Постанова від 13.05.2025 по справі 167/173/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 167/173/25 пров. № А/857/13374/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

з участю секретаря судового засідання Слободян І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 28 березня 2025 року, що ухвалила суддя Шептицька Н.В. у м.Рожище, у справі № 167/173/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд скасувати постанову від 28.01.2025 року № 200/2в про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 34000 грн.

28 березня 2025 року Рожищенський районний суд Волинської області прийняв рішення, яким в задоволенні позову відмовив.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка, як начальник відділу кадрів не подала у строк до 20 грудня 2024 року інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, установах, організаціях на таких транспортних засобах і техніці, чим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржила позивачка, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Таку позицію обґрунтовує тим, що обов`язок подання інформації про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, установах, організаціях на таких транспортних засобах і техніці покладений на керівника Рожищенського фахового коледжу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького. Оскільки позивачка не є керівником цього закладу освіти, тому немає її вини у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з таких міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що 07.01.2025 року відповідач склав відносно позивачки протокол про адміністративне правопорушення, із яким позивачка ознайомилася того ж дня.

Відповідно до протоколу, позивачка не подала у строк до 20 грудня 2024 року інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, установах, організаціях на таких транспортних засобах і техніці, чим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

28.01.2025 відповідач прийняв постанову в справі про адміністративне правопорушення, на підставі якої наклав на позивачку штраф в сумі 34 000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3ст. 210-1 КУпАП.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до ч. 3ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Особливий період, відповідно до абзацу тринадцятого частини першої статті 1Закону України «Про оборону України»це період, що настає з моменту оголошення рішення промобілізацію(крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введеннявоєнного станув Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 № 64/2022, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, який діяв на момент вчинення відповідних дій та розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.

Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апеляційний суд встановив те, що на підтвердження того факту, що позивачка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідач надав протокол про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що правова норма частини 3 статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про: 1) оборону 2) мобілізаційну підготовку 3) мобілізацію в особливий період.

Вказана норма є бланкетною та відсилає до інших норм законодавства, якими встановлено певні обов`язки для військовозобов`язаних.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що позивачка порушила вимоги статті 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п. 15 Положення про військово-транспортний обов`язок.

У статті 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», є загальні положення про військово-транспортний обов`язок.

Згідно з пунктом 15 Положення про військово-транспортний обов`язок, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. № 1921, керівники підприємств, установ та організацій подають територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки щороку до 20 червня та 20 грудня інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах і техніці, за формою згідно з додатком 1.

Позивачка стверджує, що не є керівником Рожищенського фахового коледжу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького, а тому не мала обов`язку подавати вказану інформацію.

Апеляційний суд на підставі матеріалів справи встановив, що позивачка є старшим інспектором з кадрів 6 розряду. До обов`язків позивачки, згідно із посадовою інструкцією, яка затверджена директором коледжу 31.10.2022 року, входить: облік особового складу коледжу; оформлення прийому, переведення і звільнення працівників; формування і ведення особових справ, тощо.

У пункті 1.7 посадової інструкції зазначено, що у разі відсутності інспектора з кадрів на роботі за наказом директора його обов`язки виконує інший працівник коледжу у порядку встановленому законодавством.

Із наведеного можна зробити висновок, що позивачка є відповідальною посадовою особою за ведення обліку персоналу, проте вона не здійснює управлінських функцій щодо всього колективу або діяльності закладу в цілому, що є обов`язковою умовою для визнання її керівником закладу освіти.

Відповідно до наказу Рожищенського фахового коледжу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького від 16.01.2023 року № 11 к/тр на позивачку покладено обов`язки щодо ведення військового обліку.

У постанові від 22 травня 2024 року у справі № 366/3222/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що керівник - це посадова особа, яка наділена адміністративною владою щодо очолюваного нею певного колективу працівників (службовців) і здійснює внутрішньоорганізаційне управління ним. Розрізняють керівників: лінійних - здійснюють комплексне управління об`єктом у цілому та всіма його підрозділами, функціональних - керують всередині організаційних структур виконанням певних функцій управління або елементами цих функцій.

Отже, категорія «керівник» є загальним поняттям, що вказує на особу, яка має функції управління.

Керівником підприємства, враховуючи функціональні повноваження, є особа, яка виконує організаційно-розпорядчі обов`язки (керівництво трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності) чи адміністративно-господарські обов`язки (обов`язки з управління або розпорядження державним майном).

Апеляційний суд на підставі матеріалів справи встановив, що керівником Рожищенського фахового коледжу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького є директор Олександр Давидюк.

Зважаючи на те, що обов`язок подання територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки щороку до 20 червня та 20 грудня інформації про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах і техніці, згідно із пунктом 15 Положення про військово-транспортний обов`язок, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. № 1921, покладений на керівників підприємств, установ та організацій, а тому і відповідальність за невиконання цього обов`язку несе керівник Рожищенського фахового коледжу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького - Олександр Давидюк.

Тому, апеляційний суд вважає, що відповідач протиправно притягнув позивачку до адміністративної відповідальності, внаслідок чого постанова від 28.01.2025 року № 200/2в про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу є протиправною.

Згідно з частиною 3статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:

1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;

2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;

3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;

7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбаченихстаттею 38цього Кодексу;

8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;

9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Виходячи з цих обставин, апеляційний суд вважає, що постанова від 28.01.2025 року № 200/2в про накладення адміністративного стягнення напозивачку у вигляді штрафу в сумі 34000 грн. необхідно скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Вказані висновки є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, у зв`язку з тим, що суд першої інстанції неправильно встановив обставин справи, внаслідок чого зробив неправильний висновок про відмову в задоволенні позову, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому її необхідно задовольнити.

Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Апеляційний суд встановив, що за подання позову позивачка сплатила 605,60 грн., а за подання апеляційної скарги 908,40 грн., тому на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 1514 грн.

Керуючись ст.ст. 286, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 28 березня 2025 року у справі №167/173/25 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.

Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2025 року № 200/2в про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у вигляді штрафу в сумі 34000 грн. скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1514, 00 грн. (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель