Рішення

від 05.05.2025 по справі 916/4720/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.05.2025Справа № 916/4720/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська Стивідорна Компанія"

до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна",

про стягнення збитків у сумі 2264494,21 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - Шевченко С.В.,

від відповідача - не з`явився,

від третьої особи - Івтушок С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонська Стивідорна Компанія" (далі -

позивач) звернулося до суду з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - третя особа), у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, прийнятої і розглянутої судом, просило стягнути збитки у сумі 2264494,21 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що окупаційними військами Російської Федерації в м. Гола Пристань Херсонської області було викрадено належний товариству автомобіль Volkswagen Touareg, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі - НОМЕР_2 , а тому вважає що у країни-агресора в особі Міністерства юстиції Російської Федерації наявний обов`язок щодо відшкодування понесених позивачем витрат на придбання вказаного автомобіля, що були сплачені лізингодавцю за договором про фінансовий лізинг № 00018961 від 28.10.2019.

Господарський суд міста Києва у рішенні від 31.07.2024, яке залишене без змін згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024, у задоволенні позову відмовив.

Постановою Верховного Суду від 06.02.2025 постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі № 916/4720/23 скасовано. Справу № 916/4720/23 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2025 справу №916/4720/23 передано на розгляд судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою суду від 21.02.2025 справу №916/4720/23 прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 26.03.2025.

24.03.2025 позивачем подані письмові пояснення по справі з урахуванням постанови Верховного Суду від 06.02.2025.

22.04.2025 позивач подав заяву про долучення доказів на підтвердження вартості понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Протокольною ухвалою від 23.04.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 05.05.2025.

02.05.2025 позивачем були подані додаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 05.05.2025 представник позивача вимоги позову підтримав повністю, представник третьої особи заперечив проти позову, вважає, що заявлений позов є безпідставним та наразі відсутній механізм виконання таких рішень.

ВСТАНОВИВ:

28.10.2019 між третьою особою як лізингодавцем і позивачем як лізингоодержувачем укладено договір фінансового лізингу №00018961 (далі - Договір лізингу), згідно з яким об`єктом лізингу є: транспортний засіб Volkswagen Touareg, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі - НОМЕР_2 .

Умови лізингу: вартість об`єкту лізингу еквівалент 85 500,00 дол. США (2 149 470 грн), авансовий платіж еквівалент 17 100 дол. США. Обсяг фінансування еквівалент 68 400 дол. США, кількість лізингових платежів 60. Лізинговий платіж сплатити до 15 числа відповідно до Графіка, якщо інший розмір не перебачено Графіком еквівалент 1 856,86 дол. США, процентна ставка змінювана 10,50% річних, адміністрований платіж еквівалент 1 710 дол. США.

У Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонська Стивідорна Компанія" встановлено розмір лізингових платежів, які лізингоодержувач сплачує дізингодавцю та дати оплати. Датою останнього лізингового платежу є 15.10.2024.

Одним із додатків до Договору лізингу є Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (надалі - Умови), згідно з п. 2 яких лізинговий платіж щомісячний платіж, що сплачується лізингоодержувачем на користь Порше Лізинг Україна у строки та в розмірі відповідно до Графіка покриття витрат на виплати лізингових платежів (Плану відшкодування).

Згідно з п. 3.2 Умов Порше Лізинг Україна придбаває об`єкт лізингу (отримує право власності на об`єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об`єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосованого українського законодавства та цього Контракту.

Після завершення строку лізингу за контрактом лізингоодержавач придбаває об`єкт лізингу у Порше лізинг Україна за купівельною ціною, що буде визначена Порше Лізинг Україна з урахуванням виконання лізиноодержувачем своїх зобов`язань щодо сплати лізингових платежів та інших платежів, які підлягають сплаті за цим Контрактом. За умови повної сплати лізингоодержувачем всіх платежів за контрактом, а також виходячи з припущення, що відповідне законодавство України, що регулює відносини сторін за Контрактом, не зазнає змін, після остаточного погашення лізингоодержувачем всіх належних до сплати платежів за Контрактом, купівельна ціна об`єкта лізингу буде вважатися належним чином сплаченою лізингоодержувачем. У разі неповної сплати лізингоодержувачем будь-яких платежів за Контрактом розмір купівельної ціни буде визначений відповідним чином (п. 3.4 Умов).

Відповідно до п. 4.1 Умов Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на об`єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об`єкта лізингу, впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли Порше лізинг Україна матиме право припинити цей Контракт/відмовився від Контракту та вимагати повернення об`єкту лізингу, як зазначено в цьому Контракті).

Після завершення строку дії цього Контракту та здійснення останнього лізингового платежу, інших платежів за цим контрактом і виконання всіх зобов`язань лізингоодружувачем, право власності на об`єкт лізингу перейде до лізингоодержувача. З цією метою сторони укладуть договір купівлі-продажу, підпишуть додаткову угоду до цього контракту або оформлять таке придбання в інший спосіб, запропонований Порше Лізинг Україна (п. 4.2. Умов).

Відповідно до п. 4.10 Умов лізингоодержувач зобов`язаний негайно повідомити Порше лізинг Україна про будь-які факти або дії третьої сторони стосовно об`єкту лізингу а також про будь-які вчинені або очікувані дії третіх сторін у зв`язку з примусовим виконанням, включаючи, окрім іншого, конфіскацію, затримання, вилучення об`єкта лізингу тощо. Лізингоодержувач уповноважений та зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів і вчиняти всі дії з метою захисту права власності Порше Лізинг Україна та нести всі втрати, пов`язані із зазначеним вище, якщо тільки такі дії не були спричинені діяльністю Порше Лізинг Україна. Лізингоодержувач зобов`язаний відшкодувати Порше Лізинг Україна всі витрати, понесені у зв`язку із вищезазначеним, протягом 10 (десяти) робочих днів із моменту направлення Порше Лізинг Україна відповідної вимоги. Порше Лізинг Україна подає лізингоодержувачу необхідні документи, які підтверджують понесені витрати. Неподання таких документів не звільняє лізингоодержувача від компенсації та не вважається підставою для відстрочення компенсаційних платежів.

Порше лізинг Україна реєструє об`єкт лізингу на ім`я Порше Лізинг Україна. Порше лізинг Україна надає лізингоодержувачу всі необхідні реєстраційні документи, що надають лізингоодержавчу можливість у законний спосіб експлуатувати об`єкт лізингу (п. 4.14 Умов)

Відповідно до п. 12.6.1 Умов Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку припинити цей контракт/відмовився від контракту, та, також серед іншого, право на повернення об`єкта лізингу, якщо лізингоодержувач не сплатив 1 наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов`язання зі сплати перевищує 30 календарних днів

Згідно акту приймання-передачі від 01.11.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (покупець) прийнято від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Авто" (продавець) автомобіль Volkswagen Touareg 3.0 TDI автомат повний, номер шасі - НОМЕР_2 , який в подальшому переданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Херсонська Стивідорна Компанія" згідно Договору лізингу, що підтверджується відповідним актом прийму-передачі від 08.11.2019.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що у зв`язку з розв`язанням Російською Федерацією збройної агресії проти України окупаційними військами Російської Федерації було викрадено автомобіль Volkswagen Touareg, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі - НОМЕР_2 , який знаходився у володінні позивача в м. Гола Пристань Херсонської області, у зв`язку з чим у відповідача наявний обов`язок із відшкодування понесених позивачем витрат на придбання даного автомобіля - коштів у розмірі 2 264 494,21 грн (з урахування заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Згідно із частинами першою-третьою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За загальними положеннями статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: порушення зобов`язання; збитки; причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками; вина.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Позивач зазначає, що набутий у користування за Договором лізингу транспортний засіб Volkswagen Touareg, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі - НОМЕР_2 , був викрадений окупаційними військами країни-агресора, а тому йому було завдано збиток (шкоду) у розмірі 2264494,21 грн.

Вказана сума збитків (2264494,21 грн) - це загальний розмір сплачених та присуджених до сплати рішенням суду від 27.11.2023 у справі №916/965/23 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" платежів за Договором лізингу.

Частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини другої статті 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Це означає, що основні положення про найм (оренду) поширюються на договір лізинг, а загальні положення купівлю-продаж на відносини, пов`язані з лізингом, зокрема, на відносини між лізингоодержувачем та лізингодавцем; лізингодавцем та постачальником майна; лізингоодержувачем та постачальником майна. Однак, ці положення застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законом. Закон може встановити інші правила щодо договору лізингу та відносин, пов`язаних з лізингом.

Загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародних стандартів у цій сфері визначає Закон України від 16.12.1997 №723/97-ВР "Про фінансовий лізинг" (тобто законом, що був чинним станом на дату укладення Договору лізингу).

У статті 1 Закону України від 16.12.1997 №723/97-ВР "Про фінансовий лізинг" вказано, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За статтею 4 цього Закону лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.

Із аналізу наведених норм вбачається, що договір лізингу є змішаним договором, який містить в собі умови договору купівлі-продажу та договору оренди (найму). Фактично між лізингодавцем та лізингоодержувачем існують правовідносини оренди (найму) і правовідносини купівлі-продажу з відкладальною умовою. Такою відкладальною умовою є належне виконання лізингоодержувачем свого зобов`язання зі сплати лізингових платежів.

У п. 6.1 Умов встановлено, що для експлуатації об`єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід`ємну частину цього Контракту, та інших положень Контракту. Кожний лізинговий платіж включає:

- частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об`єкта лізингу);

- проценти (винагорода Порше Лізинг Україна за отримання та використання лізингоодержувачем об`єкта лізингу);

- комісії;

- покриття витрат, пов`язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим Контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов`язані з Контрактом.

Тобто щомісячний лізинговий платіж включає в себе як плату за користування предметом лізингу, так і попередню оплату за предмет лізингу для набуття його у власність.

Лізингоодержувач отримує у користування майно (предмет лізингу) та сплачує за користування таким майном, а також отримує право набути у власність від лізингодавця дане майно після сплати за нього кошів (лізингових платежів). Відповідно у лізингодавця наявний обов`язок передати у користування лізингоодержувачу предмет лізингу та в подальшому після сплати лізингових платежів лізингоодержувачем - передати у власність лізингоодержувачу предмет лізингу.

Таким чином, до моменту повної оплати лізингоодержувачем лізингових платежів власником предмету лізингу є лізингодавець, в той час як лізингоодержувач є користувачем такого майна.

Як зазначено у ст. 323 ЦК України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

У частині 1 ст. 397 ЦК України зазначено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Відповідно до ч. 1 ст. 809 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами п. 4.8 Договору лізингу лізингоодержувач несе відповідальність за всі ризики, пов`язані з пошкодженням, втратою або виведенням із ладу об`єкта лізингу, включно з випадками, коли такі ризики не покривають страхування об`єкта лізингу, або страхове відшкодування не підлягає виплаті.

Таким чином за умовами Договору лізингу відповідальність за втрату автомобіля Volkswagen Touareg, державний номерний знак НОМЕР_1 , перед його власником - третьою особою несе позивач.

У даному випадку Договір лізингу припинився внаслідок реалізації лізингодавцем свого права на односторонню відмову від договору у зв`язку з неналежним виконанням лізингоодержувачем своїх зобов`язань зі сплати лізингових платежів.

Так, у зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонська Стивідорна Компанія" своїх зобов`язань за Договором про фінансовий лізинг №00018961 від 28.10.2019 у березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська Стивідорна Компанія", в якому просило стягнути з останнього заборгованість за Договором про фінансовий лізинг №00018961 від 28.10.2019 у розмірі 572193,53 грн станом на 01.02.2023 та просило суд витребувати із володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська Стивідорна Компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" транспортний засіб Volkswagen Touareg 3.0 TDI автомат повний, номер шасі - НОМЕР_2 .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.03.2024, у справі №916/965/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Херсонська Стивідорна Компанія" на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" заборгованість за Договором про фінансовий лізинг №00018961 від 28.10.2019 у сумі 502949,99 грн, з яких: 454 493,56 грн - сума заборгованості за лізинговими платежами, 5416,90 грн - розмір 3% річних, 27201,02 грн - розмір інфляційних втрат, 15838,51 грн - розмір пені, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 7544,25 грн; витребувано із володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська Стивідорна Компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" транспортний засіб Volkswagen Touareg 3.0 TDI автомат повний, номер шасі - НОМЕР_2 ; відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 68826,81 грн, 3% річних в розмірі 96,17 грн та пені в розмірі 320,56 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська Стивідорна Компанія" на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі №916/965/23 повернуто скаржнику.

Судовими рішеннями по справі №916/965/23 встановлено наступні обставини:

- Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонська Стивідорна Компанія" з березня 2022 року по грудень 2022 року включно не сплачувались лізингові платежі у встановлені Графіком строки та порушений строк виконання цього зобов`язання Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонська Стивідорна Компанія" перевищував 30 календарних днів;

- 26.12.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонська Стивідорна Компанія" одержано лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" про відмову від договору, сплату заборгованості за договором та повернення об`єкту лізингу;

- Договір лізингу є припиненим 05.01.2023;

- Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонська Стивідорна Компанія" не виконано свого обов`язку щодо повернення об`єкту лізингу позивачу, як то передбачено підпунктом 12.6.1 пункту 12.6, підпунктом 13.1 пункту 13 Загальних умов.

Що стосується факту втрати з володіння автомобіля позивачем у рішення по справі №916/965/23 встановлено наступне:

«Як встановлено господарським судом, 11.02.2023 відповідач повідомив позивача про те, що автомобіль, який знаходився у м. Гола Пристань Херсонської області, яке на даний час перебуває в окупації, в несправному стані, викрадено рашистами, шляхом його буксирування, про що відповідачу стало відомо 09.02.2023.

Також 10.02.2023 за заявою відповідача про крадіжку російськими військовими автомобіля «Фольцваген Таурег» д.н.з. НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , 2019 р.в., шасі НОМЕР_1 , відкрито кримінальне провадження №12023230000000251 за ст. 438 ч.1 КК України та 20.04.2023 відповідача залучено як потерпілого у кримінальному провадженні.

Поряд з цим відповідач надав до суду Сертифікат №6500-23-1924 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сиди), яким Херсонська ТПП засвідчено форс-мажорні обставини ТОВ «Херсонська стивідорна компанія» щодо обов`язку повернути Об`єкт лізингу. Період дії форс-мажорних обставин дата настання 24.02.202, дата закінчення тривають на 20.04.2023.

З огляду на вищевикладене, враховуючи відсутність заперечень позивача щодо наданих відповідачем доказів, господарський суд вважає доведеними відповідачем обставини неможливості виконання ним обов`язку щодо повернення об`єкту лізингу позивачу саме внаслідок дії форс-мажорних обставин».

Окрім того, відповідачем надано до суду:

Наказ директора ТОВ «Херсонська стивідорна компанія» від 31.02.2022 №6 «Про припинення дії трудових договорів», яким у зв`язку із військовою агресією проти України, встановленням режиму воєнного стану на території України призупинено з 01.04.2022 до дати скасовування воєнного стану на території України дія укладених трудових контрактів (договорів) з усіма працівниками підприємства. На період дії призупинення дії укладених трудових договорів припинено нарахування оплати праці.

Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сиди) №6500-23-1924, яким Херсонська ТПП засвідчені форс-мажорні обставини ТОВ «Херсонська стивідорна компанія» щодо обов`язку користуватися Об`єктом лізингу на умовах фінансового лізингу; повернути Об`єкт лізингу у термін з 24.02.2022 за договором про фінансовий лізинг №00018961 від 28.10.2019. Період дії форс-мажорних обставин дата настання 24.02.202, дата закінчення тривають на 20.04.2023.

Постанову Слідчого відділу Управління СБУ в Херсонській області про залучення юридичної особи як потерпілого та залучення особи у провадженні як представника потерпілого від 20.04.2023, якою ТОВ «Херсонська стивідорна компанія» залучено як потерплого у кримінальному провадженні, внесеному до ЄДР за №12023230000000251 від 10.02.2023».

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, судом у справі №916/965/23 було встановлено факт того, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська Стивідорна Компанія" настали форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання обов`язку з повернення автомобіля за Договором лізингу.

У позовній заяві позивач вказував, що згідно з наказом № 63-3 від 09.11.2019 автомобіль Volkswagen Touareg, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі - НОМЕР_2 було закріплено за головним радником підприємства ОСОБА_1 , а місце зберігання автомобіля визначено за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачем з позовом було також надано заяву свідка - ОСОБА_2 , посвідчену приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Гіренок М.М. зареєстровано у реєстрі на номером №3659 від 19.10.2023.

У заяві свідка ОСОБА_2 зазначив, що службовий автомобіль Volkswagen Touareg, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі - НОМЕР_2 його сина - ОСОБА_1 знаходився на території домоволодіння свідка у місті Гола Пристань Херсонської області, 07.05.2022 під час обстрілу міста снаряд розірвався поруч з будинком свідка та пошкодив вказаний автомобіль, 09.02.2023 сусід ОСОБА_3 повідомив про викрадення зазначеного автомобіля окупантами з території домоволодіння ОСОБА_2 шляхом буксирування.

Позивач вказував, що 10.02.2023 про факт викрадення автомобіля було повідомлено лізингодавця (лист № 02/23), а також направлено заяву про вчинення кримінального правопорушення до Головного управління національної поліції в Херсонській області.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародновизнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до частини третьої статті 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини третьої статті 75 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими правопорушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого правопорушення, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшенням майнових прав іншої.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Беручи до уваги в сукупності наявні у справі докази, а також встановлені факти у справі №916/965/23, суд дійшов висновку, що автомобіль Volkswagen Touareg, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі - НОМЕР_2 вибув із володіння позивача через протиправні дії відповідача, що завдало позивачу збитків.

Враховуючи наведене вище, суд вважає за доцільне задовольнити вимоги позову в частині стягнення з відповідача вартості автомобіля Volkswagen Touareg, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі - НОМЕР_2 згідно з умовами Договору лізингу у сумі 2149470 грн, у задоволенні решти суми вимог позову суд відмовляє, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв`язок заявлених позивачем до стягнення сум, які присудженні до стягнення з нього за рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.03.2024, у справі №916/965/23, із завданням шкоди відповідачем.

Стягнуті в межах справи №916/965/23 суми (454493,56 грн - сума заборгованості за лізинговими платежами, 5416,90 грн - розмір 3% річних, 27201,02 грн - розмір інфляційних втрат, 15838,51 грн - розмір пені, судовий збір в сумі 7544,25 грн) стосувалися невиконання позивачем своїх обов`язків перед третьою особою за Договором лізингу в частині сплати лізингових платежів.

Так, позивачем було понесено витрати на переклад процесуальних документів на російську мову для направлення відповідачу на виконання вимог ухвали суду від 28.11.2023 у цій справі у сумі 10200 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №9 від 06.12.2023, витрати понесені на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 10000 грн, що підтверджується долученими копіями платіжної інструкції №83402 від 03.09.2024, договору про надання правової допомоги від 24.08.2023, додаткової угоди від 30.08.2024, акта приймання-передачі наданих послуг від 12.11.2024, а також витрат на послуги адвоката ід час нового розгляду справи у сумі 15000 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції від 10.03.2025 №1.104126753.1 на суму 15000 грн, актом приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) від 22.04.2025, додаткової угоди від 10.03.2025, ордером ВЕ №1098335 від 19.09.2023.

Керуючись ст. 129 ГПК України понесені позивачем судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам позову.

Що ж стосується сплаченого позивачем судового збору у сумі 7664,24 грн (квитанція 8694-3184-8937-8314 від 17.06.2024), то суд зазначає, що за звернення до суду з таким позовом сплата судового збору не передбачена.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у сумі 7664,24 грн може бути повернути останньому за окремо поданим клопотанням.

Третьою особою були понесені витрати на професійну правничу допомогу понесені при першому розгляді у суді першої інстанції у сумі 25000 грн, що підтверджується наявними у справі доказами, та на підставі ст. 129 ГПК України ця сума покладається на відповідача та позивача пропорційно задоволеним вимогам позову.

Понесені третьою особою витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції при першому розгляді справи були вирішені апеляційним судом додатковою постановою від 11.12.2024 у цій справі, яка не оскаржувалась та є чинною.

Керуючись статтями 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська Стивідорна Компанія" (73003, місто Херсон, вулиця Богородицька, 17, офіс 121; ідентифікаційний код 38480540) 2149470 (два мільйона сто сорок дев`ять тисяч чотириста сімдесят) грн збитків, 9681 (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят одну) грн 89 коп. витрат понесених за переклад документів, 9492 (дев`ять тисяч чотириста дев`яносто дві) грн 05 коп. витрат понесених на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, а також 14238 (чотирнадцять тисяч двісті тридцять вісім) грн 08 коп. витрати на професійну правничу допомогу під час нового розгляду справи в суді першої інстанції.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, буд. 1В; ідентифікаційний код 35571472) витрати на професійну правничу допомогу понесені при першому розгляді справи у суді першої інстанції в сумі 23730 (двадцять три тисячі сімсот тридцять) грн 13 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська Стивідорна Компанія" (73003, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Богородицька, буд. 17, офіс 121; ідентифікаційний код 38480540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, буд. 1В; ідентифікаційний код 35571472) витрати на професійну правничу допомогу понесені при першому розгляді у суді першої інстанції в сумі 1269 (одна тисяча двісті шістдесят дев`ять) грн 87 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 16.05.2025.

Суддя Р.Б. Сташків