Постанова від 14.05.2025 по справі 440/5614/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 р. Справа № 440/5614/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2024, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 10.10.24 по справі № 440/5614/24

за позовом Комунального підприємства "Кременчуцьке тролейбусне управління імені Л.Я.Левітана"

до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Комунальне підприємство «Кременчуцьке тролейбусне управління імені Л.Я. Левітана» (далі КП «Кременчуцьке тролейбусне управління імені Л.Я. Левітана», підприємство, позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (далі ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області, відповідач, контролюючий орган, апелянт), в якій просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області №78 від 23.04.2024 про накладення на КП «Кременчуцьке тролейбусне управління імені Л.Я. Левітана» штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 адміністративний позов КП «Кременчуцьке тролейбусне управління імені Л.Я. Левітана» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 23.04.2024 №78.

Стягнуто на користь КП «Кременчуцьке тролейбусне управління імені Л.Я. Левітана» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив суд рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що Держпродспоживслужба та її територіальні органи при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу здійснюють контроль за розповсюдженням саме інформації, а не перевіряють господарську діяльність рекламодавців, розповсюджувачів та виробників реклами.

Закон України «Про рекламу» не регулює відносини щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, а лише визначає засади рекламної діяльності в Україні та регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, тому контроль за дотриманням законодавства про рекламу не підпадає під дію Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

На підтвердження своїх доводів посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені у постанові від 02.11.2021 у справі №916/214/20, а також на правові висновки Верховного Суду, зроблені у постановах від 12.03.2019 у справі №521/7546/17, від 28.11.2023 у справі №160/3479/22, від 14.07.2020 у справі №808/353/17, від 02.11.2021 №916/214/20, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2024 у справі №260/485/24.

Апелянт зауважив, що твердження стосовно припинення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», що визначено постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» є невірними та такими, що не застосовуються до даної справи, оскільки в даному випадку вона не стосується регулювання питання здійснення заходів щодо дотриманням законодавства про рекламу.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та відповідно до ст.308 КАС України в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

19.03.2024 на адресу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління імені Л.Я. Левітана» надійшов лист № 01-27/07.2/1372 від ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області, в якому було зазначено, що при виконанні повноважень по контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів реклами працівниками ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області при огляді зовнішньої реклами на території міста за адресою: м. Кременчук, просп. Свободи, біля будівлі 22-В, район громадського транспорту «Водоканал», на опорі зовнішнього освітлення було встановлено розміщення рекламного засобу, а саме: відеоборд (LCD монітор), на екрані якого здійснюється реклама (демонстрація) брендів, магазинів, компаній та пропонуються послуги. Таким чином встановлено і зафіксовано порушення рекламного законодавства, а саме: розміщення рекламного засобу на підтримуючих опорних та інших елементах контактної мережі на засобах та обладнанні ( у тому числі опорах) зовнішнього освітлення, чим порушено ч. 6 ст. 8 Закону України № 270/96-ВР (а.с.29-30).

Листом від 19.03.2024 у КП «Кременчуцьке тролейбусне управління імені Л.Я. Левітана» в термін до 29.03.2024 витребувано наступні документи :

- належним чином завірені свідоцтво про державну реєстрацію або витяг з ЄДРПОУ підприємства;

-діючий договір оренди або свідоцтва на право власності на розміщений рекламний засіб за вищезазначеною адресою;

-дозвільні документи на розміщення рекламного засобу за вищезазначеною адресою;

-вартість спорудження, оренди чи іншого права користування рекламним засобом, вартість сплаченої замовниками реклами, яка розміщувалася з моменту встановлення рекламного засобу за останні 3 років (починаючи з грудня 2021 по грудень 2023, за кожний місяць відповідно);

-макет замовлення на розміщення рекламного засобу з наданням відповідних договорів, актів, рахунків фактур, а також документи, які підтверджують вартість рекламного засобу;

-надати інформацію про те, чи є ви замовником, рекламодавцем даної реклами, чи розповсюджуєте її на замовлення третіх осіб з наданням відповідних документів або інформації про замовника даної реклами; надати інформацію чи укладались договори чи інші документи щодо користування місцем розташування рекламного засобу зі сторонніми підприємствам, підприємцям чи організаціям за вищезазначеною адресою;

- письмові пояснення з приводу виявлених порушень.

29.03.2024 позивачем було направлено лист-відповідь відповідачу, в якому було зазначено, що рекламний засіб, який розміщений на електричній опорі, не належить на праві власності КП «Кременчуцьке тролейбусне управління імені Л.Я. Левітана» та не приймався в оренду від інших осіб, а також у підприємства відсутня будь-яка інформація щодо вказаного рекламного засобу. У зв`язку з тим, що КП «Кременчуцьке тролейбусне управління імені Л.Я. Левітана» не є власником рекламного засобу, що розміщений на електричній опорі неподалік зупинки громадського транспорту «Водоканал», то у підприємства відсутні будь-які документи щодо розміщення даного рекламного засобу.

02.04.2024 ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області складено протокол № 67 про порушення законодавства про рекламу відносно рекламного засобу, розміщеного на опорі лінії електропередачі та зовнішнього освітлення, за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, просп. Свободи, біля будівлі 22В, район громадського транспорту «Водоканал» (а.с.19-20).

Даним протоколом встановлено недотримання встановлених Законом України № 270/96-ВР вимог щодо порядку розміщення рекламного засобу, а саме:

- на опорі зовнішнього освітлення було встановлено розміщення рекламного засобу (відеоборд) на екрані якого здійснюється реклама (демонстрація) брендів, магазинів, компаній та пропонуються послуги, чим порушено ч. 6 ст. 8 Закону України № 270/96-ВР, а саме: розміщення реклами та/або рекламних засобів на підтримуючих, опорних та інших елементах контактної мережі, на засобах та обладнанні (у тому числі опорах) зовнішнього освітлення забороняється.

02.04.2024 на адресу позивача було направлено лист, в якому було зазначено, що ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області винесено рішення про початок розгляду справи про порушення рекламного законодавства по факту порушення ч. 6 ст. 8 Закону України № 270/96-ВР, та повідомлено, що розгляд справи про порушення вимог законодавства відбудеться 23.04.2024, о 10:00 год. в приміщенні ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області (а.с.30-31).

Вказаний лист згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивач отримав 10.04.2024 (а.с.32).

23.04.2024 відбулося засідання з розгляду справи стосовно порушення законодавства про рекламу, зафіксоване протоколом №71, відносно рекламного засобу, розміщеного на опорі лінії електропередачі та зовнішнього освітлення, за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, просп. Свободи, біля будівлі 22В, район громадського транспорту «Водоканал» (а.с.33-35).

За наслідками розгляду справи стосовно порушення законодавства про рекламу вирішено прийняти рішення про накладання штрафу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління імені Л.Я. Левітана» за порушення порядку розповсюдження реклами. Визначити суму штрафних санкцій в розмірі 299 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5083,00 грн.

23.04.2024 на підставі матеріалів справи та протоколу засідання від 23.04.2024 № 71 прийнято рішення №78 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким, керуючись статтею 27 Закону України «Про рекламу» вирішено за порушення встановлених законом вимог щодо змісту реклами накласти на КП «Кременчуцьке тролейбусне управління імені Л.Я. Левітана» штраф у розмірі 5083,00 грн (а.с.36-37).

Копію рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №78 отримано позивачем -29.04.2024, про що свідчить копія книги реєстрації вхідних документів.

Не погодившись із зазначеним рішенням контролюючого органу, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зробив висновок, що накладення на позивача штрафу є безпідставним та таким, що вчинено з порушенням процедури, без належних повноважень.

Суд зазначив, що відповідачем не доведено дотримання вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V, а тому проведений ним контрольний захід не є правомірним.

Порушення способу, порядку та форми здійснення державного нагляду (контролю) не є формальним порушенням процедури та може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, враховуючи, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Встановлена правова процедура, як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи. Складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, як одного із елементів принципу верховенства права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 за № 667 (далі Положення № 667), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.

Пунктом 7 Положення № 667 передбачено, що Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу» №270/96-ВР від 03.07.1996 ( далі- Закон №270/96-ВР реклама - інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача; розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

Частиною 4 ст. 8 Закону України № 270/96-ВР передбачено, що реклама про зниження ціни на товар, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення дії знижки ціни на товар, розпродаж, а також про співвідношення розміру нової ціни до попередньої ціни реалізації товару або про розмір знижки.

Відповідно до ст. 16 Закону України № 270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється. Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.

Порядок розміщення зовнішньої реклами регулюється Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 за № 2067 (далі - Правила).

Пунктом 24 Правил визначено, що виданий у встановленому законодавством порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконанням робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу. Відповідно до пункту 3 Правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України № 270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, винні у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами (у тому числі користувацького контенту, який визнається рекламо), в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту.

Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону України № 270/96-ВР вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов`язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України № 270/96-ВР у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон України № 877-V, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону України № 877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом; спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Частиною 1 ст. 4 Закону України № 877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 7 Закону України № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Колегія суддів зазначає, що діяльність відповідача по контролю за дотриманням позивачем законодавства про рекламу і виявлені відповідачем в процесі цієї діяльності порушення є формою державного нагляду (контролю), а відповідач є державним органом, який підпадає під сферу дії та зобов`язаний дотримуватися приписів вищезазначеного Закону України № 877-V .

Питання про застосування права в цій справі полягає у тому, чи поширюються на правовідносини у сфері контролю за дотриманням законодавства України про рекламу приписи Закону України № 877-V.

Колегія суддів зазначає, що Верховним Судом у постанові від 23.09.2021 у справі № 826/24133/15, предметом спору в якій було питання правомірності рішення Держспоживінспекції України від 21.09.2015 за № 0005 про накладення штрафу за порушення ст. 22 Закону України «Про рекламу», сформовано наступні висновки:

«Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96-ВР, «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР, «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V, Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693».

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що на правовідносини у сфері контролю реклами та накладення штрафу за порушення ст. 22 Закону України № 270/96-ВР поширюється, зокрема, Закон України № 877-V.

При цьому, відповідно до преамбули Закону України № 877-V, він визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України № 877-V його дія поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Таким чином предметом правового регулювання цього Закону є відносини у сфері здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Незважаючи на те, що іншими законами та підзаконними актами, що діяли раніше, було врегульовано наглядові та контрольні правовідносини, з дня набрання чинності Законом України № 877-V саме він підлягає застосуванню як спеціальний.

Водночас Закон України № 877-V у статті 2 передбачає коло правовідносин, на які його дія не поширюється.

Перелік наглядових та контрольних правовідносин, на які не поширюється дія Закону України № 877-V, є вичерпним.

Норми вказаного Закону не містять обмежень щодо поширення його дії на перевірки у сфері контролю за додержанням законодавства про рекламу.

Водночас Закон України «Про рекламу» не містить правових норм, що встановлюють спосіб, порядок та форми здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу. Ці правовідносини можуть бути врегульовані виключно Законом № 877-V.

Отже, колегія суддів зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону № 877-V, які регулюють процедуру проведення державного нагляду за дотриманням законодавства про рекламу.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23.09.2021 по справі № 826/24133/15, від 22.06.2022 у справі № 810/3148/17, від 17.01.2023 у справі № 826/9936/17, від 11.07.2024 у справі № 620/4425/23 які в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

У свою чергу, невиконання або порушення вимог Закону №877-V при призначенні та проведенні заходу державного контролю (нагляду) призводить до визнання такого заходу незаконним та відсутності правових наслідків такого, оскільки такий захід державного контролю не може породжувати будь-яких правових наслідків, окрім наслідків не легітимності усіх дій/рішень, які вчинені/прийняті у межах та за наслідками такого заходу контролю.

Відповідач не довів дотримання ним вищезазначених вимог Закону № 877-V, а тому проведений ним контрольний захід не є правомірним, у зв`язку з чим і рішення, прийняте за результатом такого заходу, підлягають скасуванню.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації з 24.02.2022 5:30 год. в Україні введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Пункт 2 зазначеної постанови передбачає, що за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.

Пунктом 5 цієї постанови врегульовано припинити проведення планових та позапланових заходів державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», крім здійснення заходів державного ринкового нагляду щодо: - побутових ламп неспрямованого випромінення в частині їх відповідності вимогам Технічного регламенту щодо вимог до екодизайну для побутових ламп неспрямованого випромінення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 734 , і Технічного регламенту щодо встановлення системи для визначення вимог з екодизайну енергоспоживчих продуктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2018 року № 804; низьковольтного електричного обладнання в частині його відповідності вимогам Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1077; - обладнання в частині його відповідності вимогам Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1077; -машин та устаткування в частині їх відповідності вимогам Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №62.

Як наслідок, колегія суддів дійшла висновку, що ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області упродовж періоду дії в Україні воєнного стану може проводити лише позапланові заходи державного нагляду/контролю за дотриманням законодавства України про рекламу за умови наявності та на підставі відповідного рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері.

Водночас, ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій не надано доказів на підтвердження наявності відповідного рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері, про дозвіл на здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю).

Як встановлено судом вище, та не спростовано доводами апеляційної скарги, оскаржуване рішення винесено відповідачем не за наслідками проведення планового або позапланового заходу державного ринкового нагляду, результати якого відображаються у відповідному акті контролю, який у розумінні ст. 72 та 74 КАС України є доказом, що містить інформацію щодо предмета доказування, а внаслідок збирання позивачем інформації про виявлене порушення у спосіб не передбачений законом з порушенням права особи бути обізнаною про здійснюваний захід контролю з правом подання нею відповідних доказів, міркувань та заперечень щодо предмету контролю.

Отже, колегія суддів констатує, що оскаржуване рішення ґрунтується на доказах, які одержані позивачем з порушенням порядку, встановленого законом, а відтак не можуть визнаватися допустимими доказами у цій справі.

Вищенаведене у сукупності свідчить про те, що ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області допустило суттєві процедурні порушення під час здійснення заходу державного контролю та збирання доказів, які не можна вважати формальними.

При цьому, колегія суддів звертає увагу позивача, що законодавчо закріплена процедура прийняття рішень суб`єктами публічного права має на меті створення гарантій для суб`єкта приватного права та встановлення меж реалізації повноважень органами публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких рішень (дій) особою, чиї інтереси вони зачіпають. Установлена законом процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб`єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, яка повинна забезпечувати, передусім, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань.

Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.10.2018 у справі № 826/14749/16, від 25.03.2020 у справі № 805/4508/16-а, від 19.05.2021 у справі № 210/5129/17, від 20.05.2022 у справі № 340/370/21 та від 05.07.2022 у справі № 522/3740/20.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2024 у справі №260/485/24, оскільки відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Посилання відповідача на висновки Верховного Суду, які сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №916/214/20, а також на правові висновки Верховного Суду, зроблені у постановах від 12.03.2019 у справі №521/7546/17, від 28.11.2023 у справі №160/3479/22, від 14.07.2020 у справі №808/353/17, від 02.11.2021 №916/214/20, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у вказаних справах та розглядуваній справі відрізняються підстава позовів, склад учасників, фактичні обставини справи, що не є подібними до справи, що розглядається. Отже, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові у справі №916/214/20, а також висновки Верховного Суду у справах №521/7546/17, №160/3479/22, №808/353/17, №916/214/20, не є релевантними до справи, що розглядається та не підлягають застосуванню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керуєтьсяст.322 КАС України,ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішенняСерявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справіСерявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язанийз належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідностінадання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно достатті 242 КАС Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС Українивизначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно ізстаттею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст.243,250,311,315,316,321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року по справі № 440/5614/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк