Ухвала від 09.09.2025 по справі 759/14368/24

печерський районний суд міста києва

Справа № 759/14368/24

пр. 1-кп-2141/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2025 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисників - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Києві в режимі відеоконференцзв`язку клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022000000000425 від 05.04.2022, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянськ Запорізької області, громадянина України, народного депутата України ІХ скликання, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 (у редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014), ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України,

та клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження за № 42022000000000425 від 05.04.2022 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 (у редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014), ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, оскільки строк запобіжного заходу закінчується, а ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані під час обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу, не змінилися. Наявність ризиків обґрунтував тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні зокрема особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років з конфіскацією майна, усвідомлюючи невідворотність покарання та його наслідки, з метою уникнення відповідальності за вчинене, може переховуватися від суду; обвинувачений може впливати на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Тому з метою забезпечення виконання процесуальних обов`язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам обвинуваченому ОСОБА_4 , прокурор вважає необхідним продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів.

У підготовчому судовому засіданні прокурор групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні - ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у ньому.

Захисники обвинуваченого у судовому засіданні щодо задоволення клопотання заперечили. Стороною захисту зазначено про необґрунтованість ризиків, а тому просили змінити запобіжний захід, шляхом встановлення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Також від захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який або шляхом визначення розміру застави, з огляду на надмірну тривалість перебування обвинуваченого під вартою та його незадовільний стан здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку своїх захисників.

Вислухавши позиції учасників процесу, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Так, 15.07.2025 головуючим суддею Печерського районного суду міста Києва продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 12 вересня 2025 року, у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу - відмовлено.

У рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_4 висунуте обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України, тобто у організації провадження за попередньою змовою групою осіб господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (у редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014), тобто у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в умовах воєнного стану, за обставин, викладених в обвинувальному акті, що надійшов до суду.

Вирішуючи клопотання прокурора, суд враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, водночас згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) , пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86).

Суд враховує положення статей 368, 369, 371, 374 КПК України, змістом яких передбачено, що надання оцінки доказів у справі відбувається в нарадчій кімнаті на стадії постановлення вироку. Зазначене свідчить про те, що суд на стадії підготовчого судового засідання не може робити висновок щодо «обґрунтованості підозри» шляхом надання оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення, що узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини. Цими відомостями, на думку суду, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі.

Таким чином, зважаючи на доволі високі встановлені при розгляді клопотання ризики, з урахуванням особистих характеристик підозрюваного, суд приходить висновку, що до ОСОБА_4 слід продовжити строк застосованого виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з ст. 177 КПК України метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Оцінюючи існування наведених прокурором ризиків, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення у повній мірі доведена висока ступінь ймовірності можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_4 вчинити дії, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, виходячи з наступного.

Так, надаючи оцінку наявності ризику, передбаченого п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людину, згідно якої ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Враховуюче зазначені чинники, з огляду на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів в інтересах російської федерації з метою завдання шкоди Україні, існує висока ймовірність того, що представники рф можуть надати йому прихисток на території держави-агресора, а відтак існують обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи невідворотність реального покарання за інкриміновані злочини (позбавлення волі до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна), з метою ухилення від кримінальної відповідальності може вчинити дії для втечі та переховування, в тому числі на тимчасово непідконтрольній території України.

Оцінюючи наявність існування ризику можливих спроб обвинуваченого впливати на свідків (п. 3 ч.1 ст.177 КПК України), суд приходить до висновку, що вказаний ризик доведений у достатній мірі, адже, свідки, покази яких з огляду на вимоги ч. 1 ст. 23 КПК України, мають бути отримані безпосередньо судом, ще не допитані, обвинувачений може впливати на них шляхом вмовлянь, використовуючи при цьому свій авторитет, а також шляхом підкупу, з метою змусити змінити покази на свою користь.

З огляду на фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_4 злочинів, які наведені у обвинувальному акті, у зв`язку з тим, що на даний час вторгнення російської федерації на територію України триває, суд вважає, що обвинувачений може продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується, а також може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема, шляхом підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним захисних версій, використовуючи при цьому свої політичні зв`язки, що обумовлює наявність ризиків, передбачених п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці неодноразово підкреслював, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Враховуючи фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених п. п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд доходить до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає інтереси обвинуваченого на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.

Частиною 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Тому, суд, оцінюючи суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_4 , особу обвинуваченого, який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, також тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винуватості є достатньою та співрозмірною для продовження строку дії відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У зв`язку із зазначеним, суд доходить висновку, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, зокрема, у вигляді домашнього арешту, враховуючи стадію судового провадження, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленим ризикам.

Відповідно до положень абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтею 111 КК України.

Таким чином при вирішенні питання щодо можливості визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, в межах розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , суд враховує фактичні обставини кримінальних правопорушень, їх наслідки, те, що в Україні введено воєнний стан у зв`язку із вторгненням на територію України збройних сил російської федерації, в інтересах якої ОСОБА_4 , згідно обвинувачення, вчиняв дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній безпеці України, ту обставину, що збройна агресія з боку російської федерації продовжується, а також підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України.

З урахуванням викладеного, суд при продовженні застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не вбачає підстав для визначення щодо нього застави як альтернативного запобіжного заходу чи застосування більш м`якого запобіжного заходу, а тому клопотання адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 315, 331 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 07 листопада 2025 року.

При продовженні строку тримання під вартою розмір застави не визначати.

Продовжувати утримувати обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1