Рішення

від 14.05.2025 по справі 826/14253/17

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 травня 2025 року м. Ужгород№ 826/14253/17 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання - Онисько Н.В.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" - представник - Шкаленко Євген Васильович;

відповідач - Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області - представник - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2017 року до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі по тесту - ОАСК) із позовною заявою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 133а, кімната 8, код ЄДРПОУ 37356833) до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області (79011, м. Львів, вул. Д.Вітовського, будинок 18, код ЄДРПОУ 40349068), якою просило суд: « 1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області № 0039 про штраф за порушення законодавства про рекламу від 12.10.2017 р.; 2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" сплачений судовий збір.».

Ухвалою ОАСК від 08 листопада 2017 року було відкрито провадження в даній справі.

Ухвалою ОАСК від 08 листопада 2017 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Постановою ОАСК від 04 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року постанову ОАСК від 04 грудня 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" задоволено частково, скасовано постанову ОАСК від 04 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року, справу направлено на новий розгляд до ОАСК.

Ухвалою ОАСК від 22 листопада 2018 року було прийнято до провадження дану адміністративну справу.

13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі по тексту - Закон України № 2825-ІХ), який набрав чинності 15 грудня 2022 року. На підставі статті 1 Закону України № 2825-ІХ ОАСК ліквідований. На підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ (в редакції Закону України № 3863-ІХ) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, ця справа передана на розгляд та вирішення Закарпатському окружному адміністративному суду.

04 березня 2025 року вказана справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

07 березня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року було надано можливість представнику позивача участь у всіх судових засіданнях у режимі відеоконференції.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ані в протоколі засіданні, ані в оскаржуваному рішенні відповідачем не наведено причин неврахування пояснень та доказів, наданих ТОВ «Споживчий центр». Також, позивач зазначив, що жодним доказом не підтверджується, що спеціальні конструкції зовнішньої реклами, які розміщувались у червні 2017 року належать та розміщувались саме ТОВ «Споживчий центр»; протокол засідання не містить описової та мотивувальної частини; оскаржуване рішення прийняте відповідачем без відповідного погодження Державної регуляторної служби України та всупереч забороні (мораторію) на проведення заходів державного нагляду та контролю.

Відповідач проти позову заперечував. Зазначив, що чинним законодавством України встановлено розміщення зовнішньої реклами виключно на підставі дозволів. Натомість позивач самовільно розмістив зовнішню рекламу за наступними адресами у м. Львові: по вул. Шевченка (парна сторона) - вул. Клепарівська, на тротуарах по вул. Шпитальна, 27 та вул. Раппортна, 1. У зв`язку з викладеним, відповідач вважає, що спірне рішення винесене в межах, наданих Головному управлінню Держпродспоживслужби у Львівській області, повноважень, у встановленому законом порядку.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча судом вживалися заходи щодо його виклику, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.

Судом вживалися заходи направлення відповідачу повістки про виклик в судове засідання призначене на 13 травня 2025 року було надсилано з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет 14 квітня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, у зв`язку з чим відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (Т. 2 а.с. 21).

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А відтак, оскільки відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи, у відповідності до статті 205 КАС України його неявка не перешкоджає розгляду даної справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі з підстав наведених у такому позові.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що департаментом економічного розвитку Львівської міської ради позивачу направлено Вимоги від 25 травня 2017 року №23/Р-7-1636 та від 26 травня 2017 року №№23/Р-14-1664, 23/Р-14-1663, якими, у зв`язку з самовільним встановленням спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, запропоновано у строк до 31 травня 2017 року та до 02 червня 2017 року, відповідно, усунути зазначені порушення. Зазначеними Вимогами попереджено, що при невиконанні вимоги, Відповідачу буде направлено Подання про порушення законодавства про рекламу (Т. 1 а.с.а.с. 35-37).

16 червня 2017 року Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради відповідачу направлено Подання №№ 23/Р-14-1890, 23/Р-14-1891, 23/Р-7-1892 про порушення позивачем Закону України «Про рекламу» (Т. 1 а.с.а.с. 35-37)..

Відповідачем, 31 серпня 2017 року складено Протоколи №№ 0041, 0042, 0043 про розміщення позивачем зовнішньої реклами за адресами: м. Львів, вул. Шпитальна, 27, вул. Раппопорта, 1 та вул. Шевченка (парна сторона) - вул. Клепарівська без наявності дозволу на розміщення зовнішньої реклами від органів місцевого самоврядування (Т. 1 а.с.а.с. 38-40).

Рішеннями відповідача «Про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу» від 26 вересня 2017 року №№ 0035, 0036, 0037 розпочато розгляд справ про порушення законодавства про рекламу стосовно позивача (Т. 1 а.с.а.с. 41-43).

Вимогою відповідача від 01 вересня 2017 року № 7.1-13/4639 повідомлено позивача про розгляд 10 жовтня 2017 року справ про порушення законодавства про рекламу та запропоновано до 26 вересня 2017 року надати копії відповідних документів (Т. 1 а.с. 44).

Листом відповідача від 28 вересня 2017 року № 7-1-13/5326 повідомлено позивача, що у зв`язку з невиконанням вчасно вимог Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 25 травня 2017 року № 23/Р7-1636 та від 26 травня 2017 року №№ 23/Р-14-1663, 23/Р-14-1664, провадження у справі про порушення Закону України «Про рекламу» продовжується і справу буде розглянуто в межах чинного законодавства (Т. 1 а.с.а.с. 45, 46).

10 жовтня 2017 року відповідачем складено Протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу № 0052, яким зафіксовано, що в порушення вимог частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу» позивачем самовільно розміщено зовнішню рекламу у м. Львові по вул. Шевченка (парна сторона) - вул. Клепарівській на інженерній споруді, по вул. Шпитальній, 27 та вул. Раппопортній, 1 на тротуарах, без дозволу органів місцевого самоврядування (Т. 1 а.с. 47).

Рішенням відповідача «Про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу» від 12 жовтня 2017 року № 0039, за самовільне розповсюдження та розміщення зовнішньої реклами у населеному пункті без дозволу органів місцевого самоврядування на Позивача накладено штраф у сумі 3400 грн (Т. 1 а.с.а.с. 48).

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Відповідно до статті 2 частини 1 Закону України «Про рекламу» № 270/96-ВР (далі по тексту - Закон України № 270/96-ВР, тут і далі - у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), цей Закон регулює відносини, пов`язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України.

Згідно із статтею 1 частиною 1 Закону України № 270/96-ВР, зокрема, зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до статті 16 частини 1 Закону України № 270/96-ВР, зокрема, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067 (надалі - Типові правила) (чинний на час виникнення спірних правовідносин), дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Відповідно до пункту 5 Типових правил, для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами; у процесі регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами робочим органом залучаються на громадських засадах представники галузевих рад підприємців, об`єднань громадян та об`єднань підприємств, які провадять діяльність у сфері реклами.

Згідно із пунктом 6 Типових правил, до повноважень робочого органу належить, зокрема, подання територіальним органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі матеріалів про порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Відповідно до пунктів 45,46 Типових правил, контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства; у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк. У разі невиконання цієї вимоги орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтею 26 частиною 1 Закону України № 270/96-ВР, контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Відповідно до статті 27 частини 4 Закону України № 270/96-ВР, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на: рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами; виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості виготовлення реклами; розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдження реклами.

Згідно із пунктом 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №693 (надалі - Порядок №693 ) (чинний на час виникнення спірних правовідносин, підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Відповідно до пункту 11 Порядку №693 , за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Згідно із пунктом 16 Порядку №693 , справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до пункту 18 Порядку №693 , за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

Як було всиновлено судом, оскаржуваним рішенням Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 12 жовтня 2017 року, на підставі протоколу засідання від 10 жовтня 2017 року, на Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» накладено штраф у розмірі 3400 грн. за порушення законодавства про рекламу, а саме: порушення вимог статті 16 частини 1 Закону України «Про рекламу», що виявилось у самовільному розміщенні ТОВ «Споживчий центр» зовнішньої реклами за адресами у м. Львові: вул. Шпитальна, 27 (один рекламний носій на тротуарі), вул. Раппопорта, 1 (один рекламний носій на тротуарі) та вул. Шевченка (парна сторона) - вул. Клепарівська (один рекламний носій на інженерній споруді) без дозволу органів місцевого самоврядування; порушення вимог статті 26 частини 2 Закону України «Про рекламу» ТОВ «Споживчий центр» не подано інформації щодо вартості розпорядження реклами.

Відповідно до статті 27 частини 2 Закону України № 270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:

1) рекламодавці, винні:

- у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом;

- у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами;

- у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом;

- у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами;

- у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;

2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами;

3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Отже, суб`єктом відповідальності за розповсюдження реклами може бути дві категорії осіб: 1) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами; 2) рекламодавці, винні у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в активних діях - розповсюджені або розміщенні реклами. При цьому для притягнення особи до відповідальності повинно бути доведено, що саме вона вчинила ці дії.

Тобто, для притягнення особи за порушення законодавства про рекламу необхідно встановити, хто саме розмістив рекламу (рекламну конструкцію), хто є її розповсюджувачем реклами, тобто, чи є ТОВ «Споживчий центр» рекламодавцем, чи дійсно йому належить вищевказана рекламна конструкція та розповсюджувало воно її.

Суд заважує, що саме лише порушення порядку розміщення реклами не є достатнім для притягнення до відповідальності особи, в інтересах якої ця реклама, якщо не встановлено, хто є рекламодавцем та що рекламу розповсюджує він самостійно. Положення статті 27 частини 2 Закону України № 270/96-ВР стосуються відповідальності, а тому не можуть тлумачитися розширено.

Позивач наполягає на тому, що він не є власником рекламної конструкції та не вчиняв дій щодо її розміщення в розумінні Закону України "Про рекламу".

Доказів про те, що позивач є рекламодавцем, виробником чи розповсюджувачем спірної реклами в розумінні Закону України "Про рекламу" відповідачем не надано, відтак позивач не може бути суб`єктом відповідальності, передбаченої статтею 27 частиною 6 Закону України "Про рекламу".

З огляду на це, враховуючи висновок суду про відсутність доказів розміщення саме позивачем рекламних конструкцій на фасаді будинку та на огорожі за адресою: м. Львові: вул. Шпитальна, 27 та вул. Шевченка - вул. Клепарівська суд вважає, що відсутні підстави для накладення на позивача штрафу за ненадання документів щодо вартості розповсюдження такої реклами.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (зокрема, від 09.12.1994, справа "Руїс Торіха проти Іспанії", заява № 18390/91; від 21.01.1999, справа "Гарсія Руїз проти Іспанії") - Суд нагадав, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різною залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що заявлений позов слід задовольнити.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 133а, кімната 8, код ЄДРПОУ 37356833) до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області (79011, м. Львів, вул. Д. Вітовського, будинок 18, код ЄДРПОУ 40349068) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області № 0039 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 12 жовтня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (Шостий апеляційний адміністративний суд).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 14 травня 2025 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 15 травня 2025 року.

СуддяС.Є. Гаврилко