Ухвала від 15.05.2025 по справі 523/8658/25

Справа № 523/8658/25

Провадження №2/523/4480/25

У Х В А Л А

"15" травня 2025 р. м. Одеса

Суддя Пересипського районного суду м. Одеси Мурманова І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї документи Суворовської окружної прокуратури м. Одеси (код ЄДРПОУ/умовний код: 0352855224, юридична адреса: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, буд. 89) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (код ЄДРПОУ: 26597691, юридична адреса: м. Одеса, площа Біржова, буд. 1) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа: Управління капітального будівництва Одеської міської ради (код ЄДРПОУ: 04056902, юридична адреса: м. Одеса, вул. Комітетська, буд. 10-а), про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на суму: 126 403,72 гривні,

ВСТАНОВИВ:

Суворовська окружна прокуратура м. Одеси звернулась до Пересипського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа: Управління капітального будівництва Одеської міської ради, про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на суму: 126 403,72 гривні.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 09.08.2018 подано до Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради повідомлення про початок будівельних робіт, яке зареєстровано за номером ОД061182211258. Управлінням державного архітектурно будівельного контролю Одеської міської ради 31.08.2021 зареєстровано декларацію № ОД101210828131 про готовність до експлуатації об`єкта: «Будівництво станції технічного обслуговування та технічного ремонту рухомого складу, з магазином супутніх товарів за адресою: м. Одеса, Суворовський район, вул. Київське шосе, 12». Згідно із даними порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (надалі - Портал) датою початку будівництва є 09.08.2018, датою завершення будівництва 06.07.2021, а введення в експлуатацію об`єкта відбулося 19.08.2021. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, об`єкт будівництва відноситься до станцій технічного обслуговування автомобілів (1230.3).

Кошторисна вартість будівництва станції технічного обслуговування та технічного ремонту рухомого складу, з магазином супутніх товарів за адресою: м. Одеса, Суворовський район, вул. Київське шосе, 12 становила 1850 тис. грн. На Порталі у розділі «пайова участь» Салтановським І.Я. не зазначено жодної інформації. Суворовська окружна прокуратура міста Одеси вважає, що ОСОБА_1 при забудові земельної ділянки, не сплатив передбачені законодавством кошти у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, а тому ці кошти є безпідставно збереженим майном, яке підлягає стягненню разом з інфляційними збитками та трьома відсотками річних на користь Одеської міської ради.

Управління капітального будівництва Одеської міської ради (надалі - Управління) 13.03.2025 повідомило окружну прокуратуру, що між відповідачем та Одеською міською радою договір пайової участі замовників у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси щодо об`єкта: «Будівництво станції технічного обслуговування та технічного ремонту рухомого складу, з магазином супутніх товарів за адресою: м. Одеса, Суворовський район, вул. Київське шосе, 12», не укладався. Вказане свідчить, що під час дії статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ОСОБА_1 уник виконання обов`язку стосовно укладення договору пайової участі

З урахуванням викладеного представник позивача просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради - кошти у сумі 126 403,72 грн, з яких 74 000 грн заборгованість зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, 8 210,96 грн 3 % річних, і 44 192,76 грн інфляційне нарахування, а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Після надходження цивільної справи, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Дослідивши матеріали позовної заяви, вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження у справі, суддею встановлено, що справа не підсудна Пересипському районному суду м. Одеси з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 6 та 7 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Судом 14.05.2025р. отримано відомості з Єдиного державного демографічного реєстру, згідно даної відповіді відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , що не відноситься до територіальної підсудності (юрисдикції) Пересипського районного суду м. Одеси.

Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом ч.1 ст.27 ЦПК України.

Згідно ч. 9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Як встановлено суддею, місце реєстрації відповідача є АДРЕСА_1 .

Згідно висновків викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.06.2024 року у справі № 554/7669/21) Верховний Суд встановив наступне «…стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.

Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.

Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.

Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим увстановленому закономпорядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (стаття 27 ЦПК України).

Звертаючись до Пересипського районного суду та обираючи підсудність справи зазначеному суду, позивач посилається на не сплату відповідачем передбачених законодавством коштів у створенні і розвитку інфраструктури, оскільки будівництво відбулось за адресою: АДРЕСА_2 .

Так, відповідно до положення ст. 30 ЦПК України - позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 42 постанови від 01 березня 2013 року N 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" роз`яснив, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Як наголошено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі N 638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

У постанові від 09 вересня 2020 року у справі N 910/6644/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі N 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.

Позиція Великої Палати ВС ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.

Тому на спори, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми ч. 3 ст. 30 ГПК України.

Разом з цим, як встановлено з позовної заяви «…Управління капітального будівництва Одеської міської ради 13.03.2025 повідомило окружну прокуратуру, що між відповідачем та Одеською міською радою договір пайової участі замовників у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси щодо об`єкта: «Будівництво станції технічного обслуговування та технічного ремонту рухомого складу, з магазином супутніх товарів за адресою: м. Одеса, Суворовський район, вул. Київське шосе, 12», не укладався.

Відповідно до п. 42 постанови N 3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

З урахуванням зазначеного та враховуючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, вважаю, що справа не підсудна Пересипському районному суду м. Одеси, оскільки спір між сторонами виник з підстав порушення відповідачем ЗУ « Про регулювання містобудівної діяльності», а тому підстави для застосування правил виключної підсудності за вказаними позовними вимогами - відсутні.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана ст. 32 ЦПК України.

Також, судом береться до уваги, що згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу. При цьому, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст. 378 ч.1 ЦПК України).

На підставі викладеного, суддя прийшов до висновку, що позовна заява Суворовської окружноїпрокуратури м.Одеси вінтересах державив особіОдеської міськоїради до ОСОБА_1 ,третя особа:Управління капітальногобудівництва Одеськоїміської ради,про стягненнябезпідставно збереженихгрошових коштівпайової участіна суму:126403,72гривні, не підсудна Пересипському районному суду міста Одеси, у зв`язку з чим зазначений позов необхідно передати на розгляд до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.

Керуючись ст.ст. 27, 31, 32, 187, 353 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Суворовської окружноїпрокуратури м.Одеси вінтересах державив особіОдеської міськоїради до ОСОБА_1 ,третя особа:Управління капітальногобудівництва Одеськоїміської ради,про стягненнябезпідставно збереженихгрошових коштівпайової участіна суму:126403,72гривні - передати на розгляд до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Суддя: