Постанова від 15.05.2025 по справі 480/6963/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2025 р. Справа № 480/6963/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління освіти, культури, молоді та спорту Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2025, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602 по справі № 480/6963/24

за позовом Управління освіти, культури, молоді та спорту Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області

до Північно-східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області

треті особи Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія "Коло-інтернешнл"

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Управління освіти, культури, молоді та спорту Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північно-східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області, треті особи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія "Коло-інтернешнл", в якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу про усунення виявлених перевіркою порушень законодавства № 201805-11/1471-2024 від 24.06.2024.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 в задоволенні позовної заяви відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскільки під час капітального ремонту покрівлі Степанівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1, об`єми додаткових робіт виконувались за письмовим погодженням головного інженеру проекту, представника технічного нагляду та замовника, що підтверджено відповідним актом, та в межах вартості договору й зведеного кошторисного розрахунку до проектно-кошторисної документації, за рахунок економії отриманої по інших статтях виконання робіт, а тому твердження відповідача про здійснення зайвої оплати підряднику коштів в сумі 143 507, 00 грн. внаслідок включення останнім до актів за формою КБ-2в обсягів робіт не передбачених проектно-кошторисною документацією та умовами договору, є безпідставним. Також зазначає, що внаслідок виконання спірних ремонтно-будівельних робіт, договірна ціна не підвищувалась, зміни кошторисної документації не вплинули на характер робіт, проектні рішення не змінилися, вартість додаткових робіт не перевищила 10 відсотків договірної ціни, що свідчить про наявність можливості внесення змін до проектно-кошторисної документації. Вважає необґрунтованими висновки Держаудитслужби щодо проведення зайвої оплати коштів на загальну суму 15456, 42 грн. підряднику ФОП ОСОБА_1 внаслідок включення ним до актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в за серпень 2021 року № 4 та за вересень 2021 № 5 додаткових робіт, оскільки договірна ціна за договором не підвищувалась, можливість внесення змін до проектної документації передбачена договором, внесені зміни не вплинули на характер робіт.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що у період з 08.05.2024 по 31.05.2024, на підставі направлень №№ 93, 94 від 07.05.2024, проведено перевірку закупівель, інформація про які оприлюднена в електронній системі закупівель за номерами: UA-2020-06-19-003161-c, UA-2022-08-02-007398-а.

За результатами перевірки 05.06.2024 складено акт № 201805-20/10, згідно з яким відповідач, окрім іншого, дійшов висновку про порушення Управлінням освіти статті 629, пункту 1 статті 877 Цивільного кодексу України, абзацу 1 пункту 31 постанови Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005, пункту 1.3 договору підряду № 126 від 17.08.2022 та пункту 1.3 договору підряду № 180 від 17.07.2020, у зв`язку із здійсненням зайвої оплати коштів підрядникам ТОВ ТПК «Коло-Інтернешнл» на суму 143 507, 00 грн. та ФОП ОСОБА_1 на суму 15 456, 42 грн. внаслідок включення останніми до актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в обсягів і вартості робіт, не передбачених проектно-кошторисною документацією та умовами укладених договорів. Такі порушення, на думку Держаудитслужби, спричинили завдання матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 158 963, 42 грн.

З метою усунення встановлених порушень, 24.06.2024 Управлінню освіти направлено лист № 201805-11/1471-2024, у якому відповідач зазначав про згадані порушення та вимагав від позивача розглянути результати перевірки та питання щодо притягнення до відповідальності працівників, винних у допущених порушеннях у порядку, встановленому законодавством.

Крім того, Держуадитслужба вимагала від позивача забезпечити відшкодування з ТОВ ТПК «Коло-Інтернешнл» матеріальної шкоди в сумі 143 507, 00 грн. та з ФОП ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 15 456, 42 грн., а у випадку неможливості забезпечення відшкодування (після вжиття всіх заходів претензійно-позовного характеру), розглянути питання щодо відшкодування зайво сплачених коштів з винних осіб, відповідно до приписів статей 130-136 Кодексу законів про працю України.

Вважаючи вимогу про усунення виявлених перевіркою порушень законодавства №201805-11/1471-2024 від 24.06.2024 протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністартивного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відповідність оскаржуваної вимоги критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та як наслідок, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про її скасування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні регламентовано Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 р. № 2939-ХІІ (в подальшому Закон №2939-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону № 2939-ХІІ, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Частиною першою статті 2 вказаного Закону встановлено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі (ч. 2 ст. 2 Закону № 2939-ХІІ).

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 5 Закону № 2939-ХІІ, контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016 (далі Положення № 43), Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Крім того, підпунктом 3 пункту 4 Положення № 43 закріплено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

На виконання пункту 7 Положення № 43, Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Процедура проведення Держаудитслужбою, її міжрегіональними територіальними органами перевірок закупівель, визначена Порядком проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 631 від 01.08.2013. (далі Порядок № 631).

Згідно з пунктом 4 вказаного Порядку, перевірки закупівель проводяться за письмовим рішенням керівника органу державного фінансового контролю або його заступника за наявності однієї з визначених підстав.

Перед початком перевірки закупівель посадові особи органу державного фінансового контролю та залучені кваліфіковані фахівці повинні видати керівникові замовника чи його заступникові направлення під розписку на примірнику органу державного фінансового контролю. Якщо керівник замовника чи його заступник відмовляється ставити підпис, про це зазначається у вступній частині акта перевірки. (пункт 14 Порядку № 631).

Відповідно до пунктів 25, 26 Порядку № 631, у разі виявлення порушень законодавства у сфері закупівель посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення перевірки, мають право рекомендувати керівникові замовника вжити невідкладних заходів для усунення та недопущення їх у подальшому. Результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки.

Пунктом 27 Порядку № 631 встановлено, що складення акта перевірки закупівель, його підписання та реалізація результатів перевірки здійснюються за процедурами, передбаченими пунктами 35, 38-47, абзацами першим і другим пункту 48, пунктами 49-52 Порядку проведення інспектування, з урахуванням норм, установлених цим Порядком.

Так, пунктом 50 Порядку проведення інспектування передбачено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до пункту 6 Положення № 43, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Вказані положення кореспондуються з пунктами 7 та 10 статті 10 Закону № 2939-XII, за приписами яких органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У частині другій статті 15 Закону № 2939-XII закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення з відповідним позовом.

За приписами статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. У пункті 1 резолютивної частини Рішення від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, Конституційний Суд України висловив позицію, що «конституційне право на оскарження в суді будь яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року по справі № 820/3534/16 дійшла висновку, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, є публічно правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий висновок був сформульований Верховним Судом України у постанові від 23 лютого 2016 року по справі №818/1857/14, і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цієї позиції.

Аналогічна правова позиція також підтримана і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 08 травня 2018 року по справі № 826/3350/17, у якій за наслідками проведеного аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), сформульовано позицію, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

Верховний Суд у справі № 826/3350/17 (постанова від 08 травня 2018 року) також дійшов висновків, що законна вимога контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі, приписи на адресу підконтрольного суб`єкта (об`єкта контролю, його посадових осіб), які є обов`язковими до виконання останнім.

До того ж, у постанові від 08 травня 2018 року по справі № 826/3350/17, Верховний Суд зазначив, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.

До подібних висновків Верховний Суд дійшов і у постанові від 06 серпня 2020 року по справі № 826/6254/17, а також у постановах від 11 вересня, 11 жовтня та 20 листопада 2018 року по справам № 825/1481/16, № 813/4101/17 та №815/4223/16.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для направлення оскаржуваного листа-вимоги, зокрема, слугували виявлені під час ревізії порушення, які полягають у оплаті вартості виконаних будівельних робіт, не передбачених проектно-кошторисною документацією і укладеними договорами, проте включених до актів виконаних робіт форми КБ-2в.

Як вбачається з матеріалів справи та було з`ясовано під час перевірки, відповідно до договору підряду № 126 від 17.08.2022, ТОВ ТПК «Коло-Інтернешнл» зобов`язувалось виконати роботи з капітального ремонту покрівлі Степанівської ЗОШ-ІІІ ступенів №1, розташованої по вул. Центральна, 70, смт. Степанівка, Сумського району, Сумської області, склад та обсяги яких визначені проектно-кошторисною документацією. При цьому, договором передбачено право перегляду складу та обсягу робіт в процесі будівництва у разі внесення змін до проектної документації (пункт 1.3 договору).

Частина робіт, передбачених вказаним договором була виконана, про що складені акти виконаних робіт форми КБ-2в № 1 за жовтень 2022 року на суму 619 130, 00 грн. та № 2 за листопад 2022 року на суму 705 142, 00 грн.

Відповідно до платіжних доручень № 5 від 04.11.2022 та № 7 від 15.11.2022 вартість виконаних робіт повністю оплачена позивачем.

Разом з цим, 09.11.2022 ТОВ ТПК «Коло-Інтернешнл» звернулося до Управління освіти з листом, у якому просила узгодити внесення змін та доповнень до проектно-кошторисної документації з капітального ремонту покрівлі Степанівської ЗОШ І-ІІІ ступенів в частині виконання додаткових робіт без виконання додаткових креслень та збільшення кошторисної вартості робіт.

Отримавши згаданий лист, з метою внесення відповідних змін до проекту без збільшення кошторисної вартості об`єкту за рахунок обсягів робіт, позивач 09.11.2022 звернувся до ПП «Суми-Южана».

22.12.2022 за участі представника проектної організації ПП «Суми-Южана», представника підрядника ТОВ ТПК «Коло-Інтернешнл», представника субпідрядної організації ПАТ «Сумбуд», представника Замовника, складено акт про необхідність внесення змін до проектно-кошторисної документації попередньо затвердженого проекту і фактично виконаних робіт, згідно з яким, будівельні роботи, передбачені локальним кошторисом та включені до актів виконаних робіт за жовтень і листопад 2022 року на суму 141 469, 00 грн. підлягають виключенню, а фактично виконані роботи на суму 141 469, 00 грн. підлягають включенню.

Після цього, 08.05.2023 складено акт корегування виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, згідно з яким зменшено об`єми та вартість будівельних робіт, включених до акта № 1 за жовтень 2022 року та № 2 за листопад 2022 року на загальну суму 193 865, 00 грн., які повністю були оплачені позивачем, виконано будівельних робіт в рахунок зменшення об`ємів у відповідності до проектно-кошторисної документації та умов договору № 126 від 17.08.2022 (локального кошторису) на загальну суму 45 402, 00 грн., виконано будівельних робіт в рахунок зменшених об`ємів та які не передбачено проектно-кошторисною документацією і договором (локальним кошторисом) на загальну суму 143 507, 00 грн.

Тобто, фактично, за змістом вказаних документів, ТОВ ТПК «Коло-Інтернешнл» були виконані будівельні роботи на суму 143 507, 00 грн., виконання яких не передбачалось проектно-кошторисною документацією та договором підряду № 126 від 17.08.2022 і ці роботи були оплачені Управлінням освіти.

В той же час, на виконання умов договору підряду № 126 від 17.08.2022, позивач мав право оплачувати лише ті будівельні роботи, виконання яких передбачено проектно-кошторисною документацією.

Колегія суддів звертає увагу, що до моменту внесення змін у проектно-кошторисну документацію в частині включення об`ємів будівельних робіт, вказаних у акті від 22.12.2022 на загальну суму 143 507, 00 грн., у Управління освіти відсутні правові підстави для оплати цих робіт. При цьому, підписання документів які встановлюють необхідність внесення таких змін, виникнення підстав для оплати не зумовлюють.

За таких обставин, суд першої інстанції правильного дійшов висновку про безпідставність оплати коштів ТОВ ТПК «Коло-Інтернешнл» в сумі 143 507, 00 грн. за виконання робіт, не передбачених проектно-кошторисною документацією, до моменту внесення відповідних змін до цієї документації.

Так само, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 180 від 17.07.2020, ФОП ОСОБА_1 зобов`язувався виконати роботи з капітального ремонту спортивного залу Степанівської ЗОШ І-ІІІ ступенів у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації.

Однак, за змістом актів приймання виконаних будівельних робіт № 4 за серпень 2021 року та № 5 за вересень 2021 року, підрядником ФОП ОСОБА_1 були виконані роботи на загальну суму 15 456, 42 грн., виконання яких не передбачено затвердженою проектно-кошторисною документацією і ці роботи були оплачені позивачем.

Судова колегія зазначає, що посилання апелянта на передбачене законодавчо право вносити зміни у проектну та кошторисну документацію та відсутність факту збільшення договірної ціни, не спростовують висновків про встановлений обов`язок оплачувати лише ті роботи, виконання яких передбачено проектно-кошторисною документацією.

Доводи апеляційної скарги майже дублюють адміністративний позов, були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.

На підставі викладеного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відповідність оскаржуваної вимоги критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління освіти, культури, молоді та спорту Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 по справі №480/6963/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич