Ухвала від 13.05.2025 по справі 463/11355/23

Справа № 463/11355/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/265/25 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальне провадження № 12023141360003275 від 22.11.2023 року про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, щодо:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Бірчиці, Самбірського району, Львівської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, працюючого ЛКП «Музей Личаківський цвинтар», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_8

потерпілої ОСОБА_9

представника потерпілої ОСОБА_10

апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , прокурора ОСОБА_11 із змінами та представника потерпілої ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 20 грудня 2024 року щодо ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

вироком Личаківського районного суду м. Львова від 20 грудня 2024 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, і призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік з позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_6 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов заявлений в межах кримінального провадження задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 100 000 гривень моральної шкоди.

Роз`яснити потерпілій її право звернутися в цивільному порядку в суд з позовом про стягнення шкоди із страхової компанії в якій був застрахований цивільний відповідач.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_9 і витрати за проведення експертного дослідження в розмірі 16 900 гривень

Міра запобіжного заходу не обиралася.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно вироку, 21 листопада 2023 року, приблизно о 14 годин 05 хвилин, ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем «Kia Soul» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг, повертаючи ліворуч із вул. Пекарська на вул. Мечникова, що у м. Львові, грубо порушив вимоги Розділу 1 п.п. 1.5, 1.10 (в частині значення термінів «небезпека для руху», «перехрестя», «пішохідний перехід»); Розділу 2 п. 2.3 б), д); Розділу 12 п. 12.3; Розділу 16 п. 16.2; Розділу 18 п. 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди чи небезпеки іншим учасникам руху, повертаючи ліворуч не надав дорогу пішоходу ОСОБА_9 , котра з права на ліво по ходу руху транспортного засобу переходила проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переході, позначеному дорожніми знаками 5.38.1 додатку 1 ПДР України та горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 додатку 2 ПДР України, з моменту, коли мав об`єктивну можливість виявити пішохода, не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу аж до зупинки, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_9 .

Внаслідок порушення водієм ОСОБА_6 правил безпеки дорожнього руху України, пішохід ОСОБА_9 отримала закритий перелом латерального виростка лівої великогомілкової кістки, закритий перелом головки малогомілкової кістки, лігаментопатію, які відносяться до середньої тяжкості тілесного ушкодження, за критерієм тривалого розладу здоров`я.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор ОСОБА_11 подала апеляційну скаргу зі змінами, в якій просить вирок Личаківського районного суду м. Львова від 20.12.2024 стосовно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286 КК України змінити у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання. Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч.1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, вважає, що зазначене рішення суду першої інстанції є незаконним і таким, що підлягає зміні з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання.

Звертає увагу, що відповідно до ч. З ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи. ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже досяг пенсійного віку, передбаченого положеннями ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (60 років), що судом не враховано при призначенні покарання.

Крім цього, до матеріалів судової справи, під час заперечення проти цивільного позову потерпілої, захисником обвинуваченого долучено копію довідки відділу обслуговування громадян №8 Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Львівській області, з якої вбачається, що ОСОБА_6 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та одержує пенсію за віком в розмірі 4438, 34 грн. (пенсійна справа №133650006855).

Зазначає, що суд першої інстанції, всупереч наведеним вимогам кримінального закону, призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді 1 року обмеження волі, яке, відповідно до ч. З ст. 61 КК України, до нього не може бути застосоване.

Не погоджуючись з вироком суду, представник потерпілої ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Личаківського районного суду міста Львова від 20 грудня 2024 року скасувати в частині, що стосується цивільного позову; цивільний позов заявлений в межах кримінального провадження - задоволити повністю; стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 648 000, 00 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Зазначає, що суд першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди зосередився лише на майновому стані та потребах обвинуваченого. Однак, не врахував наслідків для самої потерпілої, характер та обсяг заподіяних їй фізичних та моральних страждань, їх глибину та тривалість, а також спричинені ДТП негативні зміни у її житті.

Звертає увагу, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпіла зазнала у зв`язку із ушкодженням її здоров`я в результаті наїзду на неї транспортного засобу, яким керував обвинувачений внаслідок чого останній заподіяно середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, зокрема закритий перелом латерального виростка лівої великогомілкової кістки, закритий перелом головки малогомілкової кістки та лігаментопатію.

Зазначає, що ОСОБА_9 має доньку ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 та з 31.08.2023 перебуває у відпустці для догляду за дитиною. її чоловік та батько ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_3 від поранення, спричиненого вибуховою травмою під час бойових дій при захисті Батьківщини. 21 листопада саме по дорозі від Личаківського кладовища, де похований її чоловік, на пішохідному переході Юлію збила машина.

Апелянт зазначає, що ситуація з ДТП та її наслідки стали для потерпілої ОСОБА_9 тривало психотравмувальними, обумовили негативні зміни фізичної та психоемоційної сфери особистості, істотно обмежили можливості виконання материнських обов`язків, значно погіршили якість її життя, чим спричинила психологічні (моральні) страждання.

Окрім цього, звертає увагу на твердження суду про те, що цивільним позивачем не було залучено відповідачем страхову компанію, в якій була застрахована цивільна відповідальність власника транспортного засобу, і в судовому засіданні позивач не мав бажання залучати останню в якості відповідача, або ж співвідповідача.

Вважає, що відшкодування моральної шкоди страховиком напряму пов`язане з розміром страхової виплати за майнову шкоду. У даному випадку межі відповідальності страховика становлять 1 500 гривень. Позивачем не стягується майнова шкода, яка є документально підтвердженою і становить 30 000 гривень, тому незалучення страховика - страхової компанії є необґрунтованим.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить частково змінити оскаржений вирок Личаківського районного суду міста Львова, а саме призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у вигляді громадських робіт, не застосовуючи додаткового покарання позбавлення керування транспортного засобу строком на один рік; цивільний позов заявлений в межах кримінального провадження задовольнити частково, а саме стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 30 000 гривень моральної шкоди.

Зазначає, що при призначенні йому покарання Личаківським районним судом м. Львова не були враховані всі обставини кримінального правопорушення, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Апелянт зазначає, що у вироку суду не було враховано, що він пенсіонер та працює робітником з обслуговування місць поховання (гробар) з 18.11.2005 р. по теперішній час в ЛКП Музей Личаківський цвинтар. На роботу йому потрібно добиратись з с. Суховоля до м. Львова та потрібний автомобіль (водійські права). Добиратись з самого ранку (6-7 год.) до копання ям для захоронення військових полеглих в російсько-українській війні. Щодо покарання, просив суд суворо не карати та не позбавлення права керування його транспортними засобами, а лише застосувати положення ч.1 ст.76 КК України без позбавлення права керування транспортним засобом. Та як наслідок не застосувати до нього додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Також зазначає, що він щиро розкаявся у вчиненому. Окрім цього раніше він не був судимим. Вважає, що призначене судом покарання з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік є занадто суворим для нього.

Звертає увагу, що у судовому засіданні 17.04.2024 р. потерпілою було підтверджено, що між обвинуваченим та нею є певне примирення. Залишились розбіжності лише у сумі відшкодування моральної шкоди. Заподіяна ним моральна шкода потерпілій, особисто адвокату - ОСОБА_10 , після судового засідання 01.03.2024 p., була озвучена яку він спроможний був оплатити, а саме в розмірі 30 000 грн. Згодом представником потерпілої була відкинута моя пропозиція.

Апелянт звертає увагу, що з долученої довідки, від 01.03.2024 р. до матеріалів судової справи, він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та одержує пенсію за віком в розмірі 4 438, 34 грн. (п/с №133650006855). Працює в ЛКП Музей Личаківський цвинтар, на посаді робітника з обслуговування місць поховань. Середня річна заробітна плата його становить в районі 14 000 грн. Також з виписки AT КБ Приват Банк, від 12.03.2024 р. у нього є невиплачений кредит перед банківською установою чого судом не було враховано.

Зазначає, що у нього на утриманні перебуває неповнолітня дитина - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . В суді першої інстанції він визнав частково цивільний позов. Заявлена сума 648 000, 00 грн. в якості морального відшкодування є достатньо великою для нього. Відшкодування 100 000 грн. є значною сумою для нього.

Вважає, що завдання моральної шкоди не підтверджуються відповідними висновками державного експерта, спеціалістів щодо завдання такої шкоди. Наданий висновок Українського центру судових експертиз є приватною, а не державною установою. Тому він двічі звертався з клопотанням до суду про призначення державної судово-психологічної експертизи 13.08.2024 р. та 31.10.2024 р.

Апелянт просить призначити судово-психологічну експертизу по встановленню спричиненої моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушення в кримінальному провадженні №12023141360003275, від 22.11.2023 р. по обвинуваченню - ОСОБА_6 потерпілій - ОСОБА_9 .

Проведення експертизи доручити Вінницькому науково-дослідному інституті судових експертиз Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ: 24525055, (адреса: 21021, вулиця Василя Порика, буд.8, м. Вінниця, Вінницька область, тел.: (0432) 56-03-01, тел.(моб.): 067-430-87-36, тел.(моб.): 063-788-11-24).

На вирішення експертизи поставити наступні питання:

Чи є ситуація, пов`язана із вчиненням ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, що привело до травм ОСОБА_9 , психотравмуючою для ОСОБА_9 .??

Чи наявні у ОСОБА_9 зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості, що виникли внаслідок вчиненням ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України?

Якщо є ситуація, що досліджується за справою щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, психотравмуючою для ОСОБА_9 , то чи завдані ОСОБА_9 моральні страждання, та як наслідок - моральна шкода?

Чи можливо, враховуючи характер і тривалість моральних страждань, стан здоров`я, вік ОСОБА_9 , істотних та вимушених змін у її життєвих та побутових стосунках, визначений грошовий еквівалент розміру завданої ОСОБА_9 моральної шкоди у зв`язку з вчиненням ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, що привело до травм ОСОБА_9 .?

Якщо можливо, враховуючи характер і тривалість моральних страждань, стан здоров`я, вік ОСОБА_9 , істотних та вимушених змін у її життєвих та побутових стосунках, визначити грошовий еквівалент розміру завданої ОСОБА_9 моральної шкоди у зв`язку з вчиненням ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, що привело до травм ОСОБА_9 , то який розмір, виходячи із засад справедливості, грошового еквіваленту завданої ОСОБА_9 моральної шкоди у зв`язку з вчиненням ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, що привело до травм ОСОБА_9 .?

На час проведення судової експертизи провадження у справі зупинити, витрати покласти на обвинуваченого.

На апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 представник потерпілої ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_10 подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Личаківського районного суду міста Львова від 20 грудня 2024 року залишити без задоволення.

Зазначає, що призначення судом додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік є обґрунтованим, відповідає принципам індивідуалізації та справедливості покарання, а також узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду щодо реалізації судової дискреції при призначенні покарання.

Звертає увагу, що ситуація з ДТП на її наслідки стали для потерпілої ОСОБА_9 тривало психотравмувальними, обумовили негативні зміни фізичної та психоемоційної сфери особистості, істотно обмежили можливості виконання материнських обов`язків, значно погіршили якість її життя, чим спричинила психологічні (моральні) страждання.

Вважає, що твердження обвинуваченого про те, що висновок експерта не може бути взятий до уваги через те, що експерт працює у приватній установі, не відповідає вимогам чинного законодавства. У даній справі експертне дослідження було проведено ОСОБА_15 , яка має вищу психологічну освіту, кваліфікацію за спеціальністю «судово-психологічна експертиза» (свідоцтво експерта дійсне до 2028 року), її стаж судово-експертної роботи становить 33 року, а досвід роботи клінічним психологом - 34 роки.

Щодо клопотання про призначення державної судово-психологічної експертизи, зазначає, що обвинувачений не навів достатніх підстав для сумніву у правильності та обґрунтованості висновку експерта, що вже наявний у матеріалах справи.

Більше того, наголошує, що під час судового розгляду ОСОБА_6 двічі подавав клопотання про призначення державної судово-психологічної експертизи.

13.08.2024 року клопотання було задоволено, а проведення експертизи доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Однак, така ухвала не була виконана у зв`язку з відсутністю відповідних експертів в Львівському науково-дослідному інституті судових експертиз Міністерства юстиції України.

Згодом обвинувачений знов просив призначити таку експертизу й доручити її проведення експертам Вінницького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, таке клопотання не було задоволено судом обґрунтовано. Оскільки проведення такої експертизи передбачає безпосередню присутність потерпілої в експертній установі міста Вінниці, що є неможливим з огляду на стан її здоров`я та необхідність тривалих переїздів. Такі вимоги є непропорційними та створюють додаткові перешкоди для потерпілої у реалізації її права на відшкодування шкоди.

Також зазначає, що посилання обвинуваченого на скрутне матеріальне становище не є підставою для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, оскільки законом передбачено інші механізми захисту його прав, зокрема, можливість розстрочення виконання рішення суду.

Заслухавши доповідача, пояснення присутніх сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за встановлених місцевим судом обставин, та кваліфікація його дій в апеляційному порядку не оспорюються, а тому судом апеляційної інстанції не переглядаються.

Перевіривши апеляційні доводи прокурора про неправильне застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_6 покарання, колегія суддів визнає такі обґрунтованими.

Так, згідно ст.65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. З ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

Згідно матеріалів провадження, під час заперечення проти цивільного позову потерпілої, захисником обвинуваченого долучено копію довідки відділу обслуговування громадян №8 Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Львівській області, з якої вбачається, що ОСОБА_6 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та одержує пенсію за віком в розмірі 4438, 34 грн. (пенсійна справа №133650006855).

Разом з тим, суд першої інстанції всупереч наведеним вимогам кримінального закону, призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді 1 року обмеження волі, яке, відповідно до ч. З ст. 61 КК України, до нього не може бути застосоване.

Як передбачено п.4 ч.1 ст.409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Санкцією ч.1 ст.286 КК України передбачено покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Ураховуючи конкретні обставини кримінального провадження, враховані місцевим судом обставини, передбачені ст.65 КК України, колегія суддів вважає, що у даному випадку обвинуваченому ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, слід призначити інше покарання, а ніж обмеження волі, у межах санкцій цієї статті, а саме у виді штрафу в розмірі 3000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи встановлене під час апеляційного розгляду, апеляційну скаргу прокурора слід задоволити, а оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_6 слід змінити у частині призначеного покарання.

Щодо стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 в частині призначеного йому судом покарання, то слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Окрім того, призначене особі покарання має бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

У відповідності до позиції, висловленої у постанові Верховного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № № 205/7091/16-к (№ 51 - 1532 км 19), поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду, тощо.

Відповідно до статті 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням даних про особу винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 , суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставини, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому відсутні. Також судом враховано факт, утримання неповнолітньої дитини обвинуваченим, позитивну характеристику з місця праці та міцні соціальні зв`язки,факт відшкодування матеріальних збитків.

Як вбачаєтьсяіз матеріалівсправи,обвинувачений ОСОБА_6 щиро розкаявсяу вчиненому,сприяв розкриттюзлочину,останній маєна утриманнянеповнолітню дитину,пенсіонер тапрацює робітникомз обслуговуваннямісць поховання(гробар)з 18.11.2005р.по теперішнійчас вЛКП МузейЛичаківський цвинтар,та усвоїй роботіпостійно послуговуєтьсяавтомобілем,забезпечуючи такимчином своюсім`ю. Такожте,що післядорожньо-транспортноїпригоди,потерпіла ОСОБА_9 була доставленаобвинуваченим вмедичний заклад,24.11.2023р.обвинуваченим булапридбана пластинапотерпілій врозмірі 30100,00грн.Також булопогоджено тавідшкодовано потерпілійвитрати на:купівлю ліків,витрати нахірургічне втручання,подяка лікарямза лікуваннята ін. Обвинувачений намагався допомогти потерпілій оговтатись від пережитого, компенсував їй перенесені страждання, а тому колегія суддів дійшла висновку, що зазначені вище обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та дають підстави для застосування до ОСОБА_6 положень ст. 69 КК України.

На переконання колегії суддів, за таких обставин до обвинуваченого ОСОБА_6 можливо застосувати положення ст.69 КК України, пом`якшивши покарання, призначене судом першої інстанції, до штрафу 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) грн. без позбавлення права керування транспортними засобами.

Таке покарання буде необхідне і достатнє для виправлення та запобігання вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 нових злочинів у даний час.

Щодо стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_6 про призначення державної судово-психологічної експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

Призначення експертизи за ухвалою суду допускається, зокрема, якщо існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності, (ч. 2 ст. 332 КПК України).

Колегія суддів наголошує, що під час судового розгляду ОСОБА_6 двічі подавав клопотання про призначення державної судово-психологічної експертизи.

13.08.2024 року клопотання було задоволено, а проведення експертизи доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Однак, така ухвала не була виконана у зв`язку з відсутністю відповідних експертів в Львівському науково-дослідному інституті судових експертиз Міністерства юстиції України.

Згодом обвинувачений знов просив призначити таку експертизу й доручити її проведення експертам Вінницького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, таке клопотання не було задоволено судом обґрунтовано. Оскільки проведення такої експертизи передбачає безпосередню присутність потерпілої в експертній установі міста Вінниці, що є неможливим з огляду на стан її здоров`я та необхідність тривалих переїздів. Такі вимоги є непропорційними та створюють додаткові перешкоди для потерпілої у реалізації її права на відшкодування шкоди.

Відтак, колегія суддів вважає, що клопотання про призначення повторної державної судово-психологічної експертизи належним чином відхилені судом першої інстанції з огляду на непропорційність та надмірність такої вимоги для потерпілої.

Таким чином, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а оскаржений вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_6 зміні в частині призначення покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.

Перевіряючи доводи представника потерпілої ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 щодо неправильного визначення розміру заподіяної обвинуваченим потерпілій моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного.

Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування обвинуваченим ОСОБА_6 моральної шкоди завданої ОСОБА_9 , суд врахував майновий стан обвинуваченого та його похилий вік, факт утримання неповнолітньої дитини 29.08.2011 року, докази останнього містяться в матеріалах вказаного кримінального провадження, відтак суд вважав за необхідне задоволити цивільний позов частково та стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень, іншу ж частину суми слід стягнути із страхової компанії в якій був застрахований цивільний відповідач в межах ліміту визначеному полісом.

Однак, колегія суддів вважає що при визначенні її розміру місцевим судом не дотримано засад розумності та справедливості суд не в повній мірі врахував наслідків для самої потерпілої, характер та обсяг заподіяних їй фізичних та моральних страждань, їх глибину та тривалість, а також спричинені ДТП негативні зміни у її житті.

При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить із засад розумності, виваженості та справедливості оскільки внаслідок ДТП ОСОБА_9 отримала закритий перелом латерального виростка лівої великогомілкової кістки, закритий перелом головки малогомілкової кістки, лігаментопатію, які відносяться до середньої тяжкості тілесного ушкодження, за критерієм тривалого розладу здоров`я. ДТП та її наслідки стали для потерпілої ОСОБА_9 тривало психотравмувальними, обумовили негативні зміни фізичної та психоемоційної сфери особистості, істотно обмежили можливості виконання материнських обов`язків, значно погіршили якість її життя, чим спричинила психологічні (моральні) страждання.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає що слід збільшити відшкодування стягнутого судом розміру моральної шкоди з обвинуваченого на користь ОСОБА_9 до 300 000 грн.

Отже, доводи апеляційної скарги в частині вирішення цивільного позову знайшли в ході апеляційного розгляду своє часткове підтвердження, відтак, вирок суду у цій частині підлягає зміні, шляхом збільшення розміру відшкодування моральної шкоди до 300 000 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.

За таких обставин, апеляційна скарга із змінами прокурора ОСОБА_11 підлягає задоволенню, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та представника потерпілої ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 підлягають частковому задоволенню, а оскаржуваний вирок зміні в частині призначення покарання та вирішення цивільного позову.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:.

апеляційну скаргу із змінами прокурора ОСОБА_11 - задовольнити.

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та представника потерпілої ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок Личаківського районного суду м. Львова від 20 грудня 2024 року щодо ОСОБА_6 змінити.

Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч.1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) грн., із застосуванням ст. 69 КК України без позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Цивільний позов заявлений в межах кримінального провадження задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 300 000 гривень моральної шкоди.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3