Рішення

від 06.05.2025 по справі 333/10560/24

НЕ ВКАЗАНО

Справа №333/10560/24

Провадження №2/333/1301/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Лузанової А.Д.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Національного банку України Голєвої О.Я.,

представника відповідача Державної Казначейської

служби України Кріль Ю.А.,

представника третьої особи Міністерства оборони України Зінченка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу (юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Великого Кобзаря, буд.12, код ЄДРПОУ: 26371359), судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Бутенко Майї Володимирівни (місце роботи: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Великого Кобзаря, буд.12), Національного банку України (юридична адреса: м. Київ, вул. Інститутська, буд.9, код ЄДРПОУ: 00032106), Державної Казначейської служби України (юридична адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, буд.6, код ЄДРПОУ: 37567646), третя особа: Міністерство оборони України (юридична адреса: 03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд.6, код ЄДРПОУ:00034022) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі незаконним рішенням слідчого судді, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2024 року ОСОБА_1 , діючи в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу, судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Бутенко М.В., Національного банку України, Державної Казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі незаконним рішенням слідчого судді.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.02.2022 року керівником Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертоюстатті 408 КК України.

28.02.2022 року у вказаному кримінальному провадженні чоловіка позивача - ОСОБА_3 було затримано як підозрюваного. Того ж дня останньому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчиненого в умовах воєнного стану.

01.03.2022 року постановою слідчого судді ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів та визначено розмір застави - 744 300,00 грн., який 03.03.2022 року був внесений від імені позивачки на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області.

07.03.2022 року слідчим суддею Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Бутенко М.В. запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 у вигляді застави був змінений на особисте зобов`язання, сума застави без залучення та згоди власника грошових коштів була направлена на потреби оборони.

03.11.2022 року керівником Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст.284КПК України, за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення.

Після завершення досудового розслідування та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_3 представник позивачки звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області з вимогою повернення внесеної у кримінальному провадженні застави.

Листом Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області №2318/22 від 31.10.2022 року у поверненні застави було відмовлено з причини зарахування грошових коштів, внесених в якості застави, до Національного банку України для цілей оборони України.

Єдиною законною підставою звернення застави в дохід держави є невиконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі якщо підозрюваний не з`явився за викликом до слідчого прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки. ОСОБА_3 подібні порушення допущені не були.

Слідчим суддею Бутенко М.В. питання звернення застави в дохід держави вирішене без повідомлення заставодавця як власника грошових коштів та не у передбачений кримінальним процесуальним законом спосіб.

На підставі викладеного, представник позивача просить суд стягнути з Національного банку України, а при недостатності коштів за рахунок Державного бюджету України, на користь позивачки грошові кошти в розмірі 744300, 00 грн. відшкодування матеріальної шкоди, та здійснити розподіл судових витрат.

Ухвалою суду від 13.12.2024 року провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

30.12.2024 року до суду від представника Державної Казначейськоїслужби України Климчук Н.І. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона зазначила, що положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не поширюються на дії особи, яка добровільно здійснила сплату застави.

Крім того, позивачкою не додано жодного документу про визнання дій особи, яка на думку позивача завдала їй шкоду, протиправними, що вже свідчить про відсутність усіх складових елементів шкоди.

Застава повертається після припинення дії запобіжного заходу. В умовах воєнного стану законодавець встановив особливості щодо порядку зміни запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання.

Відповідно до ч. 5 ст. 616 КПК України та п. 10 Листа Верховного Суду від 03.03.2022 року №1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» питання про таку заміну запобіжного заходу вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого за умови, що таке клопотання обґрунтовується бажанням використати кошти, передані в заставу, для їх подальшого внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України.

Ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 07.03.2022 року було задоволено клопотання ОСОБА_3 від 07.03.2022 року та змінено йому запобіжний захід у вигляді застави на особисте зобов`язання.

Станом на сьогоднішній день вказана ухвала є чинною.

На підставі викладеного ОСОБА_4 вважає, що у позивачки не виникає права на повернення коштів застави, у зв`язку з чим вимога про їх стягнення є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Також ОСОБА_4 зазначила, що Державна Казначейська служба України не порушувала права позивачки по цій справі і виконання повноважень щодо обслуговування державного бюджету не можуть бути підставою для покладення судових витрат, понесених позивачем по цій справі, на Державну Казначейську службу України, а повинні бути покладені на відповідачів по справі, якими завдано шкоду ОСОБА_2 .

Водночас, оскільки стороною позивача не надано доказів сплати витрат на правову допомогу, вимога про розподіл судових витрат не може підлягати задоволенню.

06.01.2025 року на адресу суду від представника Національного банку України Голєвої О.Я. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона зазначила, що у позовній заяві відсутнє будь-яке обґрунтування, на яких підставах Національний банк залучений у якості відповідача у даній справі. Позивачка не перераховувала кошти до банку. Національний банк України отримав дані кошти від Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області та перерахував їх на спецрахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України.

Використання залучених коштів зі спецрахунку здійснюється виключно Міністерством оборони України та іншими державними органами за погодженням з Міноборони відповідно до порядку затвердженого постановою КМУ від 19.04.2022 року №4721. Національний банк не є власником та розпорядником коштів, які надходять на спецрахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України. Національний банк для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює певний перелік операцій, передбачений ст. 42 Закону України «Про Національний банк України», зокрема, веде рахунки для залучення коштів на підтримку Збройних Сил України, тобто діє у даних правовідносинах як банк, що обслуговує Міноборони.

Банк проводить видаткову операцію відповідно до реквізитів зазначених платником, за коректність яких останній несе відповідальність. Після зарахування коштів на рахунок отримувача операція з переказу коштів вважається завершеною та як наслідок відкликати платіж неможливо.

На підставі викладеного, представник відповідача ОСОБА_5 просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Національного банку України про стягнення коштів.

Ухвалою суду від 21.01.2025 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство оборони України.

06.02.2025 року до суду від представника Міністерства оборони України Зінченка С.О. надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначив, що положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не поширюються на дії особи, так як стосовно неї не здійснювалось кримінальне провадження про яке йдеться мова у позовній заяві. В матеріалах справи відсутній будь-який процесуальний документ, відповідно до якого позивачку було б зобов`язано сплатити заставу за ОСОБА_3 . Позивачка була лише особою, від імені якої було сплачено заставу за ОСОБА_3 , що свідчить про добровільне перерахування коштів.

Крім того, згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язковою підставою відповідальності за завдану майнову шкоду є протиправність поведінки особи, що завдала шкоди.

Позивачем не надано доказів щодо визнання дій особи, яка на її думку завдала їй шкоду, протиправними що свідчить про відсутність усіх складових елементів заподіяння шкоди.

Ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 07.03.2022 року було задоволено клопотання ОСОБА_3 від 07.03.2022 року та змінено йому запобіжний захід у вигляді застави на особисте зобов`язання.

На даний час ухвала слідчого судді набрала законної сили, не скасована та є чинною.

На підставі викладеного ОСОБА_6 вважає, що у позивачки не виникає права на повернення коштів застави, у зв`язку з чим вимога про їх стягнення є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Ухвалами суду від 28.02.2025 року клопотання представника Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Онопченка Ю.В. про закриття провадження в частині позовних вимог до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області та судді Бутенко Майї Володимирівни у даній цивільній справі залишено без задоволення; підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача Ковальов Д.В. підтримав позовну заяву та просив її задовольнити з підстав, наведених у позові. Додатково зазначив, що коли було затримано України ОСОБА_3 , в порядку ст. 208 КПК, позивачка перебувала на тимчасово окупованій території, тому вона не мала змоги особисто сплатити заставу за свого чоловіка. У зв`язку з чим, вона попросила свою знайому ФОП ОСОБА_7 сплатити заставу від її імені за ОСОБА_3 .

Застава хоч і була сплачена на прохання позивачки, але перераховані грошові кошти належать ФОП ОСОБА_7 .

Після того як було закрито кримінальне провадження, він, представляючи інтереси ФОП ОСОБА_7 , звернувся до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу із заявою щодо видачі відповідних документів по заставі, але їм було відмовлено, обґрунтовуючи це тим, що заставодавцем є ОСОБА_2 .

Вони намагалися оскаржити ухвалу слідчого судді від 07.03.2022 року в апеляційній та касаційній інстанції, однак було відмовлено у відкритті відповідних проваджень, так як ця ухвала не оскаржується.

Після цього, вони звернулися з двома скаргами до ВРП про притягнення слідчого судді Бутенко М.В. до дисциплінарній відповідальності. По першій скарзі було відмовлено у притягненні до відповідальності, так як ОСОБА_8 надала пояснення, що позивачка належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, а по другій справі ще не прийнято рішення.

Також зазначив, що спору між ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_2 щодо повернення грошей, які були внесені в якості застави за ОСОБА_3 , на даний час немає.

Представник Національного банку України Голєва О.Я. заперечувала проти задоволення позовної заяви з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник Державної Казначейськоїслужби України КрільЮ.А. заперечувала проти задоволення позовної заяви з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник Міністерства оборони України Зінченка С.О. заперечував проти задоволення позовної заяви з підстав, наведених у письмових поясненнях третьої особи. Додатково зазначив, що чинним законодавством не передбачена процедура повернення сплачених коштів (переданої суми застави, внесених на спеціальні рахунки НБУ для цілей оборони України) в разі закриття кримінального провадження або винесення виправдального вироку.

Відповідачі Центрально-Міськийрайонний судміста КривогоРогу тасуддя Центрально-Міськогорайонного судуміста КривогоРогу Бутенко М.В. до суду не з`явилися, про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлені завчасно та належним чином, причини неявки не повідомили, клопотань про відкладення засідання не надходило.

Вислухавши доводи та пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та наявні в ній письмові докази, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі незаконним рішенням слідчого судді не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 27.02.2022 року керівником Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону до ЄРДР за №42022041630000018 було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 408 КК України.

Згідно з витягом з ЄРДР 27.02.2022 року майор ОСОБА_3 , колишній начальник Мелітопольського міського відділу управління Служби безпеки України в Запорізькій області, будучи військовослужбовцем Служби безпеки України за контрактом, перебуваючи у розпорядженні начальника Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, будучи залученим до виконання військових обов`язків, перебуваючи в м. Запоріжжі, в умовах воєнного стану самовільно залишив місце проходження служби, після чого останнього було виявлено на території м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Досудове розслідування кримінального провадження доручено Криворізькому районному управлінню поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, процесуальне керівництво здійснювалось Криворізькою спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Південного регіону.

28.02.2022 року о 16 год. 40 хв. у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_3 був затриманий як підозрюваний керівником Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_9 ..

Того ж дня ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В. від 01.03.2022 року обрано ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Криворізька установа виконання покарань № 3» на строк 60 днів та визначено розмір застави - 744300,00 грн.

03.03.2022 року визначений суддею розмір застави був внесений на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (платник: ФОП ОСОБА_7 ; призначення платежу: «Застава за ОСОБА_3 від ОСОБА_2 №42022041630000018 від 27.02.2022 Ухвала ЦентРайонСуду м. Кривого Рогу від 01.03.2»), що підтверджується платіжним дорученням №711 від 03.03.2022 року та листом ТУ ДСА в Дніпропетровській області №66/22 від 03.03.2022 року.

07.03.2022 року ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В. із клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання з метою використати кошти, які передані в заставу, для їх подальшого внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України.

Ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В. від 07.03.2022 року запобіжний захід щодо ОСОБА_3 у вигляді застави був замінений на особисте зобов`язання. Цією ж ухвалою слідчого судді ОСОБА_3 зобов`язаний постійно перебувати у Міжрегіональному центрі професійної підготовки звільнених у запас військовослужбовців за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ушакова, 4. Також зазначеною ухвалою слідчого судді за клопотанням Савченка М.В. сума внесеної застави була направлена на потреби оборони.

04.10.2022 року ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Крамаренко І.А. постанову про закриття кримінального провадження скасовано та зобов`язано прокурора закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 статті 284 КПК України.

26.10.2022 року адвокат Ковальов Д.В. звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області із заявою про повернення застави.

31.10.2022 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області повернуло адвокату документи без виконання, у зв`язку з тим, що на виконання ухвали слідчого судді від 07.03.2022 року у справі №216/1007/22, 09.03.2022 року територіальним управлінням було складено до головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області платіжне доручення за №915 на суму 744300,00 грн. 10.03.2022 року Державна казначейська служба вказану суму перерахувала до Національного банку України для цілей оборони України.

03.11.2022 року керівником Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону Ганенком І.С. судове рішення виконане та прийнято постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення.

10.11.2022 року адвокат Ковальов Д.В., діючи в інтересах ФОП ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Бутенко М.В. із заявою про видачу копії технічного запису судового засідання від 07.03.2022 року, на якому вирішувалося клопотання ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу.

Згідно відповіді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу №216/1007/22/1725/22 від 11.11.2022 року, адвокату Ковальову Л.В. відмовлено у наданні вищевказаної копії технічного запису судового засідання у зв`язку з тим, що відповідно до платіжного доручення, яке міститься у матеріалах справи, 03.03.2022 року заставу за ОСОБА_3 внесла ОСОБА_2 , яка є дружиною підозрюваного.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12.12.2022 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката Ковальова Д.В. в інтересах заставодавця ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.03.2022 року, якою задоволено клопотання ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання та застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою адвоката Ковальова Д.В. в інтересах заставодавця ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12.12.2022 року.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Вимога ефективності судового захисту, закріплена в національному законодавстві, перегукується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

За загальними положеннями, передбаченими ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діямиорганів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Водночас, Верховний Суд в постанові від 27.05.2020 року у справі №585/724/19 зазначив, що суд першої інстанції помилково послався на положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки вказаний закон врегульовує правовідносини відшкодування шкоди, завданої виключно громадянинові внаслідок незаконного притягнення його до відповідальності, його дія не розповсюджується на потерпілих осіб, яким завдано шкоди внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування та прокуратури під час розслідування за заявою таких осіб.

Мотивуючи позов, представник позивача посилався на норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

В даномувипадку ОСОБА_2 не єгромадянкою,якій завданошкоду внаслідокнезаконного засудження,незаконного повідомленняпро підозруу вчиненнікримінального правопорушення,незаконного взяттяі триманняпід вартою,незаконного проведенняв ходікримінального провадженняобшуку,виїмки,незаконного накладенняарешту намайно,незаконного відстороненнявід роботи(посади)та іншихпроцесуальних дій,що обмежуютьправа громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства, а тому вказана норма закону не можливо застосувати у даній ситуації.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 1173 Цивільного кодексу Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1174 Цивільного кодексу Українивизначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК Українисторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.

Якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.

У пункті 114 постанови Великої Палати верховного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) зазначено: «Велика Палата Верховного Суду погоджується з позивачкою в тому, що кожна особа, чиї права чи інтереси було порушено, має право звернення до суду для їх захисту. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити».

Водночас не підлягає судовому захисту похідний інтерес позивача у захисті порушеного права іншої особи (постраждалого), оскільки судовому захисту підлягає саме порушене право останнього.

Звертаючись до суду з позовом, сторона позивача як на підставу позову посилалася на винесення незаконної ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Бутенко М.В. від 07.03.2022 року у справі №216/1007/22, якою завдано шкоду заставодавцю.

Згідно ч.1,2ст.182КПК Українизастава полягаєу внесеннікоштів угрошовій одиниціУкраїни наспеціальний рахунок,визначений впорядку,встановленому КабінетомМіністрів України,з метоюзабезпечення виконанняпідозрюваним,обвинуваченим покладенихна ньогообов`язків,під умовоюзвернення внесенихкоштів удоход державив разіневиконання цихобов`язків.Можливість застосуваннязастави щодоособи,стосовно якоїзастосовано запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартою,може бутивизначена вухвалі слідчогосудді,суду увипадках,передбачених частинамитретьою абочетвертою статті183цього Кодексу. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

Отже, у кримінальному процесі заставодавець це особа, яка вносить заставу як запобіжний захід для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Судом встановлено, що 03.03.2022 року був внесений розмір застави за ОСОБА_3 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (платник: ФОП ОСОБА_7 ; призначення платежу: «Застава за ОСОБА_3 від ОСОБА_2 №42022041630000018 від 27.02.2022 Ухвала ЦентРайонСуду м. Кривого Рогу від 01.03.2»).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 пояснив, що ОСОБА_2 не є власником цих коштів, вони належать ФОП ОСОБА_7 і на цей час фактично це борг позивачки перед ФОП ОСОБА_7 .

Водночас, сторона позивачки не надала суду доказів про укладення між ними правочинів, з яких можна було б встановити, що ОСОБА_2 має заборгованість перед ФОП ОСОБА_7 за внесення застави. Також, остання не була залучена до участі у справі в якості третьої особи.

Більш того, ФОП ОСОБА_7 зверталася до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу про видачу ухвали слідчого судді Бутенко М.В., з метою її оскарження, що свідчить про те, що вона вважає себе заставодавцем.

Посилання представника позивачки на те, що листом Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу було відмовлено ФОП ОСОБА_7 у видачі вказаної ухвали та відеозапису судового засідання, не свідчить про те, що остання є неналежною позивачкою.

Отже, позивач не довела порушення її права чи безпосереднього інтересу, а тому вона є неналежним позивачем у цій справі. Це є самостійною підставою для відмови в позові.

Керуючись ст.ст. 1166, 1173, 1174, 1176 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 13, 19, 48, 76-77, 81-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу (юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Великого Кобзаря, буд.12, код ЄДРПОУ: 26371359), судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Бутенко Майї Володимирівни (місце роботи: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Великого Кобзаря, буд.12), Національного банку України (юридична адреса: м. Київ, вул. Інститутська, буд.9, код ЄДРПОУ: 00032106), Державної Казначейської служби України (юридична адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, буд.6, код ЄДРПОУ: 37567646), третя особа: Міністерство оборони України (юридична адреса: 03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд.6, код ЄДРПОУ:00034022) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі незаконним рішенням слідчого судді залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 16.05.2025 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод