Постанова

від 19.05.2025 по справі 918/1247/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

19 травня 2025 року Справа № 918/1247/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.03.2025

(ухвалене о 12:01 год. у м. Рівному, повний текст складено 06.03.2025)

у справі № 918/1247/24 (суддя Качур А.М.)

за позовом заступника керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та Білокриницької сільської ради

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про стягнення 75 192 грн 78 коп.

Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Рівненської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та в особі Білокриницької сільської ради до Господарського суду Рівненської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення 75 192 грн 78 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язків постійного лісокористувача щодо вчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев на підвідомчій відповідачу території.

Зокрема, в період з жовтня по листопад 2021 року невстановленою особою здійснено незаконну рубку дерев породи "дуб" в кварталі №46 виділі 14 на території Олександрійського лісництва ДП "Костопільське лісове господарство" (на час вчинення незаконної рубки ДП "Рівненське лісове господарство"). Внаслідок незаконної рубки дерев завдано збитків в розмірі 75 192 грн 78 коп.

Господарський суд Рівненської області рішенням від 04.03.2025 у справі № 918/1247/24 позов задовольнив. Стягнув з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь держави в особі Білокриницької сільської ради 75 192 грн 78 коп. шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Стягнув з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Рівненської обласної прокуратури 2 422 грн 40 коп. судового збору.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, а відтак підлягають до задоволення.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 1192 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. ст. 17, 19, 86, 90, 105, 107 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), ст. ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 5, 19, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 6 Закону України "Про рослинний світ".

Також, суд надав оцінку дотриманню прокурором порядку, передбаченого ст. 23 Закону України ""Про прокуратуру" при зверненні до суду із цим позовом.

Не погоджуючись із вказаним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду звернулося Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Рівненської області від 04.03.2025 у справі № 918/1247/24 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

В діях відповідача відсутні ознаки протиправної бездіяльності, які б виразилися у неналежному здійсненні заходів з охорони та збереження лісу які б призвели до заподіяння шкоди.

Нормами ЛК України та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" не передбачено відповідальності за незабезпечення охорони та збереження лісу.

Позивачем та в оскаржуваному рішенні не вказано в чому саме полягає та яким чином в цьому випадку в поведінці відповідача присутні ознаки саме протиправної бездіяльності, які б виразилися у неналежному здійсненні заходів з охорони та збереження лісу які б призвели до заподіяння шкоди.

Позивачем не обґрунтовано, які саме заходи охорони лісів не було вчинено відповідачем з метою збереження лісів від незаконних порубок та в чому проявляється наявність факту саме протиправної бездіяльності.

Крім того, позивач не довів, що порубка дерев сталася за наявної протиправної поведінки скаржника (його посадових осіб), а тому не довів причинний зв`язок між такою поведінкою та шкодою. Не доведення цих обставин унеможливлює застосування до Апелянта деліктної відповідальності у вигляді стягнення шкоди.

В цьому випадку позивач повинен довести обставини наявності всіх названих підстав для відшкодування спричиненої шкоди за рахунок відповідача, у тому числі протиправність його поведінки чи бездіяльності по відношенню до вирубки дерев, а відповідач повинен довести, що така вирубка сталася не з його вини. При цьому слід зазначити, що в Акті перевірки порушенням законодавства визначено саме "незаконна (без лісорубного квитка) порубка дерев", а не будь-які інші неправомірні дії (бездіяльність) відповідача по забезпеченню схоронності дерев.

Таким чином скаржник вважає, що суд першої інстанції не повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, у зв`язку із чим висновки викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування судового рішення відповідно до ст. 277 ГПК України.

Прокурор подав суду апеляційної інстанції відзив в якому вважає доводи скаржника безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать як обставинам справи, так і положенням законодавства з огляду на таке.

Підставою пред`явлення позову про стягнення з державного підприємства 75 192 грн 78 коп. стало неналежне виконання постійним лісокористувачем обов`язків по здійсненню охорони лісових насаджень, внаслідок чого невстановленими особами здійснено вирубку зелених насаджень та заподіяно збитків на вказану вище суму.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

У цій справі відповідач, як постійний лісокористувач має обов`язок попередити, припинити та/або зафіксувати незаконну порубку дерев на підвідомчій території, водночас належних та достатніх заходів не вжив. Крім того, неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків з охорони лісу свідчить про вину заподіювача шкоди.

В цьому випадку порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища виявлено у лісових насадженнях, користування якими здійснює ДП "Ліси України" в особі філії "Костопільське лісове господарство", яке є постійним лісокористувачем. Факт незаконної порубки 6 дерев у кварталі 46 виділі 14 лісових насаджень свідчить, що відповідний комплекс заходів щодо збереження таких дерев не здійснено (здійснено не належним чином). Враховуючи, що територія лісу, на якій здійснено порубку належить до відповідальності відповідача, саме ним неналежно виконано обов`язок відносно охорони дерев.

Оскільки особу, яка здійснила незаконну порубку дерев у кварталі 46 виділі 14 лісових насаджень Олександрійського лісництва філії "Костопільське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" під час досудового розслідування кримінального провадження не встановлено, постійний лісокористувач має понести відповідальність у вигляді відшкодування збитків, завданих інтересам держави.

За наведеного прокурор просить апеляційну скаргу філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 26.07.2022 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022240030000059 та розпочато досудове розслідування кримінального провадження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України за фактом неналежного виконання службовою особою ДП "Рівненський лісгосп" службових обов`язків щодо попередження пошкодження лісових ресурсів внаслідок незаконних порубок, що завдало істотної шкоди державним інтересам (т. 1, а. с. 20 на звороті - 21).

У протоколі огляду від 16.08.2022, який складений у межах кримінального провадження №62022240030000059 зазначено, що під час проведення огляду кварталу №46 виділ №14 Олександрійського лісництва ДП "Костопільське лісове господарство" виявлено незаконну рубку дерев, зокрема встановлено наявність 6 пнів. Вид деревини "дуб", усі виявлені пні сироростучі (т. 1, а. с. на звороті -21).

16.08.2022 старший слідчий третього слідчого відділу Територіального управління ДБР звернувся до начальника Державної екологічної інспекції Поліського округу з листом про надання відомостей про факт наявності шкоди та її розміру щодо рубки 6 дерев породи "дуб" у кварталі 46 виділу 14 Олександрійського лісництва ДП "Костопільське лісове господарство" (т. 1, а. с. 35 на звороті - 36).

У відповідь на вказане звернення, Державною екологічною інспекцією Поліського округу скеровано на адресу Територіального управління ДБР лист №2861/5/2-06 від 19.08.2022 з розрахунком розміру шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев у кварталі 46 виділу 14 Олександрійського лісництва ДП "Костопільське лісове господарство", яка становить 75 192 грн 94 коп. (т. 1, а. с. 36 на звороті - 37).

Згідно з висновком експерта РВ Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №2854-Е судової інженерно - екологічної експертизи по кримінальному провадженню №62022240030000059 від 28.09.2022, рубка дерев породи "дуб" діаметром у корі біля шийки кореня 38,5 см., 42 см., 42 см., 45,5 см., 46 см., 55 см. проведена неправомірно, розмір шкоди (збитків) заподіяної внаслідок незаконної рубки 6 дерев у кварталі 46 виділі 14 Олександрійського лісництва ДП "Костопільське лісове господарство" становить 75 192 грн 78 коп. (т. 1, а. с. 30-35).

В подальшому, 01.06.2023 до ВП №1 Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області надійшла заява про вчинення злочину в якій зазначено, що у період з жовтня по листопад 2021 року невстановленою особою здійснено незаконну рубку дерев породи "дуб" в кварталі №46 виділі №14 на території Олександрійського лісництва ДП "Костопільське лісове господарство", що спричинило шкоду у розмірі 75 193 грн (т. 1, а. с. 37 на звороті).

1 червня 2023 року ЄРДР внесено запис за №1202318110000380 за ознакам кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України (т. 1, а. с. 38).

Відповідно до висновку експерта РВ Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №3493-Е судової інженерно - екологічної експертизи від 22.11.2024, незаконна вирубка лісу у кварталі №46 виділі №14 Олександрійського лісництва ДП "Рівненське лісове господарство" завдала істотної шкоди довкіллю (т. 1, а. с. 38 на звороті - 43).

Згідно з матеріалами лісовпорядкування, територія кварталу 46 виділу 14 Олександрійського лісництва філії "Костопільське лісове господарство" ДП "Ліси України", перебуває в адміністративно - територіальних межах Білокриницької сільської територіальної громади (т. 1, а. с. 73).

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру, земельна ділянка, на якій здійснено незаконну порубку дерев з кадастровим номером 5624689800:09:041:0003, перебуває в постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (т. 1, а. с. 80 на звороті- 81).

Також, за інформацією з Державного земельного кадастру, земельна ділянка, на якій здійснено незаконну порубку дерев з кадастровим номером 5624689800:09:041:0003 перебуває на території Шубкіської сільської ради, водночас вказана територія входить до Білокриницької територіальної громади.

Вказане вище, а також те, що збитки в сумі 75 192 грн 78 коп. не відшкодовано, стали підставою для звернення прокурора до суду із цим позовом.

Крім того, наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 26.10.2022 №804 створено Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (т. 1, а. с. 18)

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.10.2021 № 625 "Про припинення державного підприємства "Рівненське лісове господарство" та затвердження складу комісії з припинення вирішено припинити Державне підприємство "Клеванське лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного підприємства "Костопільське лісове господарство" (код 00992800) (т. 1, а. с. 19-20).

Згідно з пунктом 7 зазначеного наказу, визначено, що Державне підприємство "Костопільське лісове господарство"" є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства "Рівненське лісове господарство".

Разом з тим, відповідно до наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" № 1868 від 18.10.2024 "Про припинення філії "Костопільське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" відбулось припинення філії "Костопільське лісове господарство " шляхом її закриття. Згідно з цим наказом також визначено забезпечити передачу активів та пасивів до філії "Поліський лісовий офіс" згідно із затверджувальним передавальним актом (т. 1, а. с. 110-111).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань філія "Поліський лісовий офіс" є відокремленим підрозділом у формі філії Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (т. 1, а. с. 108-109).

Згідно із ч.1 ст. 104 ЦК України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги такі положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Апеляційний господарський суд з огляду на приписи ст. 269 ГПК України, ту обставину що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції, вважаючи, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, не вказує про недотримання прокурором ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", апеляційний господарський суд переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги та не надає оцінку щодо подання прокурором позову в цій справі.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно, суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди (збитків), мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.

Разом з тим, у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

При цьому господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства (лісові відносини) регулюються, зокрема, Лісовим кодексом України.

У свою чергу, правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища".

За статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (стаття 1 ЛК України).

Права та обов`язки постійних лісокористувачів визначає стаття 19 ЛК України, відповідно до якої постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Відповідно до статей 16, 17 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Статтею 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частиною 5 статті 86 ЛК України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема постійних лісокористувачів.

Відповідно до ст. 105 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Статтею 107 ЛК України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно зі статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Здійснюючи аналіз вказаних вище норм права, Верховний Суд неодноразово висновував, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (див., зокрема постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у цій справі №914/669/22, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, від 28.09.2023 у справі №927/32/23, від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі №906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та інші).

Отже, у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж, підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, 19.09.2018 у справі №925/382/17, 09.12.2019 у справі №906/133/18, 20.02.2020 у справі № 920/1106/17.

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у цьому випадку, здійснення незаконної порубки дерев (постанова Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 914/669/22).

Суд виходить з того, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 12.09.2024 у справі №907/181/22, де вказано, що господарський суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, виходить з презумпції вини правопорушника.

Вищенаведеним спростовуються доводи скаржника про те, що нормами Лісового кодексу України та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" не передбачено відповідальності за незабезпечення охорони та збереження лісу, а також відсутності факту не належного виконання скаржником обов`язків по охороні та захисту лісу.

Із вище встановлених обставин справи вбачається, що земельна ділянка в кварталі 46 перебуває в постійному користуванні ДСГП "Ліси України", а незаконна вирубка дерев у жовтні - листопаді 2021 року здійснена на земельній ділянці розташованій на території Олександрійського лісництва ДП "Костопільське лісове господарство".

Крім того, в протоколі огляду наведені GPS-координати широти й довготи у десяткових градусах місця де виявлено лісопорушення, що дозволяє визначити земельну ділянку на якій відбулася незаконна вирубка дерев та користувача такої ділянки.

Як встановлено із доказів, долучених до матеріалів справи, відповідачем (правонаступник) як постійним лісокористувачем, порушено норми ЛК України щодо незабезпечення охорони та збереження лісових насаджень, тобто, відповідач допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев у кількості 6 шт.

Вказані обставини підтверджуються наданими прокурором доказами.

Місцевий господарський суд вірно вказав, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Як було зазначено вище, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Беручи до уваги все вищенаведене, суд зазначає, що відповідач не виконав обов`язків, покладених на нього законодавством з охорони лісу, що призвело до незаконної рубки лісу. Зокрема відповідач не виконав обов`язків щодо охорони та захисту лісових насаджень, контролю, обліку та оформлення виявлених лісопорушень. Внаслідок невиконання підприємством своїх обов`язків завдано шкоди лісу. Така шкода перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, адже її заподіяння зумовлено невиконання ним обов`язкових умов щодо збереження лісу.

При цьому, позиція відповідача базується на тому, що прокурором (позивачем) не вказано які саме дії не вчиненні відповідачем щодо охорони лісу.

Однак, для покладення на відповідача, як постійного землекористувача цивільно-правової відповідальності не є необхідним доведення вчинення або невчинення останнім яких-небудь дій, оскільки сам факт незаконної рубки дерев вже вказує на недостатні дії щодо захисту земель лісового фонду, наданих в постійне користування.

Суд зауважує, що надання земель лісу в користування певної особи покладає обов`язок на таку особу щодо забезпечення охорони лісу, а також відповідальність за незаконну рубку, в тому числі і невстановленими особами.

А тому, відповідач як постійний користувач несе цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства, що мало наслідком незаконну порубку дерев.

Відповідно до статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Розмір шкоди, заподіяний лісу, визначений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".

Сума збитків, встановлена у висновку експерта, а також у розрахунку розміру шкоди, який складений Державною екологічною інспекцією Поліського округу.

У матеріалах справи наявні усі необхідні відомості для встановлення дійсного розміру шкоди, заподіяної лісу. Так у протоколі від 16.08.2022 зафіксовано інформацію про точну кількість зрубаних дерев без клеймування (6 пнів), породу дерева ("Дуб"), розміри пнів (44х47 см, 50х42 см, 53х57 см, 41х39 см, 44х40 см, 38х39 см, що відповідає діаметрам пнів у корі біля шийки кореня (38,5 см, 42 см, 42 см, 45,5 см, 46 см та 55 см), їх ознаку (сироростучі).

В той же час, відповідач не подав, ні доказів на спростування саме тієї суми збитків, що зазначена в експертному висновку та розрахунку екологічної інспекції, ні контррозрахунку такої суми.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за результатом розгляду справи, з огляду на надані сторонами спору докази була надана їм правова оцінка у їх сукупності та встановлено наявність складу правопорушення, а саме: незаконної порубки дерев на відомчій відповідачу території, що свідчить про протиправність поведінки постійного лісокористувача; шкоди, розмір якої доказово підтверджено; причинно-наслідкового зв`язку шкоди з протиправною поведінкою відповідача, адже заподіяння збитків зумовлено невиконання ним обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок. Разом з тим, відповідачем не доведено відсутності своєї вини у заподіянні шкоди у повному розмірі.

За наведеного, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Рівненської області від 04.03.2025 у справі № 918/1247/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 04.03.2025 у справі № 918/1247/24 - без змін.

2. Справу № 918/1247/24 надіслати Господарському суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.