Постанова від 14.05.2025 по справі 918/1187/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 року Справа № 918/1187/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агро - Експрес - Сервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.03.2025 у справі № 918/1187/24 (суддя Романюк Р.В., повний текст рішення складено 12.03.2025)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Резон Трейд"

до Приватного підприємства "Агро - Експрес - Сервіс"

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

позивача - Цермолонський І.М.;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Резон Трейд" (далі - позивач, ТОВ "Резон Трейд") звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Приватного підприємства "Агро - Експрес - Сервіс" (далі - відповідач, ПП "Агро - Експрес - Сервіс") про стягнення 448 088, 63 грн 3 % річних та 2 801 516, 15 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасною сплатою відповідачем заборгованості згідно умов договору поставки від 11.10.2023 № К1-10РТ та рішення Господарського суду Рівненської області від 29.10.2024 у справі № 918/488/24, що стало підставою для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України, за період з 26.08.2024 по 05.12.2024 (з урахуванням часткових сплат).

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.03.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 447 872, 03 грн 3 % річних, 2 801 516,15 грн інфляційних втрат та 38 992, 66 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Суд першої інстанції, встановивши, що Господарським судом Рівненської області 29.10.2024 ухвалено рішення у справі № 918/488/24, а присуджена за рішенням суду заборгованість погашена як шляхом добровільної сплати частини боргу так і шляхом примусового стягнення внаслідок проведених виконавчих дій, дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України на суму заборгованості по день фактичного погашення боргу за період з 26.08.2024 по 05.12.2024 з урахуванням дати кожного з платежів.

До Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ПП "Агро - Експрес - Сервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.03.2025 у справі № 918/1187/24, в якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судове рішення ухвалено передчасно та зумовило порушення прав позивача і відповідача на мирне врегулювання судового спору, шляхом укладення мирової угоди.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г.

Листом від 01.04.2025 матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.

15.04.2025 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 918/1187/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 14.05.2025 о 15:00 год.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

В судовому засіданні 14.05.2025 представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 11.10.2023 між ТОВ "Резон Трейд" (постачальник) та ПП "Агро - Експрес - Сервіс" (покупець) було укладено договір поставки № К1-10РТ, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця мінеральні добрива, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах цього договору та специфікацій до нього. Найменування, кількість, ціна товару, умови поставки відповідно до ІНКОТЕРМС 2020, строк поставки товару зазначаються у специфікаціях до договору, які є його невід`ємною частиною (п. 1.1., 1.2. договору).

Також сторонами було складено протокол розбіжностей від 11.10.2023 до договору поставки №К1-10-РТ від 11.10.2023.

Між сторонами підписано специфікації № 1 від 11.10.2023 року до договору поставки №К1-10-РТ від 11.10.2023 року на поставку товару загальною вартістю 21 554 100 грн; специфікацію №2 від 06.11.2023 на поставку товару загальною вартістю 7 200 000 грн; специфікацію № 3 від 10.11.2023 на поставку товару загальною вартістю 48 528 000 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 29.10.2024 у справі № 918/488/24 стягнуто з ПП "Агро-Експрес-Сервіс" на користь ТОВ "Резон Трейд" 51 600 840,00 грн основного боргу, 1 847 663, 29 грн пені, 1 996 267,14 грн інфляційних втрат, 948 766, 89 грн 3 % річних та 698894,40 грн судового збору.

Як встановлено рішенням суду у справі № 918/488/24, у зв`язку з несвоєчасною оплатою вартості товару, поставленого по специфікації № 2, ТОВ "Резон Трейд" нарахувало ПП "Агро-Експрес-Сервіс" пеню у сумі 274 013, 34 грн за період з 02.12.2023 по 01.06.2024, а по специфікації № 3 у сумі 3 421 313, 23 грн за період з 20.01.2024 по 20.07.2024. При цьому, як вбачається з рішення суду у справі № 918/488/24, позивачем було подано 26.08.2024 клопотання про збільшення розміру позовних вимог про стягнення з відповідача 58241 200,60 грн, в тому числі: 51 600 840 грн основного боргу, 3 695 326, 57 грн пені, 1 996 267, 14 грн інфляційних втрат та 948 766, 89 грн 3 % річних.

Позивач зазначає, що нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на суму боргу 51600840 грн у справі № 918/488/24 було здійснено за період по 25.08.2024 включно.

ПП "Агро-Експрес-Сервіс" 03.12.2024 перераховано на рахунок ТОВ "Резон Трейд" 2642431,72 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням АТ "ПУМБ" про зарахування коштів № 7524 від 03.12.2024 (призначення платежу оплата основного боргу згідно рішення Госп. суду Рівн. обл. від 29.10.2024 по справі № 918/488/24 та договору поставки № К1-10-РТ від 11.10.2023 року, у т.ч. ПДВ 20% = 440 405, 29 грн).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Папроцьким А.А. від 04.12.2024 відкрито виконавче провадження № 76709045 з виконання наказу Господарського суду Рівненської області № 918/488/24 від 03.12.2024 про стягнення з ПП "Агро - Експрес - Сервіс" на користь ТОВ "Резон Трейд" 51 600 840 грн основного боргу, 1 847 663,29 грн пені, 1 996 267, 14 грн інфляційних втрат, 948 766, 89 грн 3 % річних та 698 894, 40 грн судового збору.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Папроцьким А.А. від 05.12.2024 у зв`язку з фактичним виконанням виконавчого документу, закінчено виконавче провадження № 76709045 з примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 03.12.2024 № 918/488/24.

ОСОБА_1 06.12.2024 перераховано на рахунок ТОВ "Резон Трейд" 54 450 000 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням АТ "ПУМБ" про зарахування коштів № 22654 від 06.12.2024 (призначення платежу ВД № 918/488/24; 03.12.2024; ПП "Агро - Експрес - Сервіс"; ВП № 76709045; кошти за ВД стягнуті на користь стягувача).

Предметом позову у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 448 088, 63 грн 3 % річних та 2 801 516,15 грн інфляційних втрат за період з 26.08.2024 по 05.12.2024 (з урахуванням часткової сплати) на підставі ст. 625 ЦК України у зв`язку із несвоєчасною сплатою відповідачем заборгованості згідно умов договору поставки від 11.10.2023 № К1-10РТ та рішення Господарського суду Рівненської області від 29.10.2024 у справі № 918/488/24.

Надаючи правову оцінку обставинам у справі колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК України).

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.07.2024 у справі № 161/11703/22 викладено правову позицію: "Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04.06.2019 у справі №916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

В постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 зроблено правовий висновок про те, що враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Колегія суддів встановила, що Господарським судом Рівненської області 29.10.2024 ухвалено рішення у справі № 918/488/24, згідно якого з ПП "Агро - Експрес - Сервіс" стягнуто на користь ТОВ "Резон Трейд" 57 092 431, 72 грн заборгованості з урахуванням 3 % річних та інфляційних, обрахованих станом на 25.08.2024.

В той же час, присуджена до стягнення за рішенням суду заборгованість була погашена ПП "Агро-Експрес-Сервіс" як шляхом добровільної сплати частини боргу (03.12.2024) так і внаслідок примусового виконання приватним виконавцем (06.12.2024).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно здійснено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України на суму заборгованості по день фактичного погашення боргу за період з 26.08.2024 по 05.12.2024, із урахуванням дати кожного з платежів.

В той же час, суд апеляційної інстанції, перевіривши період нарахування 3 % річних встановив, що позивачем при нарахуванні 3 % річних за період з 29.10.2024 по 03.12.2024 помилково враховано день часткової сплати заборгованості - 03.12.2024, а тому колегія суддів, здійснивши перерахунок нарахувань 3 % річних зазначає, що загальна сума 3 % річних становить 447 872,03 грн та, відповідно, заявлена позивачем обґрунтовано.

В той же час, перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 2 801 516, 15 грн є також обгрунтованими.

Із урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 447 872, 03 грн 3 % річних та 2 801 516,15 грн інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань згідно умов договору поставки від 11.10.2023 № К1-10РТ та рішення Господарського суду Рівненської області від 29.10.2024 у справі № 918/488/24.

Щодо доводів відповідача, які викладені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення ухвалено передчасно та зумовило порушення прав позивача і відповідача на мирне врегулювання судового спору, шляхом укладення мирової угоди, то суд зазначає наступне.

За приписами частин 1- 4 ст. 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням між сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін у вчиненні відповідних дій. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Відповідно до ст. 193 ГПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

З аналізу наведених приписів Господарського процесуального кодексу України вбачається, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази звернення до суду із спільною заявою про намір укласти мирову угоди по даному спору. Із пояснень представника позивача суд встановив те, що позивач не має наміру врегульовувати даний спір шляхом укладення мирової угоди у відповідності до ст. 192 ГПК України. При цьому суд вказує, що мирова угода може бути укладена сторонами під час виконання рішення суду.

Отже, встановивши дані обставини, колегія суддів вважає доводи відповідача про те, що судове рішення ухвалено передчасно та зумовило порушення прав позивача і відповідача на мирне врегулювання судового спору, шляхом укладення мирової угоди, безпідставними.

А відтак, доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції.

Також судом звертається увага на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини (справа Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010) зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 04.03.2025 у справі № 918/1187/24 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП "Агро - Експрес - Сервіс" - без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст. 129 ГПК України.

Також щодо розподілу судового збору за подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір підлягає сплаті в 1 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до пп. 7) п. 2 ч. 2, 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

В силу ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідач фактично оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення з нього 447 872, 03 грн 3 % річних та 2 801 516,15 грн інфляційних втрат, тобто на загальну суму 3 249 388, 18 грн, а тому апелянт мав сплатити судовий збір в розмірі 58 488, 98 грн (3 249 388,18 грн * 1,5 % = 48 740, 82 грн * 150 % = 73 111, 23 грн * 0,8).

В той же час, відповідач за подання апеляційної скарги на рішення суду сплатив судовий збір в розмірі 54 888, 99 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 20.03.2025 № 70592 тобто судовий збір сплачено не в повному розмірі.

За вказаних обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність стягнення із відповідача в дохід Державного бюджету України судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 599, 99 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агро - Експрес - Сервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.03.2025 у справі № 918/1187/24 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агро - Експрес - Сервіс" (35112, Рівненська обл., Дубенський р-н., село Ярославичі, вул. Шкільна, буд. 50) в дохід Державного бюджету України 3599, 99 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.

3. Видачу судового наказу доручити Господарському суду Рівненської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складено 16 травня 2025

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.