Постанова від 28.04.2025 по справі 500/5616/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/5616/24 пров. № А/857/872/25Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року (судді Дерех Н.В., ухвалене у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Тернопіль повний текст рішення складено 20.11.2024) у справі № 500/5616/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Кременецької РДА №1297296212-2024-2 від 08.07.2024 року Про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї, яким позивачу відмовлено у призначенні державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім`ї у зв`язку із тим, що середньомісячний сукупний дохід перевищує розмір рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім`ї, зобов`язати Управління соціального захисту населення Кременецької РДА призначити позивачу державну соціальну допомогу як малозабезпеченій сім`ї на підставі поданої позивачем заяви від 03 липня 2024 року.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права. Вказує, що пунктами 7, 9 «Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям», затвердженого постановою КМУ №250 від 24 лютого 2003 року визначено, що розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім`ї та середньомісячним сукупним доходом малозабезпеченої сім`ї. Розмір прожиткового мінімуму для сім`ї залежить від її складу і визначається як сума прожиткових мінімумів, розрахованих і затверджених відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення. Середньомісячний сукупний дохід малозабезпеченої сім`ї - обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів малозабезпеченої сім`ї, одержаний ними протягом шести місяців. Середньомісячний сукупний дохід малозабезпеченої сім`ї для призначення державної соціальної допомоги визначається відповідно до Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. №632. Відповідно до пунктів 3 «Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 632 обчислення середньомісячного сукупного доходу проводиться шляхом ділення загальної суми сукупного доходу осіб за визначений законодавством період (два квартали або шість місяців) на 6, а в разі застосування суми річного сукупного доходу - на 12, якщо інше не передбачено законодавством. Пунктом 4 визначено, що до середньомісячного сукупного доходу враховуються такі доходи: заробітна плата в розмірі, що залишається після сплати податку на доходи фізичних осіб; грошове забезпечення військовослужбовців; пенсія, щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці; стипендія, у тому числі із сумою її індексації, нарахованої відповідно до закону (крім соціальної стипендії, яка надається дітям-сиротам. дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа); соціальні виплати, які призначаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення); допомога по безробіттю, інші страхові виплати, які призначаються фондами соціального страхування; грошові перекази, отримані із-за кордону, дивіденди від цінних паперів; інші доходи, відомості про які отримано від ДПС і Пенсійного фонду України, а також задекларовані особою доходи, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. Водночас, відповідно до п.п «в» п.п.165.1.27 п.165.1. ст. 165 Податковою кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримана платником податку за договором страхування від страховика-резидента або страховика-нерезидента, іншого ніж довгострокове страхування життя (у тому числі страхування довічних пенсій) та недержавне пенсійне забезпечення, та сума страхових (регламентних) виплат, страхових відшкодувань, що здійснюються Моторним (транспортним) страховим бюро України відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі виконання таких умов: - під час страхування цивільної відповідальності сума страхового відшкодування, а під час страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - сума страхових (регламентних) виплат, страхових відшкодувань, що здійснюються Моторним (транспортним) страховим бюро України відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не може перевищувати розмір шкоди, фактично заподіяної вигодонабувачу (бенефіціару), що визначається за звичайними цінами на дату такої страхової виплати. Вважає висновки суду першої інстанції щодо необхідності дій позивача виключно в межах профільних підзаконних актів, не враховуючи при цьому норми діючого закону України є такими, що суперечать висновкам викладеним в постановах Верховного Суду, а саме від 16 квітня 2020 року у справі №804/330/17. У Рішенні Конституційного Суду України від 17.10.2002 №17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) зазначено, що Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади, а відтак це означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Згідно з приписами частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції У країни, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні їм суперечити, а відтак, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Аналогічний висновок щодо застосування закону як акта, який має вищу юридичну силу, ніж підзаконний нормативно-правовий акт, викладений у постановах Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №281/459/17, від 24.10.2019 у справі № 761/14626/17 та у справі № 295/7219/16-а. Висновки суду про правомірність дій відповідача є такими що не узгоджуються з із нормами закону та є не обґрунтованими. Окрім цього суд першої інстанції не обґрунтував причини відхилення моїх доводів в позовній заяві а лише констатував законність дій відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2025 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає однією сім`єю з сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження Серії НОМЕР_1 ) та самостійно здійснює його виховання, оскільки його матір ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 позбавлена батьківських прав (рішення Шумського районного суду від 06 березня 2023 року у справі №609/15/23).

У відповідності до рішення Управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації №1297296212-2024-2 від 08.07.2024, позивачу відмовлено у призначенні допомоги в зв`язку із тим, що середньомісячний сукупний дохід перевищує розмір рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім`ї.

Також, позивачу надано повідомлення Управління праці та соціального захисту населення УСЗН Кременецької РДА, Шумське відділення, вих.№9 від 31.07.2024 про відмову у призначенні допомоги в зв`язку із тим, що середньомісячний сукупний дохід перевищує розмір рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім`ї.

08.08.2024 позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Кременецької районної військової адміністрації щодо відмови у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї з 01.07.2024.

Листом Управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації №06-14/1344 від 19.08.2024 позивача повідомлено про те, що оскільки середньомісячний дохід сім`ї позивача перевищує рівень забезпечення прожиткового мінімуму для сім`ї, позивач не маєте права на допомогу малозабезпеченим сім`ям. У зв`язку з цим прийнято рішення про відмову у призначенні допомоги малозабезпеченим сім`ям. Вказано, що для обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї для призначення допомоги малозабезпеченій сім`ї враховані доходи позивача за період з 01.10.2023 по 31.03.2024, сукупний дохід сім`ї позивача за 6 місяців становив 48796,70 грн. (в тому числі 39628,0 грн. "інші доходи" (код 151), отримані від ДПС на запит Шумського відділу соціального забезпечення №1 шляхом електронної взаємодії. Середньомісячний сукупний дохід сім`ї позивача становить 8132,78 грн. Рівень забезпечення прожиткового мінімуму для сім`ї становить 6139,80 грн. (на дитину 4474,40 грн., на позивача - 1665,40 грн).

Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім`ї, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Адміністративний суд у силу вимог статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» №1768-III від 01.06.2000 (далі - Закон №1768-III) спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім`ям і сприяння їх економічній самостійності.

Згідно частини 1 Закону №1768-III державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї. Малозабезпечена сім`я - сім`я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий, ніж прожитковий мінімум для сім`ї. Середньомісячний сукупний дохід сім`ї - обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів сім`ї, одержаний ними протягом шести місяців, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 2 Закону №1768-III законодавство про державну соціальну допомогу складається з Закону України "Про прожитковий мінімум", цього Закону, інших нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини з надання державної соціальної допомоги.

Статтею 3 Закону №1768-III передбачено, що на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім`ї, які постійно проживають на території України, а також інші малозабезпечені сім`ї у випадках, встановлених законом.

Згідно положень статті 4 цього ж Закону призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем проживання уповноваженого представника сім`ї. Порядок призначення, умови виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно із цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 5 Закону №1768-III, розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім`ї та її середньомісячним сукупним доходом.

До стабілізації економічного становища в Україні розмір державної соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму.

Рівень забезпечення прожиткового мінімуму встановлюється виходячи з можливостей Державного бюджету України і затверджується одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Для громадян, які одержали статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, прожитковий мінімум збільшується на 20 відсотків.

Максимальний розмір державної соціальної допомоги не може перевищувати прожитковий мінімум для сім`ї, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно статті 10 Закону №1768-III скарга на рішення органу соціального захисту населення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні може бути подана до вищестоящого органу виконавчої влади або до суду.

Умови призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, передбаченої Законом України Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям, перелік документів, необхідних для призначення такої допомоги, а також підстави для припинення її виплати визначено Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №250 від 24 лютого 2003 року (діла - Порядок №250).

Згідно пункту 2 Порядку №250, державна соціальна допомога призначається і виплачується малозабезпеченим сім`ям, які постійно проживають на території України, а також іншим малозабезпеченим сім`ям у випадках, установлених законом, які з поважних або незалежних від них причин мають середньомісячний сукупний дохід менший від прожиткового мінімуму для сім`ї.

Пунктом 3 Порядку №250 передбачено, що призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання (перебування) уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї з використанням функціоналу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (крім виплат, які здійснюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 р. № 215 Про особливості нарахування та виплати грошових допомог, пільг та житлових субсидій на період дії воєнного стану

Відповідно до пункту 7 Порядку № 250, розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім`ї та середньомісячним сукупним доходом малозабезпеченої сім`ї.

Розмір прожиткового мінімуму для сім`ї залежить від її складу і визначається як сума прожиткових мінімумів, розрахованих і затверджених відповідно до Закону України Про прожитковий мінімум для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення.

До стабілізації економічного становища в Україні прожитковий мінімум для сім`ї та розмір державної соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму.

Рівень забезпечення прожиткового мінімуму встановлюється виходячи з можливостей державного бюджету і затверджується одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Для громадян із статусом особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, прожитковий мінімум збільшується на 20 відсотків.

Максимальний розмір державної соціальної допомоги не може перевищувати розміру прожиткового мінімуму для малозабезпеченої сім`ї, крім випадків, передбачених абзацом п`ятим цього пункту.

Пунктом 9 Порядку №250 передбачено, що середньомісячний сукупний дохід малозабезпеченої сім`ї - обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів малозабезпеченої сім`ї, одержаний ними протягом шести місяців. Шість місяців становлять шість місяців перед місяцем звернення або два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (далі - період, за який враховуються доходи).

Відповідно до пункту 19 Порядку №250 органи соціального захисту населення мають право робити запити та безоплатно отримувати у строк до 10 календарних днів від підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для призначення державної соціальної допомоги та проведення перевірок достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за її призначенням.

Механізм обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) (далі - середньомісячний сукупний дохід) для призначення усіх видів державної соціальної допомоги та житлових субсидій, які відповідно до законодавства надаються залежно від сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) визначається відповідно до Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №632 (далі - Порядок №632).

Як вбачається з пункту 3 Порядку №632, обчислення середньомісячного сукупного доходу проводиться шляхом ділення загальної суми сукупного доходу осіб за визначений законодавством період (два квартали або шість місяців) на 6, а в разі застосування суми річного сукупного доходу - на 12, якщо інше не передбачено законодавством. Середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім`ї (домогосподарства) обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) на кількість членів сім`ї (домогосподарства).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 632, до середньомісячного сукупного доходу враховуються такі доходи: заробітна плата в розмірі, що залишається після сплати податку на доходи фізичних осіб; грошове забезпечення військовослужбовців; пенсія, щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці; стипендія, у тому числі із сумою її індексації, нарахованої відповідно до закону (крім соціальної стипендії, яка надається дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа); соціальні виплати, які призначаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення); допомога по безробіттю, інші страхові виплати, які призначаються фондами соціального страхування; грошові перекази, отримані із-за кордону; дивіденди від цінних паперів; інші доходи, відомості про які отримано від ДПС і Пенсійного фонду України, а також задекларовані особою доходи, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відмовляючи позивачу у призначенні допомоги як малозабезпеченій сім`ї, покликається на те, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї позивача становив 8132,78 грн., натомість рівень забезпечення прожиткового мінімуму для сім`ї становить 6139,80 грн.

При цьому, у цій справі до доходів позивача за період з 01.10.2023 по 31.03.2024, які становлять 48796,70 грн. включено, в тому числі 39628,00 грн. суми страхових виплат на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Не погоджуючись з такими твердженнями відповідача, позивач 01 серпня 2024 року звернувся з листом про падання роз`яснень до відділу обслуговування платників Шумської ДПІ ГУ ДПС у Тернопільській області.

Листом від 12.08.2024 року Головне управління ДПС у Тернопільській області зазначило, що відповідно до п.п в п.п. 165.1.27 п. 165.1. ст. 165 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримана платником податку за договором страхування від страховика-резидента або страховика-нерезидента, іншого ніж довгострокове страхування життя (у тому числі страхування довічних пенсій) та недержавне пенсійне забезпечення, та сума страхових (регламентних) виплат, страхових відшкодувань, що здійснюються Моторним (транспортним) страховим бюро України відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі виконання таких умов: під час страхування цивільної відповідальності сума страхового відшкодування, а під час страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - сума страхових (регламентних) виплат, страхових відшкодувань, що здійсняються Моторним (транспортним) страховим бюро України відповідно до Закону №1961, не може перевищувати розмір шкоди, фактично заподіяної вигодонабувачу (бенефіціару): що визначається за звичайними цінами на дату такої страхової виплати.

Позивач вважає, враховуючи вимоги Податкового кодексу України, оскільки страхова виплата на його користь не перевищує вартості пошкодження його автомобіля JEEP GRAND CHEROKEE, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , її не можна класифікувати як дохід особи, оскільки жодним нормативно-правовим актом, що регулює порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям не вказано, що страхова виплата здійснена відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" може включатися до середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що під час обчислення середньомісячного сукупного доходу, уповноважені особи відповідача керуються постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 632 "Деякі питання виплати державної соціальної допомоги" та затвердженим нею Порядком обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства), якою надано вичерпний перелік доходів, які враховуються та не враховуються до середньомісячного сукупного доходу.

Зокрема, як вже було зазначено вище, абзац 10 пункту 4 Порядку №632 відносить до доходів, які включаються до середньомісячного сукупного доходу, інші доходи, відомості про які отримано від ДПС і Пенсійного фонду України, а також задекларовані особою доходи, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення, тобто в розумінні закону це будь-які доходи, отримані заявником в розрахунковому періоді, відомості про які наявні в ДПС і Пенсійному фонді України або самостійно задекларовані особою, не залежно від їх оподаткування і включення до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку відповідно до норм Податкового кодексу України.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 06.06.2024 вбачається, що до доходу позивача включено суму 39628,00 грн. - 151 - страхові виплати за договором іншим, ніж ДСЖ або НПС.

Отже, вирішуючи даний спір по суті, суд не приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що отримана ним страхова виплата у розмірі 39628,00 грн. не може класифікуватися як дохід особи.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, згідно яких в задоволенні позову відмовлено, оскільки середньомісячний дохід сім`ї ОСОБА_1 (8132,78 грн.) перевищує рівень забезпечення прожиткового мінімуму сім`ї (6139,80 грн), доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 16.04.2020 по справі № 804/330/17, колегія суддів вважає помилковим, оскільки за обставинами справи № 804/330/17 позивач звертався щодо визнання протиправною та скасування постанови від 09.11.2016 № 476.1-7/300 про накладення штрафу у розмірі 87 000,00 грн, прийняту першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Тимченко Людмилою Вікторівною.

Щодо доводів апелянта, що висновки суду першої інстанції щодо необхідності дій позивача виключно в межах профільних підзаконних актів, не враховуючи при тому норми діючого Закону України є такими, що суперечать висновкам викладеним в постановах Верховного Суду, а суперечність норм підзаконного акта нормам закону та приписи частини 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України спростовується тим, що відповідно до статті 2 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» законодавство про державну соціальну допомогу складається з Закону України «Про прожитковий мінімум», цього Закону, інших нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини з надання державної соціальної допомоги. Колегія суддів зазначає, що Порядок обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 632 є чинним, не скасований та підлягає застосуванню на всій території України.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не обґрунтував причини відхилення його доводів в позовній заяві, а лише констатував законність дій відповідача є спростованими, оскільки суд правильно визначив предмет позову, вказав фактичні обставини справи та на підставі наявних доказів розглянув справу по суті заявлених вимог до відповідача щодо перевірки його рішення і дій.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 500/5616/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Гуляк

Повний текст постанови складено 28.04.2025