Постанова від 13.05.2025 по справі 2-3053/10

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року

м. Чернівці

справа № 2-3053/10

провадження 822/375/25

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.,

за участю секретаря Тодоряка Г.Д.,

учасники справи:

заявник ОСОБА_1 ,

заінтересована особа Акціонерне товариство «Райффайзен Банк»,

апеляційна скарга Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на ухвалу Швченківського районного суду м.Чернівці від 06 березня 2025 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Терещенко О.Є.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Усічні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Заява мотивована тим, що на підставі вищевказаного виконавчого листа відкрито виконавче провадження № ВП 56345636 від 14 травня 2018 року, відповідно до якого з неї стягується борг на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

08 червня 2018 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, в даний час проводиться відрахування коштів з доходів, які заявниця отримує в Управлінні освіти Чернівецької міської ради, на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Зазначає, що в листопаді 2023 року стало відомо, що 15 листопада 2018 року, згідно укладеного договору відступлення права вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступив право вимоги щодо стягнення боргу ПАТ «ОКСІ Банк». В подальшому, 15 листопада 2018 року ПАТ «ОКСІ Банк» переуступив право вимоги ТОВ «ФК УКРФІНАНС ГРУП», яке відступило фізичній особі - ОСОБА_2 .

Повідомлень про відступлення права вимоги вона не отримувала, жоден з перелічених нових кредиторів не заявив вимогу щодо примусового стягнення боргу, а як наслідок не звертався до виконавчої служби/приватного виконавця про примусове стягнення.

Зазначає, що триває виконавче провадження № ВП 56345636 від 14 травня 2018 року та проводяться дії щодо стягнення з неї боргу на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», новий кредитор ОСОБА_2 ніякі кошти в погашення боргу не отримує, до суду не зверталась і наміру звертатись не має. Відповідно борг стягується на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», якого з 15 листопада 2018 року не існує.

Таким чином, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», не маючи кредитних відносин у рамках виконавчого провадження, отримував та розпоряджався коштами до яких немає ніякого відношення, та ще й безпідставно направляє ПАТ «Оксі Банк» кошти, отримані за виконавчим провадженням ВП 56345636, за яким останній не є стягувачем.

Згідно відповіді Першого відділу ДВС у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 107469 від 15 листопада 2024 року вбачається, що з неї стягнуто виконавчий збір у розмірі 7600 грн 64 коп., витрати виконавчого провадження у розмірі 141 грн., а також перераховано на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 84106 грн 05 коп., на даний час на депозитному рахунку знаходиться залишок коштів у сумі 32056 грн 58 коп.

Просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №2-3053/10 від 27 жовтня 2010 року, виданий Шевченківським районним судом м. Чернівці, на підставі рішення від 21 листопада 2013 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 14/0001/82/38365 від 23 листопада 2006 року в розмірі 709403 гривень 23 коп. Зобов`язати АТ «Райффайзен Банк» перерахувати кошти, що були отримані банком після відступлення права вимоги в сумі 52559 гривень 13 копійок, на рахунок № НОМЕР_1 . Зобов`язати Перший відділ державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перерахувати кошти в сумі 32056 гривень 58 копфйок, що знаходяться на депозитному рахунку та були стягнуті з неї в рамках виконавчого провадження на рахунок 51305299000026202683603313.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Швченківського районного суду м.Чернівці від 06 березня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №2-3053/10 від 27 жовтня 2010 року (дублікат), виданий Шевченківським районним судом м. Чернівці на підставі рішення від 21 листопада 2013 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 14/0001/82/38365 від 23 листопада 2006 року в розмірі 709403 грн 23 коп.

Стягнуто з АТ «Райффайзен Банк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 52559 грн 13 коп як безпідставно одержані стягувачем від боржника за виконавчим листом №2-3053/ 10 від 27 жовтня 2010 року (дублікат), виданий Шевченківським районним судом м. Чернівці на підставі рішення від 21 липня 2013 р.

Зобов`язано Перший відділ державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повернути ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 32056 грн 58 коп, що знаходяться на депозитному рахунку виконавчої служби.

Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що оскільки після вибуття однієї із сторін виконавчого провадження, стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», не відбулася заміна правонаступником і грошові кошти надалі поступають на рахунок банку, який не є стороною кредитного договору, а тому виконавчий лист 2-3053/10 від 27 жовтня 2010 року, то слід визнати таким, що не підлягає виконанню, тобто з матеріально-правової підстави.

Також вказав, що право вимоги за кредитним договором № 014/0001/82/38365 від 23 листопада 2006 року та договором поруки № 014/0001/82/38365/1 від 24 листопада 2006 року було відступлено на користь АТ «Оксі Банк». Відносини між ОСОБА_1 та банком, як кредитором по даному кредитному договору припинені, банк не є стороною кредитного договору. В період з грудня 2018 року по жовтень 2022 року від органів Державної виконавчої служби до банку надійшло 70329 грн 85 коп., з яких 52559грн 13 коп. перераховано новому кредитору ПАТ «Оксі Банк» (не є стягувачем по вищевказаному виконавчому провадженню), а тому відповідно до ч. 4ст. 432 ЦПК України грошові кошти в сумі 52559 грн 13 коп. підлягають поверненню заявниці, як і сума, яка знаходиться на депозитному рахунку Першого відділу ДВС у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзіАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Заявникпосилається на те, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заявницею при зверненні до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не доведено, що нею було добровільно виконано рішення суду (до моменту пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання), внаслідок чого її обов`язок припинився, або її обов`язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннями статті 432 ЦПК України, також не доведено та не обгрунтовано належним чином факту помилкової видачі виконавчого листа.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Посилається на те, що аргументи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці у справі №2-3053/10 від 27 жовтня 2010 року позов ПАТ«Райффайзен Банк Аваль» було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в солідарному порядку, заборгованість за кредитним договором № 014/0001/8 2/38365 від 23 липня 2006 року в сумі 709403 грн 23 коп. на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Вирішено питання про судові витрати. (а.с.23-24).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 березня 2018 року заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання задоволено. Видано дублікати виконавчих листів по цивільній справі №2-3053/2010 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (а.с. 25).

Виконавче провадження № ВП 56345636 від 14 травня 2018 року було розпочато на підставі дубліката виконавчого листа, виданого на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 березня 2018 року.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Щодо вимоги про визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню.

Відповідно до положень ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до вимог статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно ч. 1 ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст.6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).

З огляду на наведене, принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки перешкоджає такому виконанню.

При цьому, слід зауважити на тому, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов, як підстава для їх виконання.

Органи виконавчої служби під час виконання рішень вчиняють дії згідно із змістом резолютивної частини рішення, яке зазначається у виконавчому листі, результатом цього має бути досягнення правового ефекту - фактичне виконання зазначеного у виконавчому листі рішення.

Однією з підставою закінчення виконавчого провадження є фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Іншою підставою закінчення виконавчого провадження є визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (пункт 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Повноваження суду на вирішення цього питання, як такого, що виникає в процесі примусового виконання судового рішення, передбачені статтею 432 ЦПК. За правилами цієї норми суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником або іншою особою або з інших причин.

Сукупний аналіз статті 39 Закону та статті 432 ЦПК свідчить про те, що добровільне виконання боржником зобов`язань за судовим рішення поза межами процедури примусового виконання рішення органами виконавчої служби є підставою для застосування механізму статті 432 ЦПК, а фактичне виконання рішення на стадії примусового виконання (за відкритим виконавчим провадження), що позбавляє таке виконання ознак добровільності, є підставою для закінчення провадження за статтею 39 Закону.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання (постанова Верховного Суду від 16 січня 2018 року у цивільній справі № 755/15479/14-ц).

Отже, з вказаноїнорми права вбачається, що визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, законодавець пов`язує лише з тим, що виконавчий лист було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково, у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з таких обставин: - помилковість видачі виконавчого листа; - боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; - обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбаченіглавою 50 Цивільного кодексу України).

Виконання судового рішеннясфера регулюваннястатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року у справі «Войтенко проти України», в якому ЄСПЛ зазначав, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1).

Таким чином встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист № 2-3053/10, виданий 27 жовтня 2010 року Шевченківським районним судом м. Чернівці, щодо боржника ОСОБА_1 перебуває на примусовому виконанні, що підтверджується відкритою інформацією з автоматизованої системи виконавчого провадження та не заперечується сторонами.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці у справі №2-3053/10 від 27 жовтня 2010 року позов ПАТ«Райффайзен Банк Аваль» було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в солідарному порядку, заборгованість за кредитним договором № 014/0001/8 2/38365 від 23 липня 2006 року в сумі 709403 гривень на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Рішення суду не виконано в повному обсязі. Будь-якої помилки при видачі виконавчого листа не встановлено.

Звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявник вказувала на відсутність обов`язку виконати судове рішення, оскільки стягувачем за виконавчим листом вже є ОСОБА_2 , а не ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Однак, заявник не врахувала, що зміна стягувача не звільняє від обов`язку виконати судове рішення, на виконання якого видано виконавчий лист, де боржником вказано ОСОБА_1 .

При цьому, з викладених заявником обставин та наданих документів, суд не вбачає підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а відтак у заяві відсутні належні та допустимі докази про наявність обставин, передбачених ст. 432 ЦПК України.

Із врахуванням тих обставин, що виконавчий лист було видано судом правомірно, доказів іншого суду не надано, оскільки заявником не наведено підстав та не надано доказів про те, що виконавчий лист у справі було видано помилково або обов`язок боржника відсутній повністю чи частково, у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою, або з інших причин, на підставі яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, апеляційний суд вважає що у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Щодо стягнення коштів

Частиною 4 статті 432 ЦПК України передбачено, що про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Отже, стягнення коштів, безпідставно одержаних стягувачем за виконавчим документом, є похідною вимогою при розгляді судом питання по суті справи щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Подібний висновок викладений в ухвалах Верховного Суду від 08 квітня 2019 року у справі № 927/1050/16, від 01 листопада 2021 року у справі № 524/5013/18.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» задовольнити.

Ухвалу Швченківського районного суду м.Чернівці від 06 березня 2025 року скасувати.

У задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови 16 травня 2025 року.

Головуючий М. І. Кулянда

Судді: О.О. Одинак

Н. Ю. Половінкіна