові витрати за такою вимогою покладаються на відповідача, а у зв`язку з відмовою у позові в частині скасування державної реєстрації права власності судові витрати у вигляді судового збору за такою вимогою покладаються на особу яка ініціювала спір, тобто на прокуратуру.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Товариству з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП - 15637" (34400, Рівненська обл., місто Вараш, м-н Північний просмислової зони, будинок 30, ідентифікаційний код 01332081) повернути протирадіаційне укриття №64333, що розташоване за адресою: Рівненська область, місто Вараш, мікрорайон Північний промислової зони, будинок 30, корпус 1, державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33001, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул.Могили Петра, будинок 24, ідентифікаційний код 42956062).

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП - 15637" (34400, Рівненська обл., місто Вараш, м-н Північний просмислової зони, будинок 30, ідентифікаційний код 01332081) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, ідентифікаційний код 02910077) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн 40 коп судового збору.

5. Судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 422,40 грн покласти на прокуратуру.

Позивач (Стягувач): Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33001, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул.Могили Петра, будинок 24, ідентифікаційний код 42956062).

Позивач (Стягувач за судовим збором): Рівненська обласна прокуратура (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, ідентифікаційний код 02910077).

Відповідач (Боржник): Товариство з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП - 15637" (34400, Рівненська обл., місто Вараш, м-н Північний просмислової зони, будинок 30, ідентифікаційний код 01332081).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 15 травня 2025 року.

Суддя Андрій КАЧУР