Постанова

від 15.05.2025 по справі 916/2621/24

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/2621/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

за участю представників сторін у справі:

Від ОСОБА_1 - адвокат Каба Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 про забезпечення позову, суддя суду першої інстанції Малярчук І.А., м. Одеса, повний текст ухвали складено 17.07.2024

по справі №916/2621/24

за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1) ОСОБА_3

2) ОСОБА_4

3) Товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів»

4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Рестарт Трейд Плюс»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів -

1) ОСОБА_5

2) ОСОБА_6

3) ОСОБА_2

про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі, скасування реєстраційних дій та визначення розміру часток учасників товариства, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів» від 21.10.2021, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;

- визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів» від 21.10.2021, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;

- скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців тa громадських формувань від 18.12.2023 №1005561070014040954 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену державним реєстратором Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області Ткаченком Є.Б. щодо Товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів»;

- скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.12.2023 №1005561070015040954 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену державним реєстратором Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області Ткаченком Є.Б. щодо Товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів».

16.07.2024 за вх.№2-1195/24 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій остання просила вжити заходи забезпечення позову, шляхом:

- накладення арешту на частку у статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів» у розмірі 93 330 грн, що становить 34,43% від загального розміру статутного капіталу Товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів» та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Рестарт Трейд Плюс», заборонивши її відчуження або обтяження будь-яким способом та шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії відносно/щодо Товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів» щодо державної реєстрації змін до відомостей про розмір частки у статутному капіталі чи складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю за наслідками відчуження/передачі, обтяження або будь-якого переходу права власності на частку у статутному капіталі у розмірі 93 330 грн, що становить 34,43% від загального розміру статутного капіталу Товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів» та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Рестарт Трейд Плюс».

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 вирішено:

« 1. Задовольнити заяву ОСОБА_1 від 16.07.2024 за вх.№2-1195/24 про забезпечення позову по справі №916/2621/24.

2. Накласти арешт на частку у статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів» у розмірі 93 330 грн, що становить 34,43% від загального розміру статутного капіталу Товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів» та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Рестарт Трейд Плюс» та заборонити її відчуження або обтяження будь-яким способом.

3. Заборонити суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії відносно/щодо Товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів» щодо державної реєстрації змін до відомостей про розмір частки у статутному капіталі чи складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю за наслідками відчуження/передачі, обтяження або будь-якого переходу права власності на частку у статутному капіталі у розмірі 93 330 грн, що становить 34,43% від загального розміру статутного капіталу Товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів» та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Рестарт Трейд Плюс».

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття зазначеного заходу забезпечення позову з врахуванням обставин щодо відчуження частки майна одночасно з надходженням позовної заяви до суду може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених майнових прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду, подавши позов у цій справі, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи повторно буде відчужено статутну частку та державним реєстратором будуть здійснені нові реєстраційні дії стосовно товариства, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 про забезпечення позову по справі №916/2621/24.

Апелянт вважає, що позивачкою не було наведено достатніх підстав для забезпечення позову та не надано відомостей про те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також відомостей, що позивач не зможе захистити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Апелянт вказав, що спір стосується частки в статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів», яка належала ОСОБА_7 , була ним відчужена ще під час його життя, а зараз належить ТОВ «Рестарт Трейд Плюс», яке на цей час є учасником ТДВ. Проте через забезпечення позовних вимог ОСОБА_1 оскаржуваною ухвалою, суд фактично втрутився в діяльність Загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів» та позбавив Товариство можливості реалізовувати та виконувати рішення, прийняття яких віднесено законом саме до компетенції вищого органу управління Товариством.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 17 липня 2024 року у справі № 916/2621/24 про задоволення заяви про забезпечення позову та у забезпеченні позову відмовити.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 про забезпечення позову по справі №916/2621/24.

Позивач зазначає, що апелянт, в апеляційній скарзі, не навів жодного доводу та не надав жодного доказу які б свідчили про відсутність необхідності накладення арешту на частку ТОВ «Рестарт Трейд Плюс» в статутному капіталі ТДВ «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів».

Позивач вказав, що вжитими заходами забезпечення позову суд першої інстанції взагалі не втручався в господарську діяльність ТДВ «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів» та не обмежував діяльність загальних зборів учасників вказаного товариства. Незважаючи на арешт частки у статутному капіталі, ТОВ «Рестарт Трейд Плюс» може безперешкодно брати участь в загальних зборах та голосувати з питань порядку денного. Зокрема, вжиті в оскаржуваній ухвалі заходи забезпечення позову не завадили учасникам ТДВ «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів» ухвалити 29.01.2025 рішення про припинення вказаної юридичної особи шляхом ліквідації. Вказане рішення було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач дійшла висновку, що безпідставним є твердження Апелянта про неможливість реалізувати рішення, прийняті загальними зборами учасників ТДВ «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів», внаслідок вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку в статутному капіталі.

Керуючись викладеним вище, позивач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 про забезпечення позову у справі № 916/2621/24 та залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2025.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/2621/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 про забезпечення позову по справі №916/2621/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 про забезпечення позову по справі №916/2621/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 про забезпечення позову по справі №916/2621/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2025 поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 про забезпечення позову по справі №916/2621/24; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 про забезпечення позову по справі №916/2621/24; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 11.04.2025; призначено справу №916/2621/24 до розгляду на 17.04.2025 о 14:00.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 визначено розглянути справу №916/2621/24 у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; відкладено розгляд справи №916/2621/24 на 15.05.2025 о 11:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, 29, в залі засідань № 7, 3-й поверх; явка представників учасників у справі не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

15.05.2025 у судовому засіданні прийняв участь представник ОСОБА_1 - адвокат Каба Д.В.

Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2, 3, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2025, якою відкладено розгляд справи №916/2621/24 на 15.05.2025 о 11:30, була отримана в системі електронний суд Товариством з обмеженою відповідальністю "Рестарт Трейд Плюс" - 17.04.2025, Товариством з додатковою відповідальністю "Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів" - 17.04.2025, представником ОСОБА_2 адвокатом Єгоровим О.С. - 17.04.2025, що підтверджено довідками секретаря судового засідання.

Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, копія даної ухвали направлялася засобами поштового зв`язку та була отримана ОСОБА_3 - 23.04.2025, ОСОБА_1 - 01.05.2025.

Крім того, копія даної ухвали направлялася засобами поштового зв`язку на адресу ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 . Однак, дані поштові відправлення повернулися до суду без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, яке було залишено без розгляду на підставі усного клопотання представника позивачки.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 15.05.2025, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 про забезпечення позову по справі №916/2621/24, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 про забезпечення позову по справі №916/2621/24 по суті, не дивлячись на відсутність представників окремих учасників справи, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів» від 21.10.2021, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;

- визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів» від 21.10.2021, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;

- скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців тa громадських формувань від 18.12.2023 №1005561070014040954 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену державним реєстратором Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області Ткаченком Є.Б. щодо Товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів»;

- скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.12.2023 №1005561070015040954 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену державним реєстратором Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області Ткаченком Є.Б. щодо Товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів».

16.07.2024 за вх.№2-1195/24 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій остання просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом:

- накладення арешту на частку у статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів» у розмірі 93 330 грн, що становить 34,43% від загального розміру статутного капіталу Товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів» та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Рестарт Трейд Плюс», заборонивши її відчуження або обтяження будь-яким способом та шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії відносно/щодо Товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів» щодо державної реєстрації змін до відомостей про розмір частки у статутному капіталі чи складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю за наслідками відчуження/передачі, обтяження або будь-якого переходу права власності на частку у статутному капіталі у розмірі 93 330 грн, що становить 34,43% від загального розміру статутного капіталу Товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів» та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Рестарт Трейд Плюс».

В обґрунтування заяви про забезпечення позову від 16.07.2024 за вх.№2-1195/24 позивач вказує на те, що після надходження позовної заяви до суду відповідачі здійснили відчуження частки на користь третьої особи, створеної за кілька днів до цього. Так, 14.06.2024 проведено реєстраційну дію №1005561070016040954 про зміну складу засновників, відповідно до якої частки відповідачів 1 та 2 перейшли до новоствореного спеціально для цих цілей ТОВ «Рестарт Трейд Плюс», державна реєстрація якого була проведена 11.06.2024. Крім цього, позивач відмічає, що з огляду на здійснену перереєстрацію частки обраний позивачем у позові спосіб захисту частково втратив ефективність, у зв`язку з появою нових записів реєстру, що не оскаржувалися у позовній заяві. За таких умов, позивач змушений буде звертатися до суду із заявою про зміну предмета позову для врахування дій відповідачів, спрямованих на приховування спірного майна (частки) та запобігання відновленню попереднього становища. З урахуванням чого, позивач вважає, що забезпечення позову у даній справі необхідне для запобігання подальшому відчуженню частки на користь інших осіб та збереження існуючого стану відомостей ЄДР, так як вищевказані дії свідчать про недобросовісність відповідачів та спрямованість на утруднення захисту позивачем своїх прав.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 задоволено заяву ОСОБА_1 від 12.09.2024 за вх.№ 33226/24 про зміну предмету позову, доповнену заявою від 16.09.2024 за вх.№ 33556/24; доповнено заявлені позивачем позовні вимоги вимогами: «Визначити розмір статутного капіталу ТДВ «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів» у розмірі 271 035,00 грн (двісті сімдесят одна тисяча тридцять п`ять гривень) та визначити розмір часток учасників ТДВ «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів» наступним чином: ОСОБА_7 , АДРЕСА_1 . Розмір частки засновника (учасника): 93 330,00 грн; ОСОБА_9 , АДРЕСА_2 . Розмір частки засновника (учасника): 62 836,00 грн; ОСОБА_6 , АДРЕСА_2 . Розмір частки засновника (учасника): 27 808,00 грн; ОСОБА_10 , АДРЕСА_2 . Розмір частки засновника (учасника): 23 255,00 грн; ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 . Розмір частки засновника (учасника): 19 052,00 грн; ОСОБА_11 , АДРЕСА_4 . Розмір частки засновника (учасника): 44 754,00 грн»; «Припинити право ТОВ «Рестарт Трейд Плюс» на участь у ТДВ «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів»; залучено в якості співвідповідача по справі №916/2621/24 - ТОВ «Рестарт Трейд Плюс».

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що вжиття судом заходів забезпечення позову можливе, зокрема, у разі наявності загрози для реалізації особою своїх прав та інтересів або неможливості їх захисту (відновлення) у подальшому.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.

Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість заподіяння шкоди позивачу без наведення відповідного обґрунтування ухилення відповідної особи від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року у справі №916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При цьому, суд зазначає, що підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Крім того, адекватність певного заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018р. у справі №916/2786/17).

До того ж, заявник самостійно обирає конкретний вид забезпечення позову, а суд дає тільки оцінку його співмірності заявленим позовним вимогам.

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Разом із цим, визначений у процесуальному законі принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 21.12.2020 року у справі №916/401/17).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21, від 28.08.2023 у справі №906/304/23 та інших.

Так, предметом позову по даній справі на момент вирішення питання про забезпечення були вимоги немайнового характеру, а саме: визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів» від 21.10.2021, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів» від 21.10.2021, укладеного між ОСОБА_7. та ОСОБА_8 ; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців тa громадських формувань від 18.12.2023 №1005561070014040954 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену державним реєстратором Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області Ткаченком Є.Б. щодо Товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів»; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.12.2023 №1005561070015040954 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену державним реєстратором Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області Ткаченком Є.Б. щодо Товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів».

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Із наявних матеріалів справи та доказів поданих разом із заявою від 16.07.2024 за вх.№2-1195/24 встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №209888306133 від 21.05.2024 остання реєстраційна дія щодо зміни учасників складу ТДВ «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів» була проведена 18.12.2023, між тим, з витягу №274955562243 від 16.07.2023 вбачається нова реєстраційна дія 14.06.2024 щодо зміни складу засновників, тобто така реєстраційна дія відбулася через два дні після реєстрації позовної заяви у даній справі.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що невжиття зазначеного заходу забезпечення позову з врахуванням обставин щодо відчуження частки майна одночасно з надходженням позовної заяви до суду може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених майнових прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду, подавши позов у цій справі, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи повторно буде відчужено статутну частку та державним реєстратором будуть здійснені нові реєстраційні дії стосовно товариства, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів.

Отже, з огляду на предмет та підстави позову, а саме вирішення спору щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі та скасування реєстраційних дій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на частку в статутному капіталі товариства в розмірі 93 330,00 грн, яка належала ОСОБА_7 , а нині зареєстрована за ТОВ «Рестарт Трейд Плюс», та заборони вчинення реєстраційних дій щодо зазначеної частки в статутному капіталі ТДВ «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів».

В той же час, зазначені вище обставини повністю спростовують посилання апелянта на те, що позивачкою не було наведено достатніх підстав для забезпечення позову та не надано відомостей про те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також відомостей, що позивач не зможе захистити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Крім того, у даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу, мають суто процесуальний "забезпечувальний" характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.

На думку колегії суддів, вжитими заходами забезпечення позову суд першої інстанції взагалі не втручався в господарську діяльність ТДВ «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів» та не обмежував діяльність загальних зборів учасників вказаного товариства. Незважаючи на арешт частки у статутному капіталі, ТОВ «Рестарт Трейд Плюс» може безперешкодно брати участь в загальних зборах та голосувати з питань порядку денного. Зокрема, вжиті в оскаржуваній ухвалі заходи забезпечення позову не завадили учасникам ТДВ «Одеське спеціальне конструкторське бюро спеціальних верстатів» ухвалити 29.01.2025 рішення про припинення вказаної юридичної особи шляхом ліквідації. Вказане рішення було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Тому посилання апелянта на те, що відповідні заходи забезпечення позову позбавили Товариство можливості реалізовувати та виконувати рішення, прийняття яких віднесено законом саме до компетенції вищого органу управління Товариством, не підтверджено жодними належними та допустимим доказами.

Крім того, заходи забезпечення позову носять виключно тимчасовий характер і припинять свою дію після завершення розгляду справи.

Таким чином, заява ОСОБА_1 від 16.07.2024 за вх.№2-1195/24 про забезпечення позову по справі №916/2621/24 була вірно задоволена судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 про забезпечення позову по справі №916/2621/24, за результатами її апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 про забезпечення позову по справі №916/2621/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 про забезпечення позову по справі №916/2621/24 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 про забезпечення позову по справі №916/2621/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.05.2025.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран