Постанова від 06.05.2025 по справі 927/224/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 927/224/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

прокуратури - Савицької О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "ЛАН"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 (колегія суддів: Яценко О. В. - головуючий, Хрипун О. О., Гончаров С. А.) та рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.09.2024 (суддя Романенко А. В.) у справі

за позовом заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області

до Приватного сільськогосподарського підприємства "ЛАН"

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (далі - Талалаївська селищна рада) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "ЛАН" (далі - ПСГП "ЛАН") про:

- розірвання договору оренди землі від 28.05.2020, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - ГУ Держгеокадастру) та ПСГП "ЛАН", щодо земельної ділянки площею 7,2538 га з кадастровим номером 7425381000:02:001:0650, розташованої за межами населених пунктів на території Болотницького старостинського округу Талалаївської селищної ради, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі - Державний реєстр речових прав) щодо об`єкта нерухомого майна 30.12.2020 за № 40048413;

- зобов`язання ПСГП "ЛАН" повернути власнику в особі Талалаївської селищної ради земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 7425381000:02:001:0650 площею 7,2538 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Болотницького старостинського округу Талалаївської об`єднаної територіальної громади.

1.2. Позовні вимоги Прокурора обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем (орендарем) для товарного сільськогосподарського - виробництва вирощування сільськогосподарських культур (як рілля), натомість за видом угідь ця земельна ділянка належить до пасовищ, тому не підлягає розорюванню. За твердженням Прокурора, такі дії ПСГП "ЛАН" є порушенням пункту 8.4 договору про оренду землі, статті 35 Закону України "Про охорону земель", тому відповідно до пункту 11.4 договору оренди землі та частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання договору оренди землі від 28.05.2020 за рішенням суду.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.09.2024, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 у справі № 927/224/24, задоволено повністю позов Прокурора в інтересах держави в особі Талалаївської селищної ради до ПСГП "ЛАН" про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Вирішено розірвати договір оренди землі від 28.05.2020, укладений між ГУ Держгеокадастру та ПСГП "ЛАН", щодо земельної ділянки площею 7,2538 га з кадастровим номером 7425381000:02:001:0650, розташованої за межами населених пунктів на території Болотницького старостинського округу Талалаївської селищної ради, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна 30.12.2020 за № 40048413.

Зобов`язано ПСГП "ЛАН" повернути власнику в особі Талалаївської селищної ради земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 7425381000:02:001:0650 площею 7,2538 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Болотницького старостинського округу Талалаївської об`єднаної територіальної громади.

2.2. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги Прокурора, виходив із того, що в межах кримінального провадження № 120202770260000151 встановлений факт розорювання та засівання сільськогосподарськими культурами (кукурудзою) впродовж 2022-2023 років земельної ділянки з кадастровим номером 7425381000:02:001:0650. Відтак суд першої інстанції зазначив, що спірна земельна ділянка всупереч положенням законодавства та умовам договору оренди землі використовувалась орендарем як рілля, під розорювання та посіви сільськогосподарських культур (кукурудзи). Наведені обставини, як зазначив суд першої інстанції, відповідач на підставі належних та допустимих доказів не спростував. Суд першої інстанції виснував, що порушення орендарем умов договору оренди землі шляхом використання її в інших цілях ніж для сінокосіння, вирощування багаторічних трав, випасання худоби, є підставою для розірвання цього договору відповідно до пункту 11.4 договору та частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України та повернення зазначеної земельної ділянки її власнику - Талалаївській селищній раді.

2.3. Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що скаржник не довів обґрунтованості своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав. Тому апеляційний господарський суд зазначив, що погоджується з висновками, викладеними в рішенні Господарського суду Чернігівської області від 23.09.2024 у справі № 927/224/24, а також виснував, що немає підстав для скасування або зміни цього рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, ПСГП "ЛАН" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.09.2024 у справі № 927/224/24, справу № 927/224/24 передати на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ПСГП "ЛАН" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ПСГП "ЛАН", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, що передбачено пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що обставини, які мають суттєве значення (використання земельної ділянки в інших цілях ніж для сінокосіння, вирощування багаторічних трав, випасання худоби) були встановлені Прокурором, а в подальшому судами на підставі недопустимих доказів, зокрема:

- протоколу огляду місця події від 08.09.2022 у кримінальному провадженні № 120202770260000151 від 03.09.2020, в якому зафіксовано проведення огляду земельної ділянки з кадастровим номером 7425381000:02:001:0650 слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП у Чернігівській області (на думку скаржника, відсутність накопичувача з відеозаписом, який є невід`ємною частиною протоколу, робить його неналежним та недопустимим доказом, є порушенням частини 2 статті 104 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки унеможливлює його безпосереднє дослідження судом та учасниками процесу в засіданні, що порушує право відповідача на захист);

- протоколу огляду місця події від 30.11.2023 у кримінальному провадженні №120202770260000151 від 03.09.2020, в якому зафіксовано проведення огляду земельної ділянки з кадастровим номером 7425381000:02:001:0650 прокурором Прилуцької окружної прокуратури (на думку скаржника, незазначення в цьому протоколі інформації про кримінальне провадження, в рамках якого проводився огляд місця події, та інформації про законність підстав його проведення, інформації про серійний номер (ІМЕІ) телефону свідчать про незаконність проведеної слідчої дії та недопустимість цього доказу в розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України; на думку скаржника, такі докази здобуті всупереч порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, зокрема з порушенням статей 13, 233- 237 Кримінального процесуального кодексу України);

- письмової довідки завідувача сектору державного контролю за використанням та охороною земель № 4 Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру Кононіченка Ю. М., який залучений як спеціаліст за зверненням Прилуцької окружної прокуратури (на думку скаржника, довідка складена неналежною особою, яка не попереджалася про кримінальну відповідальність за надання неправдивих висновків).

ПСГП "ЛАН" також зазначає, що з порушенням вимог статті 91 Господарського процесуального кодексу України копії документів, подані Прокурором, не засвідчені в установленому порядку, зокрема: Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.02.2024, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 30.01.2024, від 16.02.2024, довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 29.02.2024.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник посилається на неврахування судами висновків щодо необхідності дослідження доказів на відповідність їх критеріям належності та допустимості, викладених у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 334/5670/18, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012, від 06.08.2019 у справі № 520/8681/18.

3.3. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу ПСГП "ЛАН" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.09.2024 у справі № 927/224/24, справу № 927/224/24 залишити без змін. Прокурор посилається на безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі, тому зазначає про її необґрунтованість.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що наказом ГУ Держгеокадастру від 06.03.2020 № 25-3778/14-20-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, яку планується за результатами земельних торгів передати в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 7,2538 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Болотницької сільської ради Талалаївського району Чернігівської області.

4.2. Відповідно до проекту землеустрою сформована земельна ділянка площею 7,2538 га з кадастровим номером 7425381000:02:001:0650, яка за цільовим призначенням належить до земель сільськогосподарського призначення та за видом угідь - до пасовищ.

4.3. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 10.03.2020 № НВ-7417098702020 державна реєстрація земельної ділянки площею 7,2538 га з кадастровим номером 7425381000:02:001:0650 проведена 30.09.2019, землі сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), за видом угідь - пасовища.

4.4. Наказом ГУ Держгеокадастру від 08.04.2020 № 25-6556/14-20-сг "Про проведення земельних торгів у формі аукціону" на земельні торги виставлено 6 земельних ділянок для передачі їх у користування на умовах оренди, у тому числі спірну ділянку площею 7,2538 га з кадастровим номером 7425381000:02:001:0650, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

4.5. Згідно з протоколом земельних торгів від 28.05.2020 № 48352 переможцем торгів з права оренди спірної земельної ділянки стало ПСГП "ЛАН".

4.6. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 28.05.2020 між організатором земельних торгів - ГУ Держгеокадастру та переможцем - ПСГП "ЛАН" укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7425381000:02:001:0650, розташовану за межами населеного пункту на території Болотницької сільської ради Талалаївського району Чернігівської області.

4.7. Пунктом 2.1 цього договору в оренду передається земельна ділянка площею 7,2538 га, в тому числі 7,2538 га - пасовища.

4.8. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору оренди землі становить 28 379,41 грн (пункт 2.3 договору).

4.9. Відповідно до пункту 3.1 цього договору договір оренди землі укладений на строк 7 років (до 28.05.2027).

4.10. Згідно з пунктами 5.1 - 5.3, 5.5 договору оренди землі від 28.05.2020 земельна ділянка передається в оренду для сільськогосподарського використання. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Земельна ділянка використовується відповідно до правового режиму земель сільськогосподарського призначення.

4.11. Згідно з даними, внесеними до Державного земельного кадастру, на спірну земельну ділянку встановлені обмеження щодо використання (пункт 7.1 договору оренди землі від 28.05.2020).

4.12. Підпунктом 8.1.1 договору оренди землі від 28.05.2020 визначено право орендодавця вимагати використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення, а пунктом 8.4 цього договору - обов`язок орендаря дотримуватися режиму використання земель за цільовим призначенням та видом угідь.

4.13. Згідно з пунктом 11.4 договору оренди землі від 28.05.2020 його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

4.14. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна (довідка сформована станом на 05.02.2024 № 368549068) 30.12.2020 за ПСГП "ЛАН" зареєстроване право оренди земельної ділянки площею 7,2538 га з кадастровим номером 7425381000:02:001:0650 (спірна); підстава: договір оренди землі від 28.05.2020 б/н строком дії до 28.05.2027; номер запису про інше речове право 40048413.

4.15. Суди попередніх інстанцій установили, що 25.03.2021 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку за Талалаївською об`єднаною територіальною громадою в особі Талалаївської селищної ради; підстава: наказ ГУ Держгеокадастру від 09.12.2020 № 25-ОТГ, акт приймання передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність від 09.12.2020 б/н, рішення Талалаївської селищної ради від 23.12.2020 № 64-3/VIII; номер запису про право власності 41243771.

4.16. Під час розслідування кримінального провадження № 120202770260000151 від 03.09.2020 (право на розголошення даних надане постановою Прилуцької окружної прокуратури від 01.02.2024) встановлено, що спірна ділянка з кадастровим номером 7425381000:02:001:0650 використовувалась у період 2022 - 2023 років орендарем як рілля для вирощування сільськогосподарських культур.

4.17. Зокрема, 08.09.2022 старшим слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Чернігівській області під час проведення огляду зафіксовано, що на земельній ділянці з кадастровим номером 7425381000:02:001:0650 знаходяться посіви сільськогосподарських культур кукурудзи. Для участі в слідчих діях 08.09.2022 попередньо були запрошені представники відповідача, що підтверджується листом слідчого від 08.09.2022 № 0151-124/07/2022.

4.18. Згідно з протоколом огляду місця події від 08.09.2022 слідчі дії проведені у присутності понятих: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . До участі в огляді місця події залучені: майстер лісу Бахмацького лісництва Державного підприємства "Ніжинське лісове господарство" ОСОБА_5., прокурори Чернігівської обласної прокуратури Лук`янець Д. П., ОСОБА_3 та в. о. слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у Чернігівській області Гончар М. О.

4.19. Суди попередніх інстанцій зазначили, що допитаний як свідок директор відповідача ОСОБА_4 свідчив, що з 2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 7425381000:02:001:0650 використовується за цільовим призначенням для сільськогосподарського виробництва, засіваються сільськогосподарські культури (протокол допиту свідка від 16.09.2022).

Допитаний як свідок майстер лісу Бахмацького лісництва ДП «Ніжинське лісове господарство» ОСОБА_5 свідчив, що на початку вересня 2022 року під час проведення огляду місця події було зафіксовано, що на земельній ділянці кадастровий номер 7425381000:02:001:0650 посіяна та зростала кукурудза (протокол допиту свідка від 02.01.2024).

4.20. 30.11.2023 прокурор Прилуцької окружної прокуратури також під час проведення огляду зафіксував, що земельна ділянка з кадастровим номером 7425381000:02:001:0650 знаходилась під сніговим покривом, на всій її площі спостерігаються сліди поверхневого обробітку сільськогосподарською технікою, а також виявлені залишки сільськогосподарської культури схожої на кукурудзу.

4.21. Згідно з протоколом огляду місця події від 30.11.2023 були залучені поняті: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , завідувач сектору державного контролю за використанням та охороною земель № 4 Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області Кононіченко Ю. М. та прокурор Прилуцької окружної прокуратури Христенок В. Огляд спірної ділянки проведений без проникнення, на межі, з фотофіксацією. Місцезнаходження ділянки визначене спеціалістом за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності та з використання гугл карти.

4.22. Дані, отримані під час проведення огляду, підтверджені письмовою довідкою завідувача сектору державного контролю за використанням та охороною земель № 4 Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області Кононіченком Ю. М., що залучений як спеціаліст за зверненням Прилуцької окружної прокуратури (листи від 28.11.2023 № 54-75-7705вих-23, від 28.11.2023 № 10-25-0.442-199/90-23).

4.23. Спір виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Талалаївської селищної ради про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, яка є предметом договору оренди землі. Підставою позову є порушення відповідачем умов договору оренди в частині використання земельної ділянки відповідно до його умов. Зокрема, на думку Прокурора, відповідач використовує земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва - вирощування сільськогосподарських культур (як ріллю), натомість за видом угідь земельна ділянка належить до пасовищ (не підлягає розорюванню). За твердженням Прокурора, такі дії ПСГП "ЛАН" є порушенням пункту 8.4 договору про оренду землі, статті 35 Закону України "Про охорону земель", тому відповідно до пункту 11.4 договору оренди землі та частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання договору оренди землі від 28.05.2020 за рішенням суду.

5.4. Колегія суддів зазначає, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

5.4. Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі").

5.6. Права та обов`язки орендодавця визначені у статті 24 Закону України "Про оренду землі". Так, відповідно до цієї статті орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

5.7. Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

5.8. Згідно з пунктом "а" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

5.9. Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 у справі № 927/703/20 виснував, що основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання. Поділ земель на категорії передбачено Земельним кодексом України.

5.10. Статтею 19 Земельного кодексу України визначено, що за основним цільовим призначенням землі України поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

5.11. Згідно з пунктом "а" частини 2 статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

5.12. Відповідно до статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

5.13. Підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки визначені Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

5.14. Відповідно до частини 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

5.15. Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

5.16. Стаття 141 Земельного кодексу України також визначає підстави припинення права користування земельними ділянками.

5.17. Разом з тим за змістом статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 289/718/18).

5.18. Відповідно до висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені частиною 1 статті 141 Земельного кодексу України, та правила частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних.

5.19. Отже, до відносин, пов`язаних із орендою землі, застосовуються положення Цивільного кодексу України, і при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Водночас застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність і розумність (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 за позовом про розірвання договору оренди землі).

5.20. Суди попередніх інстанцій у справі № 927/224/24, яка розглядається, задовольняючи позовні вимоги Прокурора, встановили, що спірна земельна ділянка всупереч положенням законодавства та умовам договору оренди землі використовувалась орендарем як рілля, під розорювання та посіви сільськогосподарських культур (кукурудзи). Суди встановили, що у кримінальному провадженні № 120202770260000151 встановлений факт розорювання та засівання сільськогосподарськими культурами (кукурудзою) впродовж 2022- 2023 років земельної ділянки з кадастровим номером 7425381000:02:001:0650.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що порушення орендарем умов договору оренди землі шляхом використання її в інших цілях ніж для сінокосіння, вирощування багаторічних трав, випасання худоби, є підставою для розірвання цього договору відповідно до пункту 11.4 договору та частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України та повернення цієї земельної ділянку її власнику - Талалаївській селищній раді.

5.21. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, ПСГП "ЛАН" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

ПСГП "ЛАН", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.22. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

5.23. Розглянувши доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що ПСГП "ЛАН" посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо необхідності дослідження доказів на відповідність їх критеріям належності та допустимості, викладені в постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 334/5670/18, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012, від 06.08.2019 у справі № 520/8681/18.

5.24. Колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 334/5670/18, на яку посилається скаржник, зазначено таке:

"Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні (частина 2 статті 104 КПК)".

Водночас Верховний Суд у цій постанові від 05.08.2020 у справі № 334/5670/18 дійшов висновку про те, що, оцінюючи істотність такого порушення, Суд, з огляду на положення статті 87 Кримінального процесуального кодексу України, не вважає, що існують безумовні підстави для визнання результатів огляду місця події та похідних слідчих (розшукових) дій недопустимими як докази. Верховний Суд зауважив, що визнання доказів, отриманих під час слідчих (розшукових) дій, недопустимими, здебільшого стосується наявності сумнівів у достовірності відомостей, отриманих у результаті їх проведення.

5.25. У постанові Верховного Суду від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012, на яку посилається скаржник, встановлено, що подані особою письмові докази, якими вона обґрунтовує подану до суду заяву про заміну сторони її правонаступником, не відповідають вимогам, визначеним у пункті 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 №55 "ДСТУ 4163-2003", відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Відтак Верховний Суд, посилаючись на положення частини 1, 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом, дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення на підставі недопустимих доказів у справі.

5.26. Скаржник зазначає, що в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 520/8681/18 викладено висновок про те, що суди повинні досліджувати докази, долучені до матеріалів справи, на відповідність критеріям належності та допустимості доказів, зокрема щодо підстав їх отримання та засвідчення слідчим або процесуальним керівником.

5.27. Колегія суддів зазначає, що чинне процесуальне законодавство не встановлює заборони щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18.

5.28. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що фактичні обставини, необхідні для правильного вирішення справи, встановлені судами на підставі недопустимих доказів, зокрема протоколу огляду місця події від 08.09.2022 у кримінальному провадженні № 120202770260000151 від 03.09.2020, в якому зафіксовано проведення огляду земельної ділянки з кадастровим номером 7425381000:02:001:0650 слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП у Чернігівській області. На думку скаржника, відсутність накопичувача з відеозаписом, який є невід`ємною частиною протоколу, робить його неналежним та недопустимим доказом, оскільки унеможливлює його безпосереднє дослідження судом та учасниками процесу в засіданні, що порушує право відповідача на захист. Скаржник також вважає, що присутність під час огляду місця події у кримінальному провадженні № 120202770260000151 від 03.09.2020 в. о. слідчого відділу СУ ГУ НП у Чернігівській області Гончара Максима Олексійовича є також процесуальним порушенням під час огляду місця події.

Скаржник у касаційній скарзі також зазначає, що при складенні протоколу огляду місця події від 30.11.2023 у кримінальному провадженні №120202770260000151 від 03.09.2020, в якому зафіксовано проведення огляду земельної ділянки з кадастровим номером 7425381000:02:001:0650 прокурором Прилуцької окружної прокуратури, допушено достатню кількість порушень, і це свідчить про незаконність проведеної слідчої дії та недопустимість цього доказу.

На думку скаржника, письмова довідка, складена завідувачем сектору державного контролю за використанням та охороною земель № 4 Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру Кононіченком Ю. М., що залучений як спеціаліст за зверненням Прилуцької окружної прокуратури, складена неналежною особою.

ПСГП "ЛАН" також зазначає, що копії документів, подані Прокурором, з порушенням вимог статті 91 Господарського процесуального кодексу України не засвідчені в установленому порядку, зокрема: Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.02.2024, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 30.01.2024, від 16.02.2024, довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 29.02.2024.

5.29. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.30. За змістом пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права у вигляді обґрунтування рішення на підставі недопустимих доказів.

5.31. Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Отже, допустимість доказів визначається законністю джерел, умов і способів їх одержання.

5.32. Суд відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний оцінити належність допустимість, достовірність та достатність доказів у справі, зокрема в їх сукупності, з огляду на їх зміст, вимоги закону та умови договорів та зробити обґрунтований висновок щодо доведеності або недоведеності обставин справи, які входять до предмета доказування.

5.33. Частиною 1 статті 87 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Статтею 87 Кримінального процесуального кодексу України визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв`язку з недотриманням законного порядку їх одержання.

5.34. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 31.08.2022 у справі № 756/10060/17, імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження, прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу, на участь у допиті свідків, права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла, на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів. Відтак, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, у кожному із зазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів із фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.

5.35. Відтак колегія суддів зазначає, що доводи скаржника про те, що протокол огляду місця події від 08.09.2022 у кримінальному провадженні № 120202770260000151 від 03.09.2020 не може слугувати належним та допустим доказом, оскільки до протоколу не доданий накопичувач із відеозаписом огляду місця події, спростовуються тим, що згідно з наведеними висновками Верховного Суду у справі № 756/10060/17 та у справі № 334/5670/18 ненадання відеозапису огляду місця події, який є невід`ємним додатком до протоколу, не є безумовною підставою відповідно до вимог статті 87 Кримінального процесуального кодексу України для визнання результатів огляду місця події та похідних слідчих (розшукових) дій недопустимими як докази. При цьому істотність такого порушення вже була предметом дослідження судами попередніх інстанцій.

5.36. Доводи скаржника про те, що присутність під час огляду місця події у кримінальному провадженні № 120202770260000151 від 03.09.2020 в.о. слідчого відділу СУ ГУ НП у Чернігівській області Гончара Максима Олексійовича є підставою для визнання результатів огляду місця події та похідних слідчих (розшукових) дій недопустимими доказами, є безпідставними.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 237 Кримінального процесуального кодексу України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи. Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів. Особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду.

Тобто огляд проводиться слідчим чи прокурором. Участь оперативного співробітника під час проведення слідчим слідчої дії та виконання ним доручень слідчого не вказує на те, що ця дія проведена неуповноваженою особою, оскільки організація проведення слідчої дії, залучення її учасників, які необхідні слідчому для проведення такої дії і які, зокрема, допомагають слідчому провести слідчу дію, покладається на розсуд останнього, в межах його компетенції з урахуванням складності й обсягу слідчої дії (подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30.08.2021 у справі № 390/1656/18, від 16.08.2022 у справі № 700/660/19, від 31.03.2021 у справі № 727/8945/17).

Отже, проведення огляду уповноваженою на те особою, та присутність під час огляду в.о. слідчого відділу СУ ГУ НП у Чернігівській області Гончара Максима Олексійовича не є підставою для визнання результатів огляду місця події та похідних слідчих (розшукових) дій недопустимими доказами.

5.37. Колегія суддів також вважає, що недоліки змісту протоколу огляду місця події від 30.11.2023 у кримінальному провадженні №120202770260000151 від 03.09.2020, про які зазначає скаржник, також не є підставою відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України для визнання результатів огляду місця події та похідних слідчих (розшукових) дій недопустимими доказами у господарському процесі.

5.38. Колегія суддів вважає також необґрунтованими доводи скаржника про те, що довідка завідувача сектору державного контролю за використанням та охороною земель № 4 Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру Кононіченка Ю. М., який залучений як спеціаліст за зверненням Прилуцької окружної прокуратури є недопустимим доказом, оскільки складена особою, яка не попереджалася про кримінальну відповідальність за надання неправдивих висновків. Так, відповідно до статті 100 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Проте Господарський процесуальний кодекс України не містить положень щодо попередження спеціаліста про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок чи довідку.

5.39. ПСГП "ЛАН" також у касаційній скарзі зазначає, що подані Прокурором документи з порушенням вимог статті 91 Господарського процесуального кодексу України не засвідчені в установленому порядку, зокрема: Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.02.2024, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 30.01.2024, від 16.02.2024, довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 29.02.2024.

5.40. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 1, 2, 4 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Зміст статті 91 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що наведеною нормою визначено загальні вимоги до письмових доказів у справі та передбачено, що у разі якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа. При цьому умовою такого витребування є саме сумнів у відповідності копії документа її оригіналу (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.03.2025 у справі № 910/628/20).

5.41. Колегія суддів зазначає, що Прокурор подав Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.02.2024, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 30.01.2024, від 16.02.2024 та довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 29.02.2024, яка є додатком до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку (пункт 5 розділу ІІІ) реєстраційний номер 201-20240229-0007419015, які не є копіями.

5.42. Відтак доводи скаржника про порушення судами статей 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України при здійсненні оцінки поданих Прокурором доказів є необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, які викладені в постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 334/5670/18, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012, від 06.08.2019 у справі № 520/8681/18.

5.43. Верховний Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є повноваженням судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

5.44. Відтак доводи скаржника, які стали підставами для відкриття касаційного оскарження з підстав передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

5.45. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6.5. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "ЛАН" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.09.2024 у справі № 927/224/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак