Ухвала від 13.05.2025 по справі 759/14368/24

Справа №759/14368/24 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/824/4035/2025 Доповідач: ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

13 травня 2025 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю:

захисників - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченого - ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2025 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Даною ухвалою суду продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 на 60 днів, тобто до 15 червня 2025 року, без визначення застави.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначив, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочинів в інтересах російської федерації з метою завдання шкоди Україні, існує висока ймовірність того, що представники рф можуть надати йому прихисток на території держави-агресора, а відтак існують обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_9 , усвідомлюючи невідворотність реального покарання за інкриміновані злочини (позбавлення волі до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна), з метою ухилення від кримінальної відповідальності може вчинити дії для втечі та переховування, в тому числі на тимчасово непідконтрольній території України. Також існує ризик впливу на свідків, оскільки свідки, показанняяких з огляду на вимоги ч. 1 ст. 23 КПК України, мають бути отримані безпосередньо судом, ще не допитані, обвинувачений може впливати на них шляхом вмовлянь, використовуючи при цьому свій авторитет, а також шляхом підкупу, з метою змусити змінити покази на свою користь. Разом з тим, суд зазначив, що обвинувачений може продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується, а також може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема, шляхом підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним захисних версій, використовуючи при цьому свої політичні зв`язки, що обумовлює наявність ризиків, передбачених п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та/або у частині не визначення такого альтернативного запобіжного заходу, як застави та визначити розмір застави в межах п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Зазначає, що в ухвалі суду відсутнє належне обґрунтування наявності будь-якого із зазначених ризиків, а також суддя жодним чином не перевірив та не зазначив обов`язкові обставини, визначені п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Також, зазначає, що відомостей щодо виключних обставин для тримання ОСОБА_9 під вартою немає, оскільки даних, які б свідчили про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів у клопотанні слідчого не вказано та прокурором в судовому засіданні не доведено. Зазначені у клопотанні слідчого ризики в сукупності з тяжкістю злочину та даними про особу підозрюваного, не можуть слугувати виключною підставою для тримання ОСОБА_9 під вартою, без альтернативи визначення розміру застави.

Крім того, вказує, що ОСОБА_9 є інвалідом другої групи, має хронічне захворювання - ішемічна хвороба серця. В умовах тримання під вартою у ОСОБА_9 погіршився стан здоров`я, останній потребує проведення медичного огляду, постійного лікування та прийому ліків.

Разом з тим, зазначає, що ОСОБА_9 є народним депутатом України ІХ скликання, має постійне місце проживання та реєстрації на території України, має міцні соціальні зв`язки, на обрання запобіжного заходу прибув самостійно до суду за першим викликом. Під час досудового розслідування, проведення слідчих дій, участі в судових засіданнях має належну процесуальну поведінку. Не має статусу підозрюваного чи обвинуваченого в рамках інших кримінальних провадженнях.

Вважає, що до ОСОБА_9 можливо застосувати альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді застави або цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю, який забезпечить належну процесуальну поведінку.

Адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду, постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_9 інший більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або шляхом визначення розміру застави.

Вказує, що процесуальна поведінка ОСОБА_9 цілком може бути забезпечена максимально можливим розміром застави, визначених Законом у межах трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. ТОВ «Ультра Ойл» готове внести грошові кошти за обвинуваченого ОСОБА_9 у якості застави, у визначеному судом розмірі, передбаченому ст. 182 КПК України.

Крім того, зазначає, що ОСОБА_9 19.01.2023 року самостійно добровільно прибув на територію України із тимчасово окупованих територій. Впродовж 6 місяців перебував на території України та жодного разу не вжив заходів до втечі, приймав участь у слідчих та інших діях, прибував в судові засідання для розгляду клопотання, в нього вилучено паспорт для виїзду за кордон, що свідчить про відсутність такого ризику, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Зазначає, що необґрунтованим є ризик впливу на свідків, оскільки свідки уже надали свої показання органу досудового розслідування, а також відсутні будь-які відомості, що ОСОБА_9 планує перешкодити кримінальному провадженню або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, клопотання про участь в порядку ч. 4 ст. 422-1 КПК України не подавав.

Заслухавши доповідь судді, думки обвинуваченого та його захисників, які підтримали апеляційні скарги, перевіривши матеріали контрольного провадження, а також наведені доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Згідно з приписом п. 4 ч. 2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час апеляційного перегляду колегією суддіввстановлено, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою та постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів контрольного провадження, в провадженні Печерського районного суду м. Києва знаходиться кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 (у редакції Закону №1689-VII від 07.10.2014), ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2025 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 на 60 днів, тобто до 15 червня 2025 року, без визначення застави.

Підставами для продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що ОСОБА_9 , усвідомлюючи невідворотність реального покарання за інкриміновані злочини (позбавлення волі до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна), з метою ухилення від кримінальної відповідальності може вчинити дії для втечі та переховування, в тому числі на тимчасово непідконтрольній території України, може незаконно впливати на свідків, які судом ще не допитані, може продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується, а також може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема, шляхом підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним захисних версій, використовуючи при цьому свої політичні зв`язки.

Крім того, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 взяв до уваги дані про особу обвинуваченого, в їх сукупності.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з моменту взяття ОСОБА_9 під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе забезпечити більш м`який запобіжний захід.

Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, станом на сьогодні не змінилися та не зменшилися.

Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження ОСОБА_9 строку тримання під вартою для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, та вважає, що застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків. Відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не представлено.

Доводи апеляційних скарг про те, що прокурор не довів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання щодо застосування запобіжного заходу розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів контрольного провадження вбачається, що при обранні такого ОСОБА_9 місцевий суд враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинуваченого під вартою.

Посилання захисника на незадовільний стан здоров`я ОСОБА_9 , апеляційний суд вважає неналежною підставою для зміни запобіжного заходу на більш м`який, оскільки жодних документальних підтверджень того, що в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор» обвинуваченому не надається кваліфікована медична допомога сторона захисту не надала.

Окрім того, є необґрунтованими доводи захисників про можливість застосування щодо ОСОБА_9 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, зважаючи на високий рівень суспільної небезпеки інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Згідно позиції, висловленої у рішенні Конституційного Суду України від 19 червня 2024 року № 7-р(ІІ)/2024, ч. 6 ст. 176 КПК України відповідає положенням Конституції України, а право застосовувати чи не застосовувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави належить суду чи слідчому судді, виходячи із конкретних обставин справи та наявних ризиків. Як вказано у Рішенні, законодавець закріпив дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч. 6 ст. 176 КПК України не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених ст.ст. 177, 178 КПК України.

Місцевий суд, в межах своїх повноважень дійшов обґрунтованого висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення обвинуваченому розміру застави, забезпечить виконання ОСОБА_9 процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні, з чим погоджується апеляційний суд.

Разом з тим, посилання захисника на те, що ОСОБА_9 є народним депутатом України ІХ скликання, має постійне місце проживання та реєстрації на території України, має міцні соціальні зв`язки, на обрання запобіжного заходу прибув самостійно до суду за першим викликом, має належну процесуальну поведінку, не має статусу підозрюваного чи обвинуваченого в рамках інших кримінальних провадженнях, на думку колегії суддів, не є підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який, враховуючи висунуте обвинувачення та самі обставини інкримінованих злочинів, не спростовує правильності прийнятого судом рішення, жодним чином не впливає на його висновки.

Обставини про добровільне повернення обвинуваченого з окупованої території на підконтрольну Україні територію, не є визначальними обставинами, які давали б можливість змінити запобіжний захід.

При цьому, апеляційний суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

З огляду на це, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про неможливість застосування відносно ОСОБА_9 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки лише такий запобіжний захід забезпечить запобігання встановленим ризикам та забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Відтак, доводи апеляційних скарг правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, є необґрунтованими і безпідставними.

З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість зміни запобіжного заходу, при цьому дослідив належним чином всі наявні в матеріалах провадження відомості та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Суд апеляційної інстанції, виходячи з наведених в апеляційних скаргах сторони захисту мотивів, не знаходить законних та обґрунтованих підстав для зміни оскаржуваної ухвали за наслідками апеляційного розгляду.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2025 року щодо ОСОБА_9 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Суддя Суддя