Ухвала від 16.05.2025 по справі 751/3901/25

Провадження № 11-сс/4823/242/25 Слідчий суддя ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2025 рокум. Чернігів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю: прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Новозаводського суду м. Чернігова від 01 травня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді застосовано запобіжний захід до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою, на строк до 30 травня 2025 року, без визначення розміру застави. Слідчий суддя вказав на обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, і за яке передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, застосуванням більш м`яких запобіжних заходів.

Не погодившись із рішенням суду, захисник ОСОБА_7 подав в інтересах підозрюваного апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді як незаконну, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вказав, що стороною обвинувачення не зазначено жодних обставин на підтвердження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Послався на відсутність обставин, які б свідчили про недостатність застосування до ОСОБА_8 більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків. Також вказав на необґрунтованість підозри у скоєнні його підзахисним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України. Крім того, послався на необґрунтоване не визначення ОСОБА_8 розміру застави.

Заслухавши доповідь судді; захисника ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; думку прокурора, котрий просив ухвалу слідчого судді залишити без змін; дослідивши матеріали судового провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів провадження вбачається, що 29 квітня 2025 року до ЄРДР за

№ 42025272320000034 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України.

30.04.2025 о 10.23 годині ОСОБА_8 був затриманий, в порядку ст.208 КПК України, за підозрою у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України, про що йому було письмово повідомлено 30 квітня 2025 року.

Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні злочину.

На початковій стадії досудового розслідування кримінально-процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення. Факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку.

Повідомивши ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України, слідчий зібрав, перевірив та оцінив у встановленому законом порядку докази, які в своїй сукупності приводять до єдиного висновку на даний момент розслідування про те, що конкретна особа вчинила кримінальне правопорушення, яке передбачено Кримінальним кодексом України, і не підлягає звільненню від відповідальності за нього.

Отже, твердження апелянта про необґрунтованість підозри є безпідставним, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається наявність існування фактів, інформації, які можуть переконати в тому, що ОСОБА_8 міг учинити кримінальне правопорушення.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Згідно з вимогами ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч.1 ст.178 КПК України.

Під час прийняття рішення про задоволення клопотання слідчого, слідчий суддя, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вимог ст.ст.178, 194 КПК України, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України, що відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, й усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, так як інший запобіжний захід не забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків, з чим погоджується і колегія суддів.

Отже, при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя перевірив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені слідчим суддею в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що всупереч твердженням апелянта, прокурором у судовому засіданні доведено існування ризиків, які є підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання слідчого та дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою на даний час відповідає його особі, характеру та тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, у рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

Крім того, всі наведені апелянтом обставини та дані про особу підозрюваного були предметом розгляду слідчим суддею, який не знайшов їх такими, що гарантують належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 у разі обрання іншого, більш м`якого виду запобіжного заходу.

Європейська комісія з прав людини у своєму рішенні за скаргою «Феррарі Браво проти Італії» вказала, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі є метою досудового розслідування, а саме: встановлення реальних збитків та кваліфікуючих ознак, досягнення цілей якого і є тримання під вартою. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку, чи для складання обвинувального акту, черга якого надходить на наступний стадії процесу кримінального розслідування.

Разом з тим, згідно з вимогами ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Проте, при постановленні оскаржуваної ухвали, слідчим суддею не було визначено заставу та не наведено мотивів неможливості її визначення.

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ вбачається, що при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі Харченко проти України»).

Крім того, у своїй практиці ЄСПЛ зазначив, що автоматична відмова у заставі в силу закону, без будь-якого судового контролю, несумісна з гарантіями статті 5 §3 Конвенції (рішення у справі "Пірузян проти Вірменії", §105; "S.B.C. проти Сполученого Королівства", §§23-24). Прецедентне право Конвенції сформулювало чотири базових причини для відмови у звільненні під заставу: а) ризик того, що підсудний не з`явиться в судове засідання; б) ризик того, що підсудний вживатиме заходів для запобігання відправленню правосуддя; в) скоїть інші правопорушення; г) стане причиною порушення громадського порядку (рішення у справах "Тирон проти Румунії", §37; "Смирнова проти Росії", §59; "Пірузян проти Вірменії", §94).

Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, ураховуючи вищенаведене та обставини кримінального правопорушення, майновий, сімейний стан обвинуваченого, інші дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що застава у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400 грн, зможе достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених кримінальним процесуальним законом України.

Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що обвинувачений може ухилитися від кримінальної відповідальності, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Тому такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні та не порушує права підозрюваного ОСОБА_8 , а одночасно покладення на нього, у випадку внесення застави, додаткових обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, унеможливить вжиття підозрюваним будь-яких заходів з метою переховування від органу досудового розслідування та суду, оскільки у випадку порушення встановлених обов`язків, застава звертається в дохід держави, та суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

За приписами ч.3 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Відтак, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про застосування відносного підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням йому застави у розмірі 50 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст. 407, 422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Новозаводського суду м. Чернігова від 01 травня 2025 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - скасувати, та постановити нову ухвалу.

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_9 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 30 травня 2025 року.

Визначити підозрюваному ОСОБА_8 заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 151400 (сто п`ятдесят одна тисяча чотириста) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), на депозитний рахунок Чернігівського апеляційного суду (UA088201720355249002000083595 в Державній казначейській службі України м. Київ, ЄДРПОУ 42262272, код банку отримувача (МФО) 820172)

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, негайно звільнити з-під варти ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_8 наступні обов`язки: прибувати до слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, прокурора та суду за викликом; не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання слідчому, у провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити термін дії зазначених обов`язків до 30 травня 2025 року.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_10 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`являвся за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4