Вирок від 16.05.2025 по справі 335/12178/24

1Справа № 335/12178/24 1-кп/335/436/2025

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2025 року м.Запоріжжя

Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7

представника служби у справах дітей ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024087060000322 від 13.09.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Оріхів Запорізької області, громадянці України, не заміжня, на утриманні малолітніх дітей та осіб похилого віку не має, освіта базова середня, зареєстрована АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,

у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України ,

ВСТАНОВИВ:

10.09.2024 приблизно о 15:00 годині, ОСОБА_5 , знаходячись біля другого під`їзду біля будинку № 84, по вул. Патріотична, у м. Запоріжжя, в ході словесного конфлікту з ОСОБА_4 , який виник на ґрунті неприязних відносин, діючи з прямим умислом на спричинення тілесних ушкоджень, схопила потерпілу за волосся повалила на землю після чого ногами почала ходити по спині. Одразу після цього, ОСОБА_4 , хотіла підвестись, але ОСОБА_5 , повалила знову на землю потерпілу та почала пригати у неї по грудній клітині. Своїми діями ОСОБА_5 , відповідно до висновку експерта № 1619п від 16.09.2024 спричинила ОСОБА_4 , синці в ділянці обох молочних залоз, на задній поверхні грудної клітини по задньо-паховій лінії на рівні 5-го ребра зліва, в поперековій ділянці зліва, в лобовій ділянці справа, на спинці носа зліва, в області правого передпліччя, садна в області лівого передпліччя, правої кисті в проекції 4-го пальця, синці з саднами в області правого ліктьового суглобу, правого плеча, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, що кваліфікується як умисне легке тілесне ушкодження.

Відповідно до вимог ст.337 КПК України, судовий розгляд кримінального провадження проводився лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, які представлені стороною обвинувачення і докази, які зібрані в ході судового розгляду та надані сторонами, оцінивши їх в своїй сукупності, вислухавши пояснення потерпілої, свідків, обвинуваченої, суд приходить до таких висновків.

Статтею 84 КПК Українипередбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, суддя і суд встановлюють наявність або відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно дост. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Обвинувачена ОСОБА_5 допитана в суді пояснила, що вину у вчиненні інкримінованого їй проступку не визнала, не оспорюючи час, місце, пояснила, що тих тілесних ушкоджень, які має потерпіла вона її не спричиняла. Вказала, що дійсно схопила потерпілу за волосся та штовхнула, але через те, що потерпіла її спровокувала. Зазначила, що 10 вересня 2024 року вони разом із матір`ю, потерпілою її чоловік та хресний на ім`я ОСОБА_9 святкували день народження матері біля під`їзду. ОСОБА_10 випила. Під час спільного святкування потерпіла почала її нецензурною лайкою ображати і замахнулася на неї. Після цього замаху обвинувачена схопила її за волосся, на що потерпіла схопила в свою чергу обвинувачену за ланцюжок на шиї та порвала його, після чого обвинувачена її відштовхнула і на цьому інцидент закінчився. Потім прийшла ОСОБА_11 . Де потерпіла отримала інші ушкодження не знає, вказала, що потерпіла була не твереза і падала неодноразово. Вважає, що потерпіла її спровокувала. Крім того, зазначила, що наразі вона не навчається, проте має власні заощадження і не заперечує проти призначення їй покарання у виді штрафу, оскільки вона має матеріальну можливість його сплатити.

У зв`язку із тими обставинами, що ОСОБА_5 не заперечувала час, місце, однак заперечувала завдання потерпілій тих легких тілесних ушкоджень, які зазначені в обвинувальному акті, судом досліджені докази, надані прокурором у повному обсязі, а саме допитано потерпілу ОСОБА_4 допитано свідків обвинувачення ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , досліджені письмові докази та процесуальні документи.

Незважаючи на невизнання своєї провини, вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125КК України за обставин встановлених судом, доведена повністю і підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які відповідають вимогам передбаченим ст.ст.85-87КПК України, перевірених та оцінених у їх сукупності судом безпосередньо в судовому засіданні, а саме:

Показаннями потерпілої ОСОБА_4 , яка у судовому засіданні 14.01.2025 пояснила, що 10.09.2024 у ОСОБА_14 був день народження. Вони з чоловіком прийшли на день народження, посиділи, біля лавці біля під`їзду. ОСОБА_15 почала нецензурно лаятися, грубити та виганяти її зі свята. Потерпіла зробила ОСОБА_15 зауваження. Потім почалося, між ними почалася бійка. ОСОБА_15 почала бійку, схопила потерпілу за волосся повалила на землю, після чого ногами почала ходити по спині. Потерпіла виявилося отримала синці грудної клітини, мала подряпини. ОСОБА_15 тягала її за волосся, повалила на землю на спину, топталася по ній, підстрибуючи у неї по грудній клітині. ОСОБА_15 сиділа на ній, порвала на потерпілій футболку та бюстгальтер. Після цього потерпіла пішла додому перевдягатися, а мати ОСОБА_15 викликала поліцію. Потім вони пішли до поліції, вони подавали заяву на неї. Потерпілій стало погано і пішла додому, потім у 5 ту лікарню, наступного дня пішла до медичного експерта. На суворому покаранні не наполягає і погоджується із думкою прокурора про призначення покарання у вигляді штрафу.

Показаннями свідка ОСОБА_13 , яка у судовому засіданні 07.02.2025 пояснила, що 10.09.2024 року дівчата відпочивали біля другого під`їзду святкували день народження на лавочці. Там були ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 її чоловік. З обіду почалася музика, танцювали потім сильні крики, нецензурна лайка, там просто увесь день була музика. Сусідка в один момент каже їй у вікно, що там б`ються. Свідок вибігла з під`їду і побачила, що там ОСОБА_10 лежить біля другого під`їзду на спині, її ОСОБА_17 ногами, потім нахилялася і била, у ОСОБА_10 була розірвана футболка і білизна, потерпілу почали підіймати, ОСОБА_15 її за волосся схопила, шмат волосся був, ОСОБА_10 від цього впала. Була агресія у ОСОБА_15 . Усе це супроводжувалося нецензурною лайкою. Люди почали збиратися. Потім ОСОБА_10 почала плакати, вони з чоловіком почали вести ОСОБА_10 додому, як її ще по спині вдарили. Це було з 14 до 15 годині у вересні 2024 року.

Аналізуючи та оцінюючи показання потерпілої ОСОБА_4 суд вважає, що вони послідовні, логічні, істотних суперечностей не мають, узгоджуються між собою із поясненнями свідків, в частині тих подій, які потерпіла та свідки сприймали кожний безпосередньо та з іншими доказами по даному кримінальному провадженню, в тому числі і письмовими. Мотивів для обмови потерпілою та свідками обвинуваченої не встановлено, всі свідчення свідків надавалися під присягою, свідки не відмовилися від надання показів, попереджені про кримінальну відповідальність. У суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених потерпілою та свідками.

Незгода сторони захисту з показаннями потерпілої не є підставою для визнання їх неналежними та недопустимими доказами.

Показання ОСОБА_5 надані нею під час судового провадження стосовно часу, місця об`єктивно співпадають з наведеними доказами, узгоджуються з ними, і обвинуваченою не оспорюються.

Разом із тим, покази свідка ОСОБА_12 , який у судовому засіданні 07.02.2025 пояснив, що свідком подій він не був, а 10.09.2024 він був вдома, чув крики, але на двір не виходив. Більше нічого не чув і не бачив. Там був день народження. Хтось сидів біля під`їзду, танцював якійсь ведмідь на святі -це все, суд визнає частково неналежним доказом, оскільки вони не містять відомостей, які мають значення для кримінального провадження за ч.1 ст. 125 КК України на підтвердження обставин, визначенихст.91КПК України і не відповідають критеріям доказів, визначеним ст. 85 КК України, у зв`язку із тим, що свідок пояснив, що свідком події між обвинуваченою та потерпілою він не був, самого конфлікту під час якого потерпілій були спричинені тілесні ушкодження, не бачив, а покази надані в судовому засіданні цим свідком є неінформативними. Разом із тим, у сукупності із показами потерпілої та свідка ОСОБА_13 суд бере до уваги покази цього свідка в частині того, що 10.09.2024 року біля будинку № 84, по вул. Патріотична, у м. Запоріжжя, а саме другого під`їзду, відбувалося святкування дня народження ОСОБА_18 в якому брала участь невизначена кількість осіб.

Окрім показань потерпілої та свідків, вина ОСОБА_5 у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, підтверджується також письмовими доказами, які відповідають вимогам передбаченим ст.ст. 85-87 КПК України, а саме:

Даними висновку експерта № 1619п від 16.09.2024 згідно до якого у ОСОБА_4 синці в ділянці обох молочних залоз, на задній поверхні грудної клітини по задньо-паховій лінії на рівні 5-го ребра зліва, в поперековій ділянці зліва, в лобовій ділянці справа, на спинці носа зліва, в області правого передпліччя, садна в області лівого передпліччя, правої кисті в проекції 4-го пальця, синці з саднами в області правого ліктьового суглобу, правого плеча, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів. Давність утворення тілесних ушкоджень не суперечить строку, вказаному освідуваною;

Даними, які містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 16.09.2024 року, за участю потерпілої ОСОБА_4 , двох понятих, відеозапис якого був відтворений безпосередньо у судовому засіданні, відповідно до ст. 359 КПК України, встановлено, що зафіксовано обставини та події, які відбулися 10.09.2024 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична біля другого під`їзду будинку №84, а також потерпіла показала місце знаходження обвинуваченої, механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілому підозрюваною, місце ударів, положення потерпілої після удару, нанесення ударів потерпілій.

Зазначені події та обставини, вказані потерпілим ОСОБА_4 у ході проведення слідчого експерименту також відображені при відтворенні у судовому засіданні відеофайлів, які містяться на носії інформації, як додаток до протоколу слідчого експерименту .

Речовим доказом, дослідженим у судовому засіданні- диск для лазерних систем зчитування з відеозаписом слідчої дії-слідчого експерименту

Даними протоколу огляду відеозапису від 16.09.2024 згідно до якого слідчим оглянуто відеозапис слідчої дії-слідчого експерименту та встановлено і зафіксовано у фототаблицях , що при перегляді відео на фото 1,2 зазначено як ОСОБА_4 продемонструвала як неповнолітня ОСОБА_5 , ходила підстрибуючи по її спині, на фото 3 потерпіла продемонструвала як неповнолітня ОСОБА_5 ходила підстрибуючи по її грудній клітині.

Даними, які містяться у висновку експерта (за матеріалами справи) №1626/к від 23.09.2024 згідно до якого судово-медична експерта комісія дійшла висновку, що загальні групові характеристики виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 не виключає можливість спричинення за відомостями, що зазначені у протоколі огляду відеозапису від 16.09.20214 та протоколу допита 16.09.2024 потерпілої ОСОБА_4 , протоколу проведення 16 вересня 2024 року слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_4 .

Вищенаведені докази відкриті стороні захисту, та відповідно до ч.12 ст. 290 КПК України, відомості, що містяться в них, можуть бути допущенні, як докази і є належними і допустимими доказами у цьому провадженні.

Оцінюючи письмові доказиз точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку із показаннями свідків та потерпілої, суд вважає, що вищезазначені докази в повному обсязі доводять вину ОСОБА_5 у вчиненні кримінального проступку, за наведених у вироку обставинах.

Оцінюючи доказове значення усіх зазначених у даному вироку доказів, суд приходить до висновку про те, що всі вони у сукупності точно і конкретно підтверджують місце, час фактичні обставини вчиненого злочину, повно і всебічно відображають послідовність дій ОСОБА_5 щодо завдання потерпілій тілесних ушкоджень та у сукупності підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, є належними, достовірними і допустимими, та доводять наявність у діях обвинуваченої складу інкримінованого їй проступку.

Чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.

Суд зазначає, що доказування тих чи інших обставин кримінального правопорушення може ґрунтуватися не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі сукупності усіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення кримінального правопорушення конкретною особою.

Твердження обвинуваченоїтазахисника про те, що ОСОБА_5 не спричиняла усі ці тілесні ушкодження спростовуються поясненнями як потерпілої, так і свідка ОСОБА_13 , яка підтвердила завдання ударів потерпілій саме ОСОБА_5 , а також вищенаведеними письмовими доказами у їх сукупності, і розцінюються судом, як спосіб захисту та намагання уникнути відповідальності. Крім того, пояснення ОСОБА_5 , суперечать поясненням потерпілої, яка впізнала ОСОБА_5 як особу, яка завдала їй тілесних ушкоджень, як у судовому засіданні, так і під час досудового розслідування.

Обов`язковою ознакою складу кримінального проступку, передбаченого ч. 1ст. 125 КК України, є наявність вини особи у формі прямого чи непрямого умислу на спричинення потерпілому легких тілесних ушкоджень що спричинило короткочасний розлад здоров`я. Тобто, особа повинна передбачати суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажати їх настання (прямий умисел) або ж хоча і не бажати, але свідомо припускати можливість настання цих наслідків (непрямий умисел). При цьому питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Зі встановлених судом обставин вбачається, що в ході виниклого конфлікту, обвинувачена умисно хапала потерпілу за волосся, завдавала удари ногами по спині та повалила потерпілу на землю, та почала пригати у неї по грудній клітині, чим заподіяла їй легкі тілесні ушкодження, при цьому дії обвинуваченої носили активний та раптовий характер щодо потерпілої, яка втричі за віком старша від неї. За даними висновку судово-медичної експертизи, окрім іншого, потерпілій ОСОБА_4 були спричинені легкі тілесні ушкодження, які могли утворитися за обставин, на які вказує потерпіла.

Всі обставини в сукупності з даними про локалізацію і характер утворення тілесних ушкоджень свідчать про те, що ОСОБА_5 усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачала настання їх суспільно небезпечних наслідків. Обвинувачена створилаобстановку, що призвела до отримання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, і тим самим допустила можливість настання такихнаслідків.

Зазначені обставини вказують на наявність у діях ОСОБА_5 складу кримінального проступку, передбаченого ч. 1ст. 125 КК України.

Отже версія та доводи обвинуваченої мають суто суб`єктивний та безпідставний характер, пов`язаний з обраним способом захисту.

З огляду на наведене, доводи обвинуваченої та захисника про те, що тілесні ушкодження потерпілій отримані не від обвинуваченої відхиляються, а її покази в цій частині є невірними та такими, що не відповідають обставинам справи та показам свідків і потерпілої, є необґрунтованими та суперечать встановленим судом обставинам.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй проступку при вищевикладених обставинах доведена повністю та кваліфікує її дії за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_5 у відповідності зіст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, ступінь суспільної небезпеки вчиненого, особу винної та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої, згідно зі ст.66 КК України судом є вчинення кримінального правопорушення неповнолітньою.

Обставини, що обтяжують покарання згідно зі ст.67 КК України не встановлено.

Відповідно дост. 50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

При призначенні обвинуваченій покарання, суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який у відповідності дост.12КК України віднесено до категорії кримінального проступку, обставини вчинення вказаного діяння.

Також суд враховує особу обвинуваченої ОСОБА_5 , яка є неповнолітньою, має постійне місце реєстрації та місце постійного проживання у м.Запоріжжя, під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, проживає в родині, має власні заощадження, раніше не судима.

Відповідно до ч.1 ст.125 КК умисне легке тілесне ушкодження карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

Обираючи вид покарання серед альтернативних видів покарань, передбачених ст. 125 КК України, суд з урахуванням тих обставин, що обвинувачена вперше вчинила кримінальний проступок, є неповнолітньою, раніше не судима, обтяжуючих покарання обставин у даному провадженні немає, має місце постійної реєстрації та мешкання, має заощадження, дійшов висновку про призначення їй за вчинений проступок покарання у вигляді штрафу, на якому наполягала прокурор, з чим погодилася і потерпіла.

При цьому з урахуванням тих обставин, що ОСОБА_5 свою вину у вчиненні проступку не визнала, виходячи із обставин справи, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити неповнолітній обвинуваченій ОСОБА_5 , оскільки остання має власні заощадження, покарання в межах санкції ч. 1ст. 125 КК України, а саме у виді штрафу в максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 125 КК України.

Саме такий вид покарання, на думку суду, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченої, призначеним відповідно до загальних засад, передбаченихст.65КК України і саме таке покарання буде мати достатню превентивну роль для обвинуваченої, відповідатиме тяжкості правопорушень, принципам індивідуалізації покарання та гуманізму, справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи, не буде «особистим надмірним тягарем для особи».

У справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

З огляду на вищезазначені положення закону, суд при призначенні покарання має виходити не тільки з меж караності діяння, встановлених у відповідній санкції Особливої частини КК України, а й із тих норм Загальної частини КК України, в яких регламентується цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються інші питання, пов`язанні з призначенням покарання.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а покарання - є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених та для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При цьому суд враховує і позицію прокурора, який просив призначити покарання обвинуваченій у вигляді штрафу і позицію потерпілої сторони, яка просила в дебатах призначити покарання у вигляді штрафу і думку інших учасників, у тому числі законного представника та представника служби у справах дітей, які також просили призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді штрафу.

За таких обставин покарання у виді штрафу, яке передбачене санкцією ч.1ст.125 КК Українибуде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів, а призначення обвинуваченій ОСОБА_5 покарання у вигляді громадських або виправних робіт, на думку суду, буде занадто суворим для неповнолітньої обвинуваченої і буде «особистим надмірним тягарем для особи».

На переконання суду, саме покарання у вигляді штрафу в максимальному розмірі передбаченому санкцією ст. 125 КК України перебуватиме у справедливому співвідношенні із тяжкістю вчиненого ОСОБА_5 кримінального поступку і даним про її особу, відповідатиме загальним засадам призначення покарання, принципам законності та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для останньої.

Цей захід примусу внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченої, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини.

Запобіжний захід на час ухвалення вироку не застосований, клопотання про його застосування не заявлялося і підстав для його застосування немає.

Відомості про накладення арешту на майно відсутні. Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначити їй покарання за ч. 1 ст.125 КК України у виді штрафу в розмірі 50(п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Речовий доказ після набрання вироком законної сили: диск для лазерних систем зчитування з відеозаписом слідчої дії-слідчого експерименту перебуває в матеріалах кримінального провадження залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 Кримінального процесуального кодексу України судом проголошено резолютивну частину вироку.

Обвинуваченій та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1