Ухвала

від 14.05.2025 по справі 320/38975/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 травня 2025 року

м. Київ

справа №320/38975/24

адміністративне провадження №К/990/17385/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів: Юрченко В.П., Бившевої Л.І.,

перевіривши касаційну скаргу Приватного підприємства «Велена» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі №320/38975/24 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Велена» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,,

УСТАНОВИВ:

До Верховного Суду 24.04.2025 надійшла касаційна скарга Приватного підприємства «Велена» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі №320/38975/24 (в частині).

Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, Приватне підприємство «Велена» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.04.2024 №0271100701 у частині застосування адміністративного штрафу в розмірі 26909,89 грн та від 05.04.2024 №0271110701, яким нараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 2183137,00 грн і 545784,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, від 05.04.2024 №0271120701, яким нараховано податкові зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем на 2019363,00 грн та 396608,00 грн за штрафними санкціями.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

Скаржником заявлено вимоги «Скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року і Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі №320/38975/24 частково і ухвалити нове рішення, яким визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 05.04.2024 року №0271110701, №0271120701».

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі №320/38975/24 направлено до Верховного Суду засобами поштового зв`язку 22.04.2025 (згідно трекінгу поштового відправлення).

Судом встановлено, що касаційну скаргу подано вдруге, первісну касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 21.04.2025 через відсутність належного викладення підстав касаційного оскарження.

Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, вказано, що повний текст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі №320/38975/24 отримано 23.03.2025.

Враховуючи приписи частини 2 статті 329 КАС України, Суд дійшов висновку, що Приватне підприємство «Велена» має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Скаржником вказано, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 і постанова Шостого адміністративного апеляційного суду від 17.03.2025 у справі №320/38975/24 були прийняті в результаті неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, зокрема статті 102, пункту 522, підпунктів 69.22, 69.351, 69.352, 69.36 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, частини 3 статті 3, статей 73, 77, 78 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до прийняття невірного рішення.

Скаржником вказано, що судами попередніх інстанцій враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, від 08.09.2021 у справі №816/228/17, постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №822/1284/15, від 30.10.2018 у справі №826/16134/14, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі №160/24072/21, від 28.12.2022 у справі №160/14248/21, від 28.12.2022 у справі №420/22374/21, від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, від 07.02.2024 у справі №380/7070/23, від 13.06.2024 у справі №260/1427/23.

На думку скаржника, порядок застосування строків давності, передбачених Податковим кодексом України, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» №3219-ІХ від 30.06.2023 та Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок» №33453-ІХ від 09.11.2023 має суттєві відмінності від порядку, що існував раніше. Так, зокрема, Законом №33453-ІХ від 09.11.2023 року виключено пункт 102.9 статті 102 Податкового кодексу України, Законом № 33453-ІХ від 09.11.2023 введено в дію нову редакцію підпункту 69.36 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, яка суттєво відрізняється від попередньої. Відтак для формування єдиної правозастосовчої практики існує передбачена пунктом 2 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду до введення в дію зазначених змін податкового законодавства, який був застосований судами першої і апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Верховний Суд зауважує, що положення пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Відкриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України можливе у тому випадку, коли скаржник доведе, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов`язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях.

Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, суд може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від її висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм. Отже, має існувати необхідність відступу і така необхідність має виникати з певних визначених об`єктивних причин, такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані, також відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи.

Тому, лише загальні посилання на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд зауважує, що вказані Приватним підприємством «Велена» постанови Верховного Суду застосовані судами попередніх інстанцій щодо різних правовідносин та містять відповідні конкретні висновки (щодо підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами, щодо процедури проведення перевірки та її наслідків, щодо нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних).

Скаржником не конкретизовано, від яких саме висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, належить відступити, як належить застосовувати відповідну норму права.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Отже, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України, обґрунтувати, від яких саме висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, належить відступити, який правовий висновок щодо застосування норми права має бути сформовано за результатами розгляду даної справи.

Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Велена» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі №320/38975/24 залишити без руху.

Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко

Л.І. Бившева ,

Судді Верховного Суду