Рішення від 15.05.2025 по справі 294/11/25

провадження № 2/294/7/25

справа № 294/11/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2025 року м.Чуднів

Чуднівський районний суд Житомирської області у складі головуючого суддіБілери І.В., за участі:

секретаря судового засідання Івашкевич В.П.,

прокурора-Сивака С.В.,

представника відповідача адвоката Лебедєвої К.С.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку загального позовного провадження в місті Чуднів Житомирської області цивільну справу за позовомзаступника керівника Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Чуднівської міської ради Житомирської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за час користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Чуднівської міської ради Житомирської області звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в сумі 259 604, 01 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідно до договору купівлі продажу нерухомого майна №504 від 17.05.2019 ОСОБА_1 набув у власність частину майнового комплексу у складі прохідної А-1 загальною площею 25,3 кв.м., гаража Г-1 площею 287,4 кв.м., вбиральні Д-1 площею 13,4 кв.м., РБУ Б-1 площею 19,9 кв.м. та огорожі № 1, 2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 17.05.2019 за відповідачем зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості частину майнового комплексу (КПП, гараж на 5 автомобілів, вбиральня, РБУ, огорожа) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 327285618258).

Вказані приміщення розміщені на земельній ділянці комунальної форми земельної ділянки для будівництва та обслуговування підприємств торгівлі (03.07) загальною площею 0,1000 га по АДРЕСА_2 .

Вказане приміщення розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 1825855100:01:001:0292 площею 1, 6241 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ, організацій.

Так як станом на час звернення прокурора з позовом відповідачем договір оренди з Чуднівською міською радою Житомирської області на зазначену земельну ділянку не укладено, що свідчить про використання ОСОБА_1 земельної ділянки без правовстановлюючих документів, прокурор звернувся до суду з цим позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі несплаченої орендної плати в сумі 259 604, 01 грн. за період з 17.05.2019 по 30.09.2024

Ухвалою суду від 30.01.2025 у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

04.03.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що чинне законодавство України передбачає «автоматичність» переходу прав на земельну ділянку при переході прав на об`єкт нерухомого майна, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, при цьому відповідно до Податкового кодексу України орендна плата за користування земельною ділянкою комунальної форми власності є формою земельного податку. ОСОБА_1 у період з 22.08.2014 по 03.09.2015 брав участь в антитерористичній операції на сході України, є учасником бойових дій, а отже на підставі п.п. 281.1.4 п. 281.1 статті 281 Податкового кодексу України звільнений від сплати земельного податку. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 передбачено, що на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24.02.2022, від орендної плати звільняються орендарі державного і комунального майна фізичні особи та фізичні особи-підприємці, які були призвані або прийняті на військову службу після оголошення воєнного стану.

05.03.2025 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій прокурор зазначає, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, у той час як орендна плата сплачується саме за земельні ділянки, передані в оренду, та є окремим видом оподаткування. Крім того, Податковим кодексом України поряд з пільгами із земельного податку передбачено граничні норми та види використання земельних ділянок, серед яких відсутні земельні ділянки для розміщення будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ, організацій, а отже спірна земельна ділянка не є об`єктом оподаткування земельним податком, на неї не поширюються пільги зі сплати земельного податку. Також зазначив, що Закон України «Про оренду державного та комунального майна» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки статтею 3 цього Закону не передбачено земельну ділянку як об`єкт оренди, а тому доводи представника відповідача є безпідставними.

Ухвалою суду від 02.04.2025 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.05.2025.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні представник відповідача Лебедєва К.С. позов прокурора не визнала з підстав, зазначених у відповіді на відзив. Окрім того, представник позивача просила суд застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин, оскільки…….

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку, суд дійшов таких висновків.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 56 ЦПК України, у визначенихзакономвипадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначенізакономпідстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно зіст. 1 Закону України «Про прокуратуру»прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановленіКонституцією Українифункції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно дост. 131-1 Конституції Українив Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Частиною 3ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у відсутності такого органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомуст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогост. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

У даному випадку прокурор, звертаючись до суду із позовною заявою відповідно до вимогст. 23 Закону України «Про прокуратуру»,ст.56 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Судом встановлено, що листом №55-93-3135вих-24 від 23.12.2024 Чуднівська окружна прокуратура звернулася до Чуднівської міської ради з інформуванням про виявлені порушення вимог земельного законодавства з метою вжиття органом місцевого самоврядування належних заходів реагування.

Листом №04-19/1561 від 25.12.2024 Чуднівська міська рада надала відповідь прокуратурі, в якому зазначила, що лист прокурора розглянуто та відсутні заперечення щодо представництва інтересів міської ради прокурором в суді.

Листом №55-94-3230вих-24 від 31.12.2024 Чуднівська окружна прокуратура повідомила Чуднівську міську раду про наявність підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави та підготовку позовної заяви.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що заступник керівника Чуднівської окружної прокуратури правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Чуднівської міської ради Житомирської області області, належним чином обґрунтував порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.

Щодо суті спору

Відповідно достатті 13 Конституції Україниземля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією.

За положеннямистатті 125Земельного кодексуУкраїни (далі ЗК України)право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згіднозі ст. 126 ЗК Україниправо власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За приписамист. 206 ЗК Українивикористання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом14.1.147. пункту14.1 Податкового кодексу Українивстановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної чи комунальної власностіє обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.72,14.1.136 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з підпунктом288.5.1. пункту288.5. Податкового кодексу Українирозмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Отже основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту288.5.1 ст. 288 ПК України.

За змістомстатті 1212 Цивільного кодексу Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатомповедінки набувачамайна,потерпілого,інших осібчи наслідкомподії. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Однак, з огляду на приписи частини другої ст. 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

У цій справі судом встановлено, що нежитлове приміщення (частина майнового комплексу), яке складається з прохідної А-1 загальною площею 25,3 кв.м., гаража Г-1 площею 287,4 кв.м., вбиральні Д-1 площею 13,4 кв.м., РБУ Б-1 площею 19,9 кв.м. та огорожі № 1, 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 327285618258), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з 17.05.2019 на праві приватної власності належить відповідачу, що стверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 398682814. Розмір частки 1.

За вищевказаною адресою розташована земельна ділянка площею 1, 6241 га, кадастровий номер 1825855100:01:001:0292, з цільовим призначенням для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ, організацій, що підтверджується відомостями з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку. Дата оцінки земельної ділянки 09.02.2023.

Разом зтим,на моментподання позовупрокурором досуду (01.01.2025)відповідач невжив заходівз метоюоформлення праваоренди земельноюділянкою зкадастровим номером1825855100:01:001:0292 площею 1, 6241 га по АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Житомирській області №10-6-0.332-4497/2-24 від 20.11.2024, згідно технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка спірної земельноїділянкистановила: на 01.01.2019 1 466 077, 96 грн, 01.01.2020 1 466 077, 96 грн, на 01.01.2021 - 1 466 077, 96 грн, на 01.01.2022 1 612 685, 76 грн, на 01.01.2023 1 854 588, 62, на 01.01.2024 1 949 172, 64 грн.

Відповідно до вказаного у позовній заяві розрахунку, виходячи з нормативно грошової оцінки спірної земельної ділянки плата за її користування за період з 17.05.2019 по вересень 2024 року становить 259 604, 01 грн.

Відтак, з огляду на встановлення факту несплати коштів у розмірі орендної плати та проведеного розрахунку, суд вважає, що з відповідача слід стягнути 259 604, 01 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

При цьому, суд відхиляє як необґрунтовані посилання відповідача на п.п. 281.1.4 п. 281.1 статті 281 Податкового кодексу України як на підставу для звільнення ОСОБА_1 від сплати орендної плати, оскільки останній в силу закону звільнений від сплати земельного податку, оскільки земельний податок і орендна плата за своєю правовою природою є різними видами платежів, які мають різну підставу та порядок обчислення і нарахування плати, їх не можна ототожнювати.

Так, відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Разом з тим, відповідач не є власником або постійним землекористувачем зазначеної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Таким чином, єдино можливою формою здійснення плати за землю для відповідача як землекористувача є орендна плата.

Неспроможнити також є посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 як на підставу звільнення від орендної плати орендарів державного і комунального майна, зокрема, фізичних особи та фізичних осіб - підприємців, які були призвані або прийняті на військову службу після оголошення воєнного стану, оскільки постановою врегульовано правовідносини, які є відмінними від правовідносин з оренди земельних ділянок.

Так, постанова Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 регулює відносини, які виникли на підставі Закону України «Про оренду державного та комунального майна»

Відповідно доч.1ст.3Закону України«Про орендудержавного такомунального майна»об`єктами орендиза цимЗаконом є: єдинімайнові комплексипідприємств,їхніх відокремленихструктурних підрозділів; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремі частини); іншеокреме індивідуальновизначене майно; майно,що неувійшло достатутного (складеного)капіталу господарськихтовариств,створених упроцесі приватизації(корпоратизації),а такожмайно,заборонене доприватизації,яке можепри перетвореннідержавного підприємствав господарськетовариство надаватисьтакому товариствуна правахоренди; майно,щодо якогодо статутногокапіталу внесеноправо господарськоговідання намайно; майно,закріплене направі господарськоговідання заакціонерними товариствамита їхнімидочірніми підприємствамиу процесіїх утвореннята діяльності; майно,передане достатутного капіталуакціонерних товариствна правігосподарського відання; майноорганів виконавчоївлади таорганів місцевогосамоврядування,державних ікомунальних установта організацій,Збройних СилУкраїни,Служби безпекиУкраїни,Державної прикордонноїслужби України,Державної кримінально-виконавчоїслужби України,Державної службиспеціального зв`язкута захистуінформації України,правоохоронних тафіскальних органів,Національної академіїнаук Українита національнихгалузевих академійнаук,що невикористовується зазначенимиорганами дляздійснення своїхфункцій,-без прававикупу тапередачі всуборенду орендарем; майно, що не підлягає приватизації, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду.

Таким чином, дія вищезазначеного закону не поширюється на правовідносини щодо оренди земельних ділянок, які регулюються спеціальним законом, а саме Законом України «Про оренду землі».

У постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 зазначено, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічну правову позицію викладено також у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

У вказаній постанові Верховний Суд, з огляду на положення законодавства та численні правові висновки Верховного Суду, дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Ураховуючи викладене, суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов висновку про те, що відповідач як власник нерухомого майна, яке розташовано на спірній земельній ділянці, з моменту реєстрації права власності на сформованій земельній ділянці комунальної форми власності був зобов`язаний укласти відповідний договір оренди з її власником однак, не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично є користувачем цієї земельної ділянки без достатньої правової підстави.

З приводу посилань відповідача на те, що позивачем нараховано суму орендної платиза період, який перевищує строк позовної давності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 256,257 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зіст. 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно дост. 267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Прокурор просить стягнути з відповідача борг за період, починаючи з 17.05.2019.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19»постановлено установити карантин на усій території України з 12.03.2020.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу Українидоповнено пунктом 12 згідно із яким: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Дія карантину, встановленогоПостановою КМУ № 211 від 11.03.2020неодноразово продовжувалась.

Карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, був відміненийпостановою КМУ від 27.06.2023 за № 651з 24 год 00 хв 30.06.2023.

Однак, указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який в подальшому продовжувався та досі діє.

Законом «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2023,Прикінцеві та Перехідні положення ЦК Українибуло доповнено пунктом 19, що на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями257-259,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк його дії».

Згідно із п.19Прикінцевих та Перехідних положеньЦК Україниу період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З урахуванням вказаних норм цивільного законодавства з 12.03.2020 по 30.06.2023 під час дії карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та з 24.02.2022 по теперішній час у період дії в Україні воєнного стану строки, визначені статтями257-259,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжені на строк дії карантину та воєнного стану.

Отже, завершення строку позовної давності звернення позивача з позовом до відповідача з вимогою про стягнення безпідставно збережених коштів несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 17.05.2019 по 30.09.2024 припало на період, у який такі строки продовжені.

З огляду на вказане у заяві про застосування до вимог позивача наслідків спливу строку позовної давності звернення з позовом до суду необхідно відмовити.

Вказане є підставою для задоволення позовних вимог прокурора у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається на відповідача.

Водночас, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 10.07.2015, ОСОБА_1 являється учасником бойових дій та, в силу вимог п. 13 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір»звільнений від сплати судового збору, тому судові витрати слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,12,258,259,264,265,268 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги заступника керівника Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Чуднівської міської ради Житомирської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за час користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Чуднівської міської ради Житомирської області (ЄДРПОУ 04344952, адреса: вул Героїв Майдану, 104, м Чуднів, Житомирський району Житомирської області) 259 604 (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот чотири) гривні 01 коп безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ірина БІЛЕРА